Рішення від 11.08.2025 по справі 308/1421/25

Справа № 308/1421/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2025 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

при секретарі судового засідання - Сапронова А.О.

з участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Ільницького С.М.

відповідач ОСОБА_2

представник відповідача Конопіхіна А.В.

представника третьої особи Кіш В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ільницького Сергія Михайловича до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Орган опіки і піклування Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення порядку та способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, -

встановив:

27 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ільницький С.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Орган опіки і піклування Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення порядку та способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування позовної заяви позивачі вказали, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2023 шлюб між сторонами - розірвано.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2023 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1 у розмірі 3500 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи із 10.01.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначає, що сплачує аліменти на утримання дитини, заборгованість фактично відсутня.

В позовній заяві вказано, що станом на сьогодні, позивач немає можливості бачити та спілкуватися із сином, брати участь у його вихованні, оскільки відповідачка будь-якими способами чинить йому у цьому перешкоди, зокрема, як тільки ОСОБА_1 забажає провідати дитину, його колишня дружина викликає поліцію, у зв`язку із чим позивачі немає можливості навіть побачити сина.

Представник позивача адвокат Ільницький С.М. просить визначити порядок та спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а саме кожну суботу із 12.00 по 14.00 по місцю проживання батька, кожну середу із 14:00 до 15:00 години за місцем проживання матері.

19 березня 2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Конопіхіна А.В. надійшов відзив на позовну заяву згідно якого, останній у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обгрунування відзиву зазначив, що син ОСОБА_1 постійно проживає з матірю, що з 2019 року потерпає від психологічного насильства зі сторони позивача ОСОБА_1 , атмосфера агресії та напруженості завдає малолітній дитині безпосередньої шкоди його психологічному здоровю. Відповідач ОСОБА_2 неодноразово зверталась за захистом до правоохоронних органів, проте це не дало бажаного результату, позивач не змінив своєї поведінки, йому виносились неодноразові попередження про недопустимість вчинення домашнього насильства, він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності. Крім того Ужгородським міськрайонним судом від 12.01.2023 видано обмежувальний припис строком на 3 місяці та 14.10.2024 видано обмежувальний припис на 6 місяців. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син сторін, перебуває на обліку служби у справах дітей Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 23.03.2021, як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, яка постраждала від економічного насильства в сім`ї). Відповідно до акту обстеження умов проживання №33 від 13.07.2023 складеного службою у справах дітей Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області зазначено, що стосунки у сімї між дітьми та мамою - близькі , а з батьком дуже напружені, члени родини постійно перебувають у конфлікті.

25 березня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, згідно якого просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

01 квітня 2025 року представником третьої особи подано висновок виконавчого комітету Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області щодо розв`язання спору про визначення способу участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , згідно якого виходячи з інтересів дитини та враховуючи пропозиції батьків вважає за доцільне рекоментувати визначити ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , а саме кожну середу із 14.00 до 15.00 у присутності одного з працівників Сюртівської сільської ради або представника правоохоронних органів, побачення дитини з батьком проходитимуть на території місця проживання матері ОСОБА_2 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , зустріч з дитиною проводити із обов`язковим урахуванням стану здоров`я.

27 травня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 адвоката Конопіхіна А.В. подано додаткові пояснення по страві до яких долучено рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 травня 2025 року згідно якого відмовлено в позбавленні батьківських прав ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30 січня 2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

01 квітня 2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 11 серпня 2025 року:

позивач та його представник з`явилися, надали пояснення аналогічні обставинам викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили такі задовольнити.

відповідач та її представник з`явилися, підтримали викладені у відзиві заперечення на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

представник третьої особи з`явився, просив задовольнити позові частково, посилаючись на раніше поданий висновок виконавчого комітету Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано. Від вказаного шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2023 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1 у розмірі 3500 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи із 10.01.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначає, що сплачує аліменти на утримання дитини, заборгованість фактично відсутня.

В позовній заяві вказано, що станом на сьогодні, позивач немає можливості бачити та спілкуватися із сином, брати участь у його вихованні, оскільки відповідачка будь-якими способами чинить йому у цьому перешкоди, зокрема, як тільки ОСОБА_1 забажає провідати дитину, його колишня дружина викликає поліцію, у зв`язку із чим позивач немає можливості побачити сина.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази, виходячи з їх належності та допустимості прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386(ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 141 СК України на батьків покладені рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено законом, закріплено положеннями ст. 153 СК України.

При цьому, у відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства"контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Так, за її змістом орган опіки та піклування за заявою матері, батька дитини визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159 СК України).

В такому випадку, як визначено приписами ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відтак, правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувань порушення було обґрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до положеньст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Тому при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі.

А встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Позивач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов`язком.

Окрім наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини.

Разом з тим, при вирішенні вказаного позову, суд покладається, зокрема і на висновок иконавчого комітету Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 01 квітня 2025 року, яким детально вивчено питання сімейних відносин сторін у справі, враховано стан дитини, яка є інвалідомю

Посилання сторони відповідача про наявність рішення про позбавлення батьківських прав щодо позивача, суд на даному етапі не приймає, оскільке таке не набрало законної сили, і на момент розгляду справи позивач користується всіма правами та несе відповідні обовязки батька.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином у спосіб, визначений висновком виконавчого комітету Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 01 квітня 2025 року, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не встановлено, а тому враховуючи інтереси дитини, вік, стан дитини, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Більш того, суд роз`яснює сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 56, 105, 110, 112, 115, 160, 180, 181, 182, 191 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 141, 200, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визначити наступний порядок та спосіб участі батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- кожну середу із 14:00 до 15:00 години за місцем проживання матері гр. ОСОБА_2 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 у присутності одного з працівників Сюртівської сільської ради (начальника або спеціаліста служби у справах дітей, фахівця соціальної роботи, голови Сюртівської сільської ради), або представника правоохоронних органів (офіцера громади);

- зустрічі з дитиною проводити із обов`язковим урахуванням стану здоров`я дитини. При неможливості виконання графіку батько та матір завчасно повідомляють один одного та працівників Сюртівської сільської ради.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання, АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання, АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Орган опіки і піклування Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ЄДРПОУ 04350211, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сюрте, вул.. Ракоці,2.

Повний текст рішення складено та проголошено 20.08.2025.

Суддя Дегтяренко К.С.