Постанова від 28.08.2025 по справі 911/3091/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2025 р. Справа№ 911/3091/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 28.08.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025

у справі №911/3091/23 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН"

про стягнення 4 048 917,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" (далі також - позивач, ТОВ "Агроінвест-М") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (далі також - відповідач, ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН", скаржник) 4 048 917,91 грн. передплачених коштів, на які товар в порушення умов Договору поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 не поставлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Агроінвест-М" оплатив ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" 4 048 917,91 грн. згідно платіжних доручень: № 3390 від 27.01.22 на суму 58 917,31 грн.; № 3473 від 09.02.22 на суму 3 990 000,60 грн., разом 4 048 917,91 грн. в якості передплати за поставку товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021, проте відповідачем товар поставлено так і не було.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/3091/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" 4 048 917,91 грн. боргу з повернення передплачених коштів, на які товар не поставлено, 60 733,77 грн. витрат на сплату судового збору, 18 932,00 грн. витрат на оплату експертизи та 42 00,00 грн. витрат на правову допомогу.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не поставив позивачу передплачений товар, до нього підлягають застосуванню правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у вигляді повернення суми попередньої оплати, як заявлено позивачем у позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, з підстав викладених в клопотанні ТОВ "Фірма Ерідон" про витребування доказів від 25.12.2023: витребувати у Пенсійного фонду України інформацію про те чи здійснювало ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ", ЄДРПОУ 32232152, або ТОВ "Врожайний", ЄДРПОУ 37419606, в 2021 та 2022 роках виплати загальнообов`язкового державного соціального страхування за ОСОБА_1 або ОСОБА_2 . Витребувати у Державної податкової служби України інформацію про те, чи повідомляло ТОВ "ВИРОБНИЧОКОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ", ЄДРПОУ 32232152 або ТОВ "Врожайний", ЄДРПОУ 37419606, про прийняття на роботу ОСОБА_1 або ОСОБА_2 . Скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 26 лютого 2025 року у справі № 911/3091/23, яким позовні вимоги задоволено повністю. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з`ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції при ухвалені рішення допустив порушення норм процесуального та матеріального права, що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову та заперечення відповідача щодо наявності волевиявлення позивача на укладення договору поставки та отримання товару вказаного у видаткових накладних, і тому ТОВ «Фірма Ерідон» вважає, що рішення підлягає скасування з ухваленням нового про відмову в задоволені позовних вимог.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

27.05.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводятьсядо того, що оплачений асортимент товару не співпадає з асортиментом, передбаченому довіреностями і накладними на отримання товару. Отримання товару проводились особою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які на ТОВ «Агроінвест-М» не працювали, тому витребування та доказування факту їх працевлаштування на іншому підприємстві - ТОВ «Мелітопольська черешня» тільки доказує незаконність їх дій співучасті у розкраданні майна підприємства.

Також позивач зазначає, що фактично представниками колаборантів та окупаційних військ проведені, разом з представниками ТОВ «ФІРМА «ЕРІДОН», які знаходились на окупованій території, дії по розкраданню належного к отримання майна позивача, шляхом надання цьому розкраданню зовнішнього прикриття шляхом оформлення незаконних документів, що є не тільки незаконним але й тягне кримінальну відповідальність.

03.07.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке залишено колегією суддів без розгляду, як таке, що подано із пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 15.05.2025.

09.07.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача стосовно зупинення провадження у справі №911/3091/23, яким колегією суддів не надається правова оцінка, у звязку із залишенням клопотання про зупинення провадження без розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи 01.05.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/3091/23 залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" усунути встановлений при поданні апеляційної скарги недолік шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів направлення копії апеляційної скарги іншій стороні у справі, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" листом з описом вкладення протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

13.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" надійшла заява про усунення недоліків до якої долучено докази направлення копії апеляційної скарги іншій стороні у справі, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" листом з описом вкладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/3091/23. Призначено до розгляду на 10.07.2025.

10.07.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2025.

21.08.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

Представники позивача та відповідача з`явилися у судове засідання 28.08.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Клопотання скаржника про витребування доказів, відповідно до якого останній просить: витребувати у Пенсійного фонду України інформацію про те чи здійснювало ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ", ЄДРПОУ 32232152, або ТОВ "Врожайний", ЄДРПОУ 37419606, в 2021 та 2022 роках виплати загальнообов`язкового державного соціального страхування за ОСОБА_1 або ОСОБА_2 . Витребувати у Державної податкової служби України інформацію про те, чи повідомляло ТОВ "ВИРОБНИЧОКОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МЕЛІТОПОЛЬСЬКА ЧЕРЕШНЯ", ЄДРПОУ 32232152 або ТОВ "Врожайний", ЄДРПОУ 37419606, про прийняття на роботу ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , колегія суддів залишає без задоволення, оскільки витребувана інформація стосується іншої юридичної особи, яка не є учасником апеляційного провадження у даній справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" (як Покупцем) заявлено позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (як Постачальника) 4 048 917,91 грн. передплачених коштів, на які товар в порушення умов Договору поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 не поставлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Агроінвест-М" (позивач) оплатив ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" (відповідач) 4 048 917,91 грн. згідно платіжних доручень: № 3390 від 27.01.22 на суму 58 917,31 грн.; № 3473 від 09.02.22 на суму 3 990 000,60 грн., разом 4 048 917,91 грн. в якості передплати за поставку товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021.

Однак, як зазначає позивач, на передплачені кошти поставка товару здійснена не була.

ТОВ "Агроінвест-М" входило до Групи компаній "Мелітопольська черешня". Консолідована бухгалтерія Групи компаній "Мелітопольська черешня" велась за адресою Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Г.Сагайдачного, 65. Штампи, печатка № 1, установчі документи також знаходились за цією адресою, а основна печатка підприємства знаходиться у директора ТОВ "Агроінвест-М" ОСОБА_3

Мелітополь був окупований на початку повномасштабної агресії російської федерації. Евакуація бухгалтерських установчих документів, печаток і штампів підприємства, які знаходились у приміщенні за адресою Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Г. Сагайдачного, 65 не проводилась. Захвати приміщень, де знаходилась документація та печатки позивача, підтверджується витягом з ЄРДР № 22022080000000725 від 30.05.2022.

Відповідно, внаслідок окупації території здійснення поставки було і залишається неможливим.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України повернути попередню оплату за непоставлений товар в сумі 4 048 917 грн. ТОВ "Агроінвест-М". Також позивач просив надати будь-які бухгалтерські документи стосовно цієї господарської операції.

Однак, відповідна вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Відповідач не здійснив ніяких юридичних дій стосовно направленої вимоги та акту звірки, не заперечив або підтвердив їх документами.

З огляду на наведені обставини, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" (як Покупцем) заявлено позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (як Постачальника) 4 048 917,91 грн. передплачених коштів, на які товар в порушення умов Договору поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 року не поставлено.

Відповідач проти позову заперечував, визнав факт передплати позивачем наведених у позові коштів і стверджує, що передбачений Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 товар поставлений позивачу у повному обсязі протягом квітня 2022 року за відповідними видатковими накладними та отриманий уповноваженими представниками позивача ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 19.04.2022 року та ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 12.04.2022 року. Наведені довіреності складені на бланку позивача та підписані директором позивача ОСОБА_3.

Відповідач зазначає, що поставка товару була здійсненна ТОВ "Фірма Ерідон" в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними на суму 4 050 765,25 грн, а саме: № 31210 від 13.04.2022 на суму 54790,56 грн, № 31214 від 13.04.2022 на суму 4126,75 грн, № 31238 від 13.04.2022 на суму 1847,34 грн, № 35178 від 20.04.2022 на суму 744000,12 грн, № 34222 від 20.04.2022 на суму 744000,12 грн, № 36618 від 22.04.2022 на суму 793600,13 грн, № 36619 від 22.04.2022 на суму 830847,60 грн, № 36623 від 22.04.2022 на суму 877552,63 грн.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що за Договором поставки ТОВ "Фірма Ерідон" передало товар у власність ТОВ "Агроінвест-М", а покупець прийняв товар і сплатив за нього грошову суму авансом.

Відповідно стверджує відповідач, що у позивача відсутні правові підставі вимагати повернення передоплати, адже зобов`язання ТОВ "Фірма Ерідон" з поставки Товару виконанні в повному обсязі.

Також відповідач зазначив, що посилання позивача в заяві свідка директора ТОВ "Агроінвест-М" ОСОБА_3, на те, що він не підписував доручень іншим особам з приводу отримання оплачених мінеральних добрив у ТОВ "Фірма Ерідон" спростовують довіреності позивача № б/н від 19.04.2022, № б/н від 12.04.2022, які викладені на бланку ТОВ "Агроінвест М" та містять підпис директора ОСОБА_3 та скріплені печаткою позивача.

У відповіді на відзив позивач заперечував факт видачі та підписання довіреностей на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 року на ОСОБА_2 б/н від 19.04.2022 року та ОСОБА_1 б/н від 12.04.2022 року директором позивача ОСОБА_3. Позивач наголошує також, що справжні підписи директора позивача ОСОБА_3 візуально відрізняються від підписів на наведених довіреностях. Крім того, наведені в довіреностях особи не працювали у позивача, а з приводу захвату офісних приміщень з документацією позивача на окупованій території відкрито кримінальне провадження № 22022080000000725.

З огляду на наведені обставини, позивачем подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підписів директора позивача ОСОБА_3 на довіреностях на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 на ОСОБА_2 б/н від 19.04.2022 року та ОСОБА_1 б/н від 12.04.2022.

Оскільки позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на непоставку передплаченого товару, в спростування чого відповідач посилається на поставку та отримання товару уповноваженими представниками позивача на підставі довіреностей на ОСОБА_2 б/н від 19.04.2022 та ОСОБА_1 б/н від 12.04.2022, факт підписання та видачі яких позивачем заперечується, судом була призначена у справі судова експертиза підписів директора позивача ОСОБА_3 на довіреностях на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 на ОСОБА_2 від 19.04.2022 та ОСОБА_1 від 12.04.2022.

На вирішення почеркознавчої експертизи було поставлено питання: Чи належить підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" на довіреностях Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" на ОСОБА_2 б/н від 19.04.2022 року та ОСОБА_1 б/н від 12.04.2022 року директору ОСОБА_3?

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) № 4604/24-32 від 05.12.2024, який наданий на підставі ухвали суду від 31.01.2024, встановлено, що підпис в графі "директор ТОВ "Агроінвест-М" ОСОБА_3" в довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" на ОСОБА_2 б/н від 19.04.2022 та в довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" б/н від 12.04.2022 на ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідач зазначає, що вказаний факт не є підставою для повернення відповідачем позивачу передоплати в сумі 4 048 917,91 грн, адже відсутність підпису директора ТОВ "Агроінвест-М" на довіреностях вказує лише на дефект їх форми, тоді як інші докази наявні в матеріалах справи підтверджують волевиявлення сторін на укладення і виконання Договору поставки та доводять те, що відповідач, навіть проявивши розумну обачність, з урахуванням презумпції правомірності правочину, не міг припустити відсутність повноважень у представників на отримання продукції.

Також відповідач посилається на норму ст. 241 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечуєтсья учасниками апеляційного провадження, що передача товару за наданими відповідачем документами здійснювалась за адресою вул. Ковальська, 49, м. Токмак, Запорізька область, що в період поставки товару (квітень 2022 року) знаходилася на тимчасово окупованій території.

Також, як вбачається з наданих відповідачем до суду перепусток на автомобілі, які вивозили добрива для ТОВ "Агроінвест-М", вивезення товару відбувалось з бази відповідача в місті Токмак.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, до якого включена Токмацька міська територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою російською федерацією з 26.02.2022.

Як зазначає позивач та підтверджується наданими ним доказами, захвати приміщень, де знаходилась документація та печатки позивача підтверджується витягом з ЄРДР № 22022080000000725 від 30.05.2022. При цьому, позивач зазначає, що втратив контроль над своїм майном одразу після окупації м. Мелітополь Запорізької області та частини Херсонської області, де знаходились виробничі потужності і орендовані земельні ділянки до 01.03.2022, оскільки ані керівництво, ані власник підприємства не знаходились на окупованій території.

Як визначено ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті (особисті речі громадян, евакуаційні заходи).

Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті.

Статтею 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачають особливий правовий режим на тимчасово окупованій території, зокрема, щодо здійснення господарської діяльності, вчинення правочинів, перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів цілком погоджуєтсья із судом першої інстанції, що в сукупності умов здійснення сторонами господарської діяльності, проявивши розумну обачність, у відповідача/скаржника мали виникнути сумніви про можливість виконання господарських операцій на окупованій території у м. Токмак Запорізької області, яке згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 належить до тимчасово окупованих російською федерацією територій з 26.02.2022.

Посилання скаржника на те, що зазначений наказ був прийнятий тільки в грудні 2022р, а поставка товару відбулась в квітні 2022р не змінює загальновідомого факту про окупації міста Токмак в березні 2022р.

Відповідні обґрунтовані сумніви у відповідача/скаржника мали виникнути і щодо довіреностей на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 на ОСОБА_2 від 19.04.2022 та ОСОБА_1 від 12.04.2022, датованих квітнем 2022 року вже після військової окупації. Зокрема, яким чином такі довіреності могли бути видані позивачем та потрапити на окуповану територію.

Цілком природнім було б уявлення відповідача, що нормальна господарська діяльність на окупованій території є неможливою, вільне пересування осіб та транспортних засобів з окупованої території на підконтрольну територію України також є неможливим. Тому, цілком природніми були б сумніви у тому, кому здійснюється відвантаження товару і відповідач, проявивши розумну обачність, мав додатково пересвідчитись шляхом звернення до позивача за відповідними додатковими уточненнями у формі листа, тощо.

Як виявилось у ході розгляду спору в суді першої інстанції та не заперечено скаржником у своїй апеляційній скарзі, що довіреності на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 на ОСОБА_2 від 19.04.2022 та ОСОБА_1 від 12.04.2022 є підробленими і не засвідчують повноважень наведених у них осіб діяти від імені позивача.

Водночас, колегія суддів погоджується із позицією скаржника щодо того, що у звичайних умовах господарювання останній і не мав підстав сумніватись у повноваженнях відповідних осіб і позивач ніс би відповідальність за достовірність своїх відомостей, однак з урахуванням вищевстановленого місця виконання поставки - на окупованій території у м. Токмак, де взагалі господарська діяльність була неможливою, судом першої інстанції цілком обгрунтовано поставлено під сумнів одночасно обидва факти, як факт здійснення поставки на території м. Токмак, так і повноваження осіб, яким відвантажено товар, що не може вважатись належним виконанням зобов`язання.

Враховуючи перебування товару у м. Токмак та неможливість його переміщення на підконтрольну територію України, відповідач мав повідомити позивача про неможливість виконання поставки та повернути передплачені кошти. Або виконати поставку в іншому законному місці.

Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що в наданій відповідачем довіренності від 19.04.2022 зазначено отримання добрива азотно-фосфорно-калійне 10:26:26-6 в кількості 95 тонн та добриво азотно-фосфорно-калійне 10:25:25 у кількості 59 тонн, а в наданих скаржником накладних зазначено, що отримано добрива азотно-фосфорно-калійне 10:20:20 (6) NPK(S) та добриво азотно-фосфорно-калійне NPK 10:25:25, яке є сухим (оплачувалась рідке добриво КАС), оскільки відпускається в мішках - біг-бегах. Тим самим оплачений асортимент товару не співпадає з асортиментом, передбаченому довіреностями і накладними на отримання товару.

З огляду на зміст норм ст. 4, ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", здійснення господарської діяльності на окупованій території у взаємодії з суб`єктами господарювання, які перебувають на підконтрольній території України, є неможливою.

Відтак, відповідачем видано товар не уповноваженим особам, які не могли діяти на тимчасово окупованій території від імені суб`єкта господарювання, який перебуває на підконтрольній території України.

Додатковим підтвердженням неналежності дій відповідача та невиконання ним зобов`язання з поставки позивачу передплаченого товару також свідчить той факт, що довіреності на отримання товару за Договором поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 на ОСОБА_2 від 19.04.2022 та ОСОБА_1 від 12.04.2022 є підробленими і не засвідчують повноважень наведених у них осіб діяти від імені позивача.

Таким чином, відповідач сам вступив у незаконні правовідносини в умовах, у яких господарська діяльність була не можливою, чим створив ризики понести відповідні негативні наслідки.

Фактично товар було видано ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які приймали участь у незаконній господарській діяльності на окупованій території.

Щодо посилання скаржника на складення ним податкових накладних, то колегія суддів констатує, що відповідні обставини у даному випадку не є підтвердженням факту поставки ним же товару позивачу, оскільки відповідні податкові накладні складались на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 925/125/14.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Визначене ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару (певної партії товару) і виникає нове грошове зобов`язання.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання з передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу передплачений товар, до нього підлягають застосуванню правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у вигляді повернення суми попередньої оплати, як заявлено позивачем у позові.

Таким чином, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" 4 048 917,91 грн. передплачених коштів, на які товар у порушення умов Договору поставки № 72/22/330 від 15.12.2021 не поставлено, обґрунтовані, доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином судом першої інстанції вірно покладено на відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 42 00,00 грн., які підтверджені позивачем належними доказами і їх розмір є обґрунтованим з огляду на складність справи, відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/3091/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/3091/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/3091/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН".

4. Матеріали справи №911/3091/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 04.09.2025.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім