Рішення від 25.08.2025 по справі 904/3407/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3407/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Сміщука Дмитра Володимировича, м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод", м. Запоріжжя

про відшкодування збитків

Представники:

Від позивача: Бартошук Валерія Олександрівна, ордер серія ВЕ №1146943 від 17.02.2025 , адвокат

Від відповідача: Прокопенко Максим Олександрович, довіреність № 83-29 від 01.01.2025, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Фізична особа-підприємець Сміщук Дмитро Володимирович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" (далі - відповідач) збитки за договором-заявкою № 9 від 09.01.2025 у розмірі 97 882,30 грн.

Ухвалою від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи на 28.07.2025.

03.07.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про вступ у справу як представника.

16.07.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов.

22.07.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

28.07.2025 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.08.2025.

04.08.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.08.2025 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, надав усні пояснення.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

25.08.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час розвантаження доставленого позивачем майна, внаслідок неналежної фіксації листів металопрокату працівниками ТОВ "ЗЛМЗ", було заподіяно майнову шкоду позивачу, що спричинило пошкодження - деформацію рами в задній частині напівпричепа.

Позивач вважає, що, оскільки майно пошкоджено працівниками відповідача, останній повинен відшкодувати позивачу спричинені збитки.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що посилання позивача на акт, в якому зазначено, що 10.01.2025р. при розвантаженні листового прокату з автомобіля MAN на ДВМ РМЦ ТОВ "ЗЛМЗ" філія № 3, сталося падіння листів металопрокату у причепі, що спричинило пошкодження причепу є безпідставним, оскільки вказаний акт фіксує лише факт падіння металопрокату на території ТОВ "ЗЛМЗ" та не підтверджує, що падіння металопрокату та пошкодження причепу сталося саме з вини працівників ТОВ "ЗЛМЗ", а не третіх осіб або водія позивача.

Щодо посилання позивача на довідку від 04.04.2025р. за матеріалами ЖЄО від 11.03.2025р. № 4989 складеною оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, в якій, зокрема, зазначено, що відносини, які виникли між ФОП Сміщук Д.В. та ТОВ "ЗЛМЗ" відносяться до цивільно-правових відносин, дані які б вказували на наявність кримінального правопорушення - відсутні. Також вказана довідка не містить висновків про те, що падіння листів металопрокату сталося з вини працівників ТОВ "ЗЛМЗ" та яких саме працівників.

Відповідач стверджує, що інформація, зазначена поліцією у довідці за матеріалами ЖЄО не є тією обставиною, яка звільняє позивача від доказування та не підтверджує вину працівників ТОВ "ЗЛМЗ" у падінні листів металопрокату та нанесенні збитків позивачу. Позивачем документів що підтверджують притягнення до адміністративної, або кримінальної відповідальності працівників ТОВ ЗЛМЗ" не надано, як і не надано доказів того, що особи які здійснювали розвантаження вказаних листів є працівниками ТОВ "ЗЛМЗ".

Відповідач вважає, що позивачем не доведено фактів протиправної поведінки працівників ТОВ "ЗЛМЗ", завдання ними шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, а також вини працівників відповідача.

Також відповідач вказує, що позивачем до матеріалів справи не надано документів, які підтверджують факт проведення оцінки колісного транспортного засобу у відповідності до Методики та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", таким чином розмір збитків є недоведеним. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про запрошення на проведення оцінки колісного транспортного засобу.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Позивач вказує, що автотранспортними засобами Позивача (вантажним сідловим тягачем МАН НОМЕР_1 та напівпричепом SCHMITZ НОМЕР_2 ) здійснювалося перевезення листів металопрокату вагою 19,960 т за маршрутом від вантажовідправника (ТОВ "Метінвест-СМЦ"), пункт навантаження: м. Одеса, Новомосковська Дорога, б. 23/1, до вантажоодержувача (ТОВ "Запорізький ливарно-механічний завод"), пункт розвантажування: вул. м. Кам`янське, вул. Соборна, б.18Б.

Факт перевезення вантажу за цим маршрутом підтверджується товарно-транспортною накладною №23701532 від 09.01.2025. З цієї накладної вбачається, що листи металопрокату було вивантажено на території ТОВ "ЗЛМЗ", у пункті розвантаження за адресою: м. Кам`янське, вул. Соборна, б. 18-6, та фактично отримано провідним економістом ТОВ "ЗЛМЗ" Іщенком О.М.

Для цих дій на транспорт Позивача було видано разову перепустку від 10.01.2025 № 288, після пред`явлення якої транспорт Позивача було допущено на закриту територію заводу.

Позивач вважає, що вказаними вище документами підтверджується факт того, що металопрокат вагою 19,960 т було фактично вивантажено на пункті розвантаження ТОВ "ЗЛМЗ".

Позивач стверджує, що вивантаження вантажу такої ваги неможливо здійснити вручну. В даному випадку вивантаження листів металопрокату вагою 19,960 т із напівпричепа здійснювалося працівниками ТОВ "ЗЛМЗ" за допомогою крана-балки (мостового крана), що є типовою технічною операцією на промислових складах і металобазах, вивантаження листів металопрокату вагою 19,960 т із напівпричепа є технічною операцією, яка потребує участі професійних працівників вантажоодержувача, спеціалізованої техніки - крана-балки ? та дотримання Правил охорони праці.

Також позивач вказує, що допуск сторонніх осіб до таких небезпечних операцій був би грубим порушенням законодавства.

Позивач зазначає, що незрозумілою є позиція Відповідача щодо непричетності його працівників до вивантаження металопрокату з огляду на те, що його ж представниками начальником ДВМ РМУ (дільниці вантажно-розвантажувальних механізмів ремонтно-механічного цеху) Рослим А.В. та майстром зміни ДВМ (дільниці вантажно-розвантажувальних механізмів) Герасименко А.С. підтверджено факт падіння листів металопрокату у причепі під час розвантаження.

Крім того, позивач вказує, що розмір понесених Позивачем збитків у повному обсязі підтверджується висновком ТОВ "ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС" за результатом діагностики (планом-схемою пошкоджень напівпричепу від 13.01.2025), а також актом здачі-прийняття виконаних робі №ТС-00000821 від 17.01.2025 на суму 95 642,38 грн., рахунком №110 від 14.01.2025 на суму 95 642,38 грн., виставленим ПП НВ Фірма "ТЕХНОСЕРВІС"; платіжними інструкціями №66 від 16.01.2025 на суму 30 000,00 грн. та №86 від 22.01.2025 на суму 65 642,38 грн. з призначенням платежу: оплата згідно рахунку №110 від 14.01.2025, а також актом виконаних робіт №DP-2500186 від 13.01.2025 на суму 2 239,92 грн. та платіжною інструкцією №48 від 13.01.2025 на суму 2 239,92 грн.

Позивач стверджує, що у відповідності до положень законодавства не визначав оціночну ринкову вартість ТЗ, а пред`являє до відшкодування реальні витрати, які підтверджені належними доказами.

Також позивач звертає увагу на те, що Господарський процесуальний кодекс не містить обов`язку запрошувати іншу сторону до огляду пошкодженого майна у разі добровільного ремонту й пред`явлення витрат, Відповідач був поінформований про подію, отримував адвокатські запити, претензію та досудову вимогу, однак не виявив зацікавленості у з`ясуванні обставин щодо суми нанесених його працівниками збитків.

Позивач наполягає, що не перешкоджав Відповідачу в ознайомленні з обставинами нанесення шкоди, але той свідомо проігнорував комунікацію, і тепер не може посилатись на неучасть в огляді.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Відповідач вказує, що посилання позивача на те, що листи металопрокату було вивантажено на території ТОВ "ЗЛМЗ" та фактично отримано представником ТОВ "ЗЛМЗ" базується лише на припущеннях позивача та не підтверджується жодним доказом у справі. Пошкодження напівпричепу позивача могло також відбутись і з вини водія, який міг не дотримуватись правил охорони праці під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Проте жодний документ в матеріалах справи не містить висновки про те, з вини якої особи було пошкоджено напівпричеп позивача. Таким чином, відповідач вважає, що вказана обставина є недоведеною.

Відповідач наполягає, що позивачем до матеріалів справи не надано документів, які підтверджують факт проведення оцінки колісного транспортного засобу у відповідності до Методики та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", таким чином розмір збитків є недоведеним. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про запрошення па проведення оцінки колісного транспортного засобу.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 97 882,30 грн., встановлення факту наявності дій відповідача під час розвантаження майна позивача, якими заподіяно майнову шкоду, внаслідок неналежної фіксації листів металопрокату працівниками ТОВ "ЗЛМЗ", що спричинило йому пошкодження - деформацію рами в задній частині напівпричепа.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Фізична особа-підприємець Сміщук Дмитро Володимирович (далі - позивач) здійснює діяльність у сфері транспорту, основним видом діяльності є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41). Надання послуг з перевезення вантажів здійснюється, зокрема, з використанням вантажного сідлового тягача МАН НОМЕР_1 та напівпричепа SCHMITZ НОМЕР_2 , що належать позивачу на праві власності, та підтверджується доданими до позовної заяви свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно.

Як убачається з матеріалів справи, між ФОП Сміщук Д.В. з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФМ-АВТО" (далі - Замовник) укладено договір-заявку №9 від 09.01.2025, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець (позивач) зобов`язався надати транспортний засіб для перевезення вантажу згідно наступних умов:

- вантаж, його маса та об`єм: метал в рулонах 22,5 т., 86 м.куб;

- вимоги до авто: завантаження бік, верх, 12 ременів або 2 ремені на рулон;

- завантаження: м.Одеса, дор.Новомосковська, буд.23/1 , ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ";

- розвантаження: м. Кам`янське, вул. Соборна, б.18Б, ТОВ "ЗЛМЗ" - згідно ТТН;

- дата завантаження та час подання транспорту: 09.01.2025 до 14-00;

- дата розвантаження: 10.01.2025 до 11-00;

-транспорт: МАН НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , тел. НОМЕР_5 ;

- вартість перевезення: 17 000 грн. з ПДВ.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором-заявкою №9 від 09.01.2025 виконав в повному обсязі та ТОВ "ФМ-АВТО" прийнято виконання договору-заявки без зауважень, що підтверджується підписаним актом надання послуг №13 від 10.01.2025.

Разом із тим, під час виконання зазначеного вище договору майну позивача було завдано шкоди.

Так, на виконання умов зазначеного вище договору-заявки позивачем було надано ТОВ "ФМ-АВТО" належний позивачу транспорт: вантажний сідловий тягач МАН НОМЕР_1 та напівпричіп SCHMITZ НОМЕР_2 .

Перевезення здійснено ОСОБА_2., який працює у водієм у ФОП Сміщук Д.В. на підставі трудового договору №310322 від 31.03.2022.

Перевезення вантажу (листи металопрокату вагою 19,960 т) здійснювалося за маршрутом від вантажовідправника (ТОВ "Метінвест-СМЦ"), пункт навантаження: м. Одеса, Новомосковська Дорога, б. 23/1, до вантажоодержувача (ТОВ "Запорізький ливарно-механічний завод"), пункт розвантажування: вул. м. Кам`янське, вул. Соборна, б.18Б. Факт перевезення вантажу за зазначеним вище маршрутом підтверджується товарно-транспортною накладною №23701532 від 09.01.2025.

Для пропуску автотранспортних засобів позивача (МАН НОМЕР_1 та напівпричепа SCHMITZ НОМЕР_2 ) до пункту розвантаження (РМЦ ЦМК ТОВ "ЗЛМЗ") з метою ввезення та відвантаження товарно-матеріальних цінностей ПрАТ "КАМЕТ-СТАЛЬ" було оформлено разову перепустку №288 від 10.01.2025.

Під час вивантаження 10.01.2025 об 11:15 год. на ДВМ РМЦ ТОВ "ЗЛМЗ" філія №3 внаслідок неналежної фіксації листів металопрокату працівниками ТОВ "ЗЛМЗ" сталося падіння цих листів у напівпричепі, що спричинило йому пошкодження - деформацію рами в задній частині напівпричепа.

Позивач вказує, що з метою фіксації вищевикладених обставин водієм ОСОБА_2 , начальником ДВМ РМЦ ТОВ "ЗЛМЗ" Рослим А.В. та майстром зміни ДВМ ТОВ "ЗЛМЗ" Герасименком складено та підписано акт від 10.01.2025, відповідно до якого: " 10.01.2025 р. о 11 годині 15 хв при розвантаженні листового прокату з автомобіля MAN держ. № НОМЕР_1 причіп НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2, який працює на перевізника: ФМ-АВТО, ТОВ, код САП:100100696 ЕГРПОУ:39501299, посвідчення водія № НОМЕР_6 , на ДВМ РМЦ ТОВ "ЗЛМЗ" філія №3, сталося падіння листів металопрокату у причіпі, що спричинило пошкодження причіпу." (а.с. 21).

Наведені обставини також підтверджується довідкою від 04.04.2025 за матеріалом ЖЄО від 11.03.2025 № 4989, складеною оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шквира К.А. за результатами розгляду заяви ФОП Сміщук Д.В. щодо можливих протиправних дій працівників ТОВ "ЗЛМЗ".

У довідці указано, що відносини, які виникли між ФОП Сміщук Д.В. та ТОВ "ЗЛМЗ" відносяться до цивільно-правових; дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення - відсутні, зазначено, що "… ФОП СМІЩУК Д.В. надано ТОВ "ФМ-АВТО" належний йому транспорт вантажний сідловий тягач МАН НОМЕР_1 та напівпричіп SCHMITZ НОМЕР_2 . Згідно товарно-транспортної накладної від 09.01.2025 № 23701532 до транспорту перевізником ТОВ "ФМ-АВТО" завантажено листи металопрокату вагою 19,960 т для їх перевезення до пункту розвантаження за адресою: м. Кам`янське, вул. Соборна, б. 18-6.

Водій ОСОБА_2. на вказаному вище транспорті ФОП Сміщук Д.В. прибув на територію ТОВ "ЗЛМЗ", згідно перепустки від 10.01.2025 № 288, і працівниками ТОВ "ЗЛМЗ" були розпочаті заходи з вивантаження листів металопрокату з напівпричепу SCHMITZ НОМЕР_2 .

Під час вивантаження 10.01.2025 об 11:15 год. На ДВМ РМЦ ТОВ "ЗЛМЗ" сталося падіння цих листів у напівпричепі, що спричинило деформацію рами в задній частині напівпричепа НОМЕР_2 ".

Позивач вказує, що його представником вживалися заходи щодо встановлення осіб, причетних до завдання шкоди майну позивача: було скеровано адвокатські запити до ТОВ "ЗЛМЗ" №1 від 17.02.2025 та №2 від 26.02.2025 щодо надання наступної інформації:

1. Надати відомості щодо працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Ливарно-Механічний Завод", якими 10.01.2025 об 11:15 год. на ДВМ РМЦ ТОВ "ЗЛМЗ" здійснювалося вивантаження листів металопрокату з напівпричепу SCHMITZ НОМЕР_2 (ПІБ, контактні дані, копії посадових інструкцій, наказів про прийняття на роботу, службових посвідчень, тощо).

2. Повідомити чи були відібраними пояснення у працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Ливарно-Механічний Завод", внаслідок недбалості яких 10.01.2025 об 11:15 год. відбулося падіння металопрокату з напівпричепу SCHMITZ НОМЕР_2 .

2.1. У випадку позитивної відповіді на питання, зазначене в п. 2 даного запиту надати копії пояснень, відібраних у працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Ливарно-Механічний Завод", внаслідок недбалості яких 10.01.2025 об 11:15 год. відбулося падіння металопрокату з напівпричепу SCHMITZ НОМЕР_2 . (а.с.28-31).

Запит №1 від 17.02.2025 був залишений відповідачем без виконання, оскільки, на думку відповідача, адвокатський запит був оформлений з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 24, 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", п. 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41, а саме у графі "Назва органу, у якому надається правова допомога" відсутня повна і точна назва підприємства ТОВ "ЗЛМЗ".(а.с.30).

У відповідь на запит №2 від 26.02.2025 відповідач листом від 03.03.2025 № 2000884 повідомив, що запитані відомості надати неможливо з огляду на обмежений доступ до інформації (персональних даних) стосовно працівників ТОВ "ЗЛМЗ", внаслідок недбалості яких відбулося падіння металопрокату.(а.с. 32).

З метою з`ясування обсягу пошкоджень, завданих напівпричепу SCHMITZ НОМЕР_2 , внаслідок дій співробітників відповідача, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС" для перевірки рами на деформації.

Фахівцями ТОВ "ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС" було встановлено, що внаслідок падіння вантажу було пошкоджено раму в задній частині напівпричепа, та за результатом діагностики складено план-схему пошкоджень напівпричепа від 13.01.2025. (а.с. 22).

Вартість діагностичних робіт склала 2 239,92 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №DP-2500186 від 13.01.2025 на суму 2 239,92 грн. (зв. біка.с. 21)

Зазначену суму було сплачено позивачем згідно платіжної інструкції №48 від 13.01.2025 на суму 2 239,92 грн. (а.с. 23).

ТОВ "ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС" також було визначено орієнтовну вартість відновлювальних робіт напівпричепа у розмірі 195 401,16 грн.(зв. бік а.с. 23).

Позивач зазначає, що, зважаючи на суттєву ціну послуг з ремонту напівпричепа, яка зазначена у комерційній пропозиції ТОВ "ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС", він звернувся до Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "ТЕХНОСЕРВІС", яким і було здійснено відновлювальні роботи напівпричепа SCHMITZ НОМЕР_2 , вартість яких склала 95 642,38 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робі №ТС-00000821 від 17.01.2025 на суму 95 642,38 грн. (а.с. 24-26).

Для отримання оплати за виконані роботи ПП НВ Фірма "ТЕХНОСЕРВІС" виставлено позивачеві рахунок №110 від 14.01.2025 на суму 95 642,38 грн.

По факту виконання робіт з відновлення технічного стану напівпричепа, позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ПП НВ Фірма "Техносервіс" грошові кошти у загальній сумі 95 642,38 грн., згідно платіжних інструкцій №66 від 16.01.2025 на суму 30 000,00 грн. та №86 від 22.01.2025 на суму 65 642,38 грн. з призначенням платежу: оплата згідно рахунку №110 від 14.01.2025. (зв.бік а.с. 26-27).

Таким чином, вартість понесених позивачем збитків склала суму 97 882,30 грн. (вартість відновлювальних робіт в сумі 95642,38 грн. + вартість діагностичних робіт в сумі 2239,92 грн.).

З метою відшкодування завданих збитків позивач 16.01.2025 звернувся до відповідача з претензією, у якій просив компенсувати завданий матеріальний збиток у загальній сумі 103 297,93 грн. (зв.бік а.с. 27).

Відповіді на претензію відповідач не надав, збитки не відшкодував.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою №1/1 від 21.05.2025, у якій просив відповідача у семиденний строк з моменту отримання вимоги відшкодувати шкоду в сумі 101 040,00 грн. (зв.бік а.с. 35-38).

Відповіді на претензію відповідач не надав кошти не сплатив.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду за стягненням з відповідача збитків.

Матеріалами справи встановлено, що автотранспортними засобами Позивача (вантажним сідловим тягачем МАН НОМЕР_1 та напівпричепом SCHMITZ НОМЕР_2 ) здійснювалося перевезення листів металопрокату вагою 19,960 т за маршрутом від вантажовідправника (ТОВ «Метінвест-СМЦ»), пункт навантаження: м. Одеса, Новомосковська Дорога, б. 23/1, до вантажоодержувача (ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод»), пункт розвантажування: вул. м. Кам`янське, вул. Соборна, б.18Б.

Факт перевезення вантажу за зазначеним вище маршрутом підтверджується товарно-транспортною накладною №23701532 від 09.01.2025.

З цієї ж накладної вбачається, що листи металопрокату було вивантажено на території ТОВ "ЗЛМЗ", у пункті розвантаження за адресою: м. Кам`янське, вул. Соборна, б. 18-6, та фактично отримано провідним економістом ТОВ "ЗЛМЗ" Іщенком О.М .

Зважаючи на вагу листів, вивантаження вантажу такої ваги вручну є неможливим.

Як зазначив позивач, вивантаження листів металопрокату вагою 19,960 т із напівпричепа здійснювалося працівниками ТОВ "ЗЛМЗ" за допомогою крана-балки (мостового крана), що є типовою технічною операцією на промислових складах і металобазах.

Відповідно до Правил охорони праці під час вантажнорозвантажувальних робіт (далі - Правила), ці Правила поширюються на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які в процесі своєї діяльності виконують вантажно-розвантажувальні роботи, навантаження (розвантаження) або вивантаження (далі - вантажно-розвантажувальні роботи).

Ці Правила є обов`язковими для роботодавців та працівників, що виконують вантажно-розвантажувальні роботи.

Вантажно-розвантажувальні роботи - це комплекс заходів, спрямованих на підняття різноманітних вантажів з метою їх завантаження чи розвантаження; такі роботи застосовуються для навантаження (розвантаження) або вивантаження вантажів вручну або за допомогою спеціалізованої техніки (вантажопідіймальних кранів і машин, навантажувачів, автоелектрокарів).

Відповідно до п.п. 1 п.1 розділу 3 Правил вантажно-розвантажувальні роботи повинні проводитися під керівництвом посадової особи або працівника, відповідального за безпечне

проведення цих робіт.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу 3 Правил посадова особа або працівник, відповідальний за безпечне проведення вантажно-розвантажувальних робіт, повинен:

- визначити спосіб навантаження і розвантаження;

- зробити розміщення робочої сили;

- перевірити справність пристосувань і засобів індивідуального захисту;

- встановити порядок обміну умовними сигналами між стропальником, що подає сигнали, і машиністом підіймально-транспортного устаткування при провадженні робіт механічним способом;

- провести інструктаж працівникам перед початком робіт.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 розділу 3 Правил перед підйомом і переміщенням вантажів повинні бути перевірені:

- справність вантажозахоплювальних пристроїв;

- наявність на них клейм, етикеток з позначенням дати випробування і вантажопідіймальності;

- стійкість вантажу і правильність його стропування;

- відсутність предметів, які перешкоджають переміщенню вантажів.

Стропування великогабаритних вантажів (металевих, залізобетонних конструкцій) необхідно проводити за спеціальні пристрої, стропувальні вузли або позначені місця залежно від положення центра ваги і маси вантажу.

Стропування довгомірних вантажів проводити спеціальною траверсою.

Відповідно до п.п. 2 п. 8 розділу ІІІ Правил до великовагових належать вантажі, які мають масу більше 500 кг.

Відповідно до п.п. 5 п. 8 розділу ІІІ Правил вантажно-розвантажувальні роботи з негабаритами, великоваговими й довгомірними вантажами (устаткування, металеві і залізобетонні конструкції, лісоматеріали, труби, рейки) необхідно проводити механізованим способом за допомогою підіймально-транспортного устаткування (кранів, лебідок, блоків, тельферів, талів).

Відповідно до п.п. 15-16 п. 8 розділу ІІІ Правил вантаж попередньо піднімають на висоту не більше ніж 0,2- 0,3 м для перевірки правильності стропування і надійності дії гальма і після цього продовжують підіймання.

Переміщення вантажів необхідно проводити плавно, без ривків і ударів. Залишати у висячому положенні піднятий вантаж, а також перебування працівників у зоні підіймання (опускання) вантажу забороняється

Відповідно до п.п. 28-31 п. 8 розділу ІІІ Правил навантаження і розвантаження листового металу здійснюються електромагнітними або вакуумними захопленнями або із застосуванням спеціальних підкладок для запобігання облому або розрізанню стропів гострими краями металу.

Листовий метал і інший металевий вантаж навантажуються і розвантажуються електромагнітними і вакуумними захопленнями без скидання.

Не дозволяється відключати електромагнітні вакуумні захоплення, якщо вантаж знаходиться на висоті більше ніж 0,5 м від підлоги вагона або поверхні складування.

Зона підіймання і переміщення вантажів електромагнітами і грейферами повинна бути обгородженою і мати сигналізацію, що попереджає про небезпеку перебування в цій зоні. Обгородження повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

Для керування та обслуговування стрілових самохідних кранів роботодавець повинен призначити кранівників, які мають посвідчення на право керування краном даного типу (п.1 розділу 4 Правил).

Отже для таких робіт необхідне як спеціальне обладнання, так і особи, які мають відповідну кваліфікацію.

Зважаючи, що відповідач привіз металеві листи на вантажному автомобілі з причепом, він ні як не міг вивантажити ці листи сам без спеціального обладнання.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Отже, зважаючи на вищезазначений стандарт доказування та положення чинного законодавства, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту нанесення позивачу збитків відповідачем та наявності зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу збитки є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо наявності збитків, спричинених діями відповідача позивачу, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування, оскільки відповідач проти пошкодження автомобіля позивач на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" не заперечив, зазначивши лише, що позивач не довів належними доказами того, що збитки заподіяні позивачу працівниками саме ТОВ "ЗЛМЗ".

При цьому, на адвокатські запити позивача від 17.02.2025 та 20.02.2025 стосовно надання відомостей щодо працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Ливарно-Механічний Завод", якими 10.01.2025 об 11:15 год. на ДВМ РМЦ ТОВ "ЗЛМЗ" здійснювалося вивантаження листів металопрокату з напівпричепу SCHMITZ НОМЕР_2 (ПІБ, контактні дані, копії посадових інструкцій, наказів про прийняття на роботу, службових посвідчень, тощо) та повідомлення чи були відібраними пояснення у працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Ливарно-Механічний Завод", внаслідок недбалості яких 10.01.2025 об 11:15 год. відбулося падіння металопрокату з напівпричепу SCHMITZ НОМЕР_2 відповідач відповіді не надав.

Факт падіння листів на території ТОВ "ЗЛМЗ" також підтверджується Актом від 10.01.2025, підписаним представниками відповідача без заперечень (а.с. 21).

Суд звертає увагу, що доказів того, що на території ТОВ "Запорізький ливарно-механічний завод", яка є закритою, вивантаження листів металопрокату з автомобіля позивача здійснювалось краном, який належить третім особам, або позивачу, відповідач не надав.

Не надав відповідач також доказів в підтвердження допуску для здійснення вивантажувальних робіт з автомобіля позивача на території підприємства відповідача будь-якими іншими особами, а не працівниками підприємства відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами до ч. 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 101 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 232/10512, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів належать до робіт з підвищеною небезпекою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові: 1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; 2) наявність шкоди, під якою потрібно розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду; 4) вину заподіювача шкоди (яка презюмується).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справах №910/13118/21 та №904/3867/21, від 18.08.2022 у справі №918/685/21, від 25.07.2022 у справі №922/2860/18 та інших.

Щодо заперечень відповідача проти розміру понесених позивачем збитків суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, у спорах про відшкодування фактичних витрат на ремонт, обов`язковість оформлення звіту про оцінку не передбачена.

В даному випадку розмір понесених Позивачем збитків у повному обсязі підтверджується висновком ТОВ «ДНІПРО-СКАН-СЕРВІС» за результатом діагностики (планом-схемою пошкоджень напівпричепу від 13.01.2025), а також актом здачі-прийняття виконаних робі №ТС-00000821 від 17.01.2025 на суму 95 642,38 грн., рахунком №110 від 14.01.2025 на суму 95 642,38 грн., виставленим ПП НВ Фірма «ТЕХНОСЕРВІС»; платіжними інструкціями №66 від 16.01.2025 на суму 30 000,00 грн. та №86 від 22.01.2025 на суму 65 642,38 грн. з призначенням платежу: оплата згідно рахунку №110 від 14.01.2025, а також актом виконаних робіт №DP2500186 від 13.01.2025 на суму 2 239,92 грн. та платіжною інструкцією №48 від 13.01.2025 на суму 2 239,92 грн.

Отже, Позивач у відповідності до положень законодавства не визначав оціночну ринкову вартість ТЗ, а пред`являє до відшкодування реальні витрати, які підтверджені належними доказами.

Крім того, в разі незгоди з сумою ремонту, визначеною позивачем, відповідач не був позбавлений права подати до суду клопотання про призначення судової експертизи для визначення суми збитків, чого останнім зроблено не було.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач довів наявність протиправної поведінки у діях відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленою позивачем до стягнення сумою збитків у розмірі 97 882,30 грн., наявність вини відповідача та факт завдання ним збитків при виконанні договорі-заявки №9 від 09.01.2025, про що свідчать належні та допустимі докази у справі.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Сміщука Дмитра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" про відшкодування збитків задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 32729463) на користь Фізичної особи-підприємця Сміщука Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) збитки в розмірі 97 882,30 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 27.08.2025.

Суддя Н.Г. Назаренко