Рішення від 10.09.2025 по справі 162/315/25

Справа № 162/315/25

Провадження № 2/169/290/25

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2025 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Ратнівська селищна рада, Заболоттівська селищна рада, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,

в с т а н о в и в:

04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину.

Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказуючи, що син проживає разом із ним, відповідачка не цікавиться його життям, не відвідує його, не займається вихованням, матеріальної допомоги не надає, позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини та стягувати з неї на його користь аліменти на дитину у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 09 квітня 2025 року справа передана за територіальною підсудністю до Турійського районного суду Волинської області (а с. 15).

01 травня 2025 року справа надійшла до суду.

Ухвалою судді Ковальчук О. В. від 05 травня 2025 року відкрите провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження (а с. 21-22).

Ухвалою судді від 08 липня 2025 року справа прийнята до провадження суддею Тітіваловим Р. К. (а. с. 47).

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою (а. с. 61).

10 вересня 2025 року позивач подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності (а. с. 74).

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справибула належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомляла, відзив на позов не подавала.

02 вересня 2025 року відповідачка подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі (а. с. 73).

Представник третьої особи Заболоттівської селищної ради у судове засідання не з`явився, 22 серпня 2025 року подав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності та вказав, що проти задоволення позову не заперечує (а. с. 71).

Представник третьої особи Ратнівської селищної ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань не подавав.

Враховуючи, що в судове засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ухвалою від 10 вересня 2025 року постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Звертаючись до суду із позовом, позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на положення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (стаття 12 Закон України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до положень статті 15Закону батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого й умисного нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом наведених норм матеріального права предметом доказування у справах про позбавлення батьківських прав є наявність однієї із підстав або декількох підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, у розглядуваному випадку наявності факту ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків, яке може проявлятися у вищенаведених діях і бездіяльності по відношенню до дитини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 16 листопада 2012 року до 26 серпня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2014 року розірваний (а. с. 75).

Відповідачка 21 січня 2020 року одружилася з ОСОБА_5 та після одруження взяла прізвище чоловіка ОСОБА_6 (а. с. 73 на звороті).

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).

Дитина навчається в Закладі загальної середньої освіти «Бихівський ліцей» Камінь-Каширського району Волинської області, проживає разом із позивачем ОСОБА_1 , який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи і займається вихованням та забезпеченням дитини усім необхідним (а. с. 9-12).

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач вказував на те, що відповідачка проживає окремо від сина з вересня 2023 року, не спілкується з ним, не цікавиться його життям, станом здоров`я, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Доказів на спростування вищевказаного відповідачка суду не надала.

Аналіз наведених обставин в їх сукупності дає підстави для висновку, що відповідачка фактично свідомо й умисно ухилилася та самоусунулася від виховання сина та виконання батьківських обов`язків, переклавши їх на позивача, який і звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав та стягнення аліментів на дитину. Така бездіяльність відповідачки характеризує її з негативної сторони і як безвідповідальну матір, свідчить про відсутність у неї материнського почуття любові до рідної дитини, небажання виховувати і піклуватися про нього, а також суперечить загальновизнаним правилам і принципам співжиття і сімейних відносин.

За змістом статті 19СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком органу опіки та піклування позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним. (а. с. 41 на звороті - 42).

Суд погоджується із наявним у матеріалах справи висновком органу опіки та піклування і вважає його достатньо обґрунтованим та зробленим на підставі повного, всебічного, детального й об`єктивного аналізу фактичних обставин, що мають значення для справи, з життя дитини і відповідачки, акцентуванні уваги на невиконанні відповідачкою своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини та умисному ухиленні від виконання таких обов`язків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява № 70879/11) Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Факт неявки у судове засідання відповідачки суд розцінює як небажання останньої відстоювати і захищати свої батьківські права щодо дитини та незацікавленість у відновленні й утриманні родинних стосунків з нею.

Системний аналіз наведених вище обставин справи дає підстави для висновку про доведеність у розглядуваному випадку факту умисного і свідомого ухилення відповідачкою від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та передбачених пунктом 2 частини першої статті 164СК України правових підстав для застосування крайнього заходу впливу позбавлення батьківських прав щодо дитини, оскільки відповідачка не приймає участі у вихованні, утриманні, фізичному, психічному, соціальному та духовному розвитку дитини, не піклується про її зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги та любові, що в сукупності створює негативний вплив на дитину і призводить до шкідливих наслідків для її психіки та духовного розвитку.

Відповідачка не надала доказів, що вона вживає заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, цікавиться його станом здоров`я, виявляє будь-яку турботу про дитину, надає матеріальну підтримку, бере участь у вихованні сина.

Відповідачка не спростувала доводів позивача про її небажання піклуватися про дитину, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відсутність заперечень проти позову та неявка відповідачки в судове засідання свідчить про відсутність у неї інтересу до дитини та бажання змінити поведінку.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також, ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмої статті 7СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

За таких обставин справи та відповідно до вищенаведених норм матеріального і міжнародного права, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина у зв`язку з умисним ухиленням від виконання батьківських обов`язків по його вихованню та свідомим нехтуванням своїми обов`язками.

Крім цього, у розглядуваному випадку втручання у гарантоване відповідачці статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на повагу до її сімейного життя здійснене згідно із законом, таке втручання не суперечить законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Враховуючи, що в цій справі відсутній факт примусового відібрання дитини від матері і роз`єднання сім`ї, оскільки відповідачка самоусунулася від її виховання, то суд вважає, що вказане втручання по відношенню до відповідачки є виправданим у демократичному суспільстві.

Наведені висновки цілком узгоджуються із правовими позиціями, висловленими Європейським судом з прав людини при розгляді справ «Савіни проти України», «Хант проти України», «МакМайкл проти Сполученого Королівства».

У позовній заяві позивач також просив стягувати аліменти на дитину у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до вимог частин другої та третьоїстатті 166 СК Україниособа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

З огляду на вказані положення закону, суд вважає за доцільне та достатнім стягувати з відповідачки аліменти на дітей в розмірі 1/4 частки від її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, що відповідає вимогам статей 182, 183, 191 СК України.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 141 ЦПК Україниз відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Враховуючи, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору на підставі закону за позовну вимогу про стягнення аліментів, то відповідно до вимог частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», статті 141ЦПК України з відповідачки в дохід держави слід стягнути 1211 гривень 20 копійок судового збору.

На підставі викладеного, статей 7, 19, 164, 165СК України та керуючись статями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 1 від 10 січня 2013 року, зареєстрований у Виконавчому комітеті Бихівської сільської ради у Любешівському районі Волинської області.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання цього рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо учасниками справи не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Ратнівська селищна рада, адреса місця знаходження: вулиця Центральна, 19, селище Ратне, Ковельський район Волинська область, код в ЄДРПОУ 44096289.

Представник третьої особи: Садчиков Вадим Русланович, адреса місця знаходження: вулиця Заводська, 20/4, село Заболоття, Ковельський район Волинська область.

Третя особа: Заболоттівська селищна рада, адреса місця знаходження: вулиця Незалежності, 6, селище Заболоття, Ковельський район, Волинська область, код в ЄДРПОУ 04334672.

Представник третьої особи: Свіржевський Валерій Георгійович, адреса місця знаходження: вулиця Незалежності, 6, селище Заболоття, Ковельський район, Волинська область.

Повне рішення складене 10 вересня 2025 року.

Головуючий