Рішення

від 13.12.2010 по справі 15871-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

15871-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2010Справа №2-31/15871-2007

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»                    (м. Керч, вул. Танкістів, 4)

до відповідача – Малого приватного підприємства «Кітей» (м. Керч, вул. П.Осипенко, 31)

про стягнення 38403,80 грн.

за зустрічним позовом – Малого приватного підприємства «Кітей» (м. Керч,                       вул. П. Осипенко, 31)

до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»             (м. Керч, вул. Танкістів, 4)

про визнання недійсним договору оренди № 2/24 від 03.05.2006р. та стягнення 5 331 523,90грн. отриманого по недійсному зобов'язанню у подвійному розмірі, зобов'язання відповідача виконати зобов'язання в натурі

                                                                                                                 Суддя  А.В. Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

від ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» – Чайка А.С., представник, дов. у справі

від МПП «Кітей» – Матвеєв Ю.В., директор, наказ

Суть спору: Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Залів»  звернувся до господарського суду з позовом до Малого приватного підприємства «Кітей» про стягнення   заборгованості  за договором  оренди №2/24 від 03.05.2006р. за період з травня 2006р. по листопад 2006р. в сумі 38403,80 грн.

16.01.2008р. на адресу Господарського суду АР Крим надійшла зустрічна позовна заява №4 від 06.01.2007р. МПП «Кітей» до ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», відповідно до якої МПП «Кітей» просить суд визнати договір оренди нежилого приміщення №2/24 від 03.05.2006р. недійсним господарським зобов'язанням, а також угодою скоєною під впливом психологічного тиску та обману; стягнути з відповідача на користь позивача отримане по недійсному зобов'язанню (22239,53грн.) у подвійному розмірі – 44479,06грн.; по факту передачі у суборенду водної акваторії у відповідності до вимог ч. 1 ст. 90 ГПК України прийняти окрему ухвалу і у відповідності до вимог ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України спрямувати її до Керченської природоохоронної або транспортної прокуратури для перевірки усіх договорів оренди по перевірці фактів передачі народної власності (водної акваторії) у суборенду і притягненню до законодавчої відповідальності винних осіб; стягнути з відповідача на користь позивача 444грн. 79 коп. державного мита та 118грн. витрат на забезпечення розгляду судової справи.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.01.2008р. зустрічна позовна заява МПП «Кітей» до ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» прийнята до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

У відзивах та запереченнях на зустрічну позовну заяву ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»  зустрічні позовні вимоги МПП «Кітей» не визнає, за мотивами викладеними в них, та просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 05.02.2008р., залишеною без змін постановою  Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2008р., провадження у справі зупинено до закінчення розгляду господарської справи №2-21/1769-2007, пов'язаної з даною справою.

Ухвалою від 20.01.2009р. суд поновив провадження у справі, призначив розгляд справи.

МПП «Кітей» відповідними клопотаннями та поясненнями неодноразово уточнював свої зустрічні позовні вимоги та викладав додаткові  пояснення по суті спору.

Заявою  вих..№11 від 09.02.2009 МПП «Кітей» змінив свої зустрічні позовні вимоги і просив суд:

- визнати договір оренди нежилого приміщення №2/24 від 03.05.2006р. недійсним господарським зобов'язанням, а також угодою, скоєною під впливом обману у відповідності з частиною 1 статті 230 ЦК України;

- визнати, що ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» був ініціатором підписання договору оренди нежитлового приміщення №2/24 від 03.05.2006р., який він вчинив для приховання іншого договору оренди від 27.04.1998р.;

- визнати недійсними акти ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»: наказ генерального директора №484 від 01.09.2004р. та розпорядження заступника генерального директора по персоналу – начальнику служби безпеки про не допуск працівників МПП «Кітей» до об'єктів оренди з 18.12.2006р.;

- відновити становище, яке існувало в господарських взаємовідносинах МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» до 01.09.2004р., коли ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» виконував умови договору оренди від 27.04.1998р. і не порушував права МПП «Кітей»;

- в відповідності до ст. 90 ГПК України прийняти і надіслати керівнику ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» окрему ухвалу, якою зобов'язати його не вчиняти дій по перешкоджанню робітникам МПП «Кітей» користуватись орендованим майном і керуватись в стосунках з МПП «Кітей» виключно законами України та умовами договору оренди від 27.04.1998р.;

- враховуючи, що ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» звернувся до суду з позовною заявою у порушення вимог ст.5, ст.6, ст. 7 ГПК України не дав відповідь на претензію МПП «Кітей», визнати, що судовий спір виник внаслідок його неправильних дій і покласти на нього державне мито у розмірі 768,74грн., 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і судові витрати у розмірі 3195,86грн.  незалежно від результату вирішення спору у відповідності з ст. 49ГПК України;

- стягнути з  ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» на користь МПП «Кітей» збитки, завдані угодою №2/24 у подвійному розмірі – 44479,06грн. у відповідності до ч.2 ст. 230 ЦК України, процент інфляції у розмірі 20549,33грн. та 3% річних у розмірі 3335,93грн. за користування коштами МПП «Кітей» у період з 01.09.2006р. по 01.02.2009р. у відповідності з ч.2 ст. 625 ЦК України. Всього стягнути 68364,32грн.;

- у відповідності з ст. 90 ГПК України прийняти окрему ухвалу суду по факту підробки документів представником ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» і обман суду, та передачі у суборенду водної акваторії (власності українського народу), або накласти на нього штраф;

- за ухилення від дій, покладених Господарським судом на сторону і порушення строку розгляду претензії стягнути з ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» у Державний бюджет України штраф у загальному розмірі 8500,00грн.;

- у відповідності зі ст. 115, 116 ГПК України видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду АРК від 02.03.2009р. суд  в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву МПП «Кітей» про зміну позовних вимог задовольнив частково та прийняв до розгляду такі вимоги:

1.Визнати договір оренди нежилого приміщення №2/24 від 03.05.2006р. недійсним господарським зобов'язанням, а також угодою, скоєною під впливом обману у відповідності з частиною 1 статті 230 ЦК України;  

2.Визнати, що ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» був ініціатором підписання договору оренди нежитлового приміщення №2/24 від 03.05.2006р., який він вчинив для приховання іншого договору оренди від 27.04.1998р.;  

3. Відновити становище, яке існувало в господарських взаємовідносинах МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» до 01.09.2004р., коли ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» виконував умови договору оренди від 27.04.1998р. і не порушував права МПП «Кітей»;

4.Стягнути з  ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» на користь МПП «Кітей» збитки, завдані угодою №2/24 у подвійному розмірі – 44479,06грн. у відповідності до ч.2 ст. 230 ЦК України, процент інфляції у розмірі 20549,33грн. та 3% річних у розмірі 3335,93грн. за користування коштами МПП «Кітей» у період з 01.09.2006р. по 01.02.2009р. у відповідності з ч.2 ст. 625 ЦК України. Всього стягнути 68364,32грн.

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.03.2009р. провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду господарської справи №2-8/1769-07 та набрання рішенням законної сили.

Ухвалою від 30.06.2010р. суд поновив провадження у справі, у зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі.  

Клопотанням вих. №74 від 24.07.2010р. МПП «Кітей» збільшив зустрічні позовні вимоги та просить суд задовольнити позовні вимоги МПП «Кітей» прийняті до розгляду ухвалою господарського суду АР Крим від 02.03.2009р., а позовну вимогу про стягнення з ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» на користь МПП «Кітей» збитків,  завданих угодою №2/24 читати так: стягнути з ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» на користь МПП «Кітей» збитки, завдані угодою №2/24 від 03.05.2006р. у подвійному розмірі, а саме – 22239,53грн. сплаченої суми за оренду майна і 2665761,95грн. неодержаних доходів через заборону використовувати орендоване і власне майно у цілях судноремонту. Всього збитків у подвійному розмірі стягнути 5331523,39грн. у відповідності з ч. 2 ст. 230 ЦК України і ч. 2 ст. 244ГК України; стягнути з ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» на користь МПП «Кітей» суму втрат від інфляції у розмірі 28066,29грн. і 3% річних у розмірі 5226,29грн. Одночасно цим клопотанням МПП «Кітей» змінив позовну вимогу про відновлення становища, яке існувало у господарських взаємовідносинах МПП «Кітей» і ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» до 01.09.2004р. коли ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» виконував умови договору оренди від 27.04.1998р. і не порушував права МПП «Кітей», і просить суд зобов'язати ВАТ «Суднобудівний завод  «Залів» виконати свої зобов'язання в натурі у відповідності з ч. 7 ст. 226 ГК України (відшкодування збитків не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, які передбачені умовами договору оренди від 27.04.1998р.), для чого дію договору оренди від 27.04.1998р. продовжити на 3 роки і 8 місяців.

За резолюцією голови Господарського  суду АР Крим від 05.08.2010р., у зв'язку з відпусткою та закінченням п'ятирічного строку повноважень судді Господарського суду АР Крим Ловягіної Ю.Ю. справу передано 21.09.2010 на розгляд судді Господарського суду АР Крим Привалової А.В.

Ухвалою суду від 22.09.2010р. справу прийнято суддею Господарського суду АР Крим Приваловою А.В. до свого розгляду та призначено до судового розгляду.

20.10.2010р. від МПП «Кітей» надійшло клопотання про витребування в порядку ст.38 ГПК України від Фонду Державного майна України доказів, які, на думку позивача, підтверджують факт незаконної передачі у оренду державного майна за спірним договором оренди, а саме переліку майна на загальну суму 7756372 тисяч карбованців, яке не підлягало приватизації, залишилось державною власністю, знаходиться на території ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» та клопотання в порядку ст. 27 ГПК України про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні МПП «Кітей» Фонд Державного майна України.

Ухвалою суду  від 25.10.2010 клопотання про витребування доказів задоволено, витребувані вказані докази від Фонду державного майна України, у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи Фонда  державного майна України відмовлено.

18.11.2010р. до суду від Фонду Державного майна України надійшли копії витребуваних документів за вих. №10-25-15551 від 12.11.2010р.

У письмовому відзиві вих..№114 від 15.11.2010 на первісний позов МПП «Кітей»  заявив клопотання про вихід за межі позовних вимог ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» и просить застосувати вимоги ч.1 ст.83 ГПК України та визнати договір оренди №2/24 від 03.05.2006 недійсною угродою, як така що суперечить законодавству.

29.11.2010р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява-клопотання МПП «Кітей» вих. №118 від 25.11.2010р. у якій він просить у судовому засіданні 06.12.2010р. перевірити довіреність представника ВАТ «Суднобудіваний завод  «Залів», розглянути і задовольнити клопотання про збільшення вимог зустрічної позовної заяви, дослідити у судовому засіданні та скласти протокол дослідження наданих письмових доказів, розглянути і обговорити обставини справи викладені у клопотаннях МПП «Кітей» №49 від 30.03.2009р. і №74 від 24.07.2010р., винести ухвалу суду відповідно до ч.2, 4 ст. 86ГПК України.

06.12.2010 до суду від ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» надійшла заява про уточення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди, в якої  окрім суми основного боргу, позивач за первісним позовом додатково заявив про стягнення суми інфляції в розмірі 19701,15грн. та 3% річних в сумі 3462, 65грн.

Заяву МПП «Кітей» вих. №74 від 24.07.2010, викладену у формі клопотання,  про збільшення розміру зустрічних позовних вимог та зміну позовної вимоги, суд прийняв до розгляду, оскільки збільшення розміру заявлених вимог про стягнення збитків є процесуальним правом позивача, яке прямо передбачено ст.22 ГПК України і може бути  використано позивачем до прийняття  рішення по справі, а зміна позовної вимоги заявлена позивачем до набрання чинності Законом України від 07.07.2010 №2453-VI.

Заяву ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» про уточнення позову, якою позивач за первісним позовом додатково заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд не приймає до розгляду, оскільки  приписами ст.22 ГПК України не передбачено процесуальне право позивача на заявлення додаткових позовних вимог, а змінити предмет позову позивач вправі лише до початку судового розгляду справи по суті. Заява приєднана до матеріалів справи.

Стосовно клопотання позивача за зустрічним позовом МПП «Кітей» про про вихід за межі позовних вимог ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» відповідно до ч.2 ст.83 ГПК України та застосування положень ч.1 ст.83 ГПК України і визнання договору оренди №2/24 від 03.05.2006 недійсною угодою, як така що суперечить законодавству, суд не вбачає підстав у його задоволенні, оскільки застосування положень п.1 ст.83 ГПК України  можливе лише тоді, коли визнання недійсним договору не є предметом позову у справі, але в даній справі договір оренди, щодо визнання недійсним якого шляхом виходу за межі позовних вимог клопоче сторона, є предметом спору. До того ж  застосування такого права суду за клопотанням сторони процесуальним законом не передбачено. Визнання ж договору недійсним з власної ініціативи суду за іншими підставами,  ніж визначено і заявлено позивачем, вказана  норма процесуального закону не передбачає. Відсутні також підстави для задоволення клопотання про вихід за межі позовних вимог, оскільки  застосування даної норми закону можливе лише в межах заявлених предмету та підстав позову, вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Суд не вправі змінювати на власний розсуд предмет, підставу позову та розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, оскільки це суперечить конституційному принципу диспозитивності сторін у судовому процесі. Відтак, враховуючи, що позивачем за первісним позовом - ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» вимог про визнання недійсним договору оренди не заявлялось, тому суд не може задовольнити клопотання МПП «Кітей» про вихід за межі позовних вимог ВАТ «Суднобудівний завод «Залів».    

Представник ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» у судовому засіданні просив позовні вимоги за первісним позовом задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

У судовому засіданні представник МПП «Кітей» просив зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні 09.12.2010 оголошена перерва до 13.12.2010 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. За клопотанням сторін строк розгляду справи продовжувався згідно ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» створено наказом  Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії  України від 15 серпня 1994 року №1163а шляхом корпоратизації державного підприємства Керченський суднобудівний завод «Залів» імені  Б.Є.Бутоми відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію державних підприємств».

