Постанова

від 05.02.2007 по справі 4/245-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/245-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 лютого 2007 р.                                                                                Справа № 4/245-06

Суддя господарського суду Білоус В.В.

при секретарі судового засідання Логінов А.О. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Прокурора Тульчинського району в інтересах держави в особі Державноїподаткової інспекції в Тульчинському районі, Вінницької області, 23600, м. Тульчин, вул. Леніна, 51   

до:Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат", 23600, м. Тульчин, вул. Леніна, 166, Вінницької області, код ЄДРПОУ 00375668

до: Приватного підприємства "Дарет", 03056, м. Київ, Солом"янський район, вул. Польова, 19/8, код ЄДРПОУ 32587081  

про визнання недійсною угоди та стягнення 126600 грн.

Представники :

прокурор: В. Олексюк

позивача     :   М. Супрун, К. Клапай , с. Заводян за довіреностями

відповідача 1 :   О. Слюсар за довіреністю

відповідача 2 :  не з"явився

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні за позовом: Прокурора Тульчинського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області, м. Тульчин до Відкритого акціонерного товариства «Тульчинський хлібокомбінат», м. Тульчин та до Приватного підприємства «Карет», м. Київ про визнання договору № 3 від 14.04.2004р.  та стягнення грошових коштів належних на виконання договору в сумі 126600 грн., -

                                                               ВСТАНОВИВ :

2-й відповідач вимоги про явку в судове засідання представника, про подання  додаткових доказів не виконав. Конверти з ухвалами і повістками направленими на адресу другого відповідача підприємство поштового зв'язку повернуло із зазначенням причини : «За вказаною адресою не значиться». Представники сторін, прокурор не заперечили проти розгляду справи у відсутність представника 2-го відповідача. З огляду на те, що неявка представника 2-го відповідача не перешкоджає вирішенню спору, спір вирішується у відсутність представника 2-го відповідача.

Представник позивача, прокурор подали заяву про зміну позовних вимог в якому покладаючись на подані 1-м відповідачем докази змінюють позовні вимоги і просять визнати недійсною угоду та стягнути з 2-го відповідача (ПП «Дарет») належне йому на відшкодування виконаного, тобто вартість агрегату кінцевої розстійки в сумі 126 600 грн. (з ПДВ).

З огляду на право надане позивачу ст. 51 КАС України, вказана заява позивача, прокурора про зміну позовних вимог підлягає задоволенню.

Представник 1-го відповідача пояснив, що 1-й відповідач не укладав угоду з 1-м відповідачем про придбання агрегату кінцевої розцінки з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, ухилення від оподаткування доходів.  Зазначив, що на момент укладення договору про поставку товару від 14.04.2004р. № 3 із 2-м відповідачем не було ще рішення Солом'янського районного суду м. Києва про скасування державної реєстрації ПП «Дарет»,  визнання недійсним його статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Також пояснив про те, що після отримання інформації від податкових органів про  прийняття Солом'янським районним судом м. Києва про скасування державної реєстрації 2-го відповідача і визнання недійсним його установчих документів,  в лютому 2006р. здійснив корегування сум ПДВ в сторону зменшення податкового кредиту згідно вказаного рішення Солом'янського районного суду м. Києва на суму 21100 грн. по придбаному у 2-го відповідача хлібопекарського обладнання (агрегат кінцевої роз стійки ). В бюджет за підсумками лютого 2006р. перераховано 1482 грн.,  так як податкові зобов'язання становлять 69113 тис. грн.., є податковий кредит з урахуванням корегування 67361 тис. грн.. Пояснив, що за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2006р. до декларації про прибуток підприємства за І квартал 2006р. в розділі: «інші доходи», включив до валових доходів за І квартал 2006р. вартість агрегату кінцевої розстійки, отриманого від 2-го відповідача ПП «Дарет»в сумі 105500 грн.

Представник позивача, прокурор підтримали  уточненні позовні вимоги. Підтвердили  подачу  1-м відповідачем корегуючи  податкової декларації з податку на додану вартість , та декларації з податку на прибуток підприємства.

Заслухавши пояснення представників позивача, прокурора, 1-го відповідача дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали доказів суд на підставі ст.. 207, 208 ГК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про визнання недісним договору №3 від 14.04.2004 р. укладеного між ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат»та ПП «Дарет»м. Київ з підстав укладення його 2-м відповідачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та про стягнення з ПП «Дарет»м. Київ 126600 грн. на користь держави підлягає задоволенню з огляду на таке:

14.04.04р. між 2-м відповідачем (за договором «Продавець») та 1-м відповідачем ( за договором «Покупець») було укладено договір поставки товару за №3. Відповідно цьому договору, специфікації до нього другий відповідач брав зобов'язання поставити 1-му відповідачу агрегат остаточної розстійки тістових заготівок хліба вартістю 126600 грн.. На виконання сказаного договору  2-й відповідач передав 1-му відповідачу агрегат остаточної розстійки тістових заготівок хліба вартістю 126600 грн., в тому рахунку 21100 грн. ПДВ. Це стверджується накладною від 16.04.2004 р.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31.01.05р. встановлений факт того, що установчі документи ПП «Дарет»містять недостовірні дані щодо засновника і власника підприємства, а також створені умови для здійснення діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків до бюджету. В зв'язку з цим названим рішенням суду скасовано державну реєстрацію ПП «Дарет», визнано недійсним його статут, свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість, визнано не дійсним первинні бухгалтерські документи з реквізитами ПП «Дарет»з огляду на це рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.01.05р. встановлено факт створення 2-го відповідача і його діяльність як такі що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з метою ухилення від сплати податків до бюджету. Податків 2-й відповідач не сплачував. З огляду на вказане суд приходить до висновку про те, що договір поставки товару від 14.04.2004р. № 3  тільки з боку ПП «Дарет» м. Київ укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Тому на підставі ст.. 207, 208 ГК України вказаний договір підлягає визнанню недійсним, як такий що укладали з метою , яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства і яка полягала в ухиленні ПП «Дарет»від сплати податків до бюджету. Оскільки намір ухилення від сплати податків до бюджету був тільки у 2-го відповідача та все належне йому для відшкодування , є саме 126600 грн. підлягає стягненню на користь держави.

Суд погоджується із поясненнями 1-го відповідача та не вбачає в його діях при укладені договору № 3 від 14.04.2004р. наміру на укладення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та яка полягала в ухиленні від сплати податків до бюджету. До такого висновку суд приходить з огляду на те, що на час укладення договору № 3 від 14.04.2004р. 2-й відповідач  мав свідоцтво № 36083360 від 21.08.2003р. про реєстрацію його платником податку на додану вартість, довідку про взяття на облік платника податку, видані державною податковою інспекцією у Солом»янському районі м. Києва, свідоцтво про державну реєстрацію суб»єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, видане 25.07.2003р.  Солом»янською районною в м. Києві державною адміністрацією. Про факти встановленні рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 31.01.2005р., про недостовірність установчих документів 2-го відповідача, 1-й відповідач на момент укладення договору № 3 від 14.04.2004р. не знав і не міг знати, оскільки вказане рішення районного суд  прийнято через 9-ть місяців після укладення договору № 3. 1-й відповідач огляду на наявні в 2-го відповідача документи, сприймав 2-го відповідача, як цивільно дієздатну юридичну особу на момент укладення договору № 3 від 14.04.2004р. . Майже  через 11 місяців після прийняття Солом»янським районним судом рішення від 31.01.2005р.  про скасування державної реєстрації 2-го відповідача, його установчих документів, 2-й відповідач так і не був  виключений із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та не ліквідований як юридична особа в порядку передбаченому законом. Це стверджується листом головного управління статистики у м. Києві № 13-9176 від 15.12.2005р. направлений позивачу. Згідно частини 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є  ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Після того , як 1-му відповідачу стало відомо про рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 31.01.2005р. , ще до проведення органом БТІ перевірки у 2006р. 1-й відповідач здійснив корегування сум ПДВ в сторону зменшення податкового кредиту  на суму 21100 грн. у придбаному у 2-го відповідач обладнання. В бюджет за підсумком лютого 2006р.  перерахував 1482 грн. , самостійно нарахував і сплатив штрафну санкцію в сумі 1056 грн. в зв»язку із виправленням помилки, в розділі «Інші доходи»декларації про прибуток підприємства за І квартал 2006р. включив до валових доходів вартість агрегату отримано від 2-го відповідача в сумі 105500 грн.  це стверджується податковими деклараціями , довідками 1-го відповідача № 457 , № 460 від 20.11.2006р., листом № 226/8/10-00 від 18.01.2007р., поясненнями представника позивача від 05.02.2007р. , листом від 1-го відповідача № 24 від 26.01.2007р. , доданого до нього  розшифровкою гр.. 01.6 декларації за І кв. 2006р.

Керуючись викладеним ст.. 207, 208 ГК України, ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

                                                              ПОСТАНОВИВ:

1.          Уточненні позовні вимоги задовольнити.

   2. Визнати недійсним договір № 3 від 14.04.2004р. укладений між Приватним підприємством «Дарет»м. Київ і ВАТ «Тульчинський  хлібокомбант», як такий, що укладений  Приватним підприємством «Дарет»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

      3.  Стягнути з Приватного підприємства «Дарет», 03056, м. Київ, Солом»янський район, вул.. Польова, 19/8, код ЄДРПОУ 32587081 ( неповна інформація про реквізити: р/р 26004000101559 АКБ Український кредитно –торговий банк, МФО 321723 )  на користь держави 126600 грн.

4.  Копії даної постанови направити прокурору, позивачу, відповідачам рекомендованим листом.   

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписано та оформлено 06.02.2007р.

Суддя                                                    Білоус В.В.