Постанова

від 16.12.2010 по справі 27/65-10-2254

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/65-10-2254

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р. Справа № 27/65-10-2254

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

                      Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -  Підгурському Д.Л.,

за участю представників:

Від позивача: Остапов В.В.

Від відповідача: Бардишев Б.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж”

на рішення господарського суду Одеської області

від 11.10.2010 року

у справі № 27/65-10-2254

за позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж”

про стягнення  390 706,6 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Порт) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Агромонтаж" (далі - Товариство) та з урахуванням збільшення розміру своїх позовних вимог згідно з заявою від 05.07.2010р. просило господарський суд стягнути з відповідача 390706,60 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за виконані роботи згідно з договором підряду № 14-о від 20.01.2009р., а також 16 334,74грн. пені та 2472,69 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст. ст. 525, 526, 529, 530, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Товариство не визнало позов і посилаючись на те, що 16.03.2010 року господарським судом Одеської області було винесено рішення по справі № 31/42-09-3184, яким вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та позивачу було відмовлено в задоволенні позову, просило господарський суд провадження у даній справі припинити, з огляду на ненадання позивачем додаткових матеріалів, витребуваних судом, в порядку ст. 81 ГПК України залишити справу без розгляду, при необхідності з метою визначення вини сторін у збільшенні тимчасових і вартісних показників простійного часу плавзасобів призначити додаткову економічно –правову експертизу з розподіленням витрат на неї на сторони порівну, при необхідності врахувати доводи Товариства, що викладені раніше і у даному документі, та прийняти до уваги розрахункові показники, визначені у доданому розрахунку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.10.2010 року (суддя –Невінгловська Ю.М.) позов задоволено в повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Судове рішення мотивовано встановленими по справі обставинами наявності заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно з договором № 14-о від 20.01.2009р. у розмірі 390706,60 грн., у зв'язку з чим суд керуючись приписами ст. ст. 193, 218, 230 ГК України та ст. ст. 526, 549 ЦК України дійшов висновку, що зазначена заборгованість, а також пеня в розмірі 16334,74 грн. та 3% річних в розмірі 2472,69 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

          В апеляційній скарзі Товариство вважаючи, що при розгляді справи судом першої інстанції були допущені порушення процедури ведення справи і норм матеріального права просить зазначене рішення скасувати і прийняти нове рішення, не вказуючи при цьому саме яке.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.          

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.01.2009 року між Портом (підрядник) та Товариством (замовник) було укладено договір підряду № 14-о, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати з використанням плавкрану „Богатир” роботи в акваторії порту „Південний”, що не суперечать технічним характеристикам плавкрану „Богатир”.

Умовами даного договору визначено, що часом початку робіт вважається час відходу плавкрану „Богатир” та морського буксира „Олександрія” від причалу № 24 порту згідно з даними, зафіксованими в судновому вахтовому журналі плавкрану „Богатир” та морського буксира „Олександрія”; часом закінчення робіт вважається час пришвартування плавкрану „Богатир” та морського буксира „Олександрія” до причалу № 24 порту згідно з даними, зафіксованими судновому вахтовому журналі плавкрану „Богатир” та морського буксира „Олександрія”; вартість робіт, що становлять предмет даного договору, визначається, виходячи із діючого тарифу та фактичної тривалості робіт, визначеної згідно з умовами п. п. 1.4, 1.5 договору. При цьому, вартість однієї години роботи плавкрану „Богатир” і морського буксира „Олександрія”, згідно з чинним тарифом, складає:

- під час переходу з морським буксиром „Олександрія” –5952,61 грн./година з врахуванням ПДВ;

        -          під час роботи –4931,51 грн./година з врахуванням ПДВ;

        -          під час очікування світлого часу –4266,46 грн./ година з врахуванням ПДВ;

        -          з метеорологічних умов –3662,00 грн./година з врахуванням ПДВ;

        -          робота морського буксира „Олександрія” на –2364,61 грн./година з врахуванням ПДВ;

        -          під час очікування роботи морського буксира „Олександрія” –1385,03 грн./година з врахуванням ПДВ.

Оплата вартості виконаних робіт здійснюється за фактом виконання робіт згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та рахунків, виставлених підрядником. На підставі затвердженого акту приймання-передачі виконаних робіт замовник протягом 5 банківських днів здійснює розрахунок за виконані роботи; після виконання робіт підрядник надає уповноваженому представнику замовника підписаний зі свого боку акт приймання-передачі виконаних робіт. Представник замовника повинен протягом 5 робочих днів підписати зазначений акт або надати мотивовану відмову від його підписання із зазначенням причин такої відмови: Датою приймання виконаних робіт є дата затвердження замовником акту приймання-передачі виконаних робіт; у разі порушення замовником терміну оплати виконаних робіт, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

15.01.2009 року Товариство звернулося до Порту з листом № 4, в якому виклало прохання виділити СПК  „Богатир” вантажопідйомністю 300 тн на 21 січня 2009 року для монтажу металоконструкцій зернонавантажувальної машини ПМБ 1200 УІ в районі порту „Южний”.

22.01.2009 року Товариство перерахувало на поточний рахунок Порту грошові кошти в сумі 1400 грн. в якості передоплати за договором № 14-о від 20.01.2009р., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

У відповідь на вищезгаданий лист Порт 26.01.2009 року надіслав Товариству листа № 07-9/21-68, в якому повідомив про неможливість прибуття каравану у складі ПК  „Богатир” та м/б „Олександрія” у зв'язку з складними метеоумовами, виходячи з чого прибуття каравану відкладається до покращення метеоумов, про що буде повідомлено додатково.

          На виконання своїх зобов'язань за  договором № 14-о від 20.01.2009 року Порт в період з 01.02.2009р. по 05.02.2009р. за завданням Товариства виконав обумовлені цим договором підрядні роботи в акваторії порту „Южний”, облік яких здійснювався записами у судновому журналі плавкрану “Богатир” та буксиру “Олександрія”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2010 року у справі № 31/42-09-3184, що набрало законної сили, встановлено наступні факти: загальна вартість робіт виконаних за договором № 14-о від 20.01.2009р. позивачем для відповідача складає 530 706,60 грн. Загальна сума боргу відповідача перед позивачем за цим договором з урахуванням передоплати 140 000 грн. складає 390706,60 грн.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вищевказані факти встановлені рішенням господарського суду, що набрало законної сили, у справі, де брали участь ті самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову в даній справі.

          На виконання умов пунктів 5.2, 6.1 договору підряду Порт надіслав Товариству підписаний зі свого боку акт приймання –передачі виконаних робіт від 06.04.2010р. на суму 530706,60 грн. та виставив рахунок № 10531 від 06.04.2010р. на оплату вартості виконаних робіт в сумі 530706,60 грн. Проте, Товариство виставлений Портом рахунок не оплатило та супровідним листом № 7-юр від 21.04.2010р. повернуло Порту акт від 06.04.2010р. без підписання з посиланням на те, що по даній обставині вже є рішення суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. У зв'язку з цим Порт і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 220 ГК України, ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

                    Водночас, колегія суддів бере до уваги, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

                    При цьому, частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

                    Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

                    Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

          Судом апеляційної інстанції установлено, що Товариство не заперечуючи факту виконання Портом обумовлених договором № 14-о від 20.01.2009р. підрядних робіт за його завданням, не надало суду належних доказів проведення розрахунку в повному обсязі, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 390706,60 грн. правомірно визнано місцевим судом таким, що підлягає стягненню.

          Відповідач оспорює загальну вартість виконаних позивачем робіт згідно з договором № 14-о від 20.01.2009р., яка за його розрахунками складає 109504,86 грн. Втім, такі доводи відповідача слід визнати недоведеними.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

          Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Між тим, належних доказів які б підтверджували обґрунтованість обчисленого ним розрахунку відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

          Водночас, факт наявності боргу відповідача перед позивачем в сумі 390706,60 грн. за договором № 14-о від 20.01.2009р. був встановлений господарським судом під час розгляду справи № 31/42-09-3184 на підставі висновків судової економічної експертизи, яка відповідачем не оспорювалася. Вказаний факт, встановлений рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2010 року у справі № 31/42-09-3184 має преюдиціальне значення для даної справи, у зв'язку з чим не підлягає доказуванню згідно з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України.

          Помилковими слід визнати доводи відповідача щодо наявності підстав для припинення провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у даному випадку судом вирішується спір між тими же сторонами і про той же предмет, але з інших підстав.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач на підставі п. 7.3 договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за період з 27.04.2010 року по 12.07.2010 року, сума якої складає 16334,74 грн., а також 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 2472,69 грн.

          Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши обчислені позивачем розрахунки пені і процентів річних та встановивши, що вони відповідають умовам договору та вимогам закону і відповідачем не спростовані, місцевий суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

           З урахуванням встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони об'єктивно нічим не підтверджені, спростовуються наявними в справі доказами, ретельно дослідженими судом, і не відповідають вимогам закону, що регулює виниклі між сторонами правовідносини.

          За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 11.10.2010 року у справі       № 27/65-10-2254 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Агромонтаж” - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                            Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                                   Мирошниченко М.А.

                                                                                               Шевченко В. В.