Рішення від 25.08.2025 по справі 335/2187/25

1Справа № 335/2187/25 2/335/1593/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Штабовенка Дениса Всеволодовича до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

07.03.2025 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Штабовенка Д.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з для звернення до суду із позовом та аліменти на його утримання у розмірі 1/6 зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 , трирічного віку з для звернення до суду із позовом. Визначити місце проживання дітей разом із батьком (позивачем). В обґрунтування позову зазначив, що з 11.08.2012 ОСОБА_1 перебував в шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 у справі № 332/6697/23 розірвано. З моменту розірвання шлюбу колишнє подружжя проживає окремо. Від шлюбу подружжя має двох дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Син ОСОБА_4 проживав та проживає із батьком, а донька ОСОБА_3 до 21 грудня 2024 проживала з матір`ю. 21 грудня 2024 року відповідачку ОСОБА_2 було затримано правоохоронними органами у зв`язку із підозрою у вчиненні злочину та ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2024 року їй обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор». З моменту затримання ОСОБА_2 діти проживають з батьком (позивачем у справі) у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,72 кв.м., що належить позивачу на праві власності та знаходяться повністю на його утриманні. Враховуючи те, що діти проживають разом із батьком, відповідачка вже протягом 3 місяців перебуває у місці попереднього ув`язнення (СІЗО м.Запоріжжя), позивач вважає, що наявні підстави як для стягнення аліментів на його користь, так і визначення місця проживання дітей разом з ним.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

21.04.2025 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дерев`янко І.О. надійшла заява, з посиланням на те, що відповідачка заперечує проти позову. Позовна заява не містить обґрунтування вимоги щодо визначення місця проживання дітей, оскільки не зазначено про наявність спору з цього приводу. Відповідачка тимчасово не має можливості належним чином доглядати за дітьми у зв`язку з перебуванням її у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвалою суду від 24.04.2025 у задоволенні клопотання представника третьої особи за довіреністю Панченка І.О. про залучення до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району відмовлено.

На підставі Закону України № 4273-IX від 26.02.2025 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25.04.2025 року, відбулася зміна найменування Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.

12.05.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Штабовенком Д.В. подано додаткові пояснення, з посиланням на те, що саме не визнання позову відповідачкою свідчить про те, що наявний спір у справі та він потребує судового розгляду. Перебування матері дітей у слідчому ізоляторі та вимушене проживання дітей разом з батьком не спростовує існування саме юридичного спору між сторонами. Визначення місця проживання дітей разом із батьком надає можливість останньому використовувати це для отримання певних пільг, соціальних та медичних послуг, припинення стягнення аліментів (які стягувались на користь відповідачки).

14.05.2025 року на виконання ухвали суду від 12.03.2025 від третьої особи Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надійшов висновок про можливість визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 16.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дерев`янко І.О. про зупинення провадження у цивільній справі.

Представник позивача у судове засідання надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, у якій зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач пі дчас судового засідання 24.04.2025 просила суд здійснювати розгляд цивільної справи у її відсутність, оскільки у подальшому адвокат буде представляти її інтереси. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Представник відповідача - адвокат Дерев`янко І.О. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася судом належним чином, що підтверджується довідкою про доставку 22.07.2025 (18:27:59) судової повістки до її електронного кабінету, заяв чи клопотань до судового засідання не надала.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, разом з тим 15.05.2025 надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжі від 05.02.2025, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Від шлюбу сторони мають спільних малолітніх дітей: ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим (повторно) Заводським відділом державної РАЦС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 23.02.2025, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим (повторно) Заводським відділом державної РАЦС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08.01.2025.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом першої( Б ) групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини ( довідка МСЕК № 833518 від 27.11.2024 року).

Згідно з довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 1718029-2024 від 03.12.2024, позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена 3-кімнатна квартира, загальною площею 83,72 кв.м., на праві власності належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2015 року, реєстраційний номер 401.

Згідно з довідкою про доходи пенсіонера від 27.02.2025 № 177/02.31-10, виданою ГУПФУ в Запорізькій області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Запорізькій області і отримає пенсію по інвалідності, сума якої за період з 01.03.2024 по 28.02.2025 в загальному розмірі склала 287 862,38 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2024 до підозрюваної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Також, позивачем на підтвердження зазначених обставин долучено до матеріалів цивільної справи: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про початок досудового розслідування від 26.12.2024, копію постанови слідчого від 21.12.2024 про залучення ОСОБА_1 в якості потерпілого до кримінального провадження.

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеного 27.12.2024 року відділом у справах дітей, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Умови проживання в квартирі визнано задовільними, для виховання дітей створені належні умови.

Відповідно до висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 12.05.2025 № 01-13/1216, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей, районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, вважає за можливе визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Суд зазначає, що міжнародні та національні норми не містять норми, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Суд відхиляє доводи представника відповідача - адвоката Дерев`янко І.О. про те, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дітей, оскільки відповідачка не визнає позов, а отже заперечує щодо задоволення позову, що свідчить про існування юридичного спору між сторонами.

З огляду на викладені норми, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, в межах доводів позовної заяви, суд виходить з того, що самі діти в силу віку не можуть бути заслухані судом, а відповідач не надала доказів на підтвердження того, що проживання дітей разом з батьком не буде відповідати найкращим інтересам дітей. Навпаки, з матеріалів справи слідує, що, проживаючи разом з батьком, малолітні діти сторін забезпечені з боку позивача всім необхідним для нормального розвитку, і перешкод для визначення місця їх проживання разом з батьком в подальшому суд не вбачає.

Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що між сторонами відсутня домовленість відносно утримання малолітніх дітей, зокрема, стосовно першочергових витрат на них, відповідач є працездатною особою, перебування відповідача в місцях попереднього ув`язнення не звільняє її від обов`язку утримувати дітей.

За таких обставин, суд доходить висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інше.

Як роз`яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, відповідач є працездатною особою, дані про її скрутне матеріальне становище, наявність інших утриманців, матеріали справи не містять, та відповідачем не надані.

Суд враховує, що відповідач не надала доказів на підтвердження понесених нею витрат на утримання дітей з дня звернення позивачем до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» наголошується, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, та на підставі положень діючого законодавства України, суд вважає можливим встановити відповідачу розмір належних до сплати аліментів у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 07.03.2025, що відповідає заявленим позовним вимогам.

Разом з тим, відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ч.ч. 1,3 статті 86 СК України, чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох років, право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу.

Отже сімейним законодавством передбачено право чоловіка-батька на утримання дружиною-матір`ю до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що чоловік, з яким проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить чоловіку-батьку незалежно від цієї обставини.

За таких обставин, встановивши, що позивач утримує малолітню доньку, якій на час подання позову не виповнилось трьох років, при цьому відповідачем не доведено належними доказами, що вона не спроможна надавати матеріальну допомогу в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу), суд виходячи з положень статей 75, 86 СК України дійшов висновку про наявність можливості у відповідача сплачувати аліменти на чоловіка у визначеному позивачем розмірі до досягнення дитиною трьох років.

При ухваленні рішення про стягнення аліментів суд також враховує, що позивач та відповідач в даному випадку не позбавлені права в разі зміни матеріального чи сімейного стану звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведених правових норм та заявлених позивачем вимог, враховуючи наведені обставини і те, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дітей, засад справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України, стягування аліментів необхідно присудити з дня пред`явлення ОСОБА_1 до суду позову, тобто з 07.03.2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в загальному розмірі

Керуючись ст. ст. 11-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі позову до суду з 07.03.2025, і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07.03.2025 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення судового рішення, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення (повне) підписано без його проголошення, відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України.

Рішення складено та підписано 29 серпня 2025 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Місце перебування: Державна установа «Запорізький слідчий ізолятор», м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 36.

Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37573115, адреса: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 5.

Суддя: Н.І. Рибалко