Відповідно до п.15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. №508, ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» є правонаступником майна корпоратизованого державного підприємства Керченського суднобудівного заводу «Залів», яке передано до його статутного фонду, в тому числі будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Майно, яке передано засновником до статуного фонду акціонерного товариства , є власністю ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» відповідно до  ст.12 Закону України  «Про господарські товариства» та п.4.3 Статуту ВАТ «Суднобудівний завод «Залів». Статутом також передбачено набуття права власності на інше майно, яке придбано на підставах, не заборонених діючим законодавством.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом  є власником  нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Керч, вул.Танкістів, б.4, до складу якого увійшло майно:  виводний канал з акваторією літ.XIV площею 177750,0кв.м., літ.XV площею 476000,0 кв.м.; автодорогі площею 130494,0кв.м.; об'єкт №45 - набережна з ТП: літ.XI площею 15175,0кв.м., літ.»Є2» площею 50,0кв.м. літ. І”- глибоководна набережна площею 4950,0 кв. м.; літ. ІІ”- набережна №2 площею 6108,0кв.м.; літ. ІІІ”- достроєчна набережна механічного цеху площею 3650,0 кв. м.; літ.“ІХ”- достроєчна набережна площею 1122,0 кв.м., на пдіставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 16.05.2005 серії САА №801122, від 04.03.2005 серії САА №801154, від  16.05.2005 серії САА №801125, від 16.05.2005 серії САА №801126, виданих на підставі рішення виконкому Керченської міської ради від 23.02.2005 №166.

В свою чергу, вказане рішення прийняте органом місцевого самоврядування на підставі актів ввовду в експлуатацію державної комісією закінченого будівництва (реконструкції) об'єкту від 30.07.1974 р.

Як свідчать матеріали справи загальнодержавна  власність – набережні, автодорогі загального користування та вивідні канали з акваторією не були включені до статутного фонду ВАТ "Суднобудівний завод "Залів"  під час його корпоратизації, що не спростовано позивачем за первісним позовом допустимим доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсність та законність вказаного рішення виконкому Керченської міської ради та виданих свідоцтв на право власності на нерухоме майно ВАТ «Судобудівний завод «Залів» є предметом окремих спорів у справі господарського суду АРК №2-28/2400-2010 та за адміністративним позовом прокурора м.Керчі.

Судом встановлено, що 27 квітня 1998 року між  Відкритим акціонерним товариством «Суднобудівний завод «Залів» (Орендодавець) та Малим приватним підприємством «Кітей» (Орендар) був укладений договір оренди, за умовами якого ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»  передає МПП «Кітей» в користування частину нежитлових приміщень загальною площею 816,8кв.м., балансовою вартістю 388209грн., розташованого у будівлі колишнього ПФПКБ, а саме: виробничі в осях А-Ж праворуч загальною площею 36х9=324кв.м.;  механічну ділянку 112,8кв.м.; слюсарну ділянку 56,4кв.м.; приміщення енергетиків 54,2кв.м. (з телефоном);  - (17) приміщення інструментальної 56,4кв.м.; побутові приміщення 72кв.м; санвузли 36кв.м; коридор 105кв.м.  Також ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» надає у оренду МПП «Кітей» кран всередині виробничого прольоту, кран на добудовчій набережній і причальну стінку довжиною 75 метрів, територію, прилежну до орендованої будівлі площею 450кв.м., добудовчу набережну площею 400кв.м. (т.1 а.с.49).

Згідно п.1.4. даного договору, строк оренди встановлюється з 01.05.1998р. по 01.05.2008р.

За актом приймання-передачі від 05.08.1998 року ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” передав майно, обумовлене п.1.1 договору від 27.04.1998 року, укладеному між                  ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” та МПП “Кітей.

01 вересня 1999 року між ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” та МПП “Кітей” укладена додаткова угода №1 до договору оренди від 27.04.98р., відповідно до якої Орендодавець в доповнення до договору від 27.04.98р. передає Орендарю в користування частину нежитлових приміщень з комунікаціями загальною площею 649кв.м. та основні засоби, в тому числі: -інженерно-виробничий корпус;-          сарай; -каналізація побутова;-каналізація зливова; -водопровід; -цільова силова електромережа; -          трубовоздухопровід  у середині 1 поверху будівлі; -пункт розподільний ПР 9332-340; -пункт розподільний ПР 9332-340; -пункт розподільний ПР 9332-340.

03 травня 2006 року між ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” та МПП “Кітей” укладено новий  договір №2/24 оренди майна, яке знаходиться за адресою: м.Керч, вул.Танкістів, 4.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” передає, а МПП “Кітей” приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення та майно, перелічене у акті оцінки (Додаток № 1).

Відповідно до п.3.1 вказаного договору майно передається в оренду строком на             11 місяців.

Відповідно до п.5.1 вказаного договору орендна плата визначається на підставі “Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року та складає за перший місяць оренди 8811,97 грн. з урахуванням ПДВ (Додаток № 2).

Пунктом 6.2.1 вказаного договору сторони передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку у певних випадках.

Актом приймання –передачі майна від 15.05.2006 року  ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” передав МПП “Кітей” наступне майно: адміністративну будівлю 1 поверх 939,56 кв.м., виробничий корпус 650,9 кв.м., гаражі 142,36 кв.м., 137,5 кв.м., 68,85 кв.м., добудівельна набережна 1122,3 кв.м., каналізація побутова, каналізація ливньова, водопровід 54 м, силова електрична мережа, пункт розподільчий типа ПР 3 шт., кран портальний КПН-10, кран мостовий, водна акваторія 13600 кв.м., автодороги загального користування 3660/3 кв.м.

Листом № 16/69 від 05.10.2006 року ВАТ “Суднобудівний завод “Залів” в односторонньому порядку відмовився від договору оренди  № 2/24 від 03.05.2006 року та розірвав його з 05.11.2006 року.

19.11.2007 року перелічене майно, а саме: адміністративна будівля 1 поверх 939,56 кв.м., виробничий корпус 650,9 кв.м., гаражі 142,36 кв.м., 137,5 кв.м., 68,85 кв.м., добудовча набережна 1122,3 кв.м., каналізація побутова, каналізація ливньова, водопровід 54 м, силова електрична мережа, пункт розподільчий типа ПР 3 шт., кран портальний КПН-10, кран мостовий, водна акваторія 13600 кв.м., автодороги загального користування 3660/3 кв.м. були передані від МПП “Кітей” до ВАТ “Суднобудівний завод “Залів”, що підтверджується актом приймання-передачі.

Позивач за первісним позовом ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» вважаючи, що орендар має заборгованість по сплаті орендної плати частково за липень та по листопад 2006 року включно, звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з МПП «Кітей» 38403,80 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди  № 2/24 від 03.05.2006 року.

В свою чергу відповідач за первісним позовом МПП «Кітей» звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, у якій з урахуванням зміни позовних вимог просить суд   визнати договір оренди нежилого приміщення №2/24 від 03.05.2006р. недійсним господарським зобов'язанням, а також угодою, скоєною під впливом обману у відповідності з частиною 1 статті 230 ЦК України,  стягнути завдані укладенням цієї угоди збиткі у подвійному розмірі в сумі 5331523,39грн., інфляції в сумі 20066,29грн. та 3% річних 5226,29грн., визнати факт, що ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» був ініціатором підписання договору оренди нежитлового приміщення №2/24 від 03.05.2006р., який він вчинив для приховання іншого договору оренди від 27.04.1998р.;  відновити становище, яке існувало в господарських взаємовідносинах МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» до 01.09.2004р., коли ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» виконував умови договору оренди від 27.04.1998р. і не порушував права МПП «Кітей», шляхом зобов'язання ВАТ «Суднобудівний завод  «Залів» виконати свої зобов'язання в натурі у відповідності з ч. 7 ст. 226 ГК України, для чого дію договору оренди від 27.04.1998р. продовжити на 3 роки і 8 місяців.

Встановивши та дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного і  зустрічного позовів, виходячи з наступного.

Факт того, що спірний договір оренди №2/24 від 03.05.2006 був укладений сторонами, тобто сторони досягли згоди з усіх істотних  умов договору, встановлений судом при розгляді господарської справи №2-19/1390.1-2009  і не потребує доказування і додаткової оцінкі при розгляді данної справи відповідно до положень ст.35 ГПК України.

Також судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи №2-19/1390.1-2009 встановлено факт припинення договору оренди від 27.04.1998 року шляхом укладення сторонами нового договору (новація) від 03.05.2006 №2/24.

Тому заперечення відповідача за первісним позовом щодо наявності протоколу розбіжностей до договору оренди від 03.05.2006 та неукладенності цього договору, а такаж дії договору від 27.04.1998  одночасно з договором від 03.05.2006,  судом не приймаються до уваги, оскількі ці доводи МПП «Кітей» були предметом оцінки при розгляді справи №2-19/1390.1-2009 і не знайшли свого підтвердження, що відображено у рішенні господарського суду АРК від 09.02.2010 за вказаною справою, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2010.

Крім того, судами при розгляді господарської справи №2-19/1390.1-2009 (попередній №2-8/1769-2007) встановлено факт припинення договору оренди від 03.05.2006 №2/24  05.11.2006 року внаслідок односторонньої відмови листом №16/69 від 05.10.2006 року орендодавця від договору, оскільки право право на таку відмову надано ст.615 ЦК України  та передбачено умовами договору оренди (п.6.2.1). Отже факт припинення договору оренди від 03.05.2006  саме з 05.11.2006 року також встановлений судом і не потребує доказування.

Таким чином, у сторін за договором оренди від 03.05.2006 виникли певні права та обов'язки, які сторони повинні виконувати належним чином.

Згідно пункту 5.1 договору орендна плата визначається на підставі „Методики розрахунку використання плати за оренду майна”, а саме, складає за 1-й місяць оренди 8811,97 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Розмір місячної орендної плати корегується на індекс інфляції за поточний місяць.

Позивач за первісним позовом стверджує, що станом на 01 серпня 2007 року Мале приватне підприємство "Кітей" має заборгованість з орендної плати за договором від 03.05.2006 року №2/24, яка складає 38403,80грн., що підтверджує розрахунком заборгованості.

Втім, згідно умов договору оренди від 03.05.2006 на орендодавця покладався обов'язок не вчиняти будь-яких перешкод в здійсненні орендарем своїх прав та обов'язків, які випливають з даного договору.

Проте, як встановлено судами при розгляді господарської справи №2-191390.1-2009 (попередній №2-8/1769-2007) та свідчать матеріали даної справи,  орендодавець чинив перешкоди в використанні орендарем орендованого майна за цільовим призначенням. Так, наказом від 01.09.2004р. №484 орендодавець заборонив заход судов для судноремонту в МПП «Кітей»,  листом б/н та дати орендодавець повідомив орендаря про те, що з 18 грудня 2006 року  допуск робітників підприємства орендаря буде припинено, на зверення МПП «Кітей» щодо протидії господарської діяльності посадовими особами ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» Керченська транспортна прокуратура АРК повідомила листом від 14.01.2007, що в діях посадових осіб вбачаються незаконні дії щодо МПП «Кітей», які виражаються в не допуску працівників МПП «Кітей» до місця роботи, а також в перешкоді вивозу майна (товару) через прохідну заводу, але з огляду на наявість судового спору прокурором заходів прокурорського реагування вжито не було.

Відповідно до вимог частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Малого приватного підприємства "Кітей" заборгованості з орендної плати у зв'язку з неможливістю користування орендованим майном.

Крім того, слід зазначити, що оскільки орендодавець листом №16/69 від 05.10.2006 року відмовився від договору оренди №2/24 від 03.05.2006 року, який вважається відповідно розірваним з 05.11.2006 року та не створює правових наслідків для сторін, то в силу приписів ст.615 ЦК України не вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати за листопад 2006 року за припиненим зобов'язанням. Тому вимога позивача за первісним позовом про стягення з відповідача суми орендної плати в розмірі 9595,73грн. за листопад 2006 року є безпідставною.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 38403,80грн. задоволенню не пділягають

Зустрічні позовні вимоги МПП «Кітей» про визнання  договору оренди нежилого приміщення №2/24 від 03.05.2006р. недійсним господарським зобов'язанням, а також угодою, скоєною під впливом обману у відповідності з частиною 1 статті 230 ЦК України, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.                

Підставою даної позовної вимоги позивач за зустрічним позовом визначив укладення договору № 2/24 від 03.05.2006р. під впливом обману з боку відповідача,  вказуючи обманом ті обставини, що орендодавець не мав права власності на майно, передане у оренду, а також  до переліку майна включив водну акваторію Керченської протоки, набережну та автомобільні дороги загального користування, які не можуть передаватись у оренду.

Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.    

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у виадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помілки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявінсть умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу  введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман  щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди нежилого приміщення №2/24 від 03.05.2006р. укладався ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» щодо майна, на яке у встановленому законом порядку в нього на момент укладення договору було оформлено право власності, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Відтак, довід позивача щодо розпорядження відповідачем майном, яке йому не належало, спростовується матеріалами справи.

На день розгляду справи свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», як власник нерухомого майна, передав його у оренду за спірним договором, в судовому порядку недійсним не визнано. Рішення господарського суду АРК від 01.07.2010 у справі №2-7/2439-2010, на яке посилається МПП «Кітей», скасовано постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2010, провадження по справі припинено.

Суд зазначає, що договір оренди від 03.05.2006  підписаний директором МПП «Кітей»  та скріплений печаткою підприємства, у виконання умов договору МПП «Кітей» сплачував рахунки, виставлені ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» за оренду згідно п. 5.1 даного договору, тим самим МПП «Кітей» прийняв умови договору. Відсутність на екземплярі договору МПП «Кітей» номеру договору не може свідчити про його недійсність як угоди, укладеної внаслідок обману.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів та недоведено суду факту обману та наявності умислу в діях відповідача, тобто наявності підстав для застосування частини 1 статті 230 ЦК України.  Тому суд вважає твердження позивача щодо укладення договору внаслідок обману  необґрунтованими та недоведеними належними доказами.

З урахуванням викладеного, суд не приймає доводи позивача за зустрічним позовом  як належні докази того, що договір оренди нерухомого майна від 03.05.2006 №2/24 укладений позивачем внаслідок обману з боку відповідача, так як позивачем суду не доведено такого факту. Відтак за наведеними позивачем підставами зустрічний  позов в цієї частині не підлягає задоволенню.  

Разом з тим, судом при вирішенні справи встановлено, що  рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради від 23.02.2005 №166 за ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" було оформлено право власності, серед іншого, на об'єкти, які не підлягають приватизації та є загальнодержавною власністю – набережні, автодорогі загального користування та вивідні канали з акваторією. При цьому, вказані об'єкти не були включені до статутного фонду ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" під час його корпоратизації. Рішення про оформлення права власності, на підставі якого були видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно, було прийнято на підставі актів ввовду в експлуатацію державної комісією закінченого будівництва (реконструкції) об'єкту від 30.07.1974 р.

При цьому, суд звертає увагу на те, що віднесення вищевказаних об'єктів до активів ВАТ “Суднобудівельний завод “Залів” та відображення їх на балансі і в інвентарних картках не свідчить про те, що, ці об'єкти є нерухомим майном, яке може передаватись у власність підприємства.

Проте, дійсніть та законність вказаного рішення виконкому Керченської міської ради та виданих свідоцтв на право власності на нерухоме майно ВАТ «Судобудівний завод «Залів» є предметом окремих спорів у справі господарського суду АРК №2-28/2400-2010 та за адміністративним позовом прокурора м.Керчі.    

Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, вказує, яке саме його право чи охоронюваний інтерес є порушеним, доводячи це належними та допустимими доказами.

Суд не вправі змінювати на власний розсуд предмет або підставу позову та розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, оскільки це суперечить конституційному принципу диспозитивності сторін у судовому процесі.

Враховучи, що суд при вирішенні спору зв'язаний підставою позову і не може самостійно змінювати  підставу позову та виходити за межі позовних вимог при прийнятті рішення за статтею 83 ГПК України, то у суду відсутні правові підстави для визнання договору оренди від 03.05.2006 недійсним у частині передачі у оренду  водної акваторії площею 13600кв.м., автодоріг загального користування площею 3660/3 кв.м. та набережної площею 1122,3кв.м., як укладеного в цієї частині правочину  з недодержанням стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, а саме невідповідності  його вимогам законодавства.

Така ж правова позиція викладена у  постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», яким вказано, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення  завданих угодою №2/24 від 03.05.3006, укладеною внаслідок обману, збитків у подвійному розмірі в сумі 5331523,39грн., у тому числі у вигляді сплаченої суми орендної плати в сумі 22 239,53грн. та 2665761,95грн. неодержаних доходів через заборону використовувати орендоване і власне майно у цілях судноремонту, а також стягнення з цієї суми інфляції в сумі 20066,29грн. та 3% річних в сумі 5226,29грн., задоволенню не підлягають з огляду на відсутність підстав для застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч.2 ст.230 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування підстав виникнення збитків.   Тобто відмова у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору оренди укладеного внаслідок обману, виключає можливість задоволення вимоги про стягення збитків у подвійному розмірі, які заявлені позивачем до відшкодування у зв'язку  з вчиненням цього правочину.  

Крім того, суд зазначає, що стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової  відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки,  шкідливого результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, і  вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (шкодою), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та шкодою.

В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01 квітня 1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 №04-5/239) Вищий господарський суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України). Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Статтею 225 Господарського кодексу України також встановлено, що особа, що вимагає відшкодування збитків повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір завданих збитків,  причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Разом з тим, статтею 226 Господарського кодексу України передбачено, що сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у випадку, якщо вона була своєчасно попереджена іншою стороною про можливе невиконання нею зобов'язань і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього.

Відповідно до ст. 623 ЦК України  розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Проте, всупереч вимогам ст.ст.22,623 ЦК України, ст.224 ГК України та ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України МПП "Кітей" не доведено завдання йому орендодавцем (ВАТ "Суднобудівний завод "Залів") 2665761,95грн. збитків у вигляді неодержаних доходів внаслідок дії наказу ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" №484 від 01.09.2004 про заборону заходу суден у ремонт на МПП "Кітей",  оскільки будучи заздалегідь обізнаним про дію наказу №484 від 01.09.2004 позивач  не вжив заходів щодо запобігання виникненню збитків.

В частині позовної вимоги за зустрічним позовом про відновлення становища, яке існувало в господарських взаємовідносинах МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» до 01.09.2004р., коли ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» виконував умови договору оренди від 27.04.1998р. і не порушував права МПП «Кітей», шляхом зобов'язання ВАТ «Суднобудівний завод  «Залів» виконати свої зобов'язання в натурі у відповідності з ч. 7 ст. 226 ГК України, для чого дію договору оренди від 27.04.1998р. продовжити на 3 роки і 8 місяців, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки продожвення дії договору не є зобов'язанням відповідача виконати зобв'язання  у натурі, а по суті є нічиім іншим як вимога про внесення  змін у договір, яка викладена позивачем у такій спосіб.

Суд відзначає, що нормами чинного законодавства України передбачено можливість продовження строку дії лише чинного правочину. Але, як встановлено судом, договір від 27.04.1998р. втратив чинність внаслідок новації, тобто укладенням нового договору між сторонами від 03.05.2006р.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову в цієї частині.

Позовні вимоги МПП «Кітей» про визнання факту, що ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» був ініціатором підписання договору оренди нежитлового приміщення №2/24 від 03.05.2006р., якій він вчинив для  приховання іншого договору від 27.04.1998, також не підлягають задоволенню з огляду на невірно обраний позивачем спосіб захісту порушеного права, який не передбачено законом. Заявлена позовна вимога не призводить до поновлення порушених прав, а є лише встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право. Неправільно обраний позивачем спосіб захісту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам чинного законодавства і має наслідком відмову у позові.

Інших обґрунтувань своїх зустрічних позовних вимог, ніж ті, що вказані у зустрічній позовній заяві з урахуванням змін до неї та додаткових пояснень підстав позову, позивачем суду не наведено. Заяв про змін підстав позову позивачем за зустрічним позовом суду не подавалось.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача при відмові у позові.

Оскільки позивачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом відмовлено у їх задоволенні. То витрати зі сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодуванню не підлягають.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки судом не прийняті до розгляду додаткові позовні вимогі ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» про стягення інфляції та 3% річних, викладені у заяві про уточнення позовних вимог по даній справі від 02.12.2010 вих.№16/426, за подачу якого позивачем уплачено платіжним дорученням №4668 від 12.11.2010  державне мито у розмірі 237,00грн.,  сума сплаченого мита підлягає поверненню на підставі ст.47 ГПК України у зв'язку з тим, що додаткові позовні вимоги судом не не розглядались.

При зверненні до суду МПП «Кітей»  із заявою про збільшення розміру позовних вимог позивачем за зустрічним позовом не було сплачено у повному обсязі державне мито відповідно до вимог ст. 46 ГПК України.

Відповідно до пп. а, б п.2, ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» (з урахуванням внесених змін) при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом немайнового характеру - 85грн., за позовом майнового характеру - 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте позивач за зустрічним позовом сплатив державне мито за вимогу майнового характеру в сумі 444,79грн. та за вимогу немайнового характеру в суммі 85,00грн. при подачі зустрічного позову,  доплатив 238,85грн. за збільшення розміру позовних вимог, в той час коли заявив до стягення суму в загальному розмірі 5331523,90грн.,  від якої належало сплатити 25500,00грн. Отже, загальна сума державного мита, що підлягає стягненню з позивача за зустрічним позовом в дохід державного бюджету України, складає 25261,15грн. (25500,00грн.-  238,85грн.).

При цьому судом врахована правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у  роз'ясненнях №02-5/78 від 04.03.08р. (із змінами та доповненнями) з вирішення  питань щодо сплати державного мита, відповідно до якої у разі якщо позивач до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в дохід державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні  первісного позову відмовити.

2.          У задовленні зустрічного позову відмовити.

3.          Повернути Відкритому акціонерному товариству «Суднобудівний завод «Залів» (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Танкістів, 4, ЄДРПОУ 14307251; р/р 260059139802 в ФКРУ АТ БФТАК м. Сімферополь, МФО 384889) з державного бюджету України (ЄДРПОУ 34740405, р/р 31115095700002, в ГУ ДК України в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026) 237,00грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням №4668 від 12.11.2010, у зв'язку тим, що уточнена позовна заява по справі №2-31/15871-2007 судом не розглядалась.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Стягнути з Малого приватного підприємства «Кітей»  (98310, АР Крим, м. Керч, вул. П.Осипенко, 31, ЄДРПОУ 25139638)  в дохід Державного бюджету України  (рахунок 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ідентифікаційний код у ЄДРПО України  34740405)  25261,15грн. недоплаченого державного мита за подачу заяви про збільшення розміру позовних вимог.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.