Ухвала від 11.09.2025 по справі 991/2163/21

Справа № 991/2163/21

Провадження №11-кп/991/12/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції)

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про відновлення провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 , її захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження №52020000000000436 від 10 липня 2020 року за ч.3 ст. 369 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебувають апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисників на вирок Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 травня 2023 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 , зупинено провадження за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження №52020000000000436 від 10 липня 2020 року за ч.3 ст. 369 Кримінального кодексу України, до звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 з військової служби.

23 липня 2025 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду подано клопотання про відновлення вищевказаного судового провадження, яке обґрунтовано наявністю у сторони обвинувачення інформації від Головного управління Національної гвардії України, що на цей час старший сержант ОСОБА_8 перебуває в пункті постійної дислокації підрозділу та має можливість брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції з Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду з приміщення суду, який найбільш територіально наближений до місця дислокації.

Обвинувачена, належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, до суду не з`явилася. За повідомленням захисників, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, а також інформацією з військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_8 приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та з 17 серпня 2025 року перебуває у службовому відрядженні до 58-ї ОМПБр для виконання бойових завдань.

Вислухавши думку прокурора та захисників, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні клопотання прокурора про відновлення провадження відмовити з огляду на наступне.

Зупиняючи провадження з розгляду апеляційної скарги на вирок Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року, суд виходив з імперативності вимог ст. 335 КПК України та відсутності в обвинуваченої, призваної для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, об`єктивної можливості в силу непередбачуваності обставин несення такої служби в повній мірі на рівних умовах зі стороною обвинувачення, реалізувати свої процесуальні права та обов`язки в ході апеляційного розгляду.

Рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні доказів, доведенні перед судом їх переконливості є загальними засадами кримінального провадження, забезпечення реалізації яких є процесуальним обов`язком суду.

Положеннями ст. 20 КПК України встановлено, що обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, ознайомлюватись з матеріалами справи, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував на необхідності дотримання принципів рівності та змагальності сторін, як невід`ємних елементів справедливого судового розгляду. Це включає, зокрема розумну можливість для кожної сторони представляти себе в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Сторони повинні мати змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. При цьому важливою є роль, яку відіграє суд апеляційної інстанції в національній правовій системі. Якщо суд апеляційної інстанції має розглядати справу і з питань фактів, і з питань права, і на цій підставі здійснити загальну оцінку вини або невинуватості, то він не може постановляти рішення без безпосередньої оцінки складових доказової бази, наданої особисто підсудним, котрий бажає довести, що не вчиняв діяння, котре може становити кримінально каране діяння («Дондаріні проти Сан-Марино» (Dondarini v. San Marino), § 27; «Поповічі проти Молдови» (Popovici v. Moldova), § 68; «Лакадена Калеро проти Іспанії» (Lacadena Calero v. Spain), § 38). Отже, право обвинуваченого на безпосередню участь у кримінальному провадженні, у тому числі на участь і доведення власної позиції в суді апеляційної інстанції, є складовою справедливого судового розгляду.

Поряд із викладеним вище, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (ст. 17 Конституції України).

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно наявних в матеріалах судового провадження даних, зокрема довідки №40/05/18-6775-2025 від 03 вересня 2025 року, виданої т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , обвинувачена ОСОБА_8 приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконує обов`язки на території, на якій ведуться бойові дії, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 серпня 2025 року №207 вибула у службове відрядження з 17 серпня 2025 для виконання бойових завдань. На додатковий запит суду повідомлено, що термін перебування ОСОБА_8 у службовому відрядженні не визначено.

На даний час, згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, обвинувачена ОСОБА_8 продовжує службу на посаді фельдшера 4-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Вказані обставини проходження служби обвинуваченою прокурором не заперечуються.

Колегія, оцінюючи доводи прокурора, зазначає, що право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст.ст. 63, 64 Конституції України).

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав, зокрема, у межах кримінального судочинства України. На це вказує й зміст частин 5, 6, 7 ст.336 КПК України, які визначають технічні умови, ризики, а також виключність випадків допиту за ініціативи суду свідка чи потерпілого, але ж не обвинуваченого, в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів. Відмінність процесуального статусу, обсягу прав та обов`язків, наслідки кримінального провадження для вказаних учасників є визначальними для оцінки можливості їх участі у судовому розгляді в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів зв`язку.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи клопотання прокурора необґрунтованими.

Частина 1 статті 335 КПК України містить беззастережну вимогу, що зобов`язує суд зупинити судове провадження стосовно обвинуваченого, який був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації до його звільнення з військової служби.

З огляду на встановлені під час розгляду клопотання прокурора обставини, виходячи з гарантованого Конституцією України права на вільний захист від пред`явленого обвинувачення, закріпленого ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права захищати себе особисто, для чого мати необхідні для підготовки час і можливості, безумовності положень ст.335 КПК України, яка визначає підставу для відновлення кримінального провадження щодо мобілізованого - його звільнення з військової служби, недоведеність прокурором обставин, передбачених п.20-10 Перехідних положень КПК України, заявлене прокурором клопотання не містить правових підстав для відновлення провадження з метою продовження апеляційного розгляду. Його задоволення за вказаних обставин суперечить загальним принципам судочинства, зокрема, забезпеченню права на захист обвинуваченої, яка призвана на військову службу під час мобілізації, що може призвести до істотних порушень кримінального процесуального закону.

Отже, висловлені прокурором доводи є неспроможними, а клопотання підлягає відхиленню, як таке, що не містить правових підстав для його задоволення.

Керуючись ст. ст. 335, 418, п.20-10 Перехідних положень КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання прокурора про відновлення провадження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3