Постанова від 03.09.2025 по справі 5/58

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2025 р. Справа №5/58 (907/106/25)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 11.04.2025 (вх. №01-05/1112/25 від 11.04.2025)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2025 (повне рішення складено 31.03.2025, суддя Лучко Р.М.)

у справі №5/58 (907/106/25)

за позовом Закритого акціонерного товариства Котнар, с. Мужієво Берегівського район Закарпатської області

до відповідача 1 Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, місто Берегово Закарпатської області

до відповідача 2 Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради, місто Берегово Закарпатської області

про визнання права оренди земельної ділянки

у межах справи № 5/58

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фудз Трейд, м. Рівне

до боржника Закритого акціонерного товариства Котнар, с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області

про банкрутство

від апелянта (відповідача 1): адвокат Данилов С.А. (в режимі відеоконференції)

від позивача: адвокат Лозовський В.М. (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2: не з`явились

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2025 у справі №5/58 (907/106/25) позов задоволено частково; визнано за ЗАТ Котнар право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2630660121100) за договором оренди земельної ділянки від 24 червня 2003 року, посвідченим Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року (запис №2-2951) та зареєстрованим у ДП Мукачівський центр ДЗК 01 грудня 2003 року (номер запису у книзі державної реєстрації договорів оренди 040323700003); в частині заявлених до Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради позовних вимог - відмовлено у задоволенні позовних вимог; стягнуто з Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ЗАТ Котнар 2422,40 грн в повернення сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач-1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2025 у справі №5/58 (907/106/25) та ухвалити нове рішення, яким відмовити ЗАТ Котнар у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 23.05.2025, призначено розгляд справи на 28.05.2025.

22.05.2025 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/4054/25 від 23.05.2025), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 розгляд справи відкладено на 18.06.2025.

18.06.2025 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги по всій території України, судове засідання не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 розгляд справи призначено на 09.07.2025.

02.07.2025 апелянт подав суду документ під назвою «Вступне слово письмове пояснення усталена судова практика» (вх.№01-04/5175/25).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 розгляд справи відкладено на 03.09.2025.

В судовому засіданні 03.09.2025 апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, надав суду пояснення щодо викладених у ній доводів, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, оскаржене рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Відповідач-2 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідачів та рішення суду першої інстанції.

У провадженні Господарського суду Закарпатської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа №5/58 про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Котнар».

30.01.2025 ЗАТ «Котнар» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Берегівської районної військової (державної) адміністрації Закарпатської області та Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради про визнання права оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області порушила вимоги земельного законодавства під час прийняття розпорядження від 31.07.2023 за №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки, що встановлено судами під час розгляду справи №5/58 (907/847/23). У зв`язку з прийняттям вказаного розпорядження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення речового права оренди ЗАТ Котнар на земельну ділянку з кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га.

Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав такі аргументи: позов подано за відсутності позовних вимог до відповідача-2 Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради; позивач не був стороною договору оренди землі від 24.07.2006, в такому випадку вимога визнати за ним право користування земельними ділянками, так і укладеною додатковою угодою про зміну орендаря необґрунтоване; Берегівська районна державна адміністрація на цей час, відповідно до пункту 24 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, не має права розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення; в матеріалах справи відсутній договір від 22.12.2008 №22/12/08 продажу ТзОВ Квадро виноградників ЗАТ Котнар, відсутні докази факту продажу виноградників ЗАТ Котнар; відомості, вказані в позовній заяві, не правдиві, бо суперечать інформації, вказаній у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 у справі №907/454/16; відповідач є добросовісним користувачем земельної ділянки, його правовий статус закріплений договором оренди та витягом з Єдиного державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права; визнання права користування земельною ділянкою за позивачем матиме ознаки непропорційного втручання в право мирного володіння майном, закріплене у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач-2 під час розгляду справи в суді першої інстанції не подав суду письмових заяв по суті спору.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов таких висновків:

- матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем-1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.06.2003, посвідченого Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року за реєстраційним номером 2-2951 виникли орендні правовідносини щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, яка передана Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області, як уповноваженим станом на 2003 рік органом в оренду Закритому акціонерному товариству Котнар строком на 50 років з метою сільськогосподарського виробництва для закладки молодих виноградників;

- договір оренди від 24 червня 2003 року не передбачає можливості його розірвання в односторонньому порядку, а за відсутності взаємної згоди сторін питання щодо зміни умов договору оренди чи його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони слід вирішувати в судовому порядку;

- розпорядження відповідача-1 від 31.07.2023 №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки не заміняє способів і порядку розірвання договору оренди, визначених його умовами та вимогами закону;

- 03.10.2023 здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ЗАТ Котнар на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, із зазначенням підстави припинення реєстрації речового права оренди розпорядження Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області №112 від 31.07.2023;

- за змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, в тому числі й право оренди (ч. 2 ст. 395 ЦК України, абз. 8 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу;

- згідно з пунктом (а) частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права;

- з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна, в тому числі й земельних ділянок, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно або іншого речового права підтверджує фактичне володіння ним, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване речове право, визнається фактичним володільцем правомочностей щодо нерухомого майна, яке надає таке речове право;

- державна реєстрація права оренди земельної ділянки створює спростовну презумпцію наявності в суб`єкта (орендаря) права володіння і користування цим майном (як складових частин правомочностей з оренди земельної ділянки);

- судове рішення про визнання за позивачем права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2630660121100) за договором оренди земельної ділянки від 24 червня 2003 року, посвідчений Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року (запис №2-2951) та зареєстрований у ДП Мукачівський центр ДЗК 01 грудня 2003 року (номер запису у книзі державної реєстрації договорів оренди 040323700003) за встановлених судом обставин чинності такого права, неприпинення договору оренди від 24.06.2003 та відсутність визначених законом підстав для здійснення державної реєстрації припинення права оренди (рішення про державну реєстрацію від 06.10.2023, індексний номер 69635058), - здатне в повній мірі відновити порушене право оренди ЗАТ Котнар, і матиме наслідком реєстрацію такого права в Державному реєстрі речових прав за позивачем у справі, а відтак є належним та ефективним способом судового захисту у спірних правовідносинах;

- з огляду на чинність договору оренди земельної ділянки від 24.06.2003 та встановлену судом відсутність підстав для реєстрації припинення права оренди ЗАТ Котнар на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, необхідним є відновлення реєстрації за позивачем права оренди спірною земельної ділянкою, тоді як в силу приписів ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду про визнання такого права буде підставою для державної реєстрації речового права оренди (реєстраційного посвідчення володіння та користування земельною ділянкою), а відтак, позовні вимоги в цій частині (заявлені до відповідача-1) підлягають до задоволення;

- правовою підставою для набуття права комунальної власності та (відповідно) припинення права державної власності на земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є факт реєстрації права комунальної власності на такі ділянки;

- з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №409777293 від 27.01.2025 вбачається, що на час розгляду справи в суді земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, а доказів реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Берегівською міською радою суду не надано;

- в розумінні абзацу 2 пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ Берегівська міська рада ще не стала власником земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (хоч повинна зареєструвати за Берегівською міською територіальною громадою право комунальної власності), а відтак за всіма обставинами не може вважатися особою, яка не визнає та/або заперечує право оренди ЗАТ Котнар на спірну земельну ділянку, що, в свою чергу, виключає підставність заявлених до відповідача-2 позовних вимог;

- зміна власника спірної земельної ділянки, що в спірних відносинах полягає у необхідності державної реєстрації права комунальної власності, не впливає на чинність договірних відносин за договором оренди від 24 червня 2003 року;

- суперечливою, недобросовісною і такою, що не відповідає доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) слід вважати поведінку відповідача-1, який незважаючи на встановлену в абз. 5 п. 24 розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ заборону розпорядження землями, які підлягають передачі у комунальну власність вже у період чинності Закону України №1423-ІХ прийняв розпорядження від 31.07.2023 за №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки та здійснив реєстрацію припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку, а в подальшому заперечує проти поновлення такого права за позивачем у зв`язку з відсутністю компетенції на розпорядження спірною земельною ділянкою в Берегівської районної державної адміністрації.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача-1) та заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:

- між ЗАТ «Котнар» та Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області на момент подання позову був відсутній спір про право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2630660121100) за договором оренди земельної ділянки від 24.06.2003, тобто при зверненні до суду відповідач не порушував будь-яке право або інтерес позивача, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову;

- суд першої інстанції не залучив до розгляду справи ТзОВ «Карпат-Вин-Еталон», у якого є спір із ЗАТ «Котнар» про право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2630660121100) за договором оренди земельної ділянки від 24 червня 2003 року, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову;

- 31.07.2023 Берегівська районна державна адміністрація прийняла розпорядження про розірвання з 01.08.2023 договору оренди земельної ділянки, укладеного з ЗАТ «Котнар» 24.06.2003, яке обґрунтоване посиланням на інформацію Головного управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області (вих. № 5420/5/07-16-04-01-09 від 17.07 2023 ), про те, що ЗАТ «Котнар» здійснив останній платіж орендної плати у 2011 - 2012 роках; відтак, за період з 2012 по 2023 роки ЗАТ «Котнар» орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачувало, а діяльність орендаря є фактично припиненою; ці обставини встановлені Західним апеляційним господарським судом (постанова від 11.07.2024) та Верховним Судом (постанова від 14.11.2024) в межах розгляду справи №5/58 (907/847/23) за позовом ЗАТ «Котнар» до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним і скасування розпорядження від 31.07.2023 №112 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки», та в силу приписів ч.4 ст.75 ГПК України є преюдиційними для сторін цієї справи №5/58 (907/106/25);

- рішення у справі №5/58 (907/847/23) є преюдиційними для сторін цієї справи №5/58 (907/106/25) виключно в тому, що Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області своїм ухваленим рішенням про розірвання договору оренди не порушила право та інтерес ЗАТ «Котнар», таким чином суд першої інстанції невірно застосував преюдицію, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову;

