Постанова від 28.08.2025 по справі 910/17873/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17873/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" - Щербак Є.М.,

ОСОБА_1 - Беніцька В.І.,

ОСОБА_2 - Терещенко О.М.,

Компанії Ксантіка менеджмент інк - Пата С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 (колегія суддів у складі: головуючий - Сотніков С.В., Отрюх Б.В., Остапенко О.М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 (суддя Мандичев Д.В.)

у справі №910/17873/20

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" арбітражного керуючого Донкова С.В.

до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника,

у справі №910/17873/20

за заявою Приватного підприємства "Консалтингова компанія "КНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог заяви

1. У вересні 2024 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Донков Сергій Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про покладення субсидіарної відповідальності у розмірі 2691251669,39 грн у зв`язку з доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" (далі - ТОВ "Дніпрометалсервісгруп") до банкрутства на кінцевих бенефіціарних власників боржника - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнення солідарно з цих осіб грошових коштів у сумі 2691251669,39 грн на користь ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

2. В обґрунтування заявлених вимог ліквідатор зазначив, що фактичні власники боржника безпідставно здійснили за рахунок кредитних коштів погашення боргових зобов`язань іншої пов`язаної юридичної особи (ТОВ "Метал сервіс груп"), а частину активів вивели за безтоварними операціями на рахунки підконтрольної іноземної компанії, що перебувала також під контролем відповідачів. Відповідачі як поручителі боржника своїх зобов`язань перед кредитором не виконали, чим спричинили доведення боржника до банкрутства. Також відповідачі вивели з забезпечення іпотечне майно, що розташоване в Автономній Республіці Крим, перереєструвавши його за законодавством РФ, за рахунок якого мали б бути погашені зобов`язання боржника перед кредитором та розпочали вчиняти дії з ліквідації боржника. В подальшому ліквідаційна процедура в судовому порядку була визнана протиправною.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/17873/20 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Дніпрометалсервісгруп". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Вегери А.А. Визнано банкрутом ТОВ "Дніпрометалсервісгруп". Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" арбітражного керуючого Комлика І.С.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/17873/20 відсторонено арбітражного керуючого Комлика І.С від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Донкова С.В.

5. 02.08.2024 ліквідатор здійснив реалізацію об`єктів ліквідаційної маси ТОВ "Дніпрометалсервісгруп". За рахунок коштів, виручених від реалізації майна, проведені остаточні розрахунки з кредитором, в результаті чого ліквідатор виявив обставини недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута та наявність ознак, визначених ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

6. Ліквідатор зазначив, що починаючи з процедури розпорядження майном, наявність ознак дій з доведення до банкрутства боржника було зафіксовано в Аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, виконаному станом на 15.03.2021 згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації №14).

7. Оскільки за три роки, які передували порушенню справи про банкрутство ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", останнє фінансову та статистичну звітність не подавало, а посадові особи боржника не надали розпоряднику майна/ліквідатору копій фінансової та статистичної звітності, іншої бухгалтерської документації боржника, а також господарських договорів, арбітражний керуючий самостійно збирав відповідну інформацію.

8. Результати роботи ліквідатора зафіксовані в Проміжних звітах ліквідатора за наслідками проведеної ліквідаційної процедури ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" станом на 29.12.2021, 12.05.2022 та на 11.05.2023, що подані до суду і містяться в матеріалах справи.

9. Станом на 16.08.2024 ліквідатор відповідно до Методичних рекомендацій склав Аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

10. Ліквідатор також здійснив Аналіз господарської діяльності боржника щодо наявності ознак доведення до банкрутства (за період з 2011 року), який відображено в додатку до Звіту №16-08/24 від 16.08.2024 про хід процедури ліквідації ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

11. Здійснивши аналіз фінансового становища боржника, дослідивши підстави виникнення заборгованості перед кредитором, рух коштів по рахункам боржника, сукупність укладених боржником правочинів, пов`язаність контрагентів, інші юридичні дії, ліквідатор виявив ознаки доведення до банкрутства у діях осіб, які фактично визначали мету, зміст і результати діяльності боржника, надавали останньому вказівки, обов`язкові для виконання, що зрештою призвело до банкрутства ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" та значного боргу перед кредитором.

12. Ліквідатор зазначив, що організаторами та вигодонабувачами доведення ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" до банкрутства є фактичні власники товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , участь яких у товаристві хоча формалізовано і не закріплена, проте останні відкрито декларували свій контроль над ТОВ "Дніпрометалсервісгруп". Крім того, на час обтяження боржника боргами і на час виникнення неплатоспроможності боржника відповідачами контролювались всі три засновники боржника (ТОВ "Фірма "Енергетичні технології", ТОВ "Еколін", ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Екотех).

13. Через принцип "підняття корпоративної вуалі" ліквідатором було виявлено безпосередній вплив відповідачів на зміст і характер діяльності, управлінські рішення та загалом на функціонування ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" як юридичної особи.

14. На переконання ліквідатора, саме за волею відповідачів боржник опинився у ситуації непомірного обтяження боргами за відсутності коштів і майна (в тому числі заставного), за рахунок яких можливі розрахунки з кредитором.

15. У сукупності до доведення ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" до банкрутства ліквідатором визначено такі обставини, зумовлені винними діями відповідачів:

16. Спільною власністю відповідачів є група компаній під умовною назвою " Мадеста " (Madesta Group), діяльність якої спрямована на переробку металу та випуск продукту з доданою вартістю (металовиробів і конструкцій для різних галузей, зокрема виробництво деталей до вітрогенераторів, резервуарів для нафтової та харчової промисловостей).

17. Основні виробничі потужності групи знаходились в АР Крим, Україна, та були зосереджені на ТОВ "Метал Сервіс Група", що безпосередньо вело діяльність з металообробки та виготовлення металевих конструкцій на території заводу в м. Севастополь. Торгівля групи з кінцевими покупцями здійснювалась через торгову компанію Madesta Aktiengesellschaft, країна реєстрації Швейцарська Конфедерація, реєстраційний номер в реєстр компаній CHE-112.307.055 (далі - Madesta AG), яка акумулювала основні прибутки групи Мадеста.

18. До складу групи також входять ТОВ "НВО "Екотех", на яку оформлено частину виробничого обладнання; компанії-володільці корпоративними правами учасників групи (EcoNew Holding S.A., Funtelass Trading Limited) тощо.

19. ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" у цій групі визначена як компанія для акумулювання залучених коштів для потреб бізнесу відповідачів.

20. У 2011 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягли особистих домовленостей з АТ "Дельта Банк" про кредитування вказаного бізнесу на загальну суму 32 млн. євро.

21. Домовленості щодо кредитування були письмово зафіксовані в Угоді про співробітництво та партнерство від 12.04.2011 (далі - Угода про партнерство), яка підписана особисто ОСОБА_1 та особисто ОСОБА_2 (Сторона - 1); Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за погодженням з його власником і головою наглядової ради ОСОБА_3 , та компанією Clever Asset Management (Сторона - 2).

22. В Угоді про партнерство визначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Сторона - 1) є бенефіціарними власниками 100% корпоративних прав та активів підприємств Групи "Мадеста" (Madesta Group): ТОВ "Метал Сервіс Група", ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", Компанія Madesta AG (Switzerland), Funtelass Trading Limited (Cyprus), EcoNew Holding S.A. (п. 3.1, п. 3.3.); ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засвідчили цілі, на які ними заплановано спрямування кредитних коштів: рефінансування існуючих кредитів групи (існуюча заборгованість групи "Мадеста" перед ПАТ "Укрсиббанк" на суму 16 млн. євро та перед АТ "Банк Кредит Дніпро" на загальну суму близько 2.6 млн. євро), інвестиції в добудову причалу за місцезнаходженням основного виробництва ТОВ "Метал Сервіс Група" в м. Севастополь, забезпечення коштів на передоплату, передбачену зовнішньоекономічними контрактами з Madesta AG.

23. Позичальником кредиту для потреб компаній групи "Мадеста" при цьому було визначено ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" (Додаток №1, розділ "Позичальник"), тобто ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" у структурі групи визначено саме як позичальника коштів - не у власних цілях, а в цілях забезпечення обіговими засобами інших належних відповідачам компаній.

24. В Угоді про партнерство відповідачі задекларували гарантії і свої власні зобов`язання забезпечити повернення позичальником кредиту, у тому числі за рахунок особистої поруки і застави корпоративних прав належного їм бізнесу на користь кредитора.

25. В Угоді про партнерство сторони, зокрема, зафіксували: виконання зобов`язань за кредитними договорами забезпечується особистою фінансовою порукою бенефіціарів групи "Мадеста" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Додаток №1, розділ "Забезпечення", п. 3); виконання зобов`язань за кредитними договорами також забезпечується іпотекою цілісного майнового комплексу заводу з металообробки ТОВ "МСГ", заставою обладнання заводу, а також іпотекою та заставою іншого майна групи "Мадеста" (Додаток №1, розділ "Забезпечення").

26. Відповідачі також взяли на себе зобов`язання не пізніше 15.05.2011 забезпечити підписання договору опціону, за яким уповноваженій банком компанії надається право викупу 25% корпоративних прав групи "Мадеста" за ціною 1 долар США (п. 13).

27. При цьому, з метою забезпечення виконання вказаного зобов`язання, в заставу перед АТ "Дельта Банк" мали бути передані 25% корпоративних прав холдингової компанії групи "Мадеста" або кожної компанії групи "Мадеста" окремо (Додаток №1, розділ "Забезпечення", п. 7).

28. Загалом відповідачі в Угоді про партнерство підписалися під тим, що боргове зобов`язання ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" перед кредитором буде погашатися не за рахунок доходів останнього, а за рахунок розподілення отримуваного відповідачами доходу від діяльності групи "Мадеста".

29. Здійснюючи повний контроль над всією групою "Мадеста" та кожною з компаній, що належить до цієї групи, відповідачам було достовірно відомо про відсутність у ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" відповідного обсягу майна, та джерел надходження коштів у обсягах, достатніх для погашення кредиту у розмірі 32 млн. євро.

30. Попри це відповідачі свідомо прийняли рішення про покладення на ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" зобов`язань в сумі 32 млн. євро (з яких основна частина - це перекредитування чужого боргу), тим самим встановивши залежність функціонування боржника від результатів діяльності інших суб`єктів господарювання, та від дотримання відповідачами добросовісності у виконанні наданих кредитору гарантій.

31. У додатку №1 до Угоди про партнерство визначені основні умови кредитування "Madesta Group" зі сторони ПАТ "Дельта Банк", зокрема: - сума кредитування 32000000,00 (тридцять два мільйони) євро; - позичальник: ТОВ "Дніпрометалсервісгруп"; - строк 60 місяців з погашенням 4-ма рівними річними частинами, з 24 місяця (24, 36, 48, 60); - відсоткова ставка: 12,5%; - цільове призначення: 1) 16,5 млн. євро - перекредитування заборгованості компаній групи перед ПАТ "Укрсиббанк"; 2) 2,6 млн. євро - перекредитування заборгованості компаній групи перед ПАТ "Банк Кредит Дніпро"; 3) 1,9 млн. євро - фінансування проекту з добудови причалу і портового обладнання; 4) 11 млн. євро - поповнення обігових засобів для виконання контрактів з Madesta AG (Switzerland).

32. Кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, уклавши з ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" договір кредитної лінії №НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011 з лімітом заборгованості 21000000 Євро, і договір кредитної лінії №ВКЛ-2006078/2 від 21.03.2011 з лімітом заборгованості 11000000 Євро та траншами перерахувавши боржнику зазначені суми позики.

33. Виконання зобов`язань за цими кредитними договорами було забезпечене особистими поруками відповідачів (договір поруки №П-2006078/1 від 21.03.2011, та договір поруки №П-2006078/2 від 21.03.2011).

34. Як і було визначено в Угоді про партнерство за рахунок отриманих ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" коштів були погашені існуючі кредитні зобов`язання компаній групи перед ПАТ "Укрсиббанк" (16,5 млн. євро), ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (2,6 млн. євро).

35. Відповідно до банківських виписок по рахункам боржника з отриманих боржником траншів від АТ "Дельта Банк" у березні 2011 року 19137550 Євро кредитних коштів, - 18532355 Євро були спрямовані на погашення чужого боргу - кредитної заборгованості ТОВ "Метал Сервіс Група", в той час як лише 605195 Євро - на погашення боргу ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

36. Окрім того, отримані транші боржник загалом неодноразово перераховував на користь ТОВ "Метал Сервіс Група" на підставі договорів позики або як передоплата за договорами поставки. В цих цілях кошти за валютними траншами конвертувались в національну валюту. Частина з цих коштів, яка поверталась боржнику, повторно конвертувалась ним в Євро та спрямовувалась на погашення процентів за кредитними договорами з АТ "Дельта Банк". Економічної доцільності для боржника такі операції не мали.

37. Крім перерахування кредитних коштів, отриманих від АТ "Дельта Банк", за договорами позики на користь ТОВ "Метал Сервіс Група", значна їх частина на підставі безтоварних контрактів була виведена на рахунки компанії Madesta AG, належної відповідачам.

38. Так, згідно з домовленостями відповідачів, зафіксованими в п. 4 розділу "Транші" Додатку №1 до Угоди про партнерство, 11 млн. Євро з отриманих кредитних коштів мали бути спрямовані на поповнення обігових коштів з метою виконання експортних контрактів компаній з групи "Мадеста".

39. Аналіз банківських виписок боржника, матеріалів справи про банкрутство, а також відомостей з відкритих джерел підтверджують виведення коштів від діяльності групи "Мадеста" на рахунки компанії Madesta AG, належної відповідачам, у такому порядку:

1) ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" отримує кредитний транш від АТ "Дельта Банк" та перераховує його на Madesta AG як передоплату по контракту DP-1 від 26.09.2011 (підписантом контракту DP-1 від 26.09.2011 зі сторони Madesta AG був безпосередньо ОСОБА_2 ). Madesta AG перераховує ці кошти постачальнику як передоплату за готовий товар;

2) постачальник за рахунок передоплати виробляє сировину (металопрокат) та передає його на переробку для ТОВ "Метал Сервіс Група". Постачальник переводить частину отриманих від Madesta AG коштів на ТОВ "Метал Сервіс Група" як передоплату за переробку;

3) ТОВ "Метал Сервіс Група" виготовляє з сировини готову продукцію і передає її постачальнику, який, у свою чергу, постачає готову продукцію для Madesta AG на умовах поставки FCA ТОВ "Метал Сервіс Група" (тобто, кінцева продукція знаходиться на території заводу ТОВ "Метал Сервіс Група", звідки її нібито має забрати Madesta AG);

4) Madesta AG організовує поставку кінцевому покупцю на умовах DDU (тобто, доставляє кінцевий товар з території заводу ТОВ "Метал Сервіс Група" до визначеного покупцем місця) і отримує від кінцевого покупця оплату за готову продукцію;

5) отримавши від кінцевого покупця кошти як оплату за готову продукцію, частина з цих коштів направляється Madesta AG на ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" як повернення передоплати по контракту DP-1 від 26.09.2011 з метою дотримання вимог валютного законодавства;

6) повторення циклу.

40. Згідно з такою організацією діяльності групи "Мадеста" реальний дохід, тобто різниця між отриманими від кінцевого покупця коштами за готову продукцію і собівартістю товару в розмірі отриманого від банку кредитного траншу, залишався на рахунках Madesta AG.

41. Передоплата за даними банківських виписок по рахункам боржника здійснена на користь нерезидента поверталась боржнику з урахуванням граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (після чого повторно направлялась на рахунки Madesta AG за тим же контрактом або спрямовувалась на погашення процентів за отриманими кредитами), що підтверджує безтоварний характер зовнішньоекономічної діяльності боржника.

42. На думку ліквідатора, описана діяльність була прихованим кредитуванням Madesta AG. При цьому, тягар сплати відсотків за отриманими кредитами невиправдано покладено на ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", тоді як компанія Madesta AG користувалася такими кредитними коштами безкоштовно, і не несла при цьому жодних витрат: ні у вигляді сплати процентів, ні у вигляді сплати штрафних санкцій.

43. Крім того, ліквідатор листами від 29.08.2024 та від 07.10.2024 звертався до Національного банку України з проханням надати інформацію щодо валютних операцій ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" за період з 2005 року по 11.02.2016 як предмета валютного контролю.

44. Ліквідатором отримано відповідь Національного банку України від 21.10.2024 №25-0005/79501/БТ, до якої долучено додаток форми звітності №531 "Звіт про резидентів-суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, які перевищили встановлені законодавством строки розрахунків за експортними, імпортними операціями", а також додаток форми звітності №503 "Інформація про стан заборгованості та розрахунки за кредитами ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" від нерезидентів за 2006 - 2013 роки".

45. Відповідно до додатку форми звітності №531, з початку 2014 року ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" направило на користь Madesta AG ряд платежів як передоплату за поставку товару, проте повернення платежів, як і поставка товару, не відбулися. Вказані обставини підтверджують доводи ліквідатора щодо безтоварного характеру зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

46. Національним банком України було зафіксовано порушення ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" валютного законодавства у загальному розмірі понад 3 мільйони Євро, що відповідає розрахункам ліквідатора щодо розміру виведених на Madesta AG коштів, відображених у Аналізі господарської діяльності ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" щодо наявності ознак доведення до банкрутства (за період з 2011 року).

47. Крім того, з наданих Національним банком України документів, а саме: з додатку форми звітності №503 вбачається, що у 2006 та 2008 роках ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" уклало два кредитних договори з компанією MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED (країна реєстрації - Велика Британія). Згідно з публічною інформацією щодо вказаної юридичної особи з веб-сайту Companies House services (www.gov.uk) ОСОБА_4 був призначений директором компанії MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED, а контролюючими особами вказано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначені обставини підтверджують зв`язок компанії MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED з ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" та загалом групою компаній Мадеста.

48. Станом на початок 2011 року ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" мало заборгованість перед компанією MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED у розмірі 1593806 Євро. При цьому, за період з 2011 по 2014 роки ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" перерахувало на користь компанії MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED грошові кошти у розмірі 2052729 Євро з урахуванням процентів по укладеним кредитним договорам.

49. Ліквідатором зазначено, що заборгованість ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" перед компанією MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED погашалася за рахунок кредитних коштів, отриманих від ПАТ "Дельта Банк", оскільки іншого джерела отримання коштів (доходів) у банкрута не було.

50. На думку ліквідатора, виведення коштів на Madesta AG як передоплату за поставку товарів, а також погашення боргу перед пов`язаною компанією MADESTA DEVELOPMENTS LIMITED були одними з причин настання стійкої фінансової неспроможності ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" та неможливості у подальшому виконати грошові зобов`язання перед ПАТ "Дельта Банк".

51. Щодо напрямку витрачання кредитних коштів на реалізацію проекту добудови причалу та закупки портового/причального обладнання (376519,36 Євро) ліквідатором зазначено, що зі змісту договору застави №НКЛ-2006078/3/S-2 від 22.03.2013 та договору застави №НКЛ-2006078/1/S-16 від 21.06.2013 вбачається, що вказане обладнання фізично знаходилось за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, буд. 63/1 (АР Крим, Україна) за місцем розміщення заводу ТОВ "Метал Сервіс Група". Тобто кредитні кошти, отримані боржником, використані не на потреби останнього, а для реалізації інвестиційного проекту виробничої компанії групи "Мадеста" - ТОВ "Метал Сервіс Група".

52. Умовами п. 1.1.2 кредитного договору №НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011 передбачено, що повернення кредиту здійснюється частинами. При цьому, боржник зобов`язувався повернути першу частину кредиту у розмірі 5250000 Євро у строк до 21.03.2013. Після настання цієї дати і невиконання з боку боржника обумовлених зобов`язань, сторони уклали додатковий договір №11 від 28.03.2013 до кредитного договору про перенесення строку повернення першої частини кредиту на 21.09.2013 (в подальшому строк переносився).

53. У цей же час, у березні 2013 року під особисту поруку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (копії договорів поруки №П-2006078/3-1 від 12.04.2013 та №П-2006078/3 від 21.03.2013) між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013 з лімітом заборгованості 4732537,11 Євро в редакції додаткового договору №6 від 21.02.2014.

54. Отримання ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" третього кредиту, як і попередні кредити, не передбачали розвитку господарської діяльності боржника, і не надавало останньому додаткових можливостей для генерування доходів. Оформлення ще одного кредиту мало на меті вирішення питання капіталізації відсотків за вже існуючими кредитними зобов`язаннями: більша частина коштів, отриманих за кредитним договором від 2013 року, була спрямована на погашення боргу за нараховані проценти за попередніми кредитним договорами.

55. Решта кредитних коштів виведена на рахунки компанії Madesta AG за такою ж схемою. Так, 29.04.2013 ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" отримало кредитний транш у розмірі 1185454,13 Євро на підставі кредитного договору 3, та в той же день перерахувало його Madesta AG як передоплату за контрактом №DP-1 від 26.09.2011.

56. При цьому, боржник в реальності не вів власної виробничої чи іншої підприємницької діяльності поза компаніями, які входять в групу "Мадеста". Плату по відсоткам за отриманими кредитами ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" фактично здійснювало за рахунок наступних траншів позики від банку, при цьому основна частина тіла кредиту й на даний час залишається непогашеною.

57. Тобто відповідачі, усвідомлюючи, що боржник із самого початку не здатний самостійно виконати взяті у 2011 році кредитні зобов`язання, тим не менш у 2013 році зумовили збільшення обсягу кредитних зобов`язань ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" ще на більш як 4,7 млн. євро.

58. При цьому, позитивного економічного ефекту від встановлення кредитних правовідносин з АТ "Дельта Банк" боржник не тільки не отримав, але і загалом такий результат не передбачався, оскільки не існувало об`єктивної необхідності залучення кредитних коштів у господарській діяльності саме боржника.

59. Вигодонабувачами за кредитними правовідносинами між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які організували підприємницьку діяльність групи "Мадеста" таким чином, що виробничі компанії генерували дохід для кінцевих бенефіціарів, в тому числі за рахунок коштів, які направлялися на їх рахунки від ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", тоді як останнє виключно акумулювало борги.

60. Зобов`язання ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" з обслуговування та забезпечення повернення валютного кредиту ПАТ "Дельта Банк", який боржник не використовував, був використаний на розвиток інших компаній відповідачів, - з рештою були прострочені, і наразі відповідні суми включені до кредиторських вимог у цій справі про банкрутство ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

61. Цей результат є прямим наслідком спланованої відповідачами схеми функціонування групи компаній "Мадеста", зокрема і визначення ними ролі ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" як позичальника коштів не у цілях власного розвитку, а для потреб всього бізнесу відповідачів. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто гарантували кредитору повернення кредиту боржником.

62. При цьому в Угоді про партнерство відповідачі не тільки зобов`язалися оформити власні поруки за зобов`язаннями позичальника та застави належного підприємствам групи "Мадеста" виробничого рухомого і нерухомого майна, але й крім того детально узгодили з кредитором механізм задоволення його вимог за рахунок працюючого бізнесу, об`єднаного в групу "Мадеста".

63. Так, Додатком №1 до Угоди про партнерство встановлено, що забезпеченням виконання зобов`язань за кредитом окрім іншого буде застава 25% корпоративних прав холдингової компанії групи "Мадеста", чи кожної з компаній групи.

64. Додатком №1 передбачені також ковентанти, зокрема такі:

1) підписання до 15.04.2011 ексклюзивного мандату на користь банку на організацію продажу корпоративних прав групи або будь-якої з компаній групи або ключових активів групи, на умовах передбачених Угодою;

2) підписання до 15.04.2011 договору опціону з компанією, вказаною банком, на купівлю 25% корпоративних прав холдингової компанії групи або кожної з компанії групи на умовах передбачених Угодою;

3) підписання до 15.04.2011 з компанією, вказаною банком, договору про розподіл виручки від продажу корпоративних прав групи або будь-якої з компаній групи або ключових активів групи (якщо положення такого договору не будуть включені в договір опціону) на умовах, передбачених Угодою.

65. Кредитор правомірно, базуючись на даних відповідачами гарантіях, у випадку порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, розраховував задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок реалізації частки працюючого бізнесу відповідачів.

66. Ці ключові і принципові для кредитора домовленості щодо забезпечення виконання боржником кредитних зобов`язань з боку відповідачів не були виконані.

67. Невиконані відповідачами станом на 2011 рік зобов`язання в аспекті обтяження на користь кредитора корпоративних прав у кожній з компаній групи "Мадеста" (включаючи володільця ключових активів - ТОВ "Метал Сервіс Група"), за наполяганням останнього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язалися реалізувати у 2013 році.

68. Так, згідно з додатковим договором №2 від 19.04.2013 до договору кредитної лінії №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013 сторони домовилися: в строк до 20.05.2013 надати АТ "Дельта Банк" підтвердження підписання договору опціону, за яким компанії, погодженій з кредитором, буде наданий опціон на купівлю 25% корпоративних прав компаній групи Мадеста за ціною 1 долар США на строк до 21.03.2016 (пп. 3.3.13.10); в строк до 03.06.2013 надати АТ "Дельта Банк" підтвердження оформлення 25% корпоративних прав кожної із компаній, що входять до складу групи Мадеста, в офшорну заставу та їх блокування на користь компанії, погодженої з банком як кредитором (пп. 3.3.13.11).

69. Вищенаведені зобов`язання є ідентичними до тих, що були викладені в п. 13 Угоди про партнерство; п. 7 розділу "Забезпечення" Додаток №1 Угоди про партнерство.

70. Обтяження на користь кредитора частки працюючого бізнесу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволило б покрити збитки від неповернення кредиту боржником.

71. Однак, унаслідок бездіяльності відповідачів забезпечувальні зобов`язання залишилися невиконаними.

72. Уникнення відповідачами безпосередньо взятих на себе зобов`язань перед кредитором забезпечити останнього можливістю реалізувати за необхідності долю працюючого бізнесу, спровокувало ситуацію, за якої у момент настання неплатоспроможності боржника кредитор залишився без ліквідного забезпечення, і не зміг отримати задоволення своїх законних вимог.

73. Відтак гарантії, які особисто були надані кредитору відповідачами, останні не виконали, й боржник опинився у ситуації відсутності ліквідних застав, але зі значним кредитним навантаженням, яке зрештою призвело до відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі №910/17873/20 про його банкрутство.

74. У квітні 2014 року боржник перестав обслуговувати кредити, надані АТ "Дельта Банк".

75. Наприкінці жовтня 2014 року АТ "Дельта Банк" було визнано проблемним, запроваджено особливий контроль режиму за діяльністю банку та до нього введено куратора від НБУ.

76. З 02.03.2015 в ПАТ "Дельта Банк" було введено тимчасову адміністрацію (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк").

77. 30.10.2014 ПАТ "Дельта Банк" як первісним кредитором направлено досудову вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо виконання взятих за договорами поруки зобов`язань та погашення боргу за кредитними договорами №НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011, №ВКЛ-2006078/2 від 21.03.2011 року, №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013. Банк зазначив, що боржник перестав виконувати свої зобов`язання з квітня 2014 року, відтак згідно з умовами договорів з цього моменту настав строк виконання основного зобов`язання (достроково).

78. З огляду на це, відповідачами у 2014 році розпочато реалізацію комплексу спланованих і узгоджених заходів з кінцевою метою уникнення виконання зобов`язань з повернення кредиту шляхом штучного припинення позичальника як юридичної особи, а відтак - припинення зобов`язання з повернення кредиту; й припинення існуючих обтяжень майна для подальшого безперешкодного їх використання в діяльності компаній групи "Мадеста" в інтересах вигодонабувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

79. На виконання Угоди про партнерство з метою створення видимості забезпечення повернення коштів отриманих ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виступили фінансовими поручителями виконання кредитних зобов`язань боржником, а саме: 1) щодо кредитних договорів №НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011 та №ВКЛ-2006078/2 від 21.03.2011 було підписано: договір поруки №П-2006078/1 від 21.03.2011, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 ; договір поруки №П-2006078/2 від 21.03.2011, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 ; 2) щодо кредитного договору №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013 було підписано: договір поруки №П-2006078/3-1 від 12.04.2013, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 ; договір поруки №П-2006078/3 від 21.03.2011, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 .

