Ухвала від 02.09.2025 по справі 918/1008/24

УХВАЛА

02 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/1008/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.,

та представників:

позивача - Гольонко М.М.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської міської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025

у справі № 918/1008/24

за позовом Приватного підприємства - фірми "Альянс - Вест"

до Рівненської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство - фірма "Альянс - Вест" (далі - ПП фірма "Альянс - Вест"; позивач) звернулося до господарського суду з позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що ним як орендарем дотримано порядку, передбаченого ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п. 6 договору оренди земельної ділянки для поновлення цього договору. Однак, станом на дату подання цього позову, відповідачем рішення про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, про поновлення договору або відмову у поновлені не прийнято. У той же час, після закінчення договору (з 08.07.2024) позивач продовжує користування відповідною земельною ділянкою, належно виконує та виконував умови договору.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025 (суддя - Романюк Р.В.) позов задоволено. Визнано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2004, що зареєстрований Рівненською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2004 № 555, укладеною в редакції, наведеній у резолютивній частині рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.03.2025 (суддя - Романюк Р.В.) заяву ПП - фірми "Альянс - Вест" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Рівненської міської ради (далі - Рівненська міська рада; Міськрада; відповідач) на користь ПП - фірми "Альянс - Вест" 13 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 (головуючий суддя - Гудак А.В., судді - Бучинська Г.Б., Петухов М.Г.) змінено рішення Господарського суду Рівненської області від 11.03.2025, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті рішення - залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 14.03.2025 в частині задоволення заяви ПП - фірми "Альянс - Вест" про стягнення з Міськради витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви. Пункт 2 додаткового рішення викладено в такій редакції: "2. Стягнути з Рівненської міської ради на користь Приватного підприємства - фірми "Альянс - Вест" 10 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні заяви Приватного підприємства - фірми "Альянс - Вест" про стягнення з Рівненської міської ради витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн відмовити".

В решті додаткове рішення залишено без змін.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.07.2004 між Рівненською міською радою (орендодавець) та ПП -фірмою "Альянс-Вест" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований Рівненською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2004 № 555, за умовами якого орендодавець зобов`язувався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. Пересопницька, біля будинку № 58, для будівництва торгових закладів. У оренду передається земельна ділянка загальною площею 1010 кв.м, в тому числі ділянка № 1 - 281 кв.м, ділянка № 3 - 229 кв.м, ділянка № 2 - 282 кв.м, ділянка № 4 - 218 кв.м, на підставі рішення Рівненської міської ради (17 сесія 3 скликання) від 25.02.2004 № 690.

Згідно з п. 6 договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 32 договору).

02.02.2011 між Рівненською міською радою та ПП -фірмою "Альянс-Вест" було укладено додатковий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2004, за умовами якого його окремі пункти викладено в такій редакції, зокрема: "п. 2. В оренду передається земельна ділянка № 1 площею 229 кв.м та земельна ділянка № 2 площею 218 кв.м, за рахунок земель, які рішенням Рівненської міської ради від 25.02.2004 № 690 "Про надання та вилучення земельних ділянок" були надані ПП -фірмі "Альянс-Вест" в оренду на 10 років для будівництва торгових закладів; п. 32. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків передбачених п. 11 цього договору".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.11.2014 у справі № 918/1485/14 (за позовом ПП-фірми "Альянс-Вест" до Рівненської міської ради про зобов`язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки) визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2004, укладеного між Рівненською міською радою та ПП -фірмою "Альянс-Вест", зареєстрованого Рівненською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2004 № 555, у редакції ПП -фірми "Альянс-Вест". Вирішено п. 6 договору доповнити таким: "строк дії договору закінчується 29.07.2024. Всі інші положення договору залишаються незмінними".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 918/1485/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2015, змінено рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2014. Викладено п. 2 резолютивної частини рішення в такій редакції: "2. Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2004, укладеного між Рівненською міською радою та ПП-фірмою "Альянс-Вест", зареєстрованого Рівненською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2004 № 555, у редакції ПП -фірми "Альянс-Вест". Пункт 6 договору доповнено таким: "строк дії договору закінчується 08.07.2024. Всі інші положення договору залишаються незмінними".

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.06.2015:

- № 38597855 - номер запису про інше речове право - 9922015; вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права - строкове платне користування, строк дії - 08.07.2024, з правом пролонгації; відомості про суб`єкта іншого речового права - орендодавець (власник) Рівненська міська рада, орендар ПП - фірма "Альянс-Вест"; опис об`єкта іншого речового права - земельна ділянка площею 229 кв.м.

- № 38603748 - номер запису про інше речове право - 9923374; вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права - строкове платне користування, строк дії - 08.07.2024, з правом пролонгації; відомості про суб`єкта іншого речового права - орендодавець (власник) Рівненська міська рада, орендар ПП - фірма "Альянс-Вест"; опис об`єкта іншого речового права - земельна ділянка площею 218 кв.м.

31.05.2024 ПП - фірма "Альянс-Вест" звернулося до Рівненської міської ради з листом, яким повідомило про свій намір реалізувати переважне право на укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк (поновлення його дії) згідно з ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п. 6 договору оренди земельної ділянки. До вказаного листа долучено проєкт додаткової угоди та довідку про відсутність заборгованості з платежів.

07.06.2024, у відповідь на лист від 31.05.2024, Рівненська міська рада листом повідомила ПП - фірму "Альянс-Вест", що на розгляд сесії підготовлено проєкт рішення Міськради про укладення договорів оренди землі на новий строк на вул. Пересопницькій (біля будинку № 58), про що ПП - фірму "Альянс-Вест" повідомлено листами Управління земельних відносин від 29.05.2024. При цьому, Міськрада повернула позивачу надіслані додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2024, оскільки правові підстави для їх підписання відсутні. Зазначила, що у разі прийняття Рівненською міською радою рішення про укладення з ПП - фірмою "Альянс-Вест" договорів оренди землі на новий строк на вул. Пересопницькій (біля будинку № 58) буде можливим підписати договори оренди землі.

19.06.2024 постійною комісією з питань економічного розвитку, промисловості, інвестицій, підтримки підприємництва та регуляторної політики Рівненської міської ради ухвалено рішення, оформлене протоколом № 74, не підтримувати проєкт рішення Рівненської міської ради "Про укладення з ППФ "Альянс-Вест" договорів оренди землі на новий строк на вул. Пересопницькій (біля будинку № 58)" та рекомендовано відмовити у їх укладені, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом.

20.06.2024 постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування Рівненської міської ради ухвалено рішення, оформлене протоколом № 103, не підтримувати проєкт рішення Рівненської міської ради "Про укладення з ПП - фірмою "Альянс-Вест" договорів оренди землі на новий строк на вул. Пересопницькій (біля будинку № 58)" та рекомендовано відмовити, що підтверджується відповідним витягом.

09.08.2024 ПП - фірма "Альянс-Вест" звернулося до Рівненської міської ради з листом № 19, в якому зазначило таке: ним дотримано процедури поновлення договору оренди на новий строк - завчасно повідомлено орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини з додаванням проєкту відповідної додаткової угоди, орендар продовжує належним чином користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. Проте, Рада не прийняла рішення про поновлення договору оренди або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору у строки, встановлені законом; Рада не повідомила своєчасно (протягом місяця після закінчення строку договору) ПП - фірму "Альянс-Вест" про те, що заперечує у поновленні договору оренди землі відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі". З метою недопущення порушення законних прав та інтересів ПП - фірми "Альянс-Вест", до вказаного листа повторно було долучено проєкт додаткової угоди для підписання.

