Постанова від 11.09.2025 по справі 308/16165/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 308/16165/22

провадження № 51 - 418 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

та в режимі відеоконференції:

виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

їх захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021070000000047 від 04 лютого 2021 року щодо:

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України,

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ільниця Іршавського району Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

за ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України,

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Смиків Горохівського району Волинської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

за ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_12 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2023 року визнано невинуватими та виправдано у пред`явленому обвинуваченні: ОСОБА_6 за ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України у зв`язку із недоведеністю того, що в його діянні є склад цих кримінальних правопорушень; ОСОБА_7 за ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України у зв`язку із недоведеністю того, що в його діянні є склад цих кримінальних правопорушень; ОСОБА_8 за ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України у зв`язку із недоведеністю того, що в його діянні є склад цих кримінальних правопорушень.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 , як Баранинський сільський голова Ужгородського району Закарпатської області, діючи зі сторони замовника - Баранинської сільскої ради, ОСОБА_7 , як директор ПП «Беркут» - підрядник, та ОСОБА_8 , який як ФОП здійснював ліцензований нагляд за проведенням робіт по вказаному нижче об`єкту на підставі договору № 81, обвинувачувались у тому, що вони в межах здійснення будівництва об`єкта «Будівництво адміністративної будівлі (органів державної влади та місцевого самоврядування) по вул. Фізкультурна, б/н в с. Баранинці, Ужгородського району», на підставі договору № 67 від 23.04.2019, у 2019 році вчинили: ОСОБА_6 розтрату чужого майна, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пособництво в такій розтраті, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб та внесли кожен, як службова особа до офіційних документів (4 довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 і 4 акти приймання виконання будівельних робіт форми КБ-2в) завідомо неправдиві відомості, а також інше службове підроблення, яке скоєне за попередньою змовою групою осіб, внаслідок яких із місцевого бюджету незаконно, як оплату за фактично не виконані роботи, розтрачено на користь ПП «Беркут» бюджетні кошти в сумі 2 388 316,02 грн.

Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - за ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України кожного.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Заперечуючи обґрунтованість виправдання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 судом першої інстанції, вважає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 404, 419 КПК України, оскільки належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей та не зазначив в ухвалі конкретних підстав, через які визнав ці доводи необґрунтованими. Посилаючись на практику касаційного кримінального суду, вважає, що апеляційним судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та не застосовано закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, а саме, ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України.

В запереченнях захисники виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вважають касаційну скаргу прокурора необґрунтованою та просять залишити її без задоволення.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від інших учасників судового провадження не надходило.

Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.

Виправдані та їх захисники в судовому засіданні вважали касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування судом норм матеріального і процесуального закону, безпомилковість вирішення тих питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

У пункті 146 справи «Барбера, Мессеге и Джабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.

З обвинувального акту вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні ним розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому службовому підробленні, яке скоєне за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 висунуто обвинувачення у вчиненні кожним з них пособництва у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі, та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому службовому підробленні, яке скоєне за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України.

Частиною 5 статті 191 КК України передбачено кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах або організованою групою. Це злочин з матеріальним складом, а тому визначальним для кваліфікації дій за цією частиною статті є спричинення майнової шкоди.

Розтратою чужого майна визнається умисне, протиправне, безоплатне, безповоротне обернення (витрачання) на користь інших осіб шляхом споживання, безоплатної передачі, дарування, передачі в рахунок погашення боргу тощо винною особою чужого майна, яке їй ввірено, тобто на законних підставах надано для забезпечення зберігання, використання та розпорядження ним, чи майна, яке перебуває в її віданні, тобто щодо якого вона наділена повноваженнями тільки по розпорядженню ним і його використанню.

Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем передбачає вчинення зазначених вище дій службовою особою з використанням всупереч інтересам служби при витрачанні чужого майна наданої їй влади, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, яке виступає способом розтрати.

В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Частиною 1 статті 366 КК України передбачено кримінальну відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Мотивуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суд першої інстанції, оцінивши надані стороною обвинувачення докази, дійшов висновку про те, що належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження їх винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України суду надано не було.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції виправдав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в їх діяннях є склади інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення ОСОБА_12 , не погодившись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для виправдання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу.

Прокурор в апеляційній скарзі зазначив доводи, більшість з яких аналогічна доводам касаційної скарги, де, надаючи власну оцінку доказам, вказував про те, що висновки суду першої інстанції щодо виправдування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та зроблені без належного врахування доказів, що могли б істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду. Зокрема прокурор, посилаючись на практику касаційного кримінального суду, вважав необґрунтованими висновки місцевого суду про визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 20.02.2020 та висновку будівельно-технічної експертизи від 19.08.2020 № 0024/2020, якими зафіксовано факт завищення вартості та обсягів проведених будівельних робіт.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, не знайшов підстав для її задоволення та погодився з висновком місцевого суду про те, що стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достовірних доказів, якими б поза розумним сумнівом підтверджувалась винуватість ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні ними кримінальних правопорушень.

Зокрема, апеляційний суд врахував надані місцевому суду показання ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в яких вони заперечували висунуте їм обвинувачення та вказали про таке.

ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих злочинах не визнав та пояснив, що він є головою Баранинської сільської ради з 2013 року, і за цей час у підпорядкованій йому громаді проводилось багато робіт, проте розтрат ніколи не було. Він пояснив, що на будівництво адміністративної будівлі по вул. Фізкультурна приблизно 70 % грошей виділило Міністерство соціальної політики України, а решту - сільська рада. Зазначив, що усі виділені на будівництво гроші витрачені за призначенням, і наразі адміністративна будівля введена в експлуатацію, де працює близько 40 спеціалістів. Показав, що договір з підрядником був укладений 23 квітня 2019 року, проте роботи почались на два-три місяці пізніше, оскільки гроші на будівництво надійшли із запізненням. Наголосив, що роботи виконувались якісно, при цьому він майже кожного дня відвідував будівництво. Зазначив, що роботи контролював спеціаліст технагляду та підрядник, акти виконаних робіт він підписував після спеціаліста технагляду і підрядника, а сам об`єкт будівництва адміністративної будівлі був зданий в експлуатацію набагато раніше визначеного договором строку.

ОСОБА_7 у суді першої інстанції свою вину в інкримінованих злочинах не визнав та показав, що він є директором ПП «Беркут», яке законно виграло тендер на проведення будівництва адміністративної будівлі по вул. Фізкультурна, б/н в с. Баранинці . Процес будівництва розпочався через декілька місяців після укладення договору підряду, оскільки гроші надійшли із запізненням. Він особисто контролював якість робіт і закуплених матеріалів. Зазначив, що станом на 31 грудня 2019 року було виконано багато робіт, у тому числі прихованих, які не були відображені в актах виконаних робіт, проте всі роботи, які вказані в актах виконаних робіт, були виконані. Повідомив, що станом на 31 грудня 2019 року була закуплена переважна більшість матеріалів для будівництва адміністративної будівлі, частина із яких зберігалась на його підприємстві, частина на самому об`єкті будівництва. Будівельні матеріали придбавались за ринковими цінами без завищення вартості будівельних матеріалів. Указав, що документи на придбані будівельні матеріали він надав слідчому на початку досудового розслідування. Вказав, що сам об`єкт будівництва був зданий на 7 місяців раніше строку, визначеного договором і претензій від замовника не було.

ОСОБА_8 свою вину в інкримінованих злочинах не визнав та показав, що він здійснював технічний нагляд за будівництвом адміністративної будівлі по вул. Фізкультурна, б/н в с. Баранинці . Вказав, що по цьому об`єкту будівництва було підписано 10 актів виконаних робіт, з яких 4 акти підписані станом на 31 грудня 2019 року. Зазначив, що всі роботи, вказані в актах виконаних робіт, були виконані.

При цьому ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначили, що мали виключно робочі стосунки між собою, пов`язані з будівництвом, і не домовлялися про розтрату виділених коштів, або підписання актів виконаних робіт при тому, щоб якась частина робіт була не виконана. Також кожен із них підтвердив, що їх не запрошували для проведення огляду будівництва працівниками поліції та експертом, а ОСОБА_6 зазначив, що як голова Баранинської сільської ради дозвіл працівникам поліції чи експерту на огляд земельної ділянки по вул. Фізкультурна, б/н в с. Баранинці та обшук адміністративної будівлі, що розташована на ній, не надавав.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали такі свої показання.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України, характеризується тільки прямим умислом. Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений винний.

Погоджуючись із висновками місцевого суду про виправдання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ст. 191 ч. 5 КК України, апеляційний суд в ухвалі вказав, що у формулюванні обвинувачення не зазначено про те, що під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення обвинувачені діяли з метою незаконного збагачення, а надані докази не доводять наявності у їх діянні ознак суб`єктивної сторони цього кримінального правопорушення, а саме, умислу на його вчинення, корисливих мотивів та мети. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно досліджених у судовому засіданні місцевого суду доказів, зокрема накладних на придбання будівельних матеріалів, вбачається, що ПП «Беркут» у 2019 році були закуплені будівельні матеріали, частина з яких була використана на будівництві, а частина зберігалась на території ПП «Беркут» і в самій недобудованій будівлі. При цьому, роботи з будівництва об`єкту на вулиці Фізкультурній в с. Баранинці не зупинялись, а закінчились введенням будівлі в експлуатацію.

Як правильно вказав апеляційний суд, указані вище обставини стороною обвинувачення не спростовано, і вони обґрунтовують висновок місцевого суду про відсутність у діях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 умислу, спрямованого на розтрату коштів та корисливого мотиву.

З цих же підстав, апеляційний суд погодився з тим, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мали попередньої змови на вчинення злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, не діяли групою осіб, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно не були пособниками його вчинення, що передбачає ст. 27 ч. 5 КК України.

Крім того, апеляційний суд погодився із тим, що обвинуваченням не доведено, а судом першої інстанції не встановлено наявність у цьому кримінальному провадженні матеріальної шкоди, як ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, з огляду на таке.

Так, згідно пред`явленого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачення територіальній громаді с. Баранинці Ужгородського району спричинено матеріальні збитки на суму 2 388 316,02 гривень шляхом розтрати на користь ПП «Беркут». Проте, місцевим судом встановлено, що Баранинська сільська рада, як представницький орган територіальної громади с. Баранинці Ужгородського району, із заявами про заподіяння цій громаді матеріальних збитків розтратою майна не зверталась. Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілою особою Баранинська сільська рада не визнавалась і з позовом про відшкодування заподіяних збитків до суду не зверталась. Не звертався з таким позовом в інтересах Баранинської сільської ради і прокурор у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Також, суд першої інстанції у вироку зазначив, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення за невідповідність робіт, виконаних у 2019 році, роботам, зазначеним у актах виконаних робіт за червень, липень, серпень, грудень 2019 року. Проте, за результатами судового розгляду цим судом встановлено, що після 31 грудня 2019 року роботи на об`єкті будівництва адміністративної будівлі по вул. Фізкультурна, б/н в с. Баранинці ПП «Беркут» продовжились, у подальшому було підписано і оплачено ще 6 актів виконаних робіт, фактично будівництво будівлі було повністю закінчено раніше строку визначеного у договорі підряду, ця будівля була введена в експлуатацію у травні 2021 року, де зараз працює ЦНАП. При цьому розбіжностей між виконаними роботами з роботами, вказаними в актах виконаних робіт по закінченню будівництва судом встановлено не було.

Погоджуючись із такими встановленими місцевим судом обставинами, суд апеляційної інстанції вказав, що факт відповідності виконаних робіт і їх оплати підтверджується дослідженим в суді першої інстанції висновком будівельно-технічної експертизи № 0045/2023 від 26.04.2023, проведеної судовим експертом ОСОБА_13 з дозволу і за участі представника Баранинської сільської ради, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно якого фактична вартість виконаних підрядних робіт по вул. Фізкультурна, б/н в с. Баранинці, Ужгородського району станом на час проведення експертизи становить 10 437 124,60 гривень. Допитаний у судовому засіданні місцевого суду експерт ОСОБА_13 підтвердив свій висновок та пояснив, що на час проведеного ним огляду досліджуваний об`єкт побудований повністю, все, що було не зроблено під час первісного огляду - дороблено, зауважень до будівництва немає, а розбіжність у 18 370 гривень склалася внаслідок конструктивних особливостей при будівництві, які неможливо спланувати, тобто певна частина робіт була зроблена в більшому обсязі, певна частина в меншому. Цей експерт підтвердив, що обсяги виконаних будівельних робіт відповідають дійсності, виконані в повному обсязі, якісно, своєчасно, прийняті замовником після перевірки і оплата за виконані роботи проведена в повному обсязі.

Врахувавши, що усі роботи на будівництві адміністративної будівлі по вул. Фізкультурна, б/н в с. Баранинці виконані в повному обсязі, і стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_7 , як директор ПП «Беркут», обернув на свою користь 2 388 316,02 гривень, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, констатував відсутність підстави стверджувати про незаконне витрачання чужого майна на свою користь, оскільки гроші були отримані за фактично виконану роботу, що свідчить про відсутність такої ознаки об`єктивної сторони складу злочину як розтрата.

За таких обставин, будь-яких зловживань своїм службовим становищем у межах здійснюваного будівництва з боку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судами попередніх інстанцій встановлено також не було.

Таким чином апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про недоведеність стороною обвинувачення того, що у діях ОСОБА_6 є склад злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, а також про недоведеність того, що у діях ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є склад злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5 КК України, як обґрунтованими та належним чином вмотивованими.

Виправдання судом першої інстанції ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України, апеляційний суд також визнав обґрунтованим, так як належних і допустимих доказів як об`єктивної сторони службового підроблення, а саме, внесення недостовірних відомостей до офіційних документів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, так і суб`єктивної сторони цього кримінального правопорушення, яка характеризується умисною виною, стороною обвинувачення надано не було і судом першої інстанції встановлено не було, а висновок судової інженерно-технічної експертизи №0024/2020 від 19.08.2020, на який сторона обвинувачення посилалась, як на доказ такого неправомірного завищення, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимим доказом.

Крім того, відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд вказав, що свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у судовому засіданні місцевого суду надали показання про те, що вони працювали на будівництві адміністративної будівлі по вул. Фізкультурна, б/н в с. Баранинці , та виконували там будівельні роботи, однак їх показання не містять відомостей, які б вказували про вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, мотивувавши своє рішення в цій частині. Показання інших допитаних місцевим судом свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 також не вказували про наявність у діях обвинувачених інкримінованих їм злочинів.

Також апеляційний суд погодився із оцінкою, наданою місцевим судом протоколу огляду місця події від 20.02.2020 з відеозаписом цієї слідчої дії (т. 3, а.с. 49-53), а також висновку будівельно-технічної експертизи № 0024/2020 від 19.08.2020 (т. 3, а.с. 146-191) та визнання їх недопустимими доказами, як такими, що отримані з порушенням ст. 233, 234, 237 КПК України, без добровільної згоди володільця та без ухвали слідчого судді. При цьому посилання прокурора в апеляційній скарзі на практику касаційного суду в питанні застосування вказаних положень процесуального закону апеляційний суд визнав нерелевантними, належним чином мотивувавши своє рішення в цій частині.

Щодо питання виконання органом досудового розслідування положень ст. 233 КПК України суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що положення цієї статті не мають на меті вирішення питань власності, а термін «особа, яка володіє» в частині першій ст. 233 ч. 1 КПК України охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2020 року (справа № 278/1306/17), від 01 листопада 2022 року (справа № 344/2995/15-к), від 20 червня 2023 року (справа № 756/16122/21), а тому доводи касаційної скарги прокурора в цій частині також є безпідставними.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, в їх сукупності, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано доказів того, що у діях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , є склади інкримінованих кожному з них кримінальних правопорушень і це є підставою для виправдання кожного з них.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК Україниперевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалася сторона обвинувачення, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності та навів детальний аналіз досліджених доказів, а тому доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України є безпідставними.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що зміст досліджених судом першої інстанції доказів правильно відображено у оскаржуваному вироку, а висновки суду щодо оцінки цих доказів відповідають фактичним обставинам та зроблені відповідно до вимог КПК України.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги прокурора, належним чином перевірив викладені у ній доводи, про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_6 за ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ст. 27 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 28 ч. 2, ст. 366 ч. 1 КК України кожного.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК України та врахував практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду не знаходить.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_12 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3