Постанова від 10.09.2025 по справі 903/497/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року Справа № 903/497/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Гудак А.В.,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.07.2025 (головуюча суддя Якушева І.О., суддя Бідюк С.В., суддя Дем`як В.М., повна ухвала складена 08.07.2025)

за заявою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією

за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту"

про стягнення 50668011,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.07.2025 визнано поважними причини пропуску строку на подання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією та поновлено Волинській обласній прокуратурі строк для її подачі. Заяву Волинської обласної прокуратури про направлення справи №903/497/24 за встановленою юрисдикцією задоволено та передано її до Волинського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, встановивши поважність причин пропуску строку Волинською обласною прокуратурою на подання вищевказаної заяви, зокрема вчинення нею усіх необхідних процесуальних дій для ініціювання вирішення судами різних інстанції питання про можливість здійснення такої передачі справи, дійшов висновку про наявність підстав для його поновлення.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ТОВ "Імперія азарту" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Волинської обласної прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією залишити без розгляду.

Вважає, що значний пропуск строку на подання такої заяви не свідчить про його поважність з причин, що не залежали від волевиявлення прокурора, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для його поновлення.

Апелянт, посилаючись на ст.231, ч.4 ст.278 ГПК України, вказує про відсутність у прокурора підстав для звернення, а у суду першої інстанції повноважень для розгляду вищевказаної заяви, так як постанова про закриття провадження судом апеляційної чи касаційної інстанції не ухвалювалась.

15.08.2025 прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про подання ним заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах встановленого ч.2 ст.231 ГПК України строку, а також вважає наявними у суду першої інстанції повноважень для здійснення передачі такої справи.

Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей своїм процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що, згідно з ч.3 ст.263 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Імперія азарту" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.07.2025 у справі №903/497/24 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

21.08.2025 до апеляційного суду від Державного агентства України ПлейСіті надійшло клопотання, в якому останнє просить суд замінити сторону позивача у справі №903/497/24 з Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей на Державне агентство України ПлейСіті, як його правонаступника, на підставі ст.52 ГПК України.

25.08.2025 ТОВ "Імперія Азарту" подало до суду заперечення на вищевказане клопотання, зазначаючи про відсутність підстав для заміни сторони позивача, оскільки провадження у даній справі закрито.

Відповідно до ч.1 ст.52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 02.10.2024 Господарський суд Волинської області закрив провадження у справі №903/497/24 на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відтак, у зв`язку із закриттям провадження у справі №903/497/24 розгляд у ній закінчений.

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на те, що клопотання Державного агентства України про заміну сторони правонаступником подане з порушенням процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 52 ГПК України, тобто після закінчення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без розгляду.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.10.2024, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та постановою Верховного Суду від 11.03.2025, закрито провадження у справі №903/497/24 на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з тим, що даний спір не підвідомчий господарським судам, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

21.05.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла заява Волинської обласної прокуратури, в якій остання просила визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, поновивши строк для її подачі, а також передати справу №903/497/24 за встановленою юрисдикцією до Волинського окружного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи подану заяву прокурор зазначав, що після використання права на оскарження судового рішення у судах апеляційної та касаційної інстанціях, ним, у визначений ч.2 ст. 231 ГПК України, строк - 18.03.2025 було подано до Верховного Суду заяву про передачу справи №903/497/24 за встановленою юрисдикцією; 09.05.2025 така ж заява була подана до Північно-західного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з неприйняттям вищевказаними судами постанови про закриття провадження у даній справі, останні відмовили у задоволенні заяви Волинської обласної прокуратури.

Відтак, прокурор, задля забезпечення ефективної реалізації конституційного права на судовий захист, зокрема безперервності розгляду спору, 21.05.2025 звернувся з такою ж заявою до суду першої інстанції.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 5, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи Господарський суд Волинської області, з висновком якого погодився Північно-західний апеляційний господарський суд та Верховний Суд, ухвалою від 02.10.2024 закрив провадження у справі №903/497/24 на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з ч.2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Колегією суддів встановлено, що постанова Верховного Суду від 11.03.2025 була доставлена до електронного кабінету заступника керівника Волинської обласної прокуратури 13.03.2025 о 18:15 год та отримана ним, згідно з ч.6 ст. 242 ГПК України, 14.03.2025.

Відтак, останнім днем десятиденного строку, протягом якого прокурор мав право звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією є 24.03.2025.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор подав заяву 18.03.2025, тобто в межах наданого ч.2 ст.231 ГПК України строку, однак до суду не тієї інстанції, який закрив провадження у даній справі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №368/561/19, питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією правомочний вирішувати суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не суд апеляційної чи касаційної інстанцій.

Норма ч.2 ст.231 ГПК України спрямована на реалізацію гарантій доступу суб`єктів до правосуддя. Способом реалізації таких гарантій є звернення до відповідного суду про направлення справи за встановленою юрисдикцією (схожий правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №910/11141/21).

Таким чином, враховуючи те, що суди апеляційної та касаційної інстанцій в межах розгляду цієї справи не ухвалювали постанов про закриття провадження, а лише за результатами здійснення перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 підтвердили правильність висновку останнього щодо закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією має бути подана до суду першої інстанції, який закрив провадження у справі, тобто до Господарського суду Волинської області.

А тому, доводи апелянта про відсутність у суду першої інстанції повноважень на вирішення питання про направлення справи за встановленою юрисдикцією колегія суддів вважає необґрунтованими.

Твердження апелянта про відсутність у прокурора підстав взагалі подавати таку заяву, з огляду на те, що судом першої інстанції не приймалась постанова про закриття провадження у справі №903/497/24, колегія суддів вважає помилковим та таким, що суперечить принципу доступу до правосуддя, фактично позбавляючи прокурора можливості реалізувати своє право на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією з огляду на обставини даної справи.

Оцінюючи наявність підстав для поновлення процесуального строку на подання заяви про передачу справи за встановленою юрисдикцією, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1,4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.

Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19).

У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №918/604/23, від 10.09.2024 у справі №909/916/23, від 12.12.2024 у справі №907/439/22).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Крім того, ЄСПЛ зауважував, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду (див. рішення ЄСПЛ у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "Зубац проти Хорватії" №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та "Волчлі проти Франції", №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Апеляційним судом встановлено, що після закриття провадження у справі та реалізації свого права на апеляційне та касаційне оскарження, 18.03.2025, в межах визначеного ч.2 ст. 231 ГПК України строку, прокурором було подано до Верховного Суду заяву про передачу справи за встановленою юрисдикцією.

В подальшому прокурор двічі звертався до Верховного Суду щодо стану розгляду його заяви, однак лише 07.05.2025 отримав листи - відповіді про відсутність повноважень у суду касаційної інстанції здійснювати розгляд вищевказаної заяви.

Із такою ж заявою, 09.05.2025 Волинська обласна прокуратура звернулась і до Північно-західного апеляційного господарського суду, однак ухвалою від 15.05.2025 останній було відмовлено у її задоволенні, з огляду на відсутність прийняття апеляційним судом процесуального документу про закриття провадження у справі №903/497/24.

Тоді, 21.05.2025 прокуратура звернулась до Господарського суду Волинської області із заявою про передачу справи за встановленою юрисдикцією, яка, оскаржуваною ухвалою, була задоволена.

З огляду на неодноразове здійснення прокурором процесуальних дій щодо вирішення судом (Верховним Судом, Північно-західним апеляційним господарським судом, Господарським судом Волинської області) питання про передачу справи за встановленою юрисдикцією, а також враховуючи правові висновки Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для поновлення процесуального строку для подання заяви про передачу справи за встановленою юрисдикцією та її задоволення.

Доводи апелянта про те, що прокурору стало відомо про розгляд поданої ним заяви до суду касаційної інстанції 24.03.2025, посилаючись на лист Верховного Суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання такого листа Волинською обласною прокуратурою. Натомість, з матеріалів справи вбачається що листи Верховного Суду, якими надано інформацію щодо стану розгляду заяв прокурора, були отримані ним лише 07.07.2025 та зареєстровані за вхідними номерами №8448-25 та №8451-25.

Окрім того, ТОВ "Імперія Азарту" в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025, також зазначає, що прокурор не позбавлений можливості самостійно звернутись з аналогічною позовною заявою до адміністративного суду, та в разі пропуску строку звернення до суду з таким позовом, не позбавлений права доводити поважність причин його пропуску.

Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що дане посилання відповідача на такий висновок апеляційного суду, не може обмежувати у спірних правовідносинах право прокурора звертатись до Господарського суду Волинської області в порядку, встановленому ст.231 ГПК України щодо направлення справи за встановленою юрисдикцією, або ж безпосередньо звертатись з позовом до адміністративного суду. А тому вказівка у вищенаведеній ухвалі не є єдиним можливим варіантом процесуальної поведінки прокурора та не може обмежувати останнього у доступі до правосуддя.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що жодних порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не здійснено, тому ухвала Господарського суду Волинської області від 07.07.2025 у справі №903/497/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Азарту" без задоволення.

Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Державного агентства України ПлейСіті про заміну сторони у справі №903/497/24 - залишити без розгляду.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.07.2025 у справі №903/497/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту" - без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.