Ухвала від 08.09.2025 по справі 234/2598/21

Ухвала

08 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 234/2598/21

провадження № 61-11073ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційні скарги адвоката Кіреєва Вадима Валерійовича як представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за електричну енергію, невраховану приладом обліку, та за зустрічними позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про визнання незаконним рішення комісії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за електричну енергію, невраховану приладом обліку за період з 06 лютого 2016 року до 28 січня 2018 року в розмірі 34 259,71 грн;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за електричну енергію, невраховану приладом обліку за період з 29 січня 2018 року до 04 лютого 2019 року, в розмірі 17 627,40 грн.

У квітні 2021 року та вересні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічними позовами, у яких просили визнати незаконним та скасувати рішення комісії Краматорського району електричних мереж АТ «ДТЕК Донецькі електричні мережі» щодо розгляду актів про порушення ПРРЕЕ для населення, яке викладено у протоколі від 11 березня 2019 року № 507 про проведення за актом про порушення від 04 лютого 2019 року № 226704 нарахування обсягу та вартості недонарахованої електроенергії за період з 06 лютого 2016 року до 04 лютого 2019 року згідно і з пунктами 3.1, 3.3, 3.5 Методики в сумі 51 887,11 грн.

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 03 лютого 2025 року позов АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», заборгованість за електричну енергію, невраховану приладом обліку за період з 06 лютого 2016 року до 28 січня 2018 року в розмірі 34 259,71 грн.

Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» заборгованість за електричну енергію, невраховану приладом обліку за період з 29 січня 2018 року до 04 лютого 2019 року в розмірі 17 627,40 грн.

У задоволенні зустрічних позовах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 липня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кіреєв В. В., залишив без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року - без змін.

26 серпня 2025 року адвокат Кіреєв В. В. як представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року у цій справі.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028,00 грн.

У справі предметом первісного позову є стягнення заборгованості в загальному розмірі 51 887,11 грн.

Предметом зустрічних позовів є визнання незаконним та скасування рішення комісії щодо розгляду актів про порушення ПРРЕЕ для населення.

Тобто справа за первісним та зустрічним позовами є незначної складності з ціною позову, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00 грн).

Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку представник заявників мотивував тим, що касаційні скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки місцевими судами України першої та апеляційна інстанцій по теперішній час розглядаються та будуть розглядатися справи про стягнення зі споживачів електричної енергії вартості необлікованої електричної енергії внаслідок вчинення споживачами такого виду порушення ПРРЕЕ, як «самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку», «самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку». Таким чином, з метою запобігання ухвалення судами попередніх інстанцій помилкових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, внаслідок відсутності відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах виникає необхідність формування Верховним Судом відповідних висновків щодо питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, представником заявників не обґрунтовано.

Наведені представником заявників обставини не дають підстав вважати, що касаційні скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки він на обґрунтування своїх доводів не навів переконливих та обґрунтованих аргументів, які підтверджували б те, що касаційні скарги мають бути розглянуті Верховним Судом на підставі зазначеного підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Також, представник заявників у касаційних скаргах посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 є непрацездатною особою, єдиним його доходом є пенсія за віком, розмір якої складає 7 508,56 грн на місяць, яку він у повному обсязі витрачає на покупку необхідної їжі та одягу, а також сплати комунальних послуг. Єдиним доходом ОСОБА_2 є заробітна плата у ПП «Руді-Буд»», розмір якої складає 6 888,00 грн, яку вона у повному обсязі також витрачає на покупку необхідної їжі та одягу, а також сплати комунальних послуг. Отже відповідачі не мають можливості сплатити суму заборгованості за рішенням суду у цій справі у розмірі 51 887,11 грн одним платежем, а тому позивач має припинити повністю постачання електричної енергії споживача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до їхнього житлового будинку.

Оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Аналіз наведених у скаргах доводів не дають підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасників справи, які подають касаційні скарги, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявників, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останніх внаслідок прийняття такого судового рішення.

Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційних скаргах не зазначено та не обґрунтовано.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційні скарги подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягають окремому розгляду клопотання представника заявників про зупинення дії та виконання оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами адвоката Кіреєва Вадима Валерійовича як представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за електричну енергію, невраховану приладом обліку, та за зустрічними позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про визнання незаконним рішення комісії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов