Ухвала від 08.12.2025 по справі 916/4098/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

08 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4098/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,

розглянувши заяву Антимонопольного комітету України про вжиття додаткового заходу забезпечення позову (вх.№4941/25 від 04.12.2025) в апеляційному провадженні

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА»

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 (суддя В.В. Литвинова, м.Одеса, повне рішення складено 11.09.2025)

у справі №916/4098/23

за позовом Антимонопольного комітету України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА»

про стягнення 548 454 440,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Антимонопольний комітет України (надалі також Комітет) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» (надалі також Товариство) про стягнення з останнього 548 454 440,00 грн, з яких: штраф у розмірі 274 227 220,00 грн, накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 17.03.2021 №151-р у справі №126-26.13/104-18, та пеня у розмірі 274 227 220,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 17.03.2021 №151-р, яким визнано, що відповідач вчинив порушення, передбачене пунктом 4 частини 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: виконав рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 №551-р не в повному обсязі.

За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 274 227 220,00 грн, і оскільки він своєчасно оплачений не був, позивач на підставі частини п`ятої статті 56 вказаного Закону нарахував до стягнення з відповідача пеню у такому ж розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» штраф у розмірі 274 227 220,00 грн та пеню у розмірі 274 227 220,00 грн, і зараховано зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України. Також стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 751 520,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги Антимонопольного комітету України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» штрафу у розмірі 274 227 220,00 грн та пені у розмірі 274 227 220,00 грн узгоджуються з положеннями Закону України «Про захист економічної конкуренції», правовими висновками Верховного Суду та підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/4098/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.11.2025 о 10:30 год.

27.10.2025 Антимонопольний комітет України через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову (вх. №4309/25 від 27.10.2025), в якому просив вжити заходи забезпечення позову у справі №916/4098/23 шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (адреса: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4а, код ЄДРПОУ 30622532) у розмірі 548 454 440 (п`ятсот сорок вісім мільйонів чотириста п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок) грн, крім рахунків та коштів, за якими здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України згідно чинного законодавства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 заяву Антимонопольного комітету України про забезпечення позову (вх. №4309/25 від 27.10.2025) у справі №916/4098/23 задоволено. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30622532; 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4а), які містяться на банківських рахунках, в межах суми позову у розмірі 548 454 440 (п`ятсот сорок вісім мільйонів чотириста п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок) грн, крім рахунків та коштів, за якими здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України згідно чинного законодавства.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.11.2025, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 13.01.2026 о 11:30 год.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 25.11.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/4098/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

04.12.2025 Антимонопольний комітет України через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову (вх.№4941/25 від 04.12.2025), в якому просив вжити додаткові заходи забезпечення позову у справі №916/4098/23 у вигляді накладення арешту на транспортні засоби, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» (адреса: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4а, код ЄДРПОУ 30622532), в межах суми стягнення у розмірі 548 454 440 (п`ятсот сорок вісім мільйонів чотириста п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок) грн. При цьому у прохальній частині заяви позивач навів перелік транспортних засобів (із зазначенням марки, моделі, номерного знака тощо кожного транспортного засобу).

Необхідність вжиття додаткового заходу забезпечення позову заявник мотивував тим, що факт наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову підтверджується ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у даній справі, однак наразі існують підстави для вжиття додаткового заходу забезпечення цього позову, з огляду на наступне.

07.11.2025 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №79537726, а також накладено відповідний арешт коштів відповідача.

Проте у виконавчому провадженні ВП №78795357 наявні пояснення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» Тараса Корніяченка (вх. Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.11.2025 № 24575), відповідно до яких, починаючи з березня 2023 року по теперішній час Товариство не здійснює діяльність з оптової та/або роздрібної торгівлі тютюновими виробами (рах. 702, 281, 631), про що свідчить бухгалтерська довідка, баланс (звіт про фінансовий стан) (форма № 1), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) (форма № 2). Загальна сума доходу та витрат за 2024 рік скоротилась на 99,5 %, запаси ліквідовано повністю, грошові кошти та їх еквівалент у балансі відсутні.

З урахуванням викладеного, позивач зазначив, що наведені обставини свідчать про відсутність коштів у розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА», а отже, вжиті ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі №916/4098/23 заходи забезпечення позову самостійно неспроможні забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позову Комітету.

Проте, як вказав заявник, відповідь на запит №286217315 від 08.08.2025 16:31 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, яка наявна у виконавчому провадженні ВП №78795357, свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» має у власності транспортні засоби.

За відсутності у боржника грошових коштів, які підлягають стягненню, органи державної виконавчої служби здійснюють звернення стягнення на майно боржника відповідно до розділу VII Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищенаведене, а також з огляду на приписи частини третьої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, на думку позивача, існують підстави для вжиття додаткового заходу забезпечення позову у справі №916/4098/23 шляхом накладення арешту на транспорті засоби, які належать відповідачу, оскільки грошові кошти у відповідача відсутні, а відповідне майно може бути відчужено, що унеможливить виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/4098/23.

Відповідач у запереченнях на заяву (вх.№3898/25/Д3 від 05.12.2025) просив відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття додаткового заходу забезпечення позову, посилаючись на неадекватність заявлених заходів та недоведеність заявником належності транспортних засобів Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА».

У доповненнях (вх.№3898/25/Д4 від 05.12.2025) до заяви про вжиття додаткового заходу забезпечення позову позивач зазначив, що через технічні збої системи «Електроний суд» відповідні витяги щодо наявності у відповідача транспортних засобів не завантажились, у зв`язку із чим останні надаються додатково.

05.12.2025 відділом документообігу (канцелярією) Південно-західного апеляційного господарського суду складено акт про те, що під час реєстрації доповнення до заяви про вжиття додаткового заходу забезпечення позову у справі №916/4098/23, надісланого представником Антимонопольного комітету України Прохоровим Євгенієм Івановичем через підсистему «Електроний суд», не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: запит _1.pdf та запит _2.pdf, проте в наявності були відповідь на запит №285855415 від 07.08.2025 11:26 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та відповідь на запит №286217315 від 08.08.2025 16:31 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

08.12.2025 позивач надав пояснення (вх.№3898/25/Д5 від 08.12.2025), в яких зазначив, що назви файлів «Запит_1», «Запит_2», які відповідають документам «Відповідь на запит №285855415 від 07.08.2025 11:26 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів» та «Відповідь на запит №286217315 від 08.08.2025 16:31 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів», було вказано помилково, лише з метою зручності у використанні, скорочення задовгої назви самого документа. Таким чином, файли «Запит_1», «Запит_2» є повними відповідниками документів «Відповідь на запит №: 285855415 від 07.08.2025 11:26 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів» та «Відповідь на запит №: 286217315 від 08.08.2025 16:31 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів», необхідних для вирішення питання про вжиття додаткового заходу забезпечення позову, долучити які просив Комітет у своїх доповненнях від 05.12.2025.

Розглянувши заяву Антимонопольного комітету України про забезпечення позову (вх.№4941/25 від 04.12.2025), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21).

Також під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У даному випадку предметом судового розгляду є позовна вимога про стягнення грошових коштів, тобто майнова вимога.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).

Апеляційний суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Колегія суддів, дослідивши долучені до заяви про вжиття додаткового заходу забезпечення позову докази з інформацією про транспортні засоби, а саме: відповідь на запит №285855415 від 07.08.2025 11:26 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів» та відповідь на запит №286217315 від 08.08.2025 16:31 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, встановила, що у графі «Назва боржника» у багатьох випадках зазначено: «Товариство з обмеженою відповідальністю», «Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «МЕГАПОЛІС-УКРАЇНА», «Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «МЕГАПОЛІС-УКРАЄНА», «Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-ТЮТЮН», крім того, у багатьох позиціях під описом транспортного засобу взагалі відсутня графа «Назва боржника».

Також колегія суддів бере до уваги, що заявником не долучено до заяви копії запитів, у зв`язку з якими надавалися відповіді №285855415 від 07.08.2025 11:26 та №286217315 від 08.08.2025 16:31 щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, що унеможливлює встановлення параметрів, за якими опрацьовувались запити.

З наведеного слідує, що Комітет не довів повідомлені суду відомості стосовно приналежності транспортних засобів відповідачу, відносно яких позивач просить застосувати заходи забезпечення, з огляду на що наразі відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову стосовно зазначеного майна.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 232 - 235, 281 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Антимонопольного комітету України про вжиття додаткового заходу забезпечення позову (вх.№4941/25 від 04.12.2025) у справі №916/4098/23.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяО.Ю. Аленін