- в межах розгляду господарськими судами справи №5/58 (907/847/23), відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 14.11.2024, відмовлено ЗАТ «Котнар» у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням неналежного способу судового захисту;

- в ході розгляду справи №5/58 (907/847/23) судами було встановлено, що розпорядження Берегівської районної державної адміністрації від 31.07.2023 №112 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки» не заміняє способів і порядку розірвання договору оренди, визначених його умовами та вимогами закону, адже не є ні судовим рішенням, ані вираженою в тій же формі, що й договір оренди, взаємною згодою сторін на його дострокове розірвання та констатовано, що прийняття адміністрацією розпорядження як таке не має наслідком розірвання договору оренди та припинення орендних правовідносин між ЗАТ «Котнар» і Берегівською районною державною адміністрацією;

- з долученої позивачем до позову Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №409777293 від 27.01.2025 вбачається, що на час розгляду справи в суді, земельна ділянка, кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника - Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області (підстава рішення приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Селехман О.А.№64716115 від 07.09.2022), речові права на спірну земельну ділянку, зокрема право оренди, за жодною особою не зареєстровані, таким чином, суд першої інстанції фактично не встановив, яка посадова особа або орган виключила реєстрацію речового права оренди позивача на земельну ділянку;

- станом на 08.04.2025 позивач не звертався до відповідача стосовно питання про реєстрацію речового права оренди позивача на земельну ділянку, тобто адміністрація не вчиняла будь яких дій або бездіяльності, яка б порушила право або інтерес позивача, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову;

- позивач не оскаржив дії невстановленої посадової особи або органу, яка/ий припинив обтяження, до Міністерства юстиції України або до суду стосовно припинення реєстрації речового права оренди позивача на земельну ділянку, кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га;

- позивач обрав не належний спосіб захисту та поновлення так званого умовного порушення права або інтересу, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову;

- позивач здійснив зловживання своїми правами, не повідомивши суд про те, що той звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради стосовно поновлення реєстрації речового права оренди позивача на земельну ділянку, кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га;

- право та інтерес позивача не порушено і той мав та має можливість в досудовому порядку належним чином відновити свої своє право та інтерес, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову;

- суд першої інстанції не встановив, яким чином порушені права та інтереси позивача відсутністю запису про реєстрацію речового права оренди позивача на земельну ділянку, кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову;

- позивач не виконав вимог п.4 ч.3 ст.162 ГПК України, відповідно до якої позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а суд з не зрозумілих причин та підстав відкрив провадження у справі навіть за відсутності позовних вимог до Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради, що дає підстави для сумніву в не упередженості головуючого судді;

- суд першої інстанції відмовив в частині заявлених до Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради позовних вимог, але судове рішення не містить інформації того, які саме вимоги були заявлені до останньої юридичної особи та з яких причин та підстав відмовлено не відомо, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

У письмових поясненнях (вступне слово письмове пояснення усталена судова практика) апелянт додатково наводить судові рішення, ухвалені в межах справи №5/58 про банкрутство ЗАТ «Котнар», а саме: постанову Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №5/58(907/847/23), рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2025 у справі №5/58(907/357/25), рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025 у справі №5/58(907/527/24); оскаржуване рішення від 27.03.2025 у справі №5/58(907/106/25).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- спірна земельна ділянка належить на праві власності Берегівській міській територіальній громаді, від імені якої діє Берегівська міська рада, однак, фактично, нею здійснює розпорядження інший державний орган Берегівська районна військова (державна) адміністрація Закарпатської області, порушуючи при цьому норму закону про передачу у власність іншому органу цю земельну ділянку, безпідставно нею розпоряджається, незаконно припиняє право оренди земельної ділянки не маючи на це відповідних повноважень, що визначені законодавством України;

- саме тому позивач пред`явив позов до двох позивачів Берегівської РВ(Д)А та до Берегівської міської територіальної громади, від імені якої діє Берегівська міська рада районна військова (державна) адміністрація Закарпатської області, адже відповідач-1 так і не виконав норму закону і розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 за №712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області» та не передав у власність Берегівської міської територіальної громади земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, що розташована на території Мужіївської сільської ради;

- враховуючи, що в судовому порядку визнано недійсним договір купівлі-продажу №8/12/09 від 08.12.2009, і ТзОВ «КАРПАТ-ВИН ЕТАЛОН» втратило право власності на плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району, а також право суборенди земельної ділянки за кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, то, відповідно, до ЗАТ «КОТНАР» на підставі судового рішення повернуто право власності на виноградники, які насаджені на земельній ділянці за кадастровим номером 2120486400:01:000:0004 загальною площею 40 га, розташована на території Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, а також, на підставі цього ж судового рішення і повернуто ЗАТ «КОТНАР» право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2120486400:01:000:0004;

- в результаті ухваленого рішення про повернення виноградників у власність позивача та відновлення прав на оренду земельної ділянки, на якій розміщені виноградники, в подальшому, ЗАТ «КОТНАР» - 22.06.2023 направило на адресу орендодавця - Берегівської районної військової (державної) адміністрації, запит щодо надання реквізитів для сплати орендної плати № 02-01/62-119 від 21.06.2023, натомість, Берегівська районна військова адміністрація не надала жодної інформації щодо наявних реквізитів для здійснення сплати орендної плати;

- як стало відомо ЗАТ «КОТНАР», орендодавець, не надавши реквізитів для здійснення оплати орендних платежів, прийняв розпорядження від 31.07.2023 за №112 «Про розірвання з 01.08.2023 року Договору оренди земельної ділянки від 24.06.2003 року укладеного з ЗАТ «КОТНАР»;

- розпорядження №112 обґрунтоване інформацією Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (вих. №5420/5/07-16-04-01-09 від 17.07 2023), про те, що ЗАТ «КОТНАР» здійснив останній платіж орендної плати у 2011 - 2012 роках (хоча в цей період право оренди де-юре належало ТзОВ «КАРПАТ-ВИН ЕТАЛОН», поки зазначене не було спростовано постановою Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №5/58 (907/314/21)), відтак, на думку адміністрації, за період з 2012 до 2023 року ЗАТ «КОТНАР» орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачувало, що є однією з підстав розірвання договору оренди;

- у жовтні 2023 року ЗАТ «КОТНАР» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження від 31.07.2023 за №112, у задоволенні якого було відмовлено (справа №5/58 (907/847/23)), проте, в судових рішеннях у цій справі встановлено протиправність дій орендодавця, - Берегівської РВ(Д)А, якою прийнято незаконне розпорядження про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24 червня 2003 року в односторонньому порядку, оскільки договором оренди не передбачено розірвання його в односторонньому порядку, та незаконно скасовано і запис про оренду земельної ділянки за ЗАТ «КОТНАР», що призвело до порушення прав останнього;

- ЗАТ «КОТНАР» звернулося з позовом у цій справі, оскільки його порушене право полягає в тому, що в реєстрі відсутній запис про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2120486400:01:000:0004, і поновити його наразі можливо лише в судовому прядку;

- багаторічні насадження (виноградники) не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, тому прийняття Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області (Берегівською районною військовою адміністрацією) розпорядження від 31.07.2023 №112 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки», яким породжено права та обов`язки для ЗАТ «КОТНАР» як сторони договору оренди земельної ділянки від 24 червня 2003 року, є діями, спрямованими на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою, тобто такими, що порушують право позивача користування земельною ділянкою, а тому вказане розпорядження порушує цивільні права або інтереси ЗАТ «КОТНАР»;

- недоречними є аргументи скаржника щодо відсутності спору між ЗАТ «КОТНАР» та Берегівською РВ(Д)А, враховуючи, що спір про право оренди триває між сторонами вже не один рік, ЗАТ «КОТНАР» в судовому порядку доводить своє законне право на оренду земельної ділянки, а адміністрація активно протидіє, постійно заперечує та вчиняє перешкоди, з незрозумілих причин, що підтверджується рішенням у справі №5/58 (907/847/23);

- не заслуговують на увагу доводи про те, що суд фактично не встановив, яка посадова особа або орган виключила реєстрацію речового права оренди ЗАТ «КОТНАР» на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:001:0004, оскільки, по-перше судом всі обставини справи досліджено належним чином, а по-друге, відповідні посилання не мають жодного відношення до предмету спору, і жодним чином не могли б плинути на рішення у цій справі;

- аргументи скаржника, в частині не повідомлення позивачем суду відомостей, що останній звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради стосовно поновлення реєстрації речового права оренди позивача на земельну ділянку, кадастровий номер 2120486400:01:001:0004, не мають значення для справи, оскільки, не є предметом спору, і не було предметом розгляду в суді першої інстанції, більш того, позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради уже після ухвалення рішення в цій справі та отримав відмову, фактично, ці відомості жодним чином не відносяться до предмету спору;

- враховуючи приписи чинного законодавства та практику Верховного Суду, ЗАТ «КОТНАР» обрано належний спосіб для захисту своїх прав та інтересів, відновлення порушеного права як орендаря, тобто визнання права оренди на земельну ділянку за кадастровим номером земельної ділянки 2120486400:01:000:0004 загальною площею 40 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2630660121100, яка була передана в оренду ЗАТ «КОТНАР» за договором оренди земельної ділянки від 24.06.2003;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц зазначено висновки: «Підлягають врахуванню mutatis mutandis стосовно захисту права оренди з огляду на положення статті 396 Цивільного кодексу України, яка передбачає захист речових прав на чуже майно, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 зазначеного Кодексу, що регулює захист права власності.»;

- саме позовні вимоги про визнання права оренди забезпечать позивачу поновлення його права, яке порушено внаслідок безпідставної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки в державному реєстрі, адже в результаті задоволення цих позовних вимог ЗАТ «КОТНАР» матиме змогу на підставі судового рішення поновити такий запис.

Відповідач-2 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції.

24 червня 2003 року між Берегівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та Закритим акціонерним товариством СП Котнар, як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року за реєстраційним номером 2-2951 та зареєстрований в ДП Мукачівський районний центр ДЗК 01.12.2003 за № 040323700003.

За змістом п.1 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокову оренду на п`ятдесят років земельну ділянку, загальною площею 40 га, розташовану на території Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області кадастровий номер 2120486400:01:000:0004. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка передається з метою сільськогосподарського виробництва для закладки молодих виноградників.

24.06.2003 сторони договору склали акт про передачу та прийому земельної ділянки площею 40,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, межі земельної ділянки закріплені межовими знаками в кількості 75 штук на території Мужіївської сільської ради.

За умовами п.4 договору зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Підставою припинення договору є: закінчення його строку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності; в разі ліквідації юридичної особи - орендаря.

Підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; випадкове знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у пункті 2.1 цього договору її використанню; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря; укладення договору оренди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України.

Сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання цього договору має здійснюватися за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше, ніж за 6 місяців визначеного терміну.

В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокове розірвання на вимогу заінтересованої сторони ці питання вирішуються в судовому порядку.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки визначених в цьому договорі.

Додатковою угодою 1 від 09.11.2009 сторони внесли зміни до договору в частині зазначення найменування особи орендаря, змінивши його на Закрите акціонерне товариство Котнар.

08 грудня 2009 року між Закритим акціонерним товариством Котнар, як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю КарпатВин Еталон, як покупцем було укладено договір №8/12/09 купівлі-продажу, за змістом якого в порядку та на умовах, визначеним цим договором, продавець передав у власність покупцеві майно, а саме багаторічні насадження плодоносних та неплодоносних виноградників, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району.

У зв`язку з цим, 15 квітня 2011 року між Закритим акціонерним товариством Котнар та Товариством з обмеженою відповідальністю Карпат-Вин Еталон було укладено договір суборенди земельної ділянки, який зареєстрований Міськрайонним управлінням Держкомзему в м. Берегово і Берегівському районі 12 грудня 2011 року за № 212040004000141, на підставі якого ЗАТ Котнар передало ТзОВ Карпат-Вин Еталон в суборенду на сорок два роки земельну ділянку, що перебуває у державній власності та одночасно в оренді ЗАТ Котнар, загальною площею 40 га, розташовану на території Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, кадастровий номер земельної ділянки 2120486400:01:000:0004. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2020 у справі №5/58 за заявою ліквідатора Закритого акціонерного товариства Котнар арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. до ТзОВ Карпат-Вин Еталон визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки, укладений 15 квітня 2011 року між Закритим акціонерним товариством Котнар та Товариством з обмеженою відповідальністю Карпат-Вин Етанол, який зареєстрований Міськрайонним управлінням Держкомзему м. Берегово і Берегівського району 12 грудня 2011 року за № 212040004000141.

05 вересня 2022 року право оренди земельної ділянки, площею 40,0 га кадастровий номер 2120486400:01:000:0004 було зареєстровано за ЗАТ Котнар в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про реєстрацію речового права 47783326).

18 травня 2023 року постановою Верховного Суду у справі №5/58 (907/314/21) за позовом ТзОВ Карпат-Вин Еталон до Берегівської районної державної адміністрації та до ЗАТ Котнар про припинення права користування земельною ділянкою та заміну сторони у договорі оренди землі та за зустрічним позовом ЗАТ Котнар в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. до ТзОВ Карпат-Вин Еталон та Берегівської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.12.2009 №8/12/09, що був укладений між ЗАТ Котнар та ТзОВ Карпат-Вин Еталон, а також про зобов`язання ТзОВ Карпат-Вин Еталон повернути на користь ЗАТ Котнар отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району, серед іншого, було задоволено зустрічний позов, а саме:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09, що був укладений між Закритим акціонерним товариством Котнар та Товариством з обмеженою відповідальністю Карпат-Вин-Еталон;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Карпат-Вин-Еталон повернути Закритому акціонерному товариству Котнар отримані у власність за договором купівлі-продажу від 08.12.2009 № 8/12/09 плодоносні та неплодоносні виноградники, що розташовані (засаджені) на території Мужіївської сільської ради Берегівського району.

22 червня 2023 року ліквідатор ЗАТ Котнар арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. засобами електронного зв`язку (електронною поштою) подав на адресу Берегівської районної державної адміністрації запит №02-01/62-119 від 21.06.2023 щодо надання реквізитів для сплати орендної плати.

31 липня 2023 року Берегівська районна державна адміністрація прийняла розпорядження про розірвання з 01 серпня 2023 року договору оренди земельної ділянки, укладеного з ЗАТ Котнар 24.06.2003.

У розпорядженні міститься обґрунтування з посиланням на інформацію Головного управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області (вих. №5420/5/07-16-04-01-09 від 17.07.2023), про те, що ЗАТ Котнар здійснив останній платіж орендної плати у 2011 - 2012 роках; відтак, за період з 2012 до 2023 року ЗАТ Котнар орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачувало, а діяльність орендаря є фактично припиненою.

Вказані обставини встановлені Західним апеляційним господарським судом (постанова від 11.07.2024) та Верховним Судом (постанова від 14.11.2024) в межах розгляду справи №5/58 (907/847/23) за позовом ЗАТ Котнар до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним і скасування розпорядження від 31.07.2023 №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки та в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для сторін цієї справи №5/58 (907/106/25).

