Постанова

від 17.12.2010 по справі 32/228-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/228-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2010 року                                                                Справа №  32/228-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Джихур О.В. (доповідач)    

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:       

від позивача: Жулай М.І., довіреність №б/н від 01.09.10, представник (був присутнім в судовому засіданні 29 листопада 2010 року);

від відповідача: Полонський О.Ю., довіреність №292 від 08.10.10,  представник (був присутнім в судовому засіданні 15 грудня 2010 року); Кузіна І.М., нотаріально-посвідчена довіреність №1095 від 13.05.10, представник.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія”, м. Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 07 жовтня 2010 року у справі № 32/228-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія”, м. Кривий Ріг

до   публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, м. Київ

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2010 року (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору № 81-КЛ/08 від 24 липня 2008 року укладеного між відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія” відмовлено з підстав відповідності спірного договору діючому законодавству.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що в порушення ст.345 Господарського кодексу України у договорі відсутні умови, що передбачають відповідальність Банку, відсутній порядок погашення кредиту (процентів). Всупереч закону правочин вчинений особами які не мали на це відповідних повноважень, при підписанні договору довіреність на заступника директора Криворізького відділення з роздрібного бізнесу відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” Шевченко О.М. позивачу не надавалась, генеральний директор товариства Брайловський Д.В. не був уповноважений зборами учасників товариства  на підписання кредитного договору.

Скаржник також вказує, що видача кредита Банком здійснювалась без ліцензії, у зв'язку з чим договір не відповідає ст.227 Цивільного кодексу України.

Позивач стверджує, що спірний договір підписано не директором товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія” Брайловським Д.В., у зв'язку з чим господарський суд повинен був задовольнити його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Скаржник просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.

29 листопада 2010 року розгляд справи відкладався до 15 грудня 2010 року.

В судовому засіданні 15 грудня 2010 року року оголошувалась перерва до 17 грудня 2010 року.

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

27 липня 2008 року між сторонами, відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” в особі Кіровоградського відділення Банку (надалі Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія” (надалі позичальник) укладено кредитний договір №81-КЛ/08 про надання позивачу грошових коштів у вигляді кредитної лінії в розмірі 200 000 доларів США зі сплатою від 13,5 до 15,5 процентів за користування кредитною лінією на строк до 23 липня 2009 року.

Вказаний договір підписано з боку Банку –заступником директора Криворізького відділення з роздрібного бізнесу відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” Шевченко О.М. на підставі довіреності та з боку товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія” –генеральним директором Брайловським Д.В.

29 січня 2009 року до кредитного договору укладено додаткову угоду №1 (т.1 а.с.9) яка з боку позичальника підписана генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія” Мазіним О.Л., з боку Банку –директором Криворізького відділення відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” Славіним М.В.

Позивач просить визнати недійсним кредитний договір №81-КЛ/08 від 24 липня 2008 року з наступних підстав:

-          повноваження директора Криворізького відділення Банку Шевченко О.М. на підписання спірного договору не підтверджені належним чином, що не відповідає ст.ст.203, 207 Цивільного кодексу України;

-          генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю Брайловський Д.В. на момент підписання спірного договору не мав належного обсягу цивільної дієздатності, оскільки згідно п.8.3 Статуту Товариства до компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання згоди на укладення виконавчим органом товариства договорів, сума яких перевищує          50 000 грн.;

-          генеральний  директор Мазін О.Л. також не мав відповідних повноважень на підписання додаткової угоди №1 від 29 січня 2009 року;

-          в кредитному договорі не визначена відповідальність Банку за порушення його умов, відсутній порядок погашення кредиту та порядок плати за кредит, що не відповідає ст.345 Господарського кодексу України;

-          на момент видачі кредиту у Банка була відсутня ліцензія, договір підписано 24 липня 2008 року, ліцензія Банку видана 22 червня 2009 року;

-          в доповненнях до позовної заяви (т.1 а.с.86) позивач вказує, що вираження грошових зобов'язань в доларах США суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.ст.189, 198 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать, що волевиявлення сторін на укладення оспорюваного кредитного договору було вільним.

Договір з боку Банку підписано заступником директора Криворізького відділення відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” Шевченко О.М. на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 28 січня 2008 року, виданої відкритому акціонерному товариству “Сведбанк”.

Згідно вказаної довіреності заступник директора Шевченко О.М. уповноважений на укладання, підписання договорів кредитування юридичних та фізичних осіб у національній та іноземній валютах (т.1 а.с.72).

Не відповідає дійсності твердження позивача, що генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія” не мав повноважень на підписання спірного договору.

Згідно п.8.3 “и” Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія” до компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання згоди на укладення виконавчим органом товариства договорів (угод), сума яких перевищує 50 000 гривень.

Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія” уповноважили генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю Брайловського Д.В. підписати з відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” кредитний договір, договір застави, договора страхування та інші супутні документ, що підтверджується копією протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю №7 від 30 червня 2008 року (т.1 а.с.76-77).

Що стосується підписання додаткової угоди до кредитного договору                   №81-КЛ/08 від 24 липня 2008 року генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Династія”, то повноваження на підписання додаткової угоди були надані генеральному директору Мазіну О.Л. зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю згідно протоколу №27 від 19 січня 2009 року, копія якого надана відповідачем на вимогу апеляційної інстанції (т.2 а.с.48-49).

Позивач вважає, що спірний договір не відповідає ст.207 Господарського кодексу України, оскільки ним не передбачена будь-яка відповідальність Банку, не тільки як виконавця послуг але й зобов'язаної сторони.

Згідно ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Банківське кредитування здійснюється на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

Розділом 6 “неустойка” кредитного договору встановлена відповідальність позичальника за порушення умов кредитного договору.

Укладаючи кредитний договір позичальник підписав його без протоколу розбіжностей, погодився на зміст п.6.1 договору, не наполягав на визначенні відповідальності Банку за порушення кредитного договору.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відсутність в договорі умови щодо відповідальності Банку не обмежує сторони у застосуванні до Банку відповідальності, що встановлена законом.

Спростовується матеріалами справи твердження позивача, що Банк здійснює свою діяльність без ліцензії.

На право здійснення банківських операцій відкритому акціонерному товариству “Сведбанк” 07 грудня 2007 року Національним Банком України видано дозвіл №38-2, копія якого знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.118).

Судова колегія не погоджується з твердженням позивача, що Банк не мав права без індивідуальної ліцензії надавати кредит в іноземній валюті.

Можливість використання в Україні іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, передбачено ст.192, ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.198 Господарського кодексу України.

Згідно  ст.49 Закону  України  “Про банки і  банківську   діяльність” до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у пунктах 3-7 ч.2 ст.47 цього Закону, а саме:

а). розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

б). організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

в). здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

г). надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

д). факторинг;

є). лізінг

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

В розумінні ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” до коштів   відносяться   гроші   у   національній   або   іноземній   валюті   чи   їх еквівалент.

Таким чином, надаючи кредит банк розміщає, таким чином, залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.

Приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.            Відповідно до пп. “в”, “г” ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

-          використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного Банку України 14 жовтня 2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028 (далі -Положення), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п.2.3 Положення за умови отримання письмового дозволу Національного Банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 (п.5.3 Положення).

07 грудня 2007 року відкритому акціонерному товариству “Сведбанк” видано Національним Банком України дозвіл №38-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частинами другої та четвертою ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, в тому числі з правом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (т.1 а.с.118-119).

Згідно змін до Статуту публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, які зареєстровані 23 червня 2010 року останній є правонаступником всіх прав та зобов'язань відкритого акціонерного товариства “Сведбанк”.

Таким чином на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України слід здійснити процесуальне правонаступництво.

Щодо заявленого позивачем в суді першої інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи на предмет належності підпису на кредитному договорі Брайловському Д.В., то підстави для його задоволення були відсутні, оскільки клопотання позивача ґрунтується на припущеннях, належними доказами не підтверджено і господарський суд правомірно зазначив, що таким чином, позивач зловживає своїми процесуальними правами.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні, отже рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2010 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 25, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Династія”, м. Кривий Ріг залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 07 жовтня 2010 року у справі № 32/228-10 залишити без змін.

Резолютивну частину рішення доповнити абзацем наступного змісту:

Здійснити правонаступництво, змінивши відкрите акціонерне товариство “Сведбанк”, м. Київ на публічне акціонерне товариство “Сведбанк”, м. Київ.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           О.В. Джихур      

Суддя                                                                                  О.М. Виноградник     

Суддя                                                                                  О.М. Лисенко  

(Дата підписання постанови в повному обсязі  21.12.10р.)