80. Виконання цих добровільно взятих на себе забезпечувальних зобов`язань мало би наслідком, за якого боржник не мав перед кредитором мільярдних боргів, а відтак уникнув би процедури банкрутства.

81. Однак добровільно взяті на себе зобов`язання фінансових поручителів перед кредитором ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали та досудову вимогу АТ "Дельта Банк", направлену 30.10.2014, не задовольнили.

82. Після цього, у лютому 2015 року, АТ "Дельта Банк" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як до поручителів про солідарне стягнення боргу ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

83. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.06.2015 у справі №201/2301/15-ц задоволено позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" борг за кредитним договором від 21.03.2011 в сумі 870044595,02 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" борг за кредитним договором від 21.03.2011 в сумі 570044595,02 грн. Вирішено питання про судові витрати.

84. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 задоволено апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.06.2015 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за участю третьої особи ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" про стягнення заборгованості відмовлено.

85. Ухвалою судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 по справі №201/2301/15-ц касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" відхилено. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.09.2015, додаткове рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 залишено без змін.

86. Ліквідатором зазначено, що боржник за таких умов був доведений до банкрутства, оскільки кредитором пред`явлені вимоги, які зумовлені невиконаними, в тому числі ОСОБА_1 ОСОБА_2 , зобов`язаннями за кредитними договорами №НКЛ-2006078/1 від 21.03.2011, №ВКЛ-2006078/2 від 21.03.2011, №НКЛ-2006078/3 від 19.03.2013.

87. Група "Мадеста" вела свою діяльність на території АР Крим. Зокрема, в м. Севастополь був розташований цілісний майновий комплекс заводу з металообробки ТОВ "МСГ" з обладнанням.

88. Ці активи були передані в іпотеку та заставу АТ "Дельта Банк" як забезпечення виконання зобов`язань кредитних ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" перед АТ "Дельта Банк". Крім того, за особистими гарантіями відповідачів, зафіксованими в Угоді про партнерство, і відповідно до умов кредитних договорів, можливість реалізації банком частки у працюючому бізнесі групи "Мадеста" також мала задовольнити вимоги кредитора (застава корпоративних прав компаній групи - одна з умов, під яку банк надав кредитні кошти ТОВ "Дніпрометалсервісгруп").

89. У березні 2014 року російська федерація окупувала АР Крим.

90. Активи групи "Мадеста", включаючи майно, передане в іпотеку та заставу, з окупованого АР Крим на підконтрольну Україні територію не були релоковані.

91. Натомість, в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передане в заставу (іпотеку) майно, що розташовувалось на території АР Крим, було перереєстроване за "дзеркальною" компанією, створеною за законодавством російської федерації - Общество с ограниченной ответственностью "Металл Сервис Группа", ОГРН 1159204001373, ИНН 9201502896, г. Севастополь, кінцевими бенефеціарними власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що продовжила подальшу господарську діяльність на окупованій території за рахунок належного групі Мадеста майна.

92. Так, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ліквідатору стало відомо, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022101110000748 від 08.12.2022 (розпочате Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110-2, ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України.

93. Згідно з ухвалами суду, винесеними в межах вказаного кримінального провадження, воно здійснюється "також за фактом державної зради, вчиненої бенефіціарними власниками ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", які, будучи громадянами України, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічний та інформаційній безпеці України, зареєстрували за законодавством російської федерації на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим ООО "Днепр Металл Сервис Групп" та ООО "Металл Сервис Группа", організовують і забезпечують діяльність вказаних суб`єктів господарювання на окупованій території, сплату податків до бюджету окупаційної влади, а також забезпечують укладання і виконання товариствами контрактів із підприємствами, що обслуговують військово-оборонну сферу російської федерації".

94. Відповідно до листа №28223-24/10-2-01-01-11042/24 від 29.08.2024 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань надано дозвіл на розголошення арбітражному керуючому ОСОБА_7 , Господарському суду міста Києва та іншим сторонам судового провадження за позовом арбітражного керуючого Донкова С.В. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування (покладення) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, відомостей досудового розслідування, які містяться у матеріалах кримінального провадження №22022101110000748 від 08.12.2022.

95. Долученими до поданої ліквідатором заяви документами, які містяться матеріалах кримінального провадження №22022101110000748 від 08.12.2022, підтверджуються факти функціонування на даний час на території АР Крим підприємств групи "Мадеста" (включно з "дзеркальними" компаніями, зареєстрованими за законодавством російської федерації) в інтересах відповідачів.

96. З даних ЄДРСР (ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2024 №757/25841/24-к) доступна інформація, що у рамках кримінального провадження №22022101110000748 від 08.12.2022 ГСУ ДБР установлено, що обладнання, крани та інше рухоме майно, що є предметом застави за кредитними договорами, укладеними між ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" та ПАТ "Дельта Банк", незаконно, без погодження з кредитором, вивезено з тимчасової окупованої АР Крим на територію Латвійської Республіки, де використовується компанією Madesta SIA (Латвія, юридична адреса: Рига, вул. Ренцену 8, LV-1073), яка також входить до групи Madesta та контролюється ОСОБА_2 (є єдиним учасником компанії Madesta SIA ) та ОСОБА_1 . У свою чергу, компанія Madesta SIA є єдиним засновником ТОВ "Мадеста Україна".

97. Відповідачі в даному випадку отримують вигоду за чужий (боржника) рахунок, оскільки рухоме майно, обтяжене за зобов`язаннями ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", за рахунок вартості якого можливо було б задовольнити кредиторські вимоги до боржника, - у складі компанії Madesta Sia, генерує прибуток кінцевим бенефіціарам групи "Мадеста". Дане твердження підтверджується публічною інформацією про фінансові результати даного нерезидента.

98. Натомість, неможливість погасити вимоги кредитора за рахунок заставного/іпотечного майна, - є однією з причин банкрутства ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

99. Ліквідатором зазначено, що, маючи на меті завдати шкоду кредитору шляхом неповернення оформлених на ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" кредитів, які фактично були використані на розвиток інших їх компаній, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 організували процедуру штучної ліквідації ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

100. При цьому з метою дистанціюватися від боржника, відповідачі припинили участь (пряму чи опосередковану) у засновниках останнього - у ТОВ "Фірма Енергетичні технології" та ТОВ "Еколін".

101. За вказівками відповідачів ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" у 2015 році припинило подавати звітність до контролюючих органів.

102. 16.04.2015 змінено адресу боржника з АР Крим на: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22.

103. 01.07.2015 АТ "Дельта Банк" до Господарського суду міста Києва було подано позови про стягнення з ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" заборгованості за трьома кредитними договорами, за якими відкриті позовні провадження №910/16784/15, №910/16791/15, №910/16796/15.

104. Після цього вже 31.07.2015 Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві подала позов до ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" про припинення юридичної особи в Окружний адміністративний суд міста Києва (справа №826/15145/15).

105. 31.08.2015 Окружний адміністративний суд міста Києва позов про припинення ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" як юридичної особи задовольнив.

106. 21.09.2015, на підставі зазначеного рішення, в бюлетені державної реєстрації опубліковано оголошення про припинення ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", ліквідатором призначено ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 .

107. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі №910/16784/15 з ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" стягнуто на користь АТ "Дельта Банк": 126321693,75 грн заборгованості за строковим кредитом, 378965081,25 грн заборгованості за простроченим кредитом, 2595651,19 грн заборгованості за строковими процентами, 5364346,01 грн заборгованості за простроченими процентами до 31 дня, 78080371,52 грн сума заборгованості за простроченими процентами понад 31 день, 4476172,39 грн заборгованості за простроченою комісією, 78132563,31 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1071583,39 грн пені за несвоєчасне повернення комісії, 1414802970,00 грн штрафу.

108. Постановлення судового рішення від 22.09.2015 у справі №910/16784/15 зумовило активізацію діяльності з припинення боржника як юридичної особи за вказівками відповідачів.

109. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, "з метою перешкоджання стягнення вказаної заборгованості ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" перед ПАТ "«Дельта Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спільно з іншими невстановленими на даний час особами та працівниками правоохоронного органу, під виглядом здійснення досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні, шляхом проведення тимчасового доступу до документів, у 2015 році вилучили оригінали кредитних справ ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", що також ускладнило стягнення боргу з товариства".

110. 19.01.2016 ліквідатором ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" Янчуком О.М, згідно з вказівками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складено заяви №№НАТ 251228, НАТ 251229, НАТ 251230, НАТ 251231, НАТ 251232, НАТ 251233 про відмову від права власності на нерухоме майно - належні боржнику паркомісця, які при цьому перебували в іпотеці АТ "Дельта Банк". Рухоме майно боржника при цьому було списане з балансу.

111. 11.02.2016 на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2015 та внаслідок відмови ліквідатора ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" Янчука О.М. від належного підприємству нерухомого майна, державним реєстратором Ірпінського міського управління юстиції у Київській області внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №10711390028033849 про припинення ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

112. 17.10.2016 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/16784/15 задоволено позов АТ "Дельта Банк" (тимчасова адміністрації) до ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" про стягнення боргу у розмірі 2106111991,53 грн. Рішення набрало законної сили (після його перегляду в суді апеляційної інстанції та підтвердження правомірності вимог первісного кредитора).

113. З огляду на вище перелічене, на момент, коли кредитор отримав рішення суду про стягнення боргу, яке підлягало виконанню, ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" як юридичної особи вже не існувало.

114. В подальшому в рамках судової справи №910/9976/19 встановлено такі порушення, допущені у процедурі припинення ТОВ "Дніпрометалсервісгруп":

1) ліквідатором в порушення ст.ст. 111-112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не вчинено дій щодо інвентаризації майна, не реалізовано майно боржника, не задоволено вимоги кредиторів у встановленому законом порядку і строки, не затверджено проміжного ліквідаційного балансу, а складений ліквідаційний баланс не відповідав дійсності;

2) державним реєстратором внесено запис припинення юридичної особи усупереч наявної інформації про відкрите виконавче провадження №49925639 від 26.01.2016 на підставі судового наказу №910/16784/15 від 12.10.2015;

3) державним реєстратором при прийнятті документів не перевірено правові підстави для подання заяви про державну реєстрацію припинення товариства, а також підстави для зупинення її розгляду або відмови у державній реєстрації;

4) державним реєстратором прийнято не підписану ліквідатором заяву про державну реєстрацію припинення товариства від особи, яка не має повноважень (представника без нотаріальної довіреності);

5) заява про припинення юридичної особи була подана не за місцем перебування реєстраційної справи.

115. Як стало відомо ліквідатору, у рамках досудового розслідування у КП 42021100000000305, що перебуває у провадженні СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві, був допитаний свідок ОСОБА_9 (ліквідатор ТОВ "Дніпрометалсервісгруп"), який прямо вказав, що отримував безпосередні вказівки від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 якнайшвидше припинити ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" як юридичну особу.

116. Ліквідатор долучив до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_9 від 24.10.2024, засвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лівінської Н.С., зареєстровану в реєстрі за №82046.

117. У вказаній заяві ОСОБА_9 зазначив, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015 відкрито скорочене провадження в адміністративній справі №826/15145/15 за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про припинення юридичної особи ТОВ "Дніпрометалсервісгруп". Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №826/15145/15 ОСОБА_9 призначено ліквідатором ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" у процедурі з припинення юридичної особи у порядку ст.ст. 105-111 ЦК України. Під час виконання обов`язків ліквідатора у період з 31.08.2015 по 06.02.2016 кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

118. ОСОБА_9 зазначив, що він точно не пам`ятає, хто саме з представників ДПІ просив його подати заяву на призначення ліквідатором. Безпосередньо із посадовими особами ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, за заявою якої здійснювалася ліквідація ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", він в подальшому не контактував. Він також не звітував ДПІ про хід ліквідаційної процедури відповідності до чинного законодавства. З приводу всіх питань, пов`язаних з ліквідацією ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" на ОСОБА_9 здійснювали постійний вплив власники товариства - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

119. ОСОБА_9 вказав, що вони повністю контролювали його дії через юристів та не давали самостійно приймати рішення, контролювали, які документи підписувати, куди звертатися, що подавати тощо. Були особи, які в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 контактували з ОСОБА_9 та передавали їхні доручення, а також контактували з посадовими особами ДПІ. Зокрема, під тиском ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_9 подавав заяви про відмову від права власності ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" на нерухоме майно - парко місця в м. Дніпро.

120. Також в кінці 2015 року на адресу ОСОБА_9 як голови комісії з припинення юридичної особи надійшла заява АТ "Дельта Банк" як кредитора із грошовими вимогами до ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" на більш як 3 млрд. грн.

121. ОСОБА_9 вважає, що вимоги АТ "Дельта Банк" до ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" були законними та обґрунтованими, але не чіткими. Проте, за вказівкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через юристів, ОСОБА_9 надав відзив на таку вимогу АТ "Дельта Банк" та запропонував банку повідомити, чи є остаточним розмір грошових вимог та надати інформацію щодо предметів забезпечення.

122. Після того як ПАТ "Дельта Банк" на відзив ОСОБА_9 не надав чіткої суми забезпечених та не забезпечених вимог, ОСОБА_9 запропонував відкрити справу про банкрутство ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" відповідно до вимог закону, але юристи за вказівками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовили у такій концепції.

123. ОСОБА_9 зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагалися якнайшвидше ліквідувати ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", в тому числі шляхом відмови від активів товариства, а не його реалізації, відмови у визнанні вимог кредиторів боржника, затвердження ліквідаційного балансу тощо.

124. На думку ОСОБА_9 , основними цілями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було якнайменше - відтермінувати строк повернення кредитів банку, а якнайбільше - взагалі уникнути виконання кредитних зобов`язань шляхом припинення юридичної особи основного боржника та виведення заставного майна з-під обтяжень.

125. ОСОБА_9 вказав, що виконання кредитних зобов`язань ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" перед АТ "Дельта Банк" забезпечувалось заставним майном, яке згідно з договорами повинно було зберігатися в місті Севастополь. Так, приблизно в кінці 2015 року ОСОБА_9 здійснив виїзд до міста Севастополь. В ході свого візиту ОСОБА_9 встановив, що вказане майно відсутнє за адресами, які вказані у витягу з реєстру рухомого майна.

126. На думку ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бажали звільнити з-під застави майно та перемістити його в іншу країну, тому що боялись санкцій, а також того, що та не зможуть працювати у зв`язку з анексією у 2014 році російською федерацією Кримського півострова, де у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був основний бізнес.

127. ОСОБА_9 наголошував про незаконність припинення юридичної особи до 28.02.2016 з огляду на положення ст. 105 ЦК України, якою передбачено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

128. ОСОБА_9 зазначив, що він завжди ставив під сумнів доцільність процедури припинення юридичної особи ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" у порядку ст.ст. 105-111 ЦК України, до якої він безпосередньо має відношення. Фактично його було використано задля припинення кредитних зобов`язань.

129. Незаконність ліквідації ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" було встановлено рішенням суду, а саме постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №910/9976/19.

130. З даного приводу ОСОБА_9 також надавались пояснення в межах допиту як свідка по кримінальному провадженню №42021100000000305.

131. У вказаній заяві свідка від 24.10.2024 ОСОБА_9 підтвердив обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та зазначено про готовність з`явитись до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

132. 13.10.2020 ухвалено постанову Північного апеляційного господарського суду, а відтак набрало законної сили судове рішення у справі №910/9976/19, відповідно до якого задоволено позов АТ "Дельта Банк" й скасовано державну реєстрацію припинення боржника, зобов`язано державного реєстратора внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Боржника до ЄДР, номер запису №10711390028033849 від 11.02.2016.

133. 11.11.2020 зазначене судове рішення фактично виконане, відомості про юридичну особу ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" відображені в ЄДР.

134. Ліквідатор зазначив, що штучне припинення ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" за вказівками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дало змогу вивести з застави/іпотеки кредитора майно, належне компаніям групи "Мадеста".

135. Наведені обставини у сукупності, на переконання ліквідатора, призвели до банкрутства ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" та неможливості погашення вимог кредиторів боржника у розмірі 2691251669,39 грн.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

136. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 вирішено покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Дніпрометалсервісгруп". Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" грошові кошти у розмірі 2691251669,39 грн.

137. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 рішення Господарського суду Києва від 20.12.2024 залишено без змін.

138. Вказані судові рішення мотивовані тим, що в діях та бездіяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника, а як свідчать установлені судом обставини справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порушення ст. 61 КУзПБ не спростували відсутності своєї вини у доведенні боржника до банкрутства та не довели відсутності причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та бездіяльністю і банкрутством ТОВ "Дніпрометалсервісгруп".

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржників

139. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - скаржники) подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

140. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржники вказують п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

141. На думку скаржників, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм ч. 4 ст. 104, ст.ст. 512, 514, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ст. 61 КУзПБ, ст.ст. 76, 77, 79, 86 ГПК України.

142. Скаржники вважають, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували: висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 06.11.2024 у справі №21/5005/2686/2012, від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16 щодо застосування ст.ст. 215, 330, 387, 388 ЦК України, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 25.10.2022 у справі №911/3513/16, від 30.01.2018 у справі №923/826/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 16.06.2020 у справі №910/21232/16 щодо застосування ч. 2 ст. 61 КУзПБ, висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 07.12.2021 у справі №905/902/20, від 31.05.2022 у справі №904/3242/18, від 07.06.2022 у справі №922/605/15, від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 щодо застосування ст.ст. 73, 76-79 ГПК України.

143. Також скаржники зазначають про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі недопустимих і неіснуючих доказів. На думку скаржників, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються не на доказах, а на вірогідності їх існування без фактичного існування у справі і доведення таких обставин доказами, тобто на припущеннях.

144. Також скаржники вказують про те, що зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконані в повному обсязі у порядку виконання мирової угоди, укладеної 17.08.2016 із позивачами ПЕ Інвестментс Лімітед та Clever у спорі, який розглядався LCIA (Лондонський міжнародний арбітражний суд) у справі №152914.

145. Крім того, 27.08.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Беніцької В.І. про перевірку правосуб`єктності Компанії Ksantika management inc та повноважень її представника - Пати С.П.

146. В судовому засіданні 28.08.2025 Верховний Суд відхилив наведене клопотання щодо повноважень представника Компанії Ksantika management inc Пати С.П., оскільки матеріалами справи підтверджується наявність повноважень вказаного представника, зокрема, право на участь цього представника в судовому засіданні зокрема на підставі відповідного ордеру.

147. Щодо доводів представника ОСОБА_1 адвоката Беніцької В.І. про перевірку правосуб`єктності Компанії Ksantika management inc, яке надійшло до Верховного Суду 27.08.2025, Верховний Суд зауважує таке.

148. Наведені доводи, які містяться у клопотанні ОСОБА_1 від 27.08.2025 за своєю суттю є доповненням до касаційної скарги.

149. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

150. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

151. Отже, скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку.

152. Останнім днем подачі касаційної скарги та доповнення до неї слід вважати 30.06.2025 (29.06.2025 - неділя, вихідний) згідно з ч. 1 ст. 288 ГПК України.

153. За вказаних обставин такі доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції залишаються без розгляду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

154. Ліквідатор подав відзив на касаційні скарги, в якому просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

155. Ліквідатор вважає, що касаційній скарги не відповідають вимогам ГПК України, оскільки в них чітко не вказано норму матеріального та процесуального права, яку суди першої та апеляційної інстанцій застосували, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - з покликанням на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший висновок щодо застосування цієї ж норми права у таких самих правовідносинах.

156. Також ліквідатор зауважив про те, що з аналізу касаційних скарг вбачається, що вони не містять посилань на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Скаржники не покликаються на постанови Верховного Суду, в яких суд касаційної інстанції вирішив подібну справу іншим чином, або дійшов висновку про застосування конкретної норми права інакше, ніж це викладено в оскаржуваних судових рішеннях.

157. Ліквідатор вважає, що кошти боржника, отримані як кредит від АТ "Дельта Банк" були розпорошені між компаніями, кінцевими бенефіціарними власниками яких були відповідачі. Тобто управління відповідачами ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" було націлене на систематичне отримання вигоди ними як бенефіціарами компаній групи "Мадеста" на шкоду боржнику і його кредиторам.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

158. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника солідарно на його двох бенефіціарних власників.

159. Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ЦК України визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.

160. Верховний Суд зауважує, що при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

161. При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

162. Згідно із ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

163. Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Верховний Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

164. За загальним правилом, визначеним ч.ч. 1-3 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

165. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 191 ЦК України).

166. Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

167. Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (ч. 1 ст. 62 КУзПБ).

168. Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено ст.ст. 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

169. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

170. Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

171. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

172. Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

173. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

174. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст. 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

175. При цьому, визначена в абз. 1 ст. 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15 (на яку посилається скаржник), від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).

176. Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №911/1423/19.

177. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

178. У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

179. Визначене нормами ч. 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

180. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

181. Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

182. Верховний Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

183. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

184. У цьому висновку Верховний Суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

185. Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

186. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

187. Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (ч. 10 ст. 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (ч. 3 ст. 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

188. Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд вважає, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

189. Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

190. Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ).

191. За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

192. Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ч. 2 ст. 47 КУзПБ).

193. Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (ч.ч. 3, 5 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (ч. 4 ст. 45 цього Кодексу).

194. Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Верховний Суд зазначає про таке.

195. Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

196. Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (ч. 1 ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізнятися;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

197. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

198. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена ч. 2 ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).

199. Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

200. Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

201. Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі №923/590/18 (на яку посилається скаржник), від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) та від 07.11.2023 у справі №908/3468/13.

202. Верховний Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

203. Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

204. Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21).

205. Згідно зі ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; тощо.

206. Господарські суди встановили, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором відповідно до умов продажу, затверджених рішенням комітету кредиторів боржника (протокол від 05.07.2024), на аукціоні було реалізовано ліквідаційну масу банкрута, до складу якої увійшли 5 паркувальних місць, які знаходяться у місті Дніпро.

207. Отже, у ліквідаційній процедурі ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" за рахунок коштів, отриманих від реалізації ліквідаційної маси банкрута, було погашено 70224,00 грн грошових вимог кредитора першої черги та 2255000,00 грн грошових вимог кредитора четвертої черги (усього 2325224,00 грн).

208. Розмір вимог до відповідачів, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (розмір субсидіарної відповідальності), становить 2691251669,39 грн (2693576893,39 грн (кредиторська заборгованість боржника) - 2325224,00 грн (погашена у ліквідаційній процедурі боржника кредиторська заборгованість за рахунок коштів, отриманих від реалізації ліквідаційної маси банкрута).

209. При цьому, відповідно до встановлених обставин справи, доказів наявності у банкрута будь-яких інших активів, окрім тих, що були виявлені, включені до ліквідаційної маси та реалізовані під час проведення ліквідаційної процедури боржника, матеріали справи не містять та відповідачами надані не були.

210. Господарські суди правильно визначили, що об`єктом правопорушення є право кредитора Компанії Ksantika management inc на задоволення його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності у боржника майна, достатнього для погашення кредиторської заборгованості у повному обсязі.

211. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто в даному випадку суб`єктами правопорушення є кінцеві бенефіціарні власники банкрута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

212. Суб`єктивною стороною правопорушення є ставлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до їх дій та бездіяльності як кінцевих бенефіціарних власників 100% корпоративних прав та активів підприємств Групи "Мадеста" (Madesta Group), до складу якого входило ТОВ "Дніпрометалсервісгруп", свідоме вчинення дій, а також допущення бездіяльності, наслідком чого стала неможливість боржника виконати свої зобов`язання перед кредитором. Боргове навантаження свідомо було перекладено з компаній відповідачів, які мали виробничі потужності, вели реальну господарську діяльність та генерували дохід, - на боржника, що не вів реальної господарської діяльності, та не міг погашати борг за рахунок своїх доходів.

213. Крім того, господарські суди правильно зазначили, що об`єктивну сторону правопорушення складають:

- вчинення дій, спрямованих на отримання ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" кредитних коштів від АТ "Дельта Банк" з метою фінансування діяльності компаній групи "Мадеста" (виконання грошових зобов`язань інших компаній групи "Мадеста" перед третіми особами, перерахування кредитних коштів на користь Madesta AG на підставі безтоварних контрактів на поставку, тощо) за умови відсутності у ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" будь-якого майна та активів, за рахунок яких така заборгованість могла би бути боржником погашена;

- бездіяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині не укладення ряду правочинів із АТ "Дельта Банк" для забезпечення виконання ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" зобов`язань за кредитними договорами за рахунок майна компаній групи "Мадеста";

- бездіяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як поручителів в частині добровільного погашення заборгованості ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" перед АТ "Дельта Банк";

- бездіяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині переведення майна групи компаній "Мадеста" з окупованої території Автономної Республіки Крим на підконтрольну територію України, яке було предметом забезпечення виконання ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" грошових вимог перед АТ "Дельта Банк";

- вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій в частині вивезення заставного майна за межі України на територію Латвійської Республіки без згоди заставодержателя та подальше його використання компанією Madesta SIA.

- вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій, спрямованих на ліквідацію ТОВ "Дніпрометалсервісгруп" з метою уникнення виконання зобов`язань перед АТ "Дельта Банк".

214. Отже, господарські суди надали оцінку як звіту ліквідатора, так і наведеним обставинам справи та дійшли висновку, що на час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності на кінцевих бенефіціарних власників банкрута ліквідатором вчинено всю повноту дій, спрямовану на виявлення та реалізацію активів боржника, що є підставою для задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника.

215. Враховуючи викладене, посилання скаржників про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у низці постанов суду касаційної інстанції щодо застосування приписів ст.ст. 215, 330, 387, 388 ЦК України, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ст.ст. 73, 76-79 ГПК України, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить висновкам, на які посилаються скаржники. Відповідні судові рішення прийняті у кожній окремій справі з урахуванням предмету спору в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

216. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

217. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

218. Щодо доводів скаржників про те, що зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконані в повному обсязі у порядку виконання мирової угоди, укладеної 17.08.2016 із ПЕ Інвестментс Лімітед та Clever, які були позивачами у спорі, що розглядався LCIA (Лондонським міжнародним арбітражним судом) у справі №152914, а тому Компанія Ksantika management inc не має права грошової вимоги до боржника та права на стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2691251669,39 грн, Верховний Суд виходить з такого.

219. Під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції відповідачі подали до суду апеляційної інстанції ряд додаткових доказів та додаткових обґрунтувань щодо безпідставності поданого ліквідатором позову.

220. Порядок та строки подання учасниками справи доказів чітко врегульовано у ст. 80 ГПК України.

221. Так, відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 80 ГПК Країни учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

222. Частинами 4, 5 ст. 80 ГПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

223. Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

224. Отже, за змістом зазначених норм всі докази, які спростовують вимоги до відповідача, мають бути подані відповідачем разом з поданням відзиву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.

225. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

226. У постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, від 31.08.2021 у справі №914/1725/19, від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494), від 15.12.2020 у справі №925/1052/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20 щодо застосування ст.ст. 80, 269 ГПК України, зазначено, що відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.

227. Отже, прийняття та розгляд додаткових доказів на підтвердження позовних вимог на стадії апеляційного перегляду справи в порядку ст. 269 ГПК України має бути здійснено з дотриманням принципу диспозитивності.

228. Вимоги ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

229. Під час подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №918/237/20).

230. Відповідно до висновку щодо застосування ст.ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

231. Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

232. Враховуючи, що під час подання додаткових доказів до суду апеляційної інстанції, скаржники не зазначили об`єктивних обставин та не надали доказів на підтвердження неможливості подання таких доказів, за наявності відповідного обов`язку, разом із першою заявою по суті спору, такі докази не були прийняті судом апеляційної інстанції.

233. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

234. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008 повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

235. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France) від 23.10.1996 та Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії (Brualla Gomez de la Torre v. Spain) від 19.12.1997, згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

236. Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

237. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

238. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки доводи касаційних скарг про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

239. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

240. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

241. Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржників, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 у справі №910/17873/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков