Рішення

від 15.12.2010 по справі 05/316-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05/316-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2010 р.                                                            Справа № 05/316-10

вх. № 9470/6-05

Суддя господарського суду Ольшанченко В.І. 

при секретарі судового засідання Ніколаєнко Д.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Франчука І.О. (довіреність від 07.10.10 р.),

 відповідача - не з'явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріан-1" (м. Харків)  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВАД" (м. Харків)  

про стягнення 53741,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основну суму боргу в розмірі 53741,20 грн., посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №0709 від 01.09.10 р.

Відповідач надав відзив на позов, в якому вказує, що вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

24.11.10 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 15.12.10 р. о 15-30 год.

Після перерви позивач надав правове обґрунтування позовних вимог, в якому вказує, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від свого зобов'язання по поставці товару, посилаючись при цьому на п. 3 ст. 615 ЦК України

Відповідач надав клопотання, в якому просить розгляд справи провести без його присутності.

Розглянувши надане клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.09.10 р. сторони уклали договір №0709 поставки (надалі - договір), за яким постачальник (відповідач) в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, зобов'язується поставити і передати у власність покупця (позивача) продукцію (меблі, інструмент), в подальшому іменується „товар”, в кількості і асортименті, вказаному в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1 договору загальна сума договору становить 53741,20 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник здійснює поставку товару згідно накладної протягом 10 днів з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Платіжним дорученням №424 від 14.09.10 р. позивач перерахував відповідачу 90000,00 грн. в якості оплати по договору поруки від 01.03.10 р. і договору №2 від 01.04.10 р. за товар в сумі 75000,00 грн.

Позивач надав суду листа №25 від 15.09.10 р., в якому він просив відповідача змінити призначення платежу в платіжному дорученні №424 від 14.09.10 р. на таке: „оплата згідно договору поруки від 01.03.10 р. і договору №0709 від 01.09.10 р. за товар в сумі 75000,00 грн.”.

Позивач надав суду листа №36 від 27.09.10 р., в якому він просив відповідача повернути грошові кошти в сумі 53741,20 грн. в зв'язку з невиконанням зобов'язань по п. 3.3 договору №0709 від 01.09.10 р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на вказані листи не дав та гроші не повернув.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не посилається на ч. 2 ст. 693 ЦК України і не просить повернути суму попередньої оплати, а посилається на п. 3 ст. 615 ЦК України, згідно якого внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється, і просить стягнути з відповідача борг.

Позивач не надав суду доказів відмови відповідача від зобов'язань за договором.

Посилання позивача на листи №25 від 15.09.10 р., №36 від 27.09.10 р. суд вважає безпідставними, оскільки: по-перше, вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не надані суду докази вручення або відправки їх відповідачу; по-друге, вказана в платіжному дорученні №424 від 14.09.10 р. сума не відповідає сумі, вказаній в п. 2.1 договору. До того ж відповідач не вправі змінювати призначення платежу, вказаного позивачем в платіжному дорученні №424 від 14.09.10 р.

Посилання позивача на існування у відповідача боргу перед ним суд також вважає безпідставними, оскільки відповідач не має грошового зобов'язання за договором, він зобов'язався тільки поставити товар, і це зобов'язання не припинилося.

Згідно ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Виходячи з вищевикладеного, суд не приймає рішення про задоволення позову, оскільки в даному випадку визнання відповідачем позову суперечить законодавству.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 615, 629, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 78, 82-85 ГПК України,   

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                 Ольшанченко В.І.

Повний текст рішення підписаний 17.12.10 р.