Постанова

від 21.12.2010 по справі 7/354-10-3624

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/354-10-3624

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" грудня 2010 р. Справа № 7/354-10-3624

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Картере В.І., Михайлова М.В.    

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкуренко Л.В., довіреність від 18.05.2009р.

від відповідача: Корнієнко В.Ю., довіреність від 26.11.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Югмар”

на рішення господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2010 року

у справі №7/354-10-3624

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма Тревел”

до відповідача Приватного підприємства „Югмар”

про стягнення 94305,25 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіма Тревел” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Югмар” 94305,25 грн., з яких 73248 грн. заборгованості за надані послуги, 17307,40 грн. інфляційних та 3749,85 грн. трьох відсотків річних, а також про визнання неправомірним невиконання відповідачем домовленості про надання послуг з реалізації авіаквитків в частині не оплати послуг позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2010 року у справі №7/354-10-3624 (суддя Лепеха Г.А.) позов ТОВ „Оптіма Тревел” задоволено частково. З ПП „Югмар” на користь позивача стягнуто 73248 грн. заборгованості, 17307,40 грн. інфляційних, 3749,85 грн. трьох відсотків річних, 943,05 грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 9430,50 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу з огляду на те, що на виконання усної домовленості позивач надав відповідачу послуги по реалізації авіаквитків на загальну суму 9600 доларів США, що на день подання позову становить 73248 грн. Натомість відповідач оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 73248 грн. Окрім того, суд першої інстанції також прийшов до висновку про необхідність задоволення  вимог позивача про стягнення 3% річних та індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦК України. Водночас що стосується вимоги ТОВ „Оптіма-Тревел” про визнання неправомірним невиконання відповідачем домовленості про надання послуг по реалізації 6 авіаквитків для моряків в частині не оплати послуг позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоцільність задоволення цієї вимоги з огляду на наявність вимоги про стягнення з тих же підстав.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, ґрунтування висновків суду на неналежних доказах. За доводами скаржника ПП „Югмар” не має перед позивачем жодних грошових зобов'язань, а тому позовні вимоги ТОВ „Оптіма Тревел” до ПП „Югмар” є безпідставними.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ПП „Югмар”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, наданих до апеляційного господарського суду 21.12.2010р. за вх.№3513-Д1.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що в липні 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Оптіма Тревел” та Приватним підприємством „Югмар” внаслідок електронного листування було досягнуто домовленості про надання послуг по реалізації авіаквитків, відповідно до якої ТОВ „Оптіма Тревел” прийняло на себе зобов'язання надати ПП „Югмар” послуги по реалізації шести авіаквитків, а ПП „Югмар” прийняло на себе зобов'язання прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до виставленого рахунку.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ „Оптіма Тревел” взяті на себе зобов'язання були виконані в повному обсязі, в результаті чого позивачем було направлено відповідачу акт виконаних робіт від 15.07.2010р. (копія - а.с. 39) та рахунок-фактуру №47 від 14.07.2010р. (копія - а.с. 38), які отримані ПП „Югмар” 22.09.2008р. електронною поштою, проте останнім не підписані та не сплачені.

Загальна вартість наданих позивачем послуг склала 9600 доларів США, що на день складення акту виконаних робіт та виставлення рахунку становило 48000 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надав позивачу гарантійний лист (копія мовою оригіналу - а.с. 43, переклад - а.с. 40, 41), в якому зобов'язався перерахувати платіж за авіаквитки на протязі не більш ніж 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Між тим, незважаючи на надання позивачу вказаного гарантійного листа, відповідачем оплату наданих ТОВ „Оптіма Тревел” послуг здійснено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом, при цьому на день подання позову заборгованість ПП „Югмар” перед ТОВ „Оптіма Тревел” склала 73248 грн. (еквівалент 9600 доларів США на дату подання позову).

Згідно з ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати  послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з вищевикладених вимог законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що фактично між сторонами у справі виникли правовідносини з надання послуг по реалізації авіаквитків, про що свідчать конклюдентні дії сторін, а саме: з боку позивача (ТОВ „Оптіма Тревел”) - виставлення відповідачу 22.07.2009р. рахунку-фактури №47 від 14.07.2010р. та акту виконаних робіт від 15.07.2010р., з боку відповідача - замовлення послуг та гарантійний лист про зобов'язання сплатити за послуги протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Разом з тим, фактично у сторін виникли наступні зобов'язання: у ТОВ „Оптіма Тревел” - надати відповідачу послуги по реалізації авіаквитків, у ПП „Югмар” - прийняти надані послуги та здійснити їх оплату.

При цьому позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі внаслідок надання відповідачу послуг на загальну суму 73248 грн. (еквівалент 9600 доларів США на дату подання позову).

Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, не зважаючи на надання позивачу гарантійного листа, в якому зобов'язався перерахувати платіж за авіаквитки на протязі не більш ніж 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, тобто в строк до 27.09.2008р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Оптіма Тревел” про стягнення з відповідача вартості наданих послуг у сумі 73248 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги ТОВ „Оптіма Тревел” про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки інфляційних та 3% річних, надані представником позивача до суду першої інстанції в додатку до позовної заяви (а.с. 10), згідно з якими ТОВ „Оптіма Тревел” було нараховано до сплати відповідачу 17307,40 грн. інфляційних та 3749,85 грн. трьох відсотків річних, та вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Що стосується вимоги ТОВ „Оптіма-Тревел” про визнання неправомірним невиконання відповідачем домовленості про надання послуг по реалізації 6 авіаквитків для моряків в частині не оплати послуг позивача, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоцільність задоволення цієї вимоги з огляду на наявність вимоги про стягнення з тих же підстав.

Водночас слід зазначити, що апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що ПП „Югмар” не було належним чином повідомлено про розгляд справи №7/354-10-3624, у зв'язку з чим не приймало участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме з матеріалів справи вбачається, що ПП „Югмар” було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відповідною відміткою поштового відділення про те, що ухвала суду повертається за закінченням терміну зберігання. При цьому ухвали суду направлялись відповідачу за адресою, яку в т.ч. вказав і сам відповідач в апеляційній скарзі. Між тим, відповідач в судове засідання суду першої інстанції не з'явився. З огляду на викладене, місцевим господарським судом було правомірно розглянуто справу за наявними матеріалами справи за відсутністю представника відповідача, при цьому відповідач за власною ініціативою не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, на ознайомлення з матеріалами справи, взяття участі у судових засіданнях, надання доказів, заявлення клопотань, надання усних та письмових пояснень господарському суду, а також іншими процесуальними правами.

Також, апеляційний господарський суд не погоджується з доводами скаржника про те, що ПП „Югмар” не має перед позивачем жодних грошових зобов'язань, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними висновками господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ „Оптіма Тревел” про стягнення з ПП „Югмар” 94305,25 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2010 року у справі №7/354-10-3624 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Югмар” -  без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 22 грудня 2010 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.І. Картере

М.В. Михайлов