Ухвала від 10.09.2025 по справі 916/4098/23

УХВАЛА

10 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4098/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л. та Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД (далі - Компанія)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025

за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Компанії

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" (далі - Товариство)

про зобов`язання вчинити дії

у справі № 916/4098/23

за позовом Комітету

до Товариства

про стягнення 548 454 440 грн,

ВСТАНОВИВ:

Компанія 27.08.2025 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 (про повернення позовної заяви третьої особи) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025, а справу №916/4098/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги касаційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2025, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025, позовну заяву Компанії як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору у цій справі повернуто на підставі частини першої статті 49, частин другої та шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Повертаючи позовну заяву Компанії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що остання подана з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 49 ГПК України, а підстави для поновлення цього строку відсутні, оскільки скаржником не доведено, що пропуск строку був зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку із введенням воєнного стану, зокрема, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між обставинами збройної агресії та неможливістю виконати згадану процесуальну дію у строк, встановлений цим Кодексом.

Крім того, суди зазначили, що вимога третьої особи не спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачем у цій справі, а отже, і не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, адже навіть у випадку задоволення позову третьої особи - Компанії не буде досягнуто вирішення спору, а також позовні вимоги третьої особи не пов`язані з первісним позовом, оскільки вони не виникли з одних правовідносин; задоволення позову третьої особи не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тобто позови не пов`язані, а їх спільний розгляд не є доцільним.

Звертаючись з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025, Компанія вказує на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права у зв`язку з чим суди дійшли до помилкових висновків щодо необхідності повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Однак твердження скаржника, викладені у касаційній скарзі, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено процесуальним законом.

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема врегульовано нормами статті 49 ГПК України.

Так, відповідно до частин першої та п`ятої статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

При цьому позови таких осіб мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, визначених положеннями частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України, та відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Із системного аналізу змісту статей 49, 180 ГПК України вбачається, що законодавцем встановлено строк для пред`явлення, зокрема, позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, порушення (недотримання) якого має наслідком повернення позовної заяви.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, право на подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може бути реалізовано нею виключно у строк, до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2025 було закрито підготовче провадження, а позовну заяву Компанія подала 03.06.2025 вже після закінчення підготовчого провадження, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 49 ГПК України.

Відповідно до приписів статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

При цьому, клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву Компанії про поновлення процесуального строку на подання позову третьої особи, оцінивши відповідно до приписів статті 86 цього Кодексу наведені в ній доводи, дійшов висновку, що скаржник не довів поважності причин пропуску строку на подання позовної заяви у цій справі, оскільки останнім не наведено поважних причин і обставин та не надано доказів, які підтверджували б наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, зумовленими воєнним станом та неможливістю виконати вказану процесуальну дію у строк, встановлений законом (до закриття підготовчого провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовна заява Компанії подана з порушенням вимог частини першої статті 49 ГПК України, оскільки вона подана після закриття підготовчого провадження, а підстави для поновлення цього строку у Суду відсутні.

Крім того, відповідно до приписів наведених норм, ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду із первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

При цьому, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним із первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі, а вимога спрямована на будь-що поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а може бути реалізована через подання самостійного позову.

Отже, право на пред`явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.

Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень та встановлено судами попередніх інстанцій, Комітет подав позов у цій справі до Товариства про стягнення 548 454 440,00 грн, з яких - штрафу у розмірі 274 227 220,00 грн, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 17.03.2021 №151-р, та пені у розмірі 274 227 220,00 грн.

В свою чергу, як зазначено судами попередніх інстанцій, Компанія звертаючись із позовною заявою як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, визначила предметом спору наявність або відсутність підстав для перерахунку штрафу, накладеного рішенням Комітету від 27.03.2021 № 151-р, тобто його фактичне оскарження, оскільки в заяві заперечується розмір накладеного штрафу.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вимога третьої особи - Компанії не спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачем, адже навіть у випадку задоволення позову третьої особи не буде досягнуто вирішення спору, а отже, і не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у розумінні вимог частини першої статті 49 ГПК України, а відтак правильно визнали наявність підстав для її повернення відповідно до вимог частини шостої статті 180 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного правильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 49 та 180 ГПК України під час ухвалення оскаржуваних рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

За змістом частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.06.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 у цій справі, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 234, 243, 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 зі справи № 916/4098/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов

Суддя І. Колос