Постанова

від 13.02.2007 по справі 16/624

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/624

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.02.2007  року                                                            Справа № 16/624

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів          Баннової Т.М.

                                                            Медуниці О.Є.

секретар

судового засідання:                                Наумов Б.Є.

за участю представників:

від  позивача:                                         -Кириченко Є.В., юрисконсульт,

дов. № 01-08  від 05.01.07;

від відповідача:                                          -Трубнікова О.І., юрисконсульт,

дов. №259/16-02  від 12.02.07;

-Лукін І.В., ведучий юрисконсульт,

дов. №1593/16-02  від 27.11.06;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                        Колективного підприємства №52

“Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк

Луганської області;

на рішення          

господарського суду                              Луганської області

від                                                            03.01.07

по справі                                                  №16/624 (суддя –Шеліхіна Р.М.)

за позовом:                                                  Колективного підприємства №52

“Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк

Луганської області;

до відповідача:                                        Відкритого  акціонерного товариства

“Стахановський завод технічного вуглецю”,

м. Стаханов Луганської області;          

про                                                            стягнення 68345 грн. 70 коп.

В С Т А Н О В И В:

          Із матеріалів, поданих позивачем до даної справи за листом від 13.02.07 б/н, в тому числі: Статуту, затвердженого конференцією КП №52 “Термоізоляція” за протоколом №1 від 15.04.94 та зареєстрованого 29.04.94 комісією з реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності за реєстраційним номером 443; довідки Луганського обласного управління статистики №21185 від 29.11.01; Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи від 21.05.97, вбачається, що назвою позивача у даній справі є Колективне підприємство №52 “Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, яку і слід вважати належною.

          29.03.06 Колективне підприємство №52 “Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі за текстом –КП №52 “Термоізоляція”, позивач), та Відкрите акціонерне товариство “Стахановський завод технічного вуглецю”, м. Стаханов Луганської області (далі за текстом –ВАТ “Стахановський завод технічного вуглецю”, відповідач), підписали договір підряду №114 на виробництво робіт з термоізоляції технологічного обладнання на технологічному потоці №1 у цеху №1 (далі за текстом - договір). Замовник за договором ВАТ “Стахановський завод технічного вуглецю”, підрядник –КП №52 “Термоізоляція”.

          КП №52 “Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк Луганської області (позивач у справі), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 02.11.06 №Ю-797 про стягнення з ВАТ “Стахановський завод технічного вуглецю”, м. Стаханов Луганської області (відповідача у справі), пені в сумі 68345 грн. 70 коп., нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язань.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 03.01.07 по справі №16/624 у задоволенні позову відмовлено, судові витрати за позовом покладені на позивача.

          Дане рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю позовних вимог.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 03.01.07 у даній справі, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу №Ю-60 від 12.01.07, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

          В обґрунтування згаданої апеляційної скарги позивач посилається на те, що, на його думку, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального права.

          Відповідач проти апеляційної скарги позивача заперечив за доводами, викладеними у відзиві від 08.02.07 № 237/16-02 та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

          Згідно зі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 18.01.07 для розгляду апеляційної скарги Колективного підприємства №52 “Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, №Ю-60 від 12.01.07 на рішення господарського суду Луганської області від 03.01.07 по справі №16/624 була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Баннова Т.М., суддя –Медуниця О.Є.  

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши у судовому засіданні  представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

          Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          За умовами п. 1.1 договору позивач зобов'язувався на свій ризик власними силами і засобами виконати роботи з термоізоляції технологічного обладнання на технологічному потоці №1 в цеху №1 у встановлений строк, а відповідач зобов'язувався прийняти їх і оплатити.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, КП №52 “Термоізоляція” зазначає, що:

          -відповідно до п. 5.2.1 договору  “Замовник” ( ВАТ “Стахановський завод технічного вуглецю”, відповідач у справі) зобов'язувався передати “Підряднику”  (КП №52 “Термоізоляція”, позивачу у справі) площадку виробництва робіт згідно акту проміжної прийомки відповідальної конструкції не пізніше двох календарних днів до початку виконання робіт за договором, але ці зобов'язання порушив;

          -строк передачі об'єкта  - газоходи ТП №1 відділення уловлювання для проведення ізоляційних робіт встановлювався 20.04.06, а фактично переданий 22.05.06;

          -строк передачі об'єкта - циклони Ф 3600 мм (2 шт.) встановлювався 10.04.06, фактично переданий 25.05.06;

          -строк передачі об'єкта - фільтр ФР-5500 встановлювався 20.04.06, фактично переданий 26.04.06;

          -строк передачі об'єкта –газоходи ТП №1 відділення обробки встановлювався 10.05.05, фактично переданий 25.05.05.

          За порушення строків виконання зобов'язань за договором сторони передбачили, що винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі 0,5% ціни договору за кожен день прострочки (п. 6.1 договору).

          Як вбачається зі змісту п. 5.1.5 договору, позивач зобов'язувався виконувати роботи на об'єктах відповідача тільки при наявності наряду-допуску.

          Відповідно до п. 5.2.1 договору відповідач зобов'язувався передати позивачу площадку виробництва робіт, обмежену координатами, згідно акту-допуску не пізніше двох днів до початку виконання робіт за договором. Сторони за договором не зазначили на кого покладається обов'язок з підготовки та складання відповідних актів-допусків.

          Доказів внесення змін до умов п. 5.2.1 договору позивачем не надано.

          Акти проміжної прийомки відповідальних конструкцій від 25.04.06, від 26.04.06, від 25.05.06 і від 22.05.06, на які посилається позивач, свідчать про виконання відповідачем робіт з монтажу металоконструкцій (об'єктів, що вказані у позові, далі за текстом - Акти). В перелічених Актах не відображений початок виконання монтажних робіт та вказана дата закінчення монтажних робіт, які виконував відповідач, з передачею під ізоляцію 25.05.06, 26.04.06, 25.05.06 і 22.05.06 відповідно.

          У запереченнях на відзив відповідача (а.с. 46), наданих до справи 18.12.06, позивач пояснив, що монтаж та ізоляційні роботи різні за формами. Одночасне їх проведення неможливе. Монтаж обладнання є основною частиною проведення робіт, яке після іспиту передається під проведення ізоляційних робіт виконавцю для повного завершення робіт на об'єкті. Тільки після проведення іспитів, як зазначив далі позивач, на наявність на зварних швах та флянцевих з'єднаннях дефектів і у випадку відсутності такових, об'єкт передається під виконання ізоляційних робіт.

          Разом з тим, таку істотну умову  як проведення монтажних робіт, за результатами яких повинні складатись Акти проміжної прийомки відповідальних конструкцій, сторони за договором не обумовили.

          Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Також ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

          Відповідно до умов п. 4.2 договору позивач зобов'язувався виконати роботи у встановлені графіком строки (додаток №1 до договору).

          У цьому графіку  виконання остаточних обсягів робіт з термоізоляції технологічного обладнання ТП №1 у цеху №1 сторони зазначили такі строки виконання робіт:

          -з термоізоляції газоходів ТП №1 відділення уловлювання –з 20.04.06 по 20.05.06;

          -з термоізоляції циклонів Ф 3600 мм, 2 шт. –з 10.04.06 по 10.05.06;

          -з термоізоляції фільтру ФР –5500 –з 20.04.06 по 30.06.06;

          -з термоізоляції газоходів ТП №1 відділення обробки –з 15.05.06 по 31.05.06 (а.с. 13).

          Разом з тим,  всупереч даним умовам в цьому ж графіку, сторони обумовили початок строку виконання робіт –10.04.06,  що свідчить про те, що строк початку  обсягу робіт за договором залишився не визначеним.

          Позивачем не надано доказів початку виконання робіт з термоізоляції по кожному етапу за відповідною датою, а за умовами договору (п. 5.2.1) відповідач брав на себе зобов'язання передати площадку виробництва робіт не пізніше двох календарних днів до початку фактичного виконання робіт, а не пізніше двох календарних днів до зазначеного у графіку строку початку виконання робіт.

          Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          При визначенні у п. 6.1 договору відповідальності за порушення зобов'язань у вигляді сплати неустойки, позивач заявив вимоги про стягнення пені у сумі 68345 грн. 70 коп.

          Проаналізувавши матеріали даної справи, дослідивши умови договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги, колегія суддів зазначає, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору №114 від 29.03.06, тому цей договір визнається не укладеним.

          Відповідач не оспорює факт виконання позивачем ізоляційних робіт, що зазначені у графіку виконання остаточних обсягів робіт з термоізоляції технологічного обладнання ТП №1 в цеху, тому відповідач повинен оплатити ці роботи на користь позивача за фактом їх виконання.

          З урахуванням викладеного, позовні вимоги до задоволення не підлягають за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

          За таких обставин, судовою колегією рішення господарського суду Луганської області від 03.01.07 у справі №16/624 залишається без змін, а апеляційна скарга позивача №Ю-60 від 12.01.07 –без задоволення.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 341 грн. 72 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на заявника скарги -  позивача – Колективне підприємство №52 “Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Колективного підприємства №52 “Термоізоляція”,                             м. Сєвєродонецьк Луганської області, №Ю-60 від 12.01.07 на рішення господарського суду Луганської області від 03.01.07 у справі №16/624 залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 03.01.07 по справі №16/624 залишити без змін.

          3.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 341 грн. 72 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на заявника скарги (позивача у справі) –Колективне підприємство №52 “Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                Т.М. Баннова

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця