Рішення від 01.09.2025 по справі 460/6836/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2025 року м. Рівне№460/6836/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Млинівська селищна рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2025 №9546-2409-1717-UA56040190000045841.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частки у приватній спільній частковій власності на нежитлові приміщення від 09.09.2016 він ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбав нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з укладанням вказаного договору купівлі-продажу, в силу положень ч. 1 та 2 ст. 120, п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 3 ст. 7, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ч.1 та п. 1, 2 ч. 2 ст. 11, ст. 377 ЦК України, припинено дію договору оренди земельної ділянки, на якій розташований відчужений об`єкт нерухомого майна, в частині що укладений ОСОБА_1 . Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №239918645 за ОСОБА_1 не зареєстровано право користування (оренди) будь-якої земельної ділянки. Тому, станом на 12.03.2025 у Відповідача не було правових підстав приймати податкове повідомлення-рішення щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежами : орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2025 рік. Також позивач зауважуває, що згідно з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №239918664 та №239929355 право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 983820456238, а саме 1/2 частки у праві спільної часткової власності, що складається з нежитлових приміщень: «А-1» - сушила загальною площею 1 151,0 кв.м., «Б» - котельня загальною площею 75,9 кв.м.; «В» - піч, загальною площею 214,8 кв.м., «Д» - льох, «Е» - вбиральня, «Г» - адмінбудівля, загальною площею 238,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 22.02.2017 зареєстровано за ТзОВ «РІНТКО» на підставі акту прийому-передачі майна б/н від 21.02.2017 укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ «РІНТКО», що засвідчений приватним нотаріусом Тимощуком О.М. Таким чином з 22.02.2017 право оренди земельної ділянки, плату за користування якої, перейшло до ТзОВ «РІНТКО», а для ОСОБА_1 припинились обов`язки за договором оренди, в тому числі і щодо сплати орендної плати. ТзОВ "РІНТКО", як набувач об`єкту нерухомого майна (будівель, споруд) та фактичний користувач земельної ділянки з січня 2017 року, самостійно повинно було здійснити розрахунок суми податкового зобов`язання за 2025 рік за фактичне користування земельною ділянкою на якій розташований відчужений ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна. На переконання позивача, винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є фактично подвійним нарахуванням плати за земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи та яка зобов`язана здійснювати сплату плати за землю. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 18.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження справі, розгляд справи вирішено призначити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що 02.11.2011 було укладено договір оренди землі з Млинівською райдержадміністрацією. Відповідно до умов договору в оренду передається лише земельна ділянка загальною площею 3,0 га. Договір укладено на 20 років. Жодних доказів того, що вказаний договір оренди землі розірваний та/або речове право оренди на земельну ділянку зареєстроване за іншим платником позивачем не надано. Таким чином, Головним управлінням ДПС у Рівненській області правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2025 рік. Просив повністю відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 07.05.2025 залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Млинівську селищну раду; встановлено третій особі строк на подання пояснень.

Представником третьої особи подано пояснення в якому зазначено, що відповідачем оскаржуване рішення прийнято на підставі чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

02.11.2011 між Рівненською обласною державною адміністрацією в особі голови Млинівської райдержадміністрації Худик Ганни Романівни (далі Орендодавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (далі Орендарі) укладено Договір оренди землі (а.с.???), відповідно до умов якого в оренду передається на 20 років земельна ділянка загальною площею 3,0 га, на якій розташовані об`єкти нерухомості адмінбудівля, сушила, котельня, піч, льох, вбиральня, яка належить на праві спільної приватної власності Орендарям.

09.09.2016 приватний нотаріус Чубай О.С посвідчив Договір купівлі-продажу 1/2 частки у праві спільної частковій власності на нежитлові приміщення, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав 1/2 частки у праві спільної часткової власності, що складається з нежитлових приміщень: "А-1" - сушила загальною площею 1151,0 кв.м., "Б" - котельня загальною площею 75,9 кв.м.; "В" - піч, загальною площею 214,8 кв.м., "Д" - льох, "Е" - вбиральня, "Г" - адмінбудівля, загальною площею 238,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №239918645 за ОСОБА_1 не зареєстровано право користування (оренди) будь-якої земельної ділянки.

Разом з тим, з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №239918664 та №239929355 судом встановлено, що право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 983820456238, а саме: 1/2 частки у праві спільної часткової власності, що складається з нежитлових приміщень: "А-1" - сушила загальною площею 1 151,0 кв.м., "Б" - котельня загальною площею 75,9 кв.м.; "В" - піч, загальною площею 214,8 кв.м., "Д" - льох, "Е" - вбиральня, "Г" - адмінбудівля, загальною площею 238,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 22.02.2017 зареєстровано за ТзОВ "РІНТКО"(код ЄДРПОУ 41096176) на підставі акта прийому-передачі майна б/н від 21.02.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ "РІНТКО", що засвідчений приватним нотаріусом Тимощуком О.М.

12.03.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 9546-2409-1717-UA56040190000045841, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За пп.14.1.72 і пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп.269.1.1 і 269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п.287.6 ст.287 ПК).

У ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату відчуження ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату відчуження ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна).

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV (в редакції станом на дату відчуження ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України та статті 7 Закону України «Про оренду землі» до дня прийняття відповідачем оскаржуваного рішення були змінені однак за своїм змістом повністю відображають зміст переходу права користування земельною ділянкою на якій розташований об`єкт нерухомого майна, які відчужується.

Так частиною четвертою статті 120 ЗК України (в редакції на 13.02.2025) визначено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Аналогічне положення міститься у статті 377 ЦК України (в редакції на 13.02.2025), а саме: до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України (в редакції на 13.02.2025) встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на 13.02.2025) встановлено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1, п.269.2 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 (справа №21-804а16) та постанові від 12.09.2017 (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа №825/308/17), від 19.06.2018 (справа №822/2696/17), від 17.12.2019 (справа № 804/4739/16) та від 20.02.2024 (справа № 804/4739/16).

З установлених судом обставин справи вбачається, що позивачем 09.09.2016 продано ОСОБА_2 1/2 частки у праві спільної часткової власності, що складається з нежитлових приміщень, розташованих на орендованій ним земельній ділянці.

Тому, у зв`язку з укладанням вказаного договору купівлі-продажу припинено дію договору оренди земельної ділянки, на якій розташований відчужений об`єкт нерухомого майна, що укладений ОСОБА_1 .

Відповідно, у зв`язку з укладанням вказаного договору купівлі-продажу до ОСОБА_4 перейшло право оренди на умовах визначених договору оренди земельної ділянки, на якій розташований відчужений об`єкт нерухомого майна, що укладений ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 983820456238, а саме: 1/2 частки у праві спільної часткової власності, що складається з нежитлових приміщень: "А-1" - сушилка загальною площею 1 151,0 кв.м., "Б" - котельня загальною площею 75,9 кв.м.; "В" - піч, загальною площею 214,8 кв.м., "Д" - льох, "Е" - вбиральня, "Г" - адмінбудівля, загальною площею 238,1 кв.м., з 22.02.2017 зареєстровано за ТзОВ "РІНТКО" (код ЄДРПОУ 41096176) на підставі акту прийому-передачі майна б/н від 21.02.2017, укладеного між ОСОБА_4 та ТзОВ "РІНТКО".

За таких обставин, з моменту набуття права власності на будівлі, що розташовані на попередньо орендованій позивачем земельній ділянці іншою особою, для нього така оренда землі вважається припиненою, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно іншою особою, а саме: з 22.02.2017 за ТзОВ "РІНТКО".

Така позиція відповідає висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 07.07.2015 у справі 826/12388/13-а: "Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно".

Висновки аналогічного характеру також викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №804/886/18.

Дані обставини неодноразово встановлено рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі № 460/202/21 та 15.02.2023 у справі №460/26100/22, які набрали законної сили.

У вказаних рішеннях встановлено, як факт переходу права оренди на земельну ділянку по Договору оренди землі від 02.11.2011 позивача на земельні ділянку, за яку відповідачем нараховано орендну плату оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, до ТОВ «РІНТКО», так і факт відсутності підстави проводити нарахування орендної плати Позивачу.

Про існування та зміст вказаних рішень було відомо відповідачу на час прийняття оскаржуваного рішення.

Суд не бере до уваги твердження сторони відповідача про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на відсутність доказів розірвання договору оренди землі від 02.11.2011, оскільки з огляду на положення частини 2 статті 120 ЗК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на 2016-217 роки), при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Суд наголошує, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Отже, правових підстав для визначення позивачеві податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2025 рік податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2025 у відповідача не було.

Як вже зазначалося судом, питання законності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо нарахування позивачу орендної плати по Договору оренди землі від 02.11.2011, після відчуження 1/2 частки у праві спільної часткової власності, що складається з нежитлових приміщень: "А-1" - сушила загальною площею 1151,0 кв.м., "Б" - котельня загальною площею 75,9 кв.м.; "В" - піч, загальною площею 214,8 кв.м., "Д" - льох, "Е" - вбиральня, "Г" - адмінбудівля, загальною площею 238,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово розглядалось адміністративним судом.

Так, 13.08.2021 постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/202/21, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 14.04.2020 №1954732-5205-1717, щодо визначення ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2020 рік.

Також рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №460/26100/22, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 26.08.2018 № 57023-5102-1717 та від 30.06.2019 №7222975-5113-1717, якими ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2018 рік та 2019 рік.

Підставою для визнання та скасування податкових-повідомлень рішень якими позивачу нараховано податкове зобов`язання орендна плата за землю, стало відчуження ОСОБА_1 , об`єкту нерухомого мана, що знаходиться на орендовані земельні ділянці, та переходом права власності на вказаний об`єкт до ТзОВ "РІНТКО", яке стало користувачем земельної ділянки з 22.02.2017.

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність та обґрунтованість свого рішення. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

У сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від рішення № 9546-2409-1717-UA56040190000045841 від 12.03.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання по орендній платі за 2025 рік в розмірі 60694,75 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Млинівська селищна рада

Повний текст рішення складений 01.09.2025.

Суддя Олег ГРЕСЬКО