В межах розгляду господарськими судами справи №5/58(907/847/23), постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.11.2024 відмовлено ЗАТ Котнар у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням неналежного способу судового захисту.

Так, в ході розгляду справи №5/58 (907/847/23) судами було встановлено, що розпорядження Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 31.07.2023 №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки не заміняє способів і порядку розірвання договору оренди, визначених його умовами та вимогами закону, адже не є ні судовим рішенням, ані вираженою в тій же формі, що й договір оренди, взаємною згодою сторін на його дострокове розірвання та констатовано, що прийняття адміністрацією розпорядження як таке не має наслідком розірвання договору оренди та припинення орендних правовідносин між ЗАТ Котнар і Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області.

В той же час, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав від 06.10.2023 за №349493738, 03 жовтня 2023 року приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Секереш Н.В. здійснив державну реєстрацію припинення права оренди ЗАТ Котнар на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (рішення про державну реєстрацію від 06.10.2023, індексний номер 69635058).

Підставою припинення реєстрації речового права оренди позивача на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га зазначено розпорядження Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області №112 від 31.07.2023.

З наданої позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №409777293 від 27.01.2025 вбачається, що на час розгляду справи в суді земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області (підстава рішення приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Селехман О.А. №64716115 від 07.09.2022), речові права на спірну земельну ділянку, зокрема право оренди, за жодною особою не зареєстровані.

У зв`язку з викладеним ліквідатор боржника ЗАТ Котнар звернувся з даним позовом до суду, предметом якого визначено визнання за Закритим акціонерним товариством Котнар права оренди за договором оренди земельної ділянки від 24.06.2003, посвідченим Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року за реєстраційним номером 2-2951 та зареєстрованим в ДП Мукачівський районний центр ДЗК 01.12.2003 за №040323700003 (кадастровий номер земельної ділянки 2120486400:01:000:0004 загальною площею 40 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2630660121100).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зокрема, районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (частина 3 статті 122 ЗК України, в редакції на час укладення договору оренди).

У пункті 2 частини 1 статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації закріплено повноваження державних адміністрацій щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем-1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.06.2003, посвідченого Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року за реєстраційним номером 2-2951 виникли орендні правовідносини щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, яка передана Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області, як уповноваженим станом на 2003 рік органом в оренду Закритому акціонерному товариству Котнар строком на 50 років з метою сільськогосподарського виробництва для закладки молодих виноградників.

Договір оренди від 24.06.2003 був зареєстрований у встановленому на час його укладення порядку (ДП Мукачівський районний центр ДЗК 01.12.2003 запис за № 040323700003), право оренди позивача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (05 вересня 2022 року, номер запису про реєстрацію речового права 47783326)

Право оренди земельної ділянки визначено у частині 1 статті 93 ЗК України як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічне визначення закріплено також у статті 1 Закону України Про оренду землі, згідно зі статтею 13 якого договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 і частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 3, 4 статті 32 Закону України Про оренду землі також передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Натомість договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

У положеннях статей 24, 25 Закону України Про оренду землі закріплено переліки прав та обов`язків обох сторін договору оренди. До них віднесено, зокрема, обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, якому кореспондує право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

У разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 наведеного Закону договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін (частина 1 статті 32 Закону України Про оренду землі).

Пунктом д частини 1 статті 141 ЗК України також встановлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до положень частини 3 статті 653 і статті 654 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. При цьому зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Якщо ж договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до п.4 договору оренди земельної ділянки від 24 червня 2003 року, зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою розірвання договору є зокрема, взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря. При цьому передбачено, що в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо дострокового розірвання договору на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, договір оренди від 24 червня 2003 року не передбачає можливості його розірвання в односторонньому порядку, а за відсутності взаємної згоди сторін питання щодо зміни умов договору оренди чи його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони слід вирішувати в судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що таке розпорядження відповідача-1 від 31.07.2023 №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки не заміняє способів і порядку розірвання договору оренди, визначених його умовами та вимогами закону, адже не є ні судовим рішенням, ані вираженою в тій же формі, що й договір оренди, взаємною згодою сторін на його дострокове розірвання.

Таким чином, прийняття відповідачем-1 розпорядження від 31.07.2023 №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки не має і не може мати своїм безпосереднім наслідком розірвання договору оренди та припинення орендних правовідносин між сторонами договору без ініціювання такого питання в судовому порядку.

Вказані висновки узгоджуються з правовою кваліфікацією спірних правовідносин, що надана Західним апеляційним господарським судом у постанові від 11.07.2024 у справі №5/58 (907/847/23) за позовом ЗАТ Котнар до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним і скасування розпорядження від 31.07.2023 №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки. Ця постанова була залишена без змін постановою Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №5/58 (907/847/23).

Відтак відсутні підстави вважати припиненим (розірваним) договір оренди від 24.06.2003 року та/або відсутнім право оренди в орендаря за цим договором.

Відповідач-1 в апеляційній скарзі наголошує, що судові рішення у справі №5/58(907/847/23) є преюдиційними для спірних правовідносин, однак лише в тому, що Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області своїм рішенням про розірвання договору оренди не порушила право та інтерес ЗАТ «Котнар».

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє такі доводи апелянта та зазначає, що ЗАТ «Котнар» особі арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Берегівської районної військової адміністрації) про визнання незаконним та скасування розпорядження від 31.07.2023 №112 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки».

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 06 березня 2024 року у справі№5/58 (№907/847/23) позов задовольнив повністю; визнав незаконним та скасував розпорядження Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Берегівської районної державної адміністрації) від 31.07.2023р. №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки; здійснив розподіл судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 у справі №5/58 (907/847/23) рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2024 було скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог, з огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективний, який не призведе до відновлення порушеного права позивача - користування об`єктом оренди.

У цій постанові апеляційний суд зазначив, що з урахуванням належності обраного способу судового захисту позивач не обґрунтував і не довів обставини, що оскаржене розпорядження порушує цивільні права або інтереси позивача, а визнання незаконним і скасування цього розпорядження матиме наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу позивача.

Проте такі висновки є правовою оцінкою, а не встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Натомість, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК України).

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції застосував ч.4 ст.75 ГПК України під час встановлення фактичних обставин щодо прийняття та змісту розпорядження Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним і скасування розпорядження від 31.07.2023 №112 Про розірвання договору оренди земельної ділянки, водночас, надав цьому розпорядженню самостійну оцінку у відповідності до вимог ст.86 ГПК України, а також врахував, правову оцінку, надану спірним правовідносинам в цілому в судових рішеннях судів апеляційної та касаційної інстанції у справі №5/58 (907/847/23).

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №5/58 (907/847/23) про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, викладено такі правові висновки (п.66- п.68 постанови):

«Апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що Розпорядження Адміністрації не заміняє способів і порядку розірвання Договору оренди, визначених його умовами та вимогами закону, адже не є ні судовим рішенням, ані вираженою в тій же формі, що й Договір оренди, взаємною згодою сторін на його дострокове розірвання.

Тобто прийняття Адміністрацією Розпорядження як таке не має наслідком розірвання Договору оренди та припинення орендних правовідносин між Боржником і Адміністрацією. Тому немає правових підстав для висновку, що прийняття Розпорядження, за відсутності законодавчо визначених передумов для цього, порушує певним чином (зокрема змінює чи припиняє) права Боржника на користування Земельною ділянкою як об`єктом оренди за Договором оренди та розміщеними на ній багаторічними насадженнями (виноградниками).

З огляду на таке Верховний Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи Боржника про те, що прийняття Розпорядження порушує його права, оскільки є дією, спрямованою на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою, позаяк безпосередньо внаслідок прийняття Розпорядження припинення вказаного права Боржника не відбулося.»

Отже, згідно з наведеними висновками Верховного Суду у спірних правовідносинах внаслідок прийняття розпорядження відповідача-1 про розірвання договору оренди припинення права оренди позивача (боржника) на земельну ділянку не відбулося.

Таким чином, безпідставними є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував преюдиційність обставин, встановлених в іншій справі.

За встановленими матеріалами справи, 03 жовтня 2023 року приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Секереш Н.В. здійснив державну реєстрацію припинення права оренди ЗАТ Котнар на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (рішення про державну реєстрацію від 06.10.2023, індексний номер 69635058) із зазначенням підстави припинення реєстрації речового права оренди розпорядження Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області №112 від 31.07.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, в тому числі й право оренди (ч.2 ст.395 ЦК України, абз. 8 п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно з пунктом (а) частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України також передбачено, що способами захисту цивільних (господарських) прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (наявності права).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 60).

З урахуванням специфіки обороту нерухомого майна, в тому числі й земельних ділянок, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно або іншого речового права підтверджує фактичне володіння ним.

Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване речове право, визнається фактичним володільцем правомочностей щодо нерухомого майна, яке надає таке речове право.

При цьому, державна реєстрація права оренди земельної ділянки створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта (орендаря) права володіння і користування цим майном (як складових частин правомочностей з оренди земельної ділянки).

Апелянт у скарзі стверджує, що позивач обрав не належний спосіб захисту та поновлення так званого умовного порушення права або інтересу, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) сформульовано такий висновок:

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

При цьому, такий спосіб, як визнання права, може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових і т.д.). Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові КГС від 09.07.2024 року у справі №915/1257/23.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою державної реєстрації права власності та інших речових прав є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Таким чином, судове рішення про визнання за позивачем права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2630660121100) за договором оренди земельної ділянки від 24 червня 2003 року, посвідчений Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003 року (запис №2-2951) та зареєстрований у ДП Мукачівський центр ДЗК 01 грудня 2003 року (номер запису у книзі державної реєстрації договорів оренди 040323700003) за встановлених судом обставин чинності такого права, неприпинення договору оренди від 24.06.2003 та відсутність визначених законом підстав для здійснення державної реєстрації припинення права оренди (рішення про державну реєстрацію від 06.10.2023, індексний номер 69635058), - здатне в повній мірі відновити порушене право оренди ЗАТ Котнар, матиме наслідком реєстрацію такого права в Державному реєстрі речових прав за позивачем у справі, а відтак є як належним, так і ефективним способом судового захисту у спірних правовідносинах.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до відповідача-1 вимог, що з огляду на чинність договору оренди земельної ділянки від 24.06.2003 та встановлену відсутність підстав для реєстрації припинення права оренди ЗАТ Котнар на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, передбачають необхідність відновлення реєстрації за позивачем права оренди спірною земельної ділянкою, тоді як в силу приписів ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду про визнання такого права буде підставою для державної реєстрації речового права оренди (реєстраційного посвідчення володіння та користування земельною ділянкою), а відтак, позовні вимоги в цій частині (заявлені до відповідача-1) підлягають до задоволення.

Слід відхилити за безпідставністю доводи апелянта про те, що позивач не оскаржив дії невстановленої посадової особи або органу, яка/ий припинив обтяження, до Міністерства юстиції України або до суду стосовно припинення реєстрації речового права оренди позивача на земельну ділянку, кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га, оскільки з матеріалів справи встановлено, що державну реєстрацію припинення права оренди ЗАТ Котнар на земельну ділянку кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га здійснив приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Секереш Н.В., а підставою припинення реєстрації речового права оренди позивача на земельну ділянку зазначено саме розпорядження Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області №112 від 31.07.2023.

Також слід відхилити доводи відповідача-1 про те, що право та інтерес позивача не порушено і той мав та має можливість в досудовому порядку належним чином відновити свої своє право та інтерес, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову, адже в силу положень ст.19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Окрім того, із заяв по суті спору, усних пояснень, процесуальної поведінки відповідача-1 та встановлених обставин справи, слід дійти висновку про те, що відповідач-1 заперечує право оренди позивача щодо спірної земельної ділянки.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції погодився із запереченнями відповідача-1 щодо відсутності заявлених позивачем позовних вимог до відповідача 2 Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради, та відмовив в частині заявлених до Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради позовних вимог.

Проте, відповідач-1 у скарзі зазначає, що судове рішення не містить інформації того, які саме вимоги були заявлені до останньої юридичної особи та з яких причин та підстав відмовлено не відомо, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Слід зазначити, що позовні вимоги про визнання права оренди було заявлено до двох відповідачів - відповідача-1 Берегівської РДА (орендодавця за договором) та до відповідача-2 Берегівської міської територіальної громади в особі Берегівської міської ради (власника орендованої земельної ділянки відповідно до п. 24 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, дійшов висновку про те, що зміна власника спірної земельної ділянки, що в спірних відносинах полягає у необхідності державної реєстрації права комунальної власності, не впливає на чинність договірних відносин за договором оренди від 24 червня 2003 року.

Так, із 01.01.2013 набув чинності Закон України № 5245-VI Про розмежування земель державної та комунальної власності (далі - Закон № 5245-VI), за змістом підпункту "б" пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до підпункту "г" пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення ЗК України у державній власності залишаються: усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону N 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У подальшому Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин (далі - Закон № 1423-ІХ) були внесені зміни до пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України, згідно з якими з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за виключенням переліку земель, зазначених у підпунктах а-е абзацу 1 цього пункту.

При цьому, абзацом 2 пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (абз. 3 п. 24 розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ).

Правовою підставою для набуття права комунальної власності та (відповідно) припинення права державної власності на земельні ділянки що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є факт реєстрації права комунальної власності на такі ділянки.

За встановленими у справі обставинами земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га розташована на території Мужіївської сільської ради, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 за №712-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області входить до складу Берегівської міської територіальної громади, від імені якої повноваження власника здійснює Берегівська міська рада.

Водночас, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №409777293 від 27.01.2025 вбачається, що на час розгляду справи в суді земельна ділянка кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га перебуває в державній власності із зазначенням повноважної особи власника Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, а доказів реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Берегівською міською радою матеріали справи не містять.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в розумінні абзацу 2 пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ Берегівська міська рада ще не стала власником земельної ділянки кадастровий номер 2120486400:01:000:0004, площею 40,0 га (хоч повинна зареєструвати за Берегівською міською територіальною громадою право комунальної власності), а відтак за всіма обставинами не може вважатися особою, яка не визнає та/або заперечує право оренди ЗАТ Котнар на спірну земельну ділянку, що, в свою чергу, виключає підставність заявлених до відповідача 2 позовних вимог.

Відповідна правова позиція з приводу застосування означених норм п. 24 розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ зазначена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №911/1954/22.

Також, відповідно до абз. 4 п. 24 розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.

Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Таким чином, зміна власника спірної земельної ділянки, що в спірних відносинах полягає у необхідності державної реєстрації права комунальної власності не впливає на чинність договірних відносин за договором оренди від 24 червня 2003 року.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених місцевим господарським судом обставин, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 11.04.2025 (вх. №01-05/1112/25 від 11.04.2025) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2025 у справі №5/58 (907/106/25) залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її ухвалення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 15.09.2025.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.