Постанова

від 15.12.2010 по справі 38/202

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/202

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.12.2010 р.           справа №38/202

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівПриходько І. В.,Акулової Н. В., Гези Т. Д.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:не з'явились;

від відповідача:Сатанин М. Ю. - довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого          акціонерного          товариства«Донецькобленерго»    м.     Горлівка     Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від19.10.2010р.

у справі№38/202 (суддя Лейба М. О.)

за позовомвідкритого          акціонерного          товариства«Донецькобленерго»    м.     Горлівка     Донецької області

до державного      підприємства      гідрогеологічногозахисту  «Шахта 2-БІС» м.  Горлівка Донецькоїобласті

простягнення 1 004 567,97грн

В С Т А Н О В И В:

Відкрите     акціонерне     товариство     «Донецькобленерго»    (далі     -Донецькобленерго)    звернулось    до    господарського    суду   з    позовом   до державного підприємства гідрогеологічного захисту «Шахта 2-БІС»(далі -Шахта) про стягнення заборгованості в сумі 1 004 567,97грн., у тому числі: заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 592 865,58грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 12 523,87грн., 3% річних у розмірі 3254,19грн. та пені у розмірі 395 924,33грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2010р. у справі №3 8/202 провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію сумі 592 865,58грн. та заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 12 523,87грн. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору; присуджено до стягнення 3% річних в сумі 3254,19грн., частково  стягнено  пеню в розмірі 18 542,27грн., витрати на оплату державного мита в сумі 6 271,86грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 147,34грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо існування суми боргу,  але припинено  у зв'язку зі  сплатою  відповідачем  сум  основного  боргу,  що  підтверджується  платіжними дорученнями №№12-15, №24, №25 від 04.10.2010р.

Позовні  вимоги  щодо  пеня задоволені  частково у зв'язку з невірним застосуванням періоду нарахування та розрахунком позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Донецькобленерго звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 395 924,33грн. та прийняти нове, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на помилкове застосування судом положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. №543-96-ВР (далі - Закон) до правовідносин між сторонами; вважає, що на відносини позивача та відповідача, що склалися в рамках договору розповсюджується дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», що встановлює розмір неустойки у вигляді пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника не визнав.

У судове засідання представник скаржника не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення ухвали суду.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне:

Між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №261 від 26.11.2002р. (далі - Договір), згідно з яким постачальник (позивач) зобов'язався продавати електричну енергію, а споживач (відповідач) зобов'язався оплачувати електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 9.5 (в редакції Додаткової угоди від 28.05.2010р.) Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Згідно умов Договору (п.п. 2.2.2-2.2.4), постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 „Порядок розрахунків за електроенергію" та вартість реактивної електричної енергії згідно з додатком № 10 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Пунктом 3 Додатку №5 до Договору сторони передбачили, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виковуватись протягом не більше 5-ти календарних днів.

Як убачається з наданих документів позивачем здійснювалось постачання підприємству відповідача електричної енергії згідно з умовами Договору, що підтверджується Актами приймання-передачі за травень-липень 2010р., які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками.

Рахунки на оплату спожитої електроенергії №11/261 за травень-липень 2010р. були вручені для оплати представнику відповідача Барановій Т. В., що діяла на підставі довіреності №1 від 04.01.2010р. (а.с.15), 20.05.2010р., 21.06.2010р. та 20.07.2010р., про що свідчать підписи останньої на них.

Вказані обставини відповідач у судових засіданнях обох інстанцій не спростовував.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення міститься в приписах статті 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. З Додатку №5 до Договору сторони передбачили, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виковуватись протягом не більше 5-ти календарних днів.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем рахунки №11/261 за травень-липень 2010р. були отримані, але своєчасно та у повному обсязі сплачені не були, що по суті відповідачем у судах обох інстанцій не заперечувалось.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем електричної енергії, що була поставлена за Договором, з боку відповідача виник борг за спожиту активну електроенергію сумі 592 865,58грн. та реактивну електроенергію в сумі 12 523,87грн.

Відповідачем надано до суду докази погашення у повному обсязі боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 592 865,58грн. та реактивну електроенергію в сумі 12 523,87грн. за Договором, що утворився за період травень-липень 2010р., а саме: копії платіжних доручень №№12-15, №24, №25 від 04.10.2010р.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цієї частині на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

З огляду на правильне нарахування, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 3254,19грн. обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені, що нарахована Донецькобленерго в розмірі 395 924,33грн., судова колегія враховує наступне.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2.1 Договору сторонами передбачено відповідальність за внесення платежів, що передбачені п.п.2.2.2-2.2.3 Договору з порушенням термінів, які визначені Додатком №5 у вигляді пені в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Судова колегія погоджується  з  висновком  суду  першої  інстанції  щодо наявністі на час звернення позивача з позовом до суду суми  основного боргу за Договором за спожиту активну електроенергію в сумі активну електроенергію в сумі 592 865,58грн. та реактивну електроенергію в сумі 12 523,87грн., який утворився за період травень-липень 2010р.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі,   що   встановлюється   за   згодою   сторін,   обчислюється   від   суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання необхідно здійснювати відповідно до приписів Закону з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тому позовні вимоги щодо стягнення пені цілком правомірно задоволені судом першої інстанції частково на суму 18 542,27грн. з урахуванням розрахунку суду.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються як юридично неспроможні.

Дійсно, згідно з частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Проте, судова колегія зазначає, що поряд з відсутністю обмежень у законодавстві щодо визначення сторонами при укладенні договору розміру пені, положення Закону передбачають обмеження її розміру, що підлягає стягненню подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2010р. у справі №38/202 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2010р. у справі №38/202 залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 19.10.2010р. у справі №38/202 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя                                                             І. В. Приходько

                     Судді                                                             Н. В. Акулова

                                                                                            Т. Д. Геза

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС