Ухвала від 09.09.2025 по справі 600/269/25-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/269/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов`язання оформити відстрочку від призову під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного від 26.08.2025 у справі №600/269/25-а адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково; визнано протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 24.12.202 №395, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданні комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та додані до неї документи на підставі 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

29.08.2025 представник позивача звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить:

- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 288800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування поданої заяви, представник позивача зазначив, що при винесенні рішення у справі №600/4154/24-а, судом не вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на те, що рішення у даній справі ухвалено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, суд розглядає заяву про ухвалення додаткового судового рішення у такому ж порядку.

Розглянувши заяву про винесення додаткового судового рішення, перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу, представником позивача надано суду: договір №165/24 про надання юридичної (правничої) допомоги; ордер на надання (правової) допомоги серії СЕ №1103059 на представництво інтересів ОСОБА_1 в Чернівецькому окружному адміністративному суді; квитанцію до прибуткового касового ордера №27/25 від 28.01.2025 на суму 19200,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера №27/25 від 28.08.2025 на суму 9600,00 грн; звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №600/269/25-а від 27.08.2025.

З вказаного акту вбачається, що адвокат надав наступні види правничої допомоги:

- 22.01.2025 підготовка позовної заяви про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії. Підготовка клопотань про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та про витребування доказів. Підготовка додатків до позовної заяви, завірення додатків, сплата судового збору, подання наручно до суду 5:00 годин;

- 27.01.2025 підготовка заяви про усунення недоліків позовної заяви, підготовка клопотання про витребування доказів, подання через підсистему «Електронний суд» - 1:00 годину;

- 19.03.2025 отримання та опрацювання відзиву на позовну заяву. Підготовка письмових пояснень позивача, направлення відповідачу поштою, направлення до суду через підсистему «Електронний суд» - 3:00 години.

Всього 9:00 годин на загальну суму 28800,00 грн.

Алгоритм дій суду щодо стягнення судових витрат визначений положеннями статей 139 та 143 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частиною третьою статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, як виняток, за наявності поважних причин, до закінчення судових дебатів, сторона зобов`язана повідомити суд про неможливість надати в судове засідання докази про понесені нею витрати. В разі подання такої заяви, докази мають бути подані протягом п`яти днів після прийняття судом рішення по справі. Тільки з дотриманням вищезазначених вимог суд може ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи.

Верховний Суд вже неодноразово аналізував наведені вище норми процесуального законодавства в розрізі випадків наявності / відсутності підстав для здійснення розподілу понесених сторонами витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07.07.2023 у справі №340/2823/21, де сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції.

Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити / повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи.

Відповідно, для вирішення питання відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з`ясуванню підлягають (у сукупності) питання: (1) наявності безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявності відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої із указаних обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Отже, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.

Така ж позиція дотримана Верховним Судом у постанові від 09.07.2025 у справі №320/15525/21.

В ухвалах та постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22, від 08.01.2024 року у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 року у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Крім того, вирішуючи питання відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд у постанові від 22.11.2024 року у справі №420/15183/23 сформував наступні висновки:

«…за загальними правилами частини першої статті 143 КАС України, питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.

Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.

Визначення частиною сьомою статті 139 КАС України судових витрат не лише таких що сплачені, а й таких, що мають бути сплачені, не відміняє положень статті 143 КАС України, якою передбачено загальні підходи до порядку вирішення розподілу судових витрат саме під час постановлення рішення, постанови, ухвали.

Застосування положень статей 139 та 143 КАС України передбачає обов`язкове системне тлумачення цих норм, яке передбачає, що учаснику справи недостатньо лише «задекларувати» понесення в майбутньому судових витрат, а тим паче витрат на правову допомогу, а необхідно також довести неможливість з поважних причин оплатити її до прийняття рішення (постанови, ухвали) і на підтвердження таких причин надати відповідні докази.

Інакший підхід до розуміння природи судових витрат (зокрема витрат на правову допомогу) та порядку їх відшкодування, певною мірою узалежнить їх розмір від результатів розгляду справи і ускладнить можливість ревізії судом їх розміру на предмет розумності та співмірності відповідно до вимог частини п`ятої статті 134 та частини дев`ятої статті 139 КАС України.

Крім того, визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, не вирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом третім частини першої статті 252 КАС України.».

Як слідує із матеріалів справи, договір про надання юридичної (правничої) допомоги від №165/24 від 20.05.2024 укладений до постановлення судового рішення.

Водночас ні у позовній заяві, ні в процесі судового розгляду справи (до ухвалення судового рішення від 26.08.2025) позивачем не подавались докази, які підтверджують понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Такі докази подані лише із заявою про ухвалення додаткового судового рішення 29.08.2025, однак, поважних причин, з яких такі докази не могли бути надані раніше, представником позивача не зазначено.

Позивач на час подання позовної заяви та в ході судового розгляду даної справи не зазначає причин, які перешкоджали йому подати до суду Договір від 20.05.2024 №165/24 про надання юридичної (правничої) допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордера №27/25 від 28.01.2025, які були створенні раніше подання позовної заяви.

Представник позивача стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу в позовній заяві з посиланнями на частину сьому статті 139 КАС України заявляє, що докази понесених судових витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Однак, прохальна частина позовної заяви не містить правової вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відсутність вказаної обставини унеможливлює вирішення судом питання про розподіл судових в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Поряд з цим, суд вказує на те, що зазначення у мотивувальній частині адміністративного позову про те, що докази на підтвердження факту оплати витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Водночас, суд наголошує на тому, що відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 - саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Наведені вище висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26.07.2023 в справі № 160/16902/20, яку, як і інші наведені правові позиції Верховного Суду, відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує під час їх застосування до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних передумов для вирішення поданої представником позивача заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу витрат на правничу допомогу, понесених в суді, після ухвалення судом судового рішення по суті справи, а тому заява представника позивача підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 139, 143, 241-246, 252 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна