Рішення від 10.09.2025 по справі 926/2853-б/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2853-б/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи

За заявою ліквідатора ТОВ Роско Груп Кочин Наталії Василівни

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м.Донецьк

до відповідача-2: ОСОБА_2 , м.Одеса

до відповідача-3: ОСОБА_3 , м.Одеса

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

третя особа 1 - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», м.Київ

третя особа 2 - Головне управління ДПС у Чернівецькій області, м.Чернівці

про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника

в межах справи

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Роско Груп, м. Чернівці

про банкрутство

представники:

від заявника Кочин Н.В.

від відповідачів не з`явилися

від третьої особи 1 - Грищенко О.М.

від третьої особи 2 Зайцева Л.Г.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/2853-б/24 про банкрутство ТОВ Роско Груп. Постановою від 07.05.2025 припинено процедуру розпорядження майном, визнано ТОВ Роско Груп банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кочин Н.В.

18.06.2025 через систему Електронний суд надійшла заява ліквідатора ТОВ Роско Груп Кочин Н.В. про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника в порядку ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою від 23.06.2025 призначено розгляд заяви ліквідатора на 22.07.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачам рекомендовано у строк 10 днів з дня отримання ухвали подати суду письмові обґрунтовані пояснення щодо заяви про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ Роско Груп з доказами направлення пояснень ліквідатору Кочин Н.В. у порядку, передбаченому ст. 165, 178 ГПК України. Зобов`язано Державну міграційну службу України надіслати суду відомості про реєстрацію або місцеперебування фізичної особи ОСОБА_1 . Розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик до суду фізичної особи ОСОБА_1 .

03.07.2025 до суду надійшов лист Державної міграційної служби України від 02.07.20205, яким поінформовано суд про те, що станом на 23.07.2025 місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться за адресою (вказаною у листі) в місті Донецьк, територія якого відноситься до тимчасово окупованих російською федерацією територій України, органи реєстрації на цій території не утворені. За таких обставин, провести відповідні перевірки з метою підтвердження чи спростування факту реєстрації місця проживання ОСОБА_1 на зазначеній території, не вбачається можливим.

30.06.2025 через систему «Електронний суд» подана заява ліквідатора ТОВ Роско Груп Кочин Н.В. про уточнення суми стягнення, а саме ліквідатор просить вважати правильною суму стягнення 4 532 144,99 грн замість раніше зазначеної 4 523 759,95 грн. Заява мотивована додатково визнаними судом розміром грошових вимог ГУ ДПС у Чернівецькій області до боржника на суму 8385,04 грн, згідно ухвали Господарського суду Чернівецької області від 26.06.2025.

Ухвалою від 22.07.2025 залучено ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та Головне управління ДПС у Чернівецькій області до участі в справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Відкладено розгляд заяви на 19.08.2025.

Ухвалою від 19.08.2025 відкладено розгляд заяви на 10.09.2025, суд розмістив оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик до суду фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 10.09.2025 ліквідатор ТОВ «Роско Груп» просив задовольнити заяву про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, поштові конверти з ухвалами суду про призначення судових засідань надіслані відповідачам повернуті до суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Представники третіх осіб вважають заяву ліквідатора ТОВ «Роско Груп» обґрунтованою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до абз.2 ч.7 ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо можливості сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не перебуває.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

18.06.2025 до суду надійшла заява ліквідатора ТОВ Роско Груп Кочин Н.В. про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника в порядку ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства (з урахуванням заяви від 29.06.2025 про уточнення суми стягнення), в якій заявник просить:

-покласти на ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Роско Груп»;

-стягнути солідарно із ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_1 4 532 144,99 грн.

В обґрунтування заяви ліквідатор ТОВ «Роско Груп» зазначив про визнання ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2025 у справі №926/2853-б/24 кредиторами боржника: ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на суму 4 509 206,84 грн та Головне управління ДПС у Чернівецькій області на суму 14 553,11 грн. Підстави для існування та виникнення кредиторської заборгованості є обставини наведені в ухвалах Господарського суду Чернівецької області від 10.12.2024 та від 12.02.2025 у справі №926/2853-б/24, які набрали законної сили.

Відповідно до звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства Боржника, який долучено ліквідатором, та додатково здобутими доказами в межах ліквідаційної процедури, Боржник знаходився із першого кварталу 2019 року у стані критичної неплатоспроможності, здійснюючи при цьому лише видатки та не отримуючи при цьому прибутку. Аналізуючи основні показники, що визначають фінансово-господарський стан підприємства можна зробити висновок, що фінансово-господарська діяльність не провадилась, підприємство не одержувало доходи та не здійснювало витрати, відповідно і фінансовий результат протягом всього періоду був нульовий. Протягом всього періоду власний капітал має від`ємне значення. Власні оборотні активи та функціонуючий капітал є величинами від`ємними протягом всього періоду.

Дані, наведені вище та підтверджені матеріалами даної справи, вказують станом на 31.03.2019 року підприємство має ознаки надкритичної неплатоспроможності - поточна платоспроможність має від`ємне значення, його коефіцієнт покриття дорівнює нулю і підприємство не отримало прибуток.

Підприємство не тільки не має власних засобів, а взагалі не має ніяких активів.

Прогнозні показники щодо імовірності банкрутства боржника свідчать, що повний розрахунок з кредиторами є неможливим через надкритичний стан неплатоспроможності товариства та відсутність змоги відновлення платоспроможності.

Із дати виникнення невиконаних грошових зобов`язань Боржник знаходився у стані надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог його кредиторів було можливим тільки у ліквідаційній процедурі.

Фінансовий стан ТОВ «РОСКО ГРУП» характеризується неплатоспроможністю протягом більше трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство; в результаті аналізу виявлено ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності ТОВ «РОСКО ГРУП», які полягають в неподанні власниками та/або керівниками ТОВ «РОСКО ГРУП» в установлений строк до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи у випадках, передбачених законом.

Оскільки бухгалтерську та іншу документацію TOB «РОСКО ГРУП» розпоряднику майна та ліквідатору боржника передано не було, а фінансову звітність ТОВ «РОСКО ГРУП» не було подано за звітні періоди із 2019 року, на підставі даних обліку та звітності боржника поданих до 31.09.2019 року арбітражним керуючим встановлено, що розмір чистих активів боржника (перевищення загальної вартості активів над загальним розміром зобов`язань) протягом всього періоду, що досліджувався, не мав позитивного значення.

На день відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «РОСКО ГРУП» (10.12.2024 року) залишалися непогашеними вимоги принаймні двох кредиторів (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та ГУ ДПС у Чернівецькій області) до Боржника на загальну суму 4 523 759,95 грн., які виникли протягом 2019 - 2024 років.

Отже, друга з необхідних складових загрози неплатоспроможності, а саме перевищення розміру зобов`язань боржника перед кредиторами, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника (загроза неплатоспроможності), виникла не пізніше 10 грудня 2024 року, що зумовлював обов`язок боржника звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Проте такої заяви до господарського суду подано не було, що свідчить про порушення органами управління боржника ч.6 ст.34 КУзПБ.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівниками товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ГРУП» були та на сьогодні є:

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) керівник із 10.01.2018 по 07 липня 20019 року;

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) - період перебування на посаді із 08.07.2019 року по 17.04.2020 року;

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) - період перебування на посаді із 18.04.2020 року по 10.12.2024 року.

Судом встановлено, що загальна сума кредиторських вимог у справі № 926/2853-б/24 про банкрутство ТОВ «Роско Груп» складає 4 532 144,99 грн.

Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» обґрунтовано наявність боргу у боржника на підставі рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/7396/19, яким позовну заяву ТОВ «Торговий дім «Насіння» до ТОВ «Роско Груп» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Роско Груп» на користь ТОВ «Торговий дім «Насіння» грошові кошти: заборгованість 1 641 614, 36 грн, пеню 134 831, 22 грн., штраф 328 322,88 грн, 3 % річних 11 394,90 грн. та витрати зі сплати судового збору 31 742,46 грн. На виконання рішення суду 18.10.2019 видано наказ, який в подальшому пред`явлено до примусового виконання до державної виконавчої служби.

30.06.2023 між ТОВ «Торговий дім «Насіння» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» укладено договір купівлі-продажу права вимоги №BRD001-UA- 20230616-69412.

Згідно із пунктом 2.1., 2.2. Договору, Новий кредитор набуває право вимагати від ТОВ «Роско Груп» належного виконання зобов`язання щодо сплати боргу в сумі 2 140 204,45 грн., котра виникла та існує на підставі договору від 06.03.2019 №2-0603/пр727 та Рішення господарського суду м. Києва від 23.09.2019 по справі №910/7396/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі №910/7396/19, задоволено заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про заміну сторони виконавчого провадження у справі №910/7396/19. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/7396/19 з ТОВ «Торговий дім «Насіння» на ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

На момент відкриття провадження у справі про банкрутство заборгованість ТОВ «Роско Груп» перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» згідно рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2019 та наказу від 18.10.2019 у справі №910/7396/19 є непогашеною та становила 2140204,45 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2025 у справі №926/2853-б/24 визнані додаткові грошові вимоги ТОВ Компанія Ніко-Тайс до боржника у розмірі 2344778,39 грн.

Окрім того, вказаною ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2025 у справі №926/2853-б/24 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області до боржника, у зв`язку несплатою узгоджених грошових зобов`язань, які нараховані згідно податкових повідомлень рішень та податкової декларації з податку на прибуток підприємства у період з 2019 по 2021 роки, по податках на суму 352,99 грн зобов`язання з податку на прибуток, 9355,32 грн штрафні санкції та судовий збір 4844,80 грн.

Із звіту ліквідатора про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Роско Груп» вбачається, що боржник знаходився із першого кварталу 2019 року у стані критичної неплатоспроможності, фінансово-господарська діяльність не провадилась, підприємство не одержувало доходи та не здійснювало витрати, відповідно і фінансовий результат протягом всього періоду був нульовий. Протягом всього періоду власний капітал має від`ємне значення. Власні оборотні активи та функціонуючий капітал є величинами від`ємними протягом всього періоду. Згідно матеріалів справи станом на 31.03.2019 року підприємство мало ознаки надкритичної неплатоспроможності. Прогнозні показники щодо імовірності банкрутства боржника свідчили, що повний розрахунок з кредиторами є неможливим через надкритичний стан неплатоспроможності товариства та відсутність змоги відновлення платоспроможності. Із дати виникнення невиконаних грошових зобов`язань боржник знаходився у стані надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог його кредиторів було можливим тільки у ліквідаційній процедурі.

Положеннями ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Заявлені та визнані грошові вимоги до ТОВ «Роско Груп» виникли за період 2019-2021 років, тобто, значно раніше ніж за місяць до дати відкриття (10.12.2024) провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абзацом першим частини шостою статті 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).

Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов`язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78- 81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.

Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis висновки у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.

Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.

Таким чином неплатоспроможність боржника підтверджується наявністю значної кредиторської заборгованості, що виникла протягом 2019-2021 років, та відсутністю у підприємства коштів та їх еквівалентів для погашення своїх зобов`язань протягом всього періоду. В подальшому фінансово-господарська діяльність боржника не провадилась, підприємство не одержувало доходи та не здійснювало витрати, боржник не вживав заходів з погашення наявної заборгованості, не подавав фінансової та статистичної звітності тощо.

Докази на спростування наведених обставин, керівниками боржника суду не подано, а матеріали справи не містять.

Отже, щонайменше станом з 01 квітня 2019 року у ТОВ «Роско Груп» існувала загроза неплатоспроможності, оскільки загальний розмір зобов`язань боржника перевищував розмір його активів понад 2 мільйона гривень. Вказана обставина відображена в звіті про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства Боржника, який долучено ліквідатором, а також додатково підтверджується судом за наслідком дослідження кредиторської заборгованості боржника.

Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

Відповідно до значення показників платоспроможності та фінансової стійкості структура балансу підприємства протягом всього періоду, починаючи з 01 квітня 2019 року по 10 грудня 2024 року, є незадовільною, що в свою чергу свідчить про стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника.

Наявність загрози неплатоспроможності та неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів супроводжується обов`язком боржника звернутися до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його банкрутство, оскільки таке не звернення завдало йому збитків (і як наслідок його кредиторам). Проте, боржник таких дій не вчинив.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про порушення керівником/органом управління боржника положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

У поданій заяві ліквідатор ТОВ "Роско Груп" просить суд покласти на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , що допустили порушення приписів частини шостої статті 34 КУзПБ, солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Роско Груп» та стягнути солідарно із ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_1 4 532 144,99 грн. кредиторської заборгованості.

Відповідно до висновку про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04 вересня 2024 року у справі №908/3236/21, визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - членів органів управління боржника) суб`єктом солідарної відповідальності узгоджується з положеннями частини першої статті 92 ЦК України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов`язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов`язку.

Отже, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.

При цьому господарський суд враховує, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Отже, відповідно до тлумачення виразу "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 по справі №908/3236/21.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.7, 34, Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву ліквідатора ТОВ «РОСКО ГРУП» Кочин Наталії Василівни про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника в межах справи №926/2853-6/24 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ГРУП» задовольнити.

2.Покласти на ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) солідарну відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі №926/2853-6/24 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ГРУП» (58000, місто Чернівці, вулиця Головна, будинок 122А; ідентифікаційний код 36063919).

3.Стягнути солідарно із ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 4 532 144,99 грн в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ГРУП» (58000, місто Чернівці, вулиця Головна, будинок 122А; ідентифікаційний код 36063919).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2025.

Суддя В.В.Дутка