Ухвала від 16.09.2025 по справі 520/970/25

УХВАЛА

16 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 520/970/25

адміністративне провадження № К/990/36252/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року; додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду 25 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за позовом Приватного підприємства «СПЕКТР-СЕРВІС РЕГІОН» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СПЕКТР-СЕРВІС РЕГІОН» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 22 серпня 2024 року №00474830713 та №00474910713.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, адміністративний позов задоволено.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, заяву представника Приватного підприємства «СПЕКТР-СЕРВІС РЕГІОН» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн. У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Приватного підприємства «СПЕКТР-СЕРВІС РЕГІОН» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,0 грн.

1 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року; додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду 25 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення у справі яким відмовити у задоволенні адміністративного позову та додаткової заяви Приватного підприємства «СПЕКТР-СЕРВІС РЕГІОН» у повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як підставу касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року та постанови рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає судом апеляційної інстанції неправильно застосовано абзац другий пункту 42.5, пункт 42.2 статті 42, пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 140/30/20. При цьому скаржник вказав, що вважає нерелевантною до цієї справи постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11112/23, на яку посилались суди попередніх інстанцій. Однак подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів позивача до зазначеної підстави.

Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Стосовно вимог касаційної скарги щодо оскаржуваних додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду 25 березня 2025 року, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №814/1258/16, від 10 жовтня 2018 року у справі №910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі №921/2/18, від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №909/116/19, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, проте не вказує підстави касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга побудована на цитуванні норм законодавства та постанов Верховного Суду й незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, які передбачених, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, в чому саме, на переконання скаржника, полягає порушення норм матеріального і процесуального права судом апеляційної інстанції.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Посилаючись на порушення норм процесуального права, скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Однак, всупереч викладеному, касаційна скарга не містить необхідних посилань та обґрунтувань у зазначеному контексті. Фактично ж доводи касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року; додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду 25 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за позовом Приватного підприємства «СПЕКТР-СЕРВІС РЕГІОН» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію цієї ухвали суду надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська