Ухвала від 16.09.2025 по справі 905/906/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

ПРО відмову у відкритті ПРОВАДЖЕННЯ

У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

16.09.2025 Справа № 905/906/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Сухіна В.А, розглянувши у відкритому засіданні матеріали

заяви кредитора (заявника): Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА ПРОДАКТ (код ЄДРПОУ 42508980)

до боржника: Приватного малого комерційного підприємства Анаіт (84301, Донецька область, місто Краматорськ район, вулиця Двірцева, будинок 23, код ЄДРПОУ 13524638)

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

Представники сторін участь у судовому засіданні не приймали

ВСТАНОВИВ:

02.09.2025 до Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА ПРОДАКТ про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного малого комерційного підприємства Анаіт (код ЄДРПОУ 13524638).

Ухвалою суду від 08.09.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА ПРОДАКТ про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного малого комерційного підприємства Анаіт прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 16.09.2025; витребувано від сторін докази на підтвердження реальності наявності вказаної заборгованості.

Станом на дату засідання до суду надійшли:

15.09.2025 Відзив Приватного малого комерційного підприємства Анаіт на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.

15.09.2025 Клопотання ТОВ МЕДІА ПРОДАКТ про долучення до матеріалів справи копії акту надання послуг станом на 15.05.2025 року за Договором про надання послуг № 15/05-24 від 15.05.2024р. та копії Декларації з податку на прибуток за 2024р з квитанціями.

Судове засідання 16.09.2025 в режимі відеоконференції не відбулося у зв`язку з оголошення повітряної тривоги у м. Харкові. На підставі п.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України суд оголошує про проведення судового засідання без фіксування судового процесу технічними засобами. Представники сторін участь в засіданні суду не приймали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Згідно з частиною другою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт наявності грошових зобов`язань.

Згідно статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

Тож важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Висновок про відмінність у справах про неплатоспроможність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника у порівнянні із вирішенням спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості з боржника у відповідних правовідносинах також зроблено у Постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 01.03.2023 у справі № 902/221/22.

Верховний Суд відзначив, що така відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього.

Беручи до уваги зазначені мотиви задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 зробив наступний правовий висновок.

Аналіз положень процесуального закону - ГПК України дає підстави для висновку, що у справах позовного провадження господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження, який (контроль) здійснюється з метою дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

З огляду на одночасне введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з відкриттям провадження у справі про банкрутство, що передбачено частиною восьмою статті 39 КУзПБ, стадія відкриття провадження у цій категорії справ має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового, оскільки поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

Ураховуючи важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

За твердженням заявника у боржника наявна перед ним заборгованість в розмірі 180 000,00 гривень.

15.05.2024 між сторонами було укладено договір про надання послуг №15/05-24 відповідно до якого Замовник (Приватне мале комерційне підприємство Анаіт, Боржник) надає Виконавцю (ТОВ МЕДІА ПРОДАТ, Заявник) завдання, а Виконавець зобов`язується надавати Замовнику наступні послуги: перевірка контрагентів у зв`язку з використанням платформи та оцінкою ділової репутації підприємства з метою захисту прав та інтересів Замовника; пошук клієнтів та сприяння у укладенні договорів.

Відповідно до пункту 1.3 договору, Винагорода Виконавця є фіксованим і становить 15 000,00 грн на місяць незалежно від обсягу фактично наданих послуг.

При цьому акти виконаних робіт-послуг між сторонами не складаються. Виплата винагороди Замовником здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця щомісяця 1 числа, починаючи з 15 грудня 2024 року.

Як вказує заявник, за період дії договору з 15 травня 2024 року по 15 травня 2025 року підприємство Анаіт мало сплатити на користь Виконавця винагороду в розмірі 15 000,00 грн щомісячно, що в загальному становить 180 000,00 грн.

15.09.2025 заявником до матеріалів справи надано копію акту надання послуг станом на 15.05.2025 року за Договором про надання послуг № 15/05-24 від 15.05.2024р. та копії Декларації з податку на прибуток за 2024р з квитанціями.

З матеріалів справи вбачається, що суд ухвалою від 08.09.2025 зобов`язав сторони заявника та боржника надати до матеріалів справи докази з метою встановлення факту реальності укладання договору. Зокрема, докази відображення в обліку актуальної суми заборгованості, а саме: рахунки (інвойси), виставлені за договором про надання послуг; акти приймання-передачі виконаних робіт або послуг; бухгалтерські довідки щодо відображення господарських операцій за договором; податкову звітність (декларації з ПДВ, податку на прибуток) за період дії договору; звіти, висновки, довідки, аналітичні матеріали щодо перевірки контрагентів та ділової репутації підприємств, складені в межах виконання договору; робочі матеріали (проекти, довідки, електронні повідомлення та інші документи), що містять результати проведеної оцінки (аналізу) щодо контрагентів чи потенційних клієнтів; наказ (розпорядження) про прийняття на роботу особи (осіб), які виконували завдання за договором; внутрішні накази, розпорядження або інші документи, що підтверджують призначення відповідальної особи за проведення оціночних заходів; звіти, висновки, довідки, аналітичні матеріали щодо перевірки контрагентів та ділової репутації підприємств, складені в межах виконання договору; сертифікат (свідоцтво) виконавця про право на проведення оціночної діяльності, що підтверджує його професійну компетенцію та законність проведення оціночних робіт.

Проте, окрім податкової декларації з прибутку за 2024 рік, фактично не надано жодного іншого витребуваного документа.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно з частиною першою статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Частина друга статті 9 цього ж Закону встановлює, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законам (ч.4-6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до умов договору про надання послуг № 15/05-24 від 15.05.2024р. виплата винагороди Замовником здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця щомісяця 1 числа, починаючи з 15 грудня 2024 року.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлений обов`язок платника скласти на дату виникнення податкових зобов`язань податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 187.1 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання послуг є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася перша подія: або дата зарахування коштів від покупця як оплати, або дата фактичного надання послуг, залежно від того, яка з подій сталася раніше.

Оскільки виконавець у даній справі є зареєстрованим платником ПДВ, на нього покладено обов`язок складати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на дату виникнення податкових зобов`язань, у тому числі у випадку фактичного надання послуг незалежно від здійснення замовником їх оплати.

За жодний період виконання послуг податкову накладну суду не надано.

Судова практика Верховного Суду стверджує, що для визнання господарської операції реальною, недостатньо лише формально наявних первинних документів чи накладних, навіть якщо вони відповідають вимогам реквізитів, необхідно також, щоб обставини справи підтверджували, що операція фактично здійснена, що є реальний рух активів, що замовник отримав послуги (товари), і що виконавець мав можливості (матеріальні, трудові, юридичні) виконати ці зобов`язання.

Так, у справі № 160/15514/20 Верховний Суд (постанова від 05.05.2023) наголосив, що податковий кредит може бути сформований лише на підставі операцій, які реально виконані та належно підтверджені первинними обліковими документами та зареєстрованими податковими накладними. Аналогічна правова позиція викладена в Огляді практики КАС ВС щодо оцінки реальності господарських операцій, де підкреслено, що формальна наявність документів не є безумовним підтвердженням фактичного виконання господарських операцій, якщо відсутня логічна та економічна доцільність їх здійснення.

З огляду на викладене, для підтвердження реальності та обсягу виконаних робіт і факту існування господарських правовідносин суд виходить з необхідності дослідження належних доказів, зокрема первинних документів бухгалтерського обліку, а також податкової звітності сторін, оскільки відповідно до статті 1 та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Саме такі документи мають підтвердити фактичне надання виконавцем послуг та виконання (чи невиконання) замовником зобов`язань з оплати.

Варто також звернути увагу, що попри умову договору про щомісячну оплату винагороди, виконавець продовжував надавати послуги замовнику навіть за відсутності оплати. Така поведінка суперечить типовій господарській логіці та принципу еквівалентності зобов`язань, закріпленому в статті 509 ЦК України. Крім того, відповідно до умов договору акт приймання-передачі не передбачався про, що зазначалося і в заяві про відкриття провадження. Проте пізніше сторона надала вказаний акт, що створює додаткові підстави для перевірки реальної фактичної наявності господарських операцій і належності документального підтвердження їх виконання.

Зазначені вище обставини та наявні в матеріалах справи докази не дають суду можливість оцінити реальність укладеного між кредитором та боржником Договору про надання послуг № 15/05-24 від 15.05.2024р, які б підтверджували відображення господарських операцій за доданим до заяви правочином тощо.

Як вбачається із електронної системи «Діловодство спеціалізованого суду» до Господарського суду Донецької області, вже двічі надходили заяви про порушення справи про банкрутство Приватного малого комерційного підприємства «Анаіт». Перша заява у межах справи №?905/522/25 подана ТОВ «Альфа Груп Центр». Друга заява подана тим самим підприємством у межах справи №?905/639/25. У відкритті провадження у межах вказаних справ було відмовлено.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень та АСВП відсутні будь-які відомості щодо проваджень за участю Приватного малого комерційного підприємства «Анаіт» (код ЄДРПОУ 13524638), окрім проваджень 905/639/25 та 905/522/25.

На офіційному сайті державних закупівель PROZORRO також відсутні будь-які відомості про участь боржника.

Наведені у сукупності докази ставлять під сумнів проведення Приватним малим комерційним підприємством «Анаіт» господарської діяльності та розумної мети укладення договору про надання послуг № 15/05-24 від 15.05.2024р. з перевірки контрагентів у зв`язку з використанням платформи та оцінкою ділової репутації підприємства з метою захисту прав та інтересів Замовника та послуг з пошуку клієнтів та сприяння у укладенні договорів

Норми частини шостої статті 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, однак протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.

У випадку необґрунтованості/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на норму частини шостої статті 39 КУзПБ, яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

Виконуючи основну функцію господарського суду під час провадження у справі про банкрутство, що полягає в дотримані балансу захисту публічного та приватного інтересу, з метою не допущення фіктивного банкрутства, як і недопущення доведення боржника до банкрутства, враховуючи встановлений судом факт відсутності у справі достатніх доказів, що могли б свідчити про реальність боргу, покладеного в основу заяви кредитора про порушення відносно боржника справи про банкрутство, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного малого комерційного підприємства «Анаіт» (код ЄДРПОУ 13524638) на підставі ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

Водночас заявник не позбавлений права звернутися до господарського суду як позивач у порядку позовного провадження з позовом про стягнення заборгованості з боржника ТОВ « Анаіт» за надані послуги, якщо вважає, що його право порушено.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ст.ст.1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІА ПРОДАКТ про банкрутство Приватного малого комерційного підприємства «Анаіт» (код ЄДРПОУ 13524638).

Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.

Ухвалу складено та підписано 16.09.2025.

Суддя Е.В. Зекунов