20.08.2024, у відповідь на лист від 09.08.2024 № 19, Рівненська міська рада листом повідомила ПП - фірму "Альянс-Вест", що у відповіді на лист-повідомлення від 31.05.2024 Міськрада зазначила, що орендар має додати проєкт договору оренди, а не додаткової угоди, підписати та розглянути який буде можливим після прийняття сесією Рівненської міської ради відповідного рішення. Міськрадою повернуто позивачу додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2024 з огляду на відсутність правових підстав для їх підписання.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що матеріали справи містять копії рішень (проєкти) Рівненської міської ради "Про укладення з ПП - фірмою "Альянс-Вест" договорів оренди землі на новий строк на вул. Пересопницькій (біля будинку № 58)" з відміткою "відхилено" 17.10.2024.

ПП - фірма "Альянс-Вест" зазначає, що після закінчення договору оренди земельної ділянки (з 08.07.2024) продовжує користування наданими земельними ділянками, належно виконувало та виконує умови договору, в тому числі й щодо сплати орендних платежів, на підтвердження чого надало докази сплати орендної плати за земельні ділянки (копії платіжних інструкцій від 06.08.2024 № 1127, від 10.09.2024 № 1167, від 07.10.2024 № 1147, довідку ГУ ДПС у Рівненській області від 24.05.2024 № 998/АП/17-00-13-01-09-Е про відсутність заборгованості з платежів станом на 24.05.2024 щодо платника ПП - фірми "Альянс-Вест").

Предметом цього спору є визнання додаткової угоди укладеною.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з такого: позивач належним чином виконує зобов`язань за договором (зокрема, щодо сплати орендної плати); дотримався строків і процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (поновлення договору оренди на новий строк); водночас, орендодавець не надіслав відмови в поновленні договору у строк, встановлений Законом; позивач продовжує користуватися земельною ділянкою. Суд вважає, що наявні обставини для поновлення договору оренди землі на умовах, визначених вказаним договором.

Суд першої інстанції також встановив наявність обставин для стягнення з відповідача на користь позивача 13 400, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд позову у суді першої інстанції з огляду на ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про задоволення цього позову, зазначивши лише про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення із вимогою про визнання додаткової угоди укладеною. Апеляційний господарський суд також дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. Зазначив про помилковість стягнення з відповідача вартості послуг як адвокатських витрат, які надані не під час розгляду цієї справи.

Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою апеляційного господарського суду від 16.06.2025, Рівненська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Рада мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України - вказує на прийняття постанови апеляційного суду без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі", викладених у постановах від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17. Посилається також на те, що оскаржувана постанова в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу винесена без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

У касаційній скарзі Рівненська міська рада зазначає і про таке: згідно з Регламентом ради розгляд проєктів рішень на пленарних засіданнях може включати, зокрема відхилення проєкту рішення (з огляду на те, що рішення не набрало необхідної кількості голосів); відхилення проєкту рішення Рівненською міською радою не оформляється документально, оскільки це не передбачено відповідним Регламентом; вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки переважне право орендаря на поновлення договору оренди виникає лише за умови подання проєкту договору, а не додаткової угоди; суд не врахував, що відсутність відповідей від Рівненської міської ради не може вважатися зволіканням орендодавця, оскільки саме орендар обрав спосіб отримання відповідей - особисто/через уповноважену особу, але не скористався цим правом; поза увагою суду залишились аргументи та доводи відповідача щодо відсутності порушеного права позивача.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою Рівненська міська рада з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.08.2025.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України з огляду на таке.

Право касаційного оскарження регулюється ст. 287 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Велика Палата Верховного Суду у п. 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц зазначила, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Разом з тим, вказаною підставою для касаційного оскарження - п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (див., зокрема ухвалу Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 274/1477/20). Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див., зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає закон, яким є, зокрема Закон України "Про оренду землі".

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 16.07.2020) мала назву "поновлення договору оренди землі" та передбачала, що за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі (ч. 1 цієї статті). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 цієї статті). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (ч. 3 цієї статті). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 цієї статті). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 цієї статті).

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення п. 8, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Так, за ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із ст. 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (ч. 9 цієї ж статті).

Також роз. IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" було доповнено абз. 3, 4 такого змісту: "договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону, ст. 126-1 ЗК України. Правила, визначені ст. 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Верховний Суд неодноразово зазначав, що поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абз. 4 роз. IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях ст. 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах. Укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору. Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абз. 4 роз. IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними. Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абз. 4 роз. IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість, за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Добросовісність виконання сторонами договірних обов`язків і реалізація ними своїх прав є визначальним при оцінці правомірності позовних вимог (див. постанову Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21).

Здійснивши оцінку наявних у справі документів відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, аналіз ст. 33 Закону України "Про оренду землі", встановивши дотримання орендарем вимог законодавства, необхідних для продовження цих орендних правовідносин та врахувавши поведінку орендодавця, а також відсутність доказів неналежного виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, зокрема щодо своєчасної сплати орендної плати, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього позову.

Водночас, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції такі висновки зроблені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17.

Так, у справі № 908/2314/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Узун" до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконною відмови у поновленні договору оренди землі та укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, Верховний Суд зазначив, що задовольняючи позов в частині визнання незаконною відмови ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.10.2018 № 27-8-0.6-6392/2-18 у поновленні договору оренди від 30.12.2008, господарські суди установили, що така відмова у наведеному випадку порушує права позивача; цей лист за змістом має відсилочний характер, у ньому не зазначено жодного порушення орендарем положень чинного законодавства або умов договору, тобто конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки, як це передбачено положеннями наведеної норми, відповідач обмежився лише посиланням на раніше надісланий лист від 07.09.2018, тому таку відмову відповідача суди обґрунтовано визнали протиправною. В той же час, саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Верховний Суду у постанові від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17 за позовом Фермерського господарства "Лучисте-2А" до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі від 27.04.2007 № 27 поновленим і визнання укладеною додаткової угоди від 21.09.2016 до договору оренди землі від 27.04.2007 № 27 погодився із висновком суду апеляційної інстанції щодо порушення судом першої інстанції норми процесуального права, а саме ч. 2 ст. 83 ГПК України у редакції, чинній на дату винесення оспорюваного судового рішення, з огляду на вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, оскільки позивач заявив вимогу про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди про поновлення договору на 49 років, тобто на інших умовах ніж ті, що визначені у договорі оренди, і позивач не змінював позовних вимог, а саме про поновлення договору оренди на 10 років. Суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд, проаналізувавши висновки суду апеляційної інстанції та ті, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, дійшов висновку, що правовідносини у наведених скаржником справах та у справі, в якій подано касаційну скаргу, не можуть вважатися у цьому випадку подібними (вказані скаржником справи не є релевантними справі, яка переглядається). Вказані скаржником постанови прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) застосовувалася норма ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (її редакція) і було прийнято відповідні судові рішення. Доводи скаржника про їх неврахування зводяться лише до неправильного розуміння цих висновків Верховного Суду, на свою користь та до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи.

Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції (в частині вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції) висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, то необхідно зазначити, що у цих справах розподіл судових витрат здійснювався з урахуванням результатів їх розгляду, за наявних у справі документів і встановлених обставин при розгляді відповідної заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зазначаючи постанови Верховного Суду, скаржник у не вказує конкретну норму права, висновок щодо застосування якої не було враховано апеляційним господарським судом при ухвалені оскаржуваної постанови у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, чи самостійно зазначати норму права, висновок Верховного Суду щодо якої не було враховано, адже це є обов`язком саме скаржника та свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає доцільним звернути увагу скаржника на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц вказала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ та з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин справ, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997 (див. п. 49 постанови Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 921/162/24).

Законодавець у п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Рівненської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі № 918/1008/24.

Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. постанову Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23).

Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника (узгоджується із ухвалою Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 918/279/22).

Керуючись ст. ст. 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 918/1008/24, відкрите за касаційною скаргою Рівненської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.