Постанова від 09.09.2025 по справі 924/84/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/84/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

прокурора: Ханчин Г.О.,

представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: Серебряник О.О.,

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

на рішення Господарського суду міста Києва (Гумега О.В.)

від 16.09.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (Коробенко Г.П., Тищенко А.І., Кравчук Г.А.)

від 10.04.2025 (повний текст складений 23.04.2025)

у справі за позовом Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС",

2. Кривчицького психоневрологічного інтернату

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 82 582,06 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - Відповідач-1, Скаржник) та Кривчицького психоневрологічного інтернату (далі - Відповідач-2) (разом - Відповідачі) про визнання недійсною додаткової угоди від 26.01.2022 №19 (далі - Додаткова угода №19) до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії від 12.01.2022 №1 (далі - Договір), укладеної між Відповідачами, а також стягнення 82 582,06 грн коштів, що перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов Договору.

2. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням Додаткової угоди №19, якою підвищено ціну за одиницю електричної енергії та зменшено при цьому обсяг постачання, з порушенням законодавства про публічні закупівлі, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), якими сторони керувалися при укладенні Договору. Відповідач отримав кошти за товар, що не був поставлений, унаслідок безпідставного збільшення ціни, отже ці кошти підлягають стягненню на підставі частини першої статті 670 ЦК України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2024 справу №924/84/24 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 у справі №924/84/24, позовні вимоги Прокурора задоволено повністю.

5. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави - за доводами Прокурора, сторони під час проведення закупівлі електричної енергії порушили вимоги законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, що спричинило безпідставне витрачання бюджетних коштів, нераціональне та неефективне їх використання. Оскільки закупівля електроенергії за Договором здійснена за рахунок бюджетних коштів, до яких застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України, а укладення неправомірної Додаткової угоди №19 призвело до зайвих витрат таких коштів, розпорядник цих коштів уповноважений захищати інтереси держави в зазначених правовідносинах. Кам`янець-Подільська окружна прокуратура зверталася до Позивача з листом про надання інформації про вжиті заходи на захист інтересів держави від 13.11.2023 №52-9650вих-23. Листом від 22.11.2023 №1477/01-11 Позивач повідомив, що через відсутність видатків на сплату судового збору він позбавлений можливості подати відповідний позов до суду. Отже, Прокурор дотримався порядку представництва згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Натомість з боку Позивача наявна бездіяльність у питанні звернення до суду та / або вжиття інших ефективних заходів для усунення порушень;

- щодо розгляду справи по суті - підстави для зміни істотних умов Договору внаслідок зміни регульованих цін (тарифів) після його підписання, визначені як Договором, так і Законом України "Про публічні закупівлі", відсутні:

1) постанова НКРЕКП "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2022 рік" від 01.12.2021 №2454 (далі - Постанова №2454), якою змінено тариф на передачу електричної енергії та яка визначена в оспорюваній Додатковій угоді №19 підставою її укладення, набрала чинності 01 січня 2022 року, тобто до дати укладення Договору (12 січня 2022 року);

2) усупереч підпункту 5.7.3 пункту 5.7 Договору Додаткова угода №19 не містить посилання на постанову НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" від 17.12.2021 №2611 (далі - Постанова №2611), якою було змінено тариф на розподіл електричної енергії, що врахований у оспорюваній Додатковій угоді №19. Постанова №2611 також набрала чинності 01 січня 2022 року, тобто до дати укладення Договору (12 січня 2022 року).

Отже, жодних змін регульованих цін (тарифів) з моменту підписання сторонами Договору (12 січня 2022 року) по дату укладення Додаткової угоди №19 (26 січня 2022 року) не відбулося;

3) спірна процедура закупівлі оголошена 01 грудня 2021 року. Цього ж дня на офіційному сайті НКРЕКП була оприлюднена постанова №2454, а відтак ще до подання Відповідачем-1 тендерної пропозиції (14 грудня 2021 року) та зміненої тендерної пропозиції (23 грудня 2021 року) учасник (Відповідач-1) і замовник (Відповідач-2) були обізнані про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії на рівні 345,64 грн МВт/год., а також з тим, що Постанова №2454 набирає чинності з 01 січня 2022 року. Відповідач-2 не вніс відповідних змін до тендерної документації. Відповідач-1 також не вніс змін до своєї тендерної пропозиції. Відповідач-1 не довів, що зміна істотних обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, настала після його підписання;

4) ще до укладення Договору (12 січня 2022 року) Відповідач-1 повідомляв споживача електричної енергії про збільшення тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01 січня 2022 року, проте при укладенні оспорюваної Додаткової угоди №19 ним не були дотримані приписи Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, враховуючи, що Додаткову угоду №19 укладено на чотирнадцятий день після укладення Договору;

5) сума надміру сплачених Відповідачу-1 коштів, з урахуванням недійсності Додаткової угоди №19, складає 82 582,06 грн (424 161 кВт (обсяг поставленої Інтернату за період із січня по грудень 2022 року електричної енергії) х 0,194695095 грн/кВт/год (сума, на яку у зв`язку з укладенням Додаткової угоди збільшилася базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл)). Ураховуючи відсутність доказів повернення Відповідачем-1 Позивачу грошових коштів у сумі 82 582,06 грн, наявні підстави для їх стягнення згідно зі статтею 670 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

6. 13 травня 2025 Відповідач-1 (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 у справі №924/84/24;

- розглянути можливість та у випадку встановлення необхідності для відступу від такого висновку передати справу №924/84/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків щодо питання застосування абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, у постанові від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справі №923/199/21, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, та висновку щодо питання застосування норм статей 2, 22, 48 Бюджетного кодексу України та пунктів 5, 7, 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21;

- ухвалити постанову, якою позовну заяву залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:

- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції:

1) неправильно застосував норму статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 25.02.2021 у справі №910/261/20, від 02.11.2021 у справі №906/569/19, від 24.09.2020 у справі №918/844/18, від 26.01.2022 у справі №902/684/18, від 07.04.2021 у справі №913/124/10, від 08.04.2021 у справі №925/11/19 та від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №500/8168/23, від 04.05.2022 у справі №240/2186/21, від 30.08.2022 у справі №405/5302/20 (недостатнє фінансування органу державної влади, відсутність у нього коштів для сплати судового збору не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави, оскільки таким виключним випадком у спірних правовідносинах є нездійснення чи неналежне здійснення захисту інтересів держави відповідним суб`єктом владних повноважень, наданих йому законодавством функцій);

2) застосував норму пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №924/71/24 (щодо правомірності внесення змін до договору про закупівлю у разі зміни тарифів на передачу та / або розподіл електричної енергії, яка відбулася у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди);

- щодо пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України - існує об`єктивна необхідність для відступу від висновків щодо питання застосування абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, у постанові від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справі №923/199/21, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21; щодо питання застосування норм статей 2, 22, 48 Бюджетного кодексу України та пунктів 5, 7, 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (щодо представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування).

8. 12 червня 2025 року, в межах строку, встановленого Верховним Судом, Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. Відповідач-2 здійснював процедуру відкритих торгів із закупівлі електричної енергії (ідентифікатор закупівлі UA-2021-12-01-004005-b). 14 грудня 2021 року Відповідач-1, як учасник закупівлі, подав тендерну пропозицію.

10. За результатами процедури відкритих торгів із закупівлі електричної енергії (ідентифікатор закупівлі UA-2021-12-01-004005-b) (дата розкриття тендерної пропозиції - 20 грудня 2021 року) Відповідача-1 визнано переможцем із найнижчою ціновою пропозицією.

11. 23 грудня 2021 року Відповідач-1 подав змінену тендерну пропозицію.

12. 12 січня 2022 року Відповідач-2 (споживач) і Відповідач-1 (постачальник) уклали Договір, згідно з пунктом п. 2.1 якого постачальник продає споживачу із 12 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року товар "код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія" (Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

13. Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії визначені в розділі 5 Договору.

14. Відповідно до пункту 5.1 Договору його ціна становить 2 388 479,00 грн, у тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) - 398 079,83 грн.

15. Згідно з пунктом 5.2 Договору ціна за одиницю товару визначається у додатку №1 "Комерційна пропозиція Постачальника".

16. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в додатку №1 до Договору (пункт 5.3 Договору).

17. За змістом пункту 5.4 Договору ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в додатку №1 до Договору.

18. У додатку №1 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника" сторони визначили: кількість (обсяг) електричної енергії - 480 000 кВт/год: ціна товару без ПДВ та без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт/год 2,73130493055 грн, тариф на передачу без ПДВ - 0,29393 грн, тариф на розподіл без ПДВ - 1,12143 грн, базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 4,14666493055 грн.

19. Пункти 1.1, 1.2 додатку №1 до Договору встановлюють, що:

- відповідно до пункту 5.3 Договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі, згідно з якою укладено цей Договір, затверджено постановою НКРЕКП від 09.12.2021 №2353 та становить 0,29393 грн без ПДВ;

- відповідно до пункту 5.3 Договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі, згідно з якою укладено цей Договір, затверджено постановою НКРЕКП від 09.12.2021 №2381 та становить 1,12143 грн без ПДВ.

20. Згідно з пунктом 5.5 Договору на виконання пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовилися, що зміна ціни за одиницю товару та встановлення щомісячної ціни поставки товару здійснюється, виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН).

21. Підпунктом 5.5.1 пункту 5.1 Договору передбачено збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесення таких змін можливе за наявності пред`явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка (експертний висновок) з Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення. Документ, що надається учасником, повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладення договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладення додаткової угоди (документ, що підтверджує коливання ціни товару на ринку, повинен бути виданим не більше 5 календарних днів відносно дати укладення додаткової угоди). Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджено посиланням на дані ДП "Оператор ринку", зокрема, офіційного сайту https://www.oree.com.ua/. Зміна ціни за одиницю непоставленого товару здійснюється шляхом множення ціни за одиницю товару станом на дату укладення договору (попередньої додаткової угоди) на індекс (коефіцієнт) зростання вартості товару.

22. Відповідно до пункту 5.6 Договору у випадку, якщо коливання ціни на ринку товару в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно базової ціни товару, сторони, керуючись пунктом 5 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", дійшли згоди, що вартість товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмежень максимального відсотку. Обрахунок ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період у такому випадку визначається за формулою, визначеною у підпункті 5.5.1 цього Договору.

23. За змістом пункту 5.7 Договору на виконання пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовилися, що зміна умов цього Договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та / або розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару з цим Договором.

24. Підпунктом 5.7.1 пункту 5.7 Договору встановлено, що у випадку зміни тарифу на передачу та / або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади сторони вносять відповідні зміни в додаток №1 до Договору шляхом укладення додаткової угоди до нього та викладення додатку №1 у новій редакції.

25. Додаткова угода про внесення змін до нього в частині зміни тарифу має містити інформацію про зміну базової ціни товару (стовпчик 7 таблиці додатку №1), що сталася у зв`язку зі зміною тарифу на передачу електричної енергії та / або розподілу електричної енергії. Базова ціна товару в такій додатковій угоді визначається як сума стовпчиків 4, 5 та 6 таблиці додатку №1. Ціна товару без ПДВ та без тарифів (стовпчик 4 таблиці додатку №1) у такій додатковій угоді визначається згідно з підписаним сторонами Договором або згідно з даними, вказаними в подальших додаткових угодах до Договору (підпункт 5.7.2 пункту 5.7 Договору).

26. За умовами підпункту 5.7.3 пункту 5.7 Договору додаткова угода про внесення змін до Договору має містити посилання на дату та номер документа, яким змінено тариф на передачу та / або тариф на розподіл електричної енергії, дату (період), з якої такий тариф починає діяти, а також розмір встановленого тарифу у стовпчиках 5 та / або 6 таблиці додатку №1 до Договору.

27. Відповідно до пункту 5.8. Договору зміна ціни за одиницю товару згідно з пунктами 5.5-5.7 здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору.

28. Згідно з пунктом 13.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у частині розрахунків.

29. Істотними умовами Договору є, зокрема, ціна електричної енергії та послуг, що надаються (пункт 13.5 Договору).

30. На момент підписання Договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини другої, третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

31. 26 січня 2022 року сторони уклали Додаткову угоду №19.

32. За змістом пункту 1.2 Додаткової угоди №19 сторони домовилися викласти додаток №1 до Договору "Комерційна пропозиція" в редакції, що додається.

33. Додаткова угода №19 набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності), розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 12 січня 2022 року, і діє протягом дії Договору (пункт 4 Додаткової угоди №19).

34. Згідно з додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №19) сторони визначили: кількість (обсяг) електричної енергії - 458 474 кВт/год: ціна товару без ПДВ та без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт/год 2,7313 грн, тариф на передачу без ПДВ - 0,34564 грн, тариф на розподіл без ПДВ - 1,26442 грн, базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 4,34136 грн.

35. Підставою укладення Додаткової угоди №19 сторони визначили Постанову №2454 та пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

36. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

37. Спір у справі пов`язаний з наявністю / відсутністю законних підстав для укладення Скаржником та Відповідачем-2 Додаткової угоди №19 до Договору.

38. Прокурор стверджує, що, уклавши Додаткову угоду №19, сторони неправомірно підвищили ціну за одиницю товару з дати укладення Договору та при цьому зменшили обсяг постачання товару.

39. Перед Верховним Судом, зокрема, постали такі питання:

- чи існують у справі, що переглядається, підстави для представництва Прокурором інтересів держави в суді в особі Хмельницької обласної ради;

- чи були наявні підстави для внесення змін до Договору в частині ціни та обсягу постачання шляхом укладення Додаткової угоди №19?

40. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на таке.

41. Згідно з частиною третьою статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

42. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

43. За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

44. Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

45. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави; 2) необхідність їх захисту; 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

47. У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19). Отже, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

48. Суд звертає увагу на висновки щодо застосування норм права, узагальнені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

49. У цій справі Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування - Хмельницької обласної ради.

50. Суди встановили, що листом від 22.11.2023 №1477/01-11 Позивач повідомив прокуратуру про відсутність змоги забезпечити подання до суду відповідного позову через відсутність видатків на сплату судового збору.

51. Скаржник вважає, що вказане не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави, а відтак позовна заява Прокурора підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

52. Разом із тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 сформований висновок, згідно з яким незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутися до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

53. Цей висновок є усталеним, і Верховний Суд неодноразово враховував його, здійснюючи касаційний перегляд справ (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №920/266/19, від 11.03.2021 у справі №920/821/18, від 28.11.2024 у справі №140/2458/23, від 20.11.2024 у справі №120/562/21-а, від 02.06.2025 у справі 400/5306/24).

54. Згодом, з метою урегулювання розбіжності у правових позиціях, викладених Великою Палатою Верховного Суду, Касаційним господарським судом та Касаційним адміністративним судом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

55. У справі, що переглядається, Прокурор посилався не лише на відсутність коштів для сплати Позивачем судового збору, а вказував на його бездіяльність у питанні звернення до суду та / або вжиття інших ефективних заходів для усунення порушень, що зумовлює незахищеність інтересів держави.

56. Суди попередніх інстанцій, перевіряючи підстави для представництва, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, і у цій частині судові рішення узгоджуються з релевантними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

57. Твердження Скаржника про неправильне застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №500/8168/23, від 04.05.2022 у справі №240/2186/21, від 30.08.2022 у справі №405/5302/20 та інших, відхиляється.

58. За наявності протилежних правових висновків суд касаційної інстанції має виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі №914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 23.10.2024 у справі №910/14451/22, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

59. Посилаючись на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник, зауважує про наявність підстав для відступу від висновків щодо питання застосування абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, у постанові від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справі №923/199/21, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, у частині можливості представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

60. У касаційній скарзі зазначається про недопустимість представництва прокуратурою інтересів органу місцевого самоврядування; як виняток, представництво інтересів органу місцевого самоврядування може відбуватися в тому випадку, якщо органу місцевого самоврядування надано законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

61. Скаржник вказує, що в Конституції України та Законах України розмежовуються такі учасники відносин як держава і територіальні громади, відповідно, і їх інтереси. Конституцією України визначено, що прокуратура уповноважена здійснювати представництво інтересів лише держави, а не територіальних громад (органів місцевого самоврядування). Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді, в тому числі й територіальних громад, не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

62. Верховний Суд звертає увагу, що його основним завданням відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

63. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

64. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

65. Верховний Суд наголошує, що обґрунтованими підставами для відступу від вже сформованої ним правової позиції є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права, зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільних відносин, наявністю загрози національній безпеці, змінами у фінансових можливостях держави.

66. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Chapman v.United Kingdom" (заява №27238/95) ЄСПЛ наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом відступ від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави не допускається.

67. Отже, необхідність відступу від висновків Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя; метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

68. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності - одного із фундаментальних елементів принципу верховенства права, що гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

69. Як вже було зазначено, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює, зокрема, орган місцевого самоврядування.

70. У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", Конституційний Суд України встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

71. Із постанов Великої Палати Верховного Суду, від висновків про застосування норм права у яких просить відступити Скаржник (від 15.10.2019 у справі №903/129/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, у постанові від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справі №923/199/21, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21), вбачається, що прокурор за наявності визначених законом підстав має право звернутися до суду з позовом в інтересах держави, які можуть охоплювати інтереси територіальної громади.

72. У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу державної влади чи місцевого самоврядування, зокрема, тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган може бути позивачем.

73. Вказані висновки є усталеними, зрозумілими, однозначними, та передбачуваними (прогнозованими), і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від них.

74. Отже, звертаючись до суду з позовом у цій справі, Прокурор визначив належного позивача - орган місцевого самоврядування.

75. Скаржник також просить відступити від висновків про застосування норм статей 2, 22, 48 Бюджетного кодексу України та пунктів 5, 7, 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21:

"8.47. Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області.

Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33).

8.48. Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступає від протилежних висновків КГС ВС, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі №909/1285/21 (підпункт 1.2. пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі №924/996/21, у яких КГС ВС відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.

8.49. У контексті заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Школи Велика Палата Верховного Суду звертає також увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог".

76. У касаційній скарзі зазначено, що у провадженні господарських судів перебуває велика кількість справ у подібних правовідносинах, де Скаржник є учасником, у тому числі боржником за судовими рішеннями. За судовими наказами про примусове виконання рішення у справі №916/2720/24 Скаржник перерахував грошові кошти на видатковий бюджетний рахунок міської ради, натомість остання повідомила, що не може прийняти кошти та вважає за потрібне повернути їх як помилково перераховані. У листі міська рада також зазначила, що надмірно сплачені бюджетні кошти, у тому числі і за спожиту електричну енергію, повинні бути оплачені (повернуті) на той же рахунок споживача - комунального некомерційного підприємства.

77. Суд вважає, що твердження Скаржника про вказані обставини, з якими він зіштовхнувся на стадії виконання судового рішення в іншій справі, не є належним обґрунтуванням підстав для відступу від висновків про застосування норм права.

78. Зміст частини четвертої статті 302 ГПК України вказує, що має існувати необхідність відступу, яка виникає з певних об`єктивних причин, які повинні бути чітко визначені та аргументовані, до того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

79. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися.

80. Іншим аргументом Скаржника є те, що сторони правомірно внесли зміни до Договору в частині ціни та обсягу постачання шляхом укладення Додаткової угоди №19; суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №924/71/24.

81. Частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

82. Як встановили суди попередніх інстанцій, аналогічні умови також закріплені в пунктах 5.7, 13.6 Договору.

83. За обставинами цієї справи Постанова №2454, якою було змінено тариф на передачу електричної енергії та яка визначена у Додатковій угоді №19 підставою для її укладення, набрала чинності 01 січня 2022 року, тобто ще до дати укладення Договору (12 січня 2022 року). Постанова №2611 якою було змінено тариф на розподіл електричної енергії, також набрала чинності 01 січня 2022 року.

84. Суди дійшли висновку, що з моменту підписання сторонами Договору (12 січня 2022 року) до дати укладення Додаткової угоди (26 січня 2022 року) змін регульованих цін (тарифів) не відбувалося. Отже, відсутні підстави для зміни істотних умов Договору через зміну регульованих цін (тарифів) після підписання Договору.

85. Верховний Суд зазначає, що Постановою №2454 НКРЕКП встановила Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 345,64 грн/Мвт-год. (без урахування податку на додану вартість), визначивши, що постанова набирає чинності з 01 січня 2022 року, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП.

Постанова №2454 оприлюднена на вебсайті Регулятора 01 грудня 2021 року.

86. Отже, Постанова №2454 прийнята й оприлюднена 01 грудня 2021 року - до подання Скаржником у процедурі закупівлі тендерної пропозиції (14 грудня 2021 року) та зміненої тендерної пропозиції (23 грудня 2021 року).

87. Відтак на момент подання тендерної пропозиції та укладення Договору Постанова №2454 щодо тарифу на передачу електричної енергії уже була оприлюднена, її зміст та строк набрання чинності знаходилися у відкритому доступі. Зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії - 2022 рік, тарифи згідно з постановою могли бути враховані Скаржником при визначенні базової ціни товару в пропозиції та Договорі з огляду на принципи добросовісності й розумності.

88. Натомість Скаржник як учасник ринку електричної енергії (електропостачальник), будучи обізнаним із положеннями постанови НКРЕКП щодо рівня тарифу на передачу електричної енергії, часу початку дії такого тарифу, подав тендерну пропозицію, що враховувала нижчий тариф на передачу, який передбачувано діяв лише до кінця 2021 року. Таким чином, досягнуто переваг перед іншими учасниками аукціону щодо визначення найбільш економічно вигідної цінової пропозиції.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №924/413/24.

89. Тендер призначений не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

90. Водночас метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі №924/413/24, від 15.10.2024 у справі №918/18/24, від 08.10.2024 у справі №918/728/23.

91. Верховний Суд також зауважує, що Постанова №2454 встановила тариф на послуги з передачі електричної енергії саме Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго", а не Скаржнику.

92. Крім того, на момент укладення Договору Скаржнику було відомо про прийняття Постанови №2454.

93. Таким чином, підписуючи Договір та погоджуючи його істотні умови, Скаржник мав оцінити можливість виконання зобов`язання щодо поставки електричної енергії станом на 12 січня 2022 року. За таких обставин укладення 26 січня 2021 року Додаткової угоди №19 та посилання на збільшення тарифу на послуги з передачі електричної енергії Постановою №2454 вже після підписання Договору не є поважною підставою для внесення відповідних змін і не може бути розцінено як добросовісна поведінка сторін.

94. З урахуванням викладеного вище, Суд погоджується з висновками Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду, що підстав для збільшення ціни не існувало, і умови Додаткової угоди №19 не відповідають вимогам пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

95. Щодо справи №924/71/24, на яку вказує Скаржник, у ній Верховний Суд урахував, що суд апеляційної інстанції дослідив дотримання визначеної законодавством та умовами договору процедури підвищення ціни, наявність обставин, з якими пов`язана можливість її збільшення, розмір такого збільшення на підставі документів, наявних у матеріалах справи та на які посилалися сторони; вказав на приписи статті 300 ГПК України та зазначив, що усупереч цій нормі доводи прокурора фактично зводяться до переоцінки доказів.

96. У справі, що переглядається, суди встановили факт обізнаності Відповідача-1 до укладення Договору (12 січня 2022 року) про збільшення тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01 січня 2022 року, і що Відповідач-1 посилався на це при повідомленні споживача електричної енергії.

Сторони Договору, знаючи про встановлення нового тарифу та момент, з якого він почне діяти, не внесли змін до тендерної документації.

97. Крім того, як обґрунтовано звернули увагу суди, усупереч підпункту 5.7.3 пункту 5.7 Договору Додаткова угода №19 не містила посилання на Постанову №2611, якою було змінено тариф на розподіл електричної енергії, що врахований у оспорюваній Додатковій угоді №19.

98. Як наслідок, Додаткова угода №19 є такою, що укладена з порушенням вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 4 частини третьої статті 57, пункту 11 частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 3.1.1, 3.2.4 ПРРЕЕ. Вказане є підставою для визнання її недійсною та перерахунку вартості товару за попередньою ціною.

99. Враховуючи відсутність доказів повернення Скаржником надміру сплачених грошових коштів у сумі 82 582,06 грн, суди присудили їх до стягнення на користь Позивача.

100. Здійснивши розгляд справи, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права, про яке стверджує Скаржник, та / або порушення норм процесуального права, що могли б слугувати підставою для скасування ухвалених рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

101. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

102. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

103. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

104. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про передання справи №924/84/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 у справі №924/84/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова