Постанова від 10.09.2025 по справі 910/13201/24

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13201/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Кондратюк Л. Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Сибіга О. М., Кравчук Г. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВМ Інвест" до територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визнання права власності,

за участі:

представника позивача - Нестеришина Т. С.,

представника відповідача - Пилипчук І. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "НВМ Інвест" (далі - ТОВ "НВМ Інвест") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:339:0015, площею 0,0350 га, розташовану у місті Києві на вул. Князів Острозьких, 19/1.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач заперечує факт виникнення у позивача права власності на землю внаслідок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташовано на цій земельній ділянці.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 16.07.2020 в Електронній торговій системі "Прозорро.Продажі" відбувся аукціон № UA-PS-2020-06-000061-3 з продажу об`єкта малої приватизації - нежитлової будівлі літ. "А" загальною площею 654,7 кв. м, розташованої у місті Києві на вул. Московській (після перейменування - Князів Острозьких), буд. 19/1 (будівля).

4. Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-000061-3, сформованого 16.07.2020 та затвердженого наказом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.07.2020 № 74/3-ПР, переможцем аукціону, який запропоновував найвищу ціну - 22 500 002,00 грн, було визнано ТОВ "НВМ Інвест" (початкова ціна складала 4 919 980,30 грн). Ціна продажу будівлі разом з податком на додану вартість склала 27 000 002,40 грн.

5. 12.08.2020 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (як продавцем) та ТОВ "НВМ Інвест" (як покупцем) було укладено та нотаріально посвідчено договір № 44/20 купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було продано ТОВ "НВМ Інвест" об`єкт малої приватизації - будівлю за 27 000 002,40 грн.

6. 11.09.2020 за ТОВ "НВМ Інвест" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на будівлю (реєстраційний номер запису про право власності 38155014).

7. При цьому пунктом 1.4 договору купівлі-продажу сторони визначили, що відчужувана будівля розташована у межах земельної ділянки площею 0,0350 га, яка має обліковий код 82:339:0007.

8. Питання щодо землекористування та землевідведення за умовою пункту 1.5 договору купівлі-продажу будівлі вирішується новим власником самостійно в установленому чинним законодавством порядку.

9. Земельній ділянці площею 0,0350 га, на якій розташована будівля, був присвоєний кадастровий номер 8000000000:82:339:0015.

10. Позивач стверджує, що набув право власності на земельну ділянку, на якій розташована придбана ним будівля, виходячи з принципу єдності долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

12. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що матеріалами справи доведено, що на час укладення договору купівлі-продажу будівлі земельна ділянка не мала кадастрового номера, тобто була несформованою як об`єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України (редакції на час укладення договору). Суд зазначив, що відсутність, у даному випадку кадастрового номера земельної ділянки на час відчуження будівлі, унеможливлює застосування до даних правовідносин і правового регулювання статей 377 ЦК України та 120 ЗК України (визначені позивачем правові підстави виникнення права власності), оскільки ці правові норми суттєвою умовою визначають саме наявність кадастрового номера земельної ділянки. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів щодо прийняття Київською міською радою рішення про передачу у власність позивачу спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:339:0015, що унеможливлює надання йому примусового судового захисту.

13. Суд також дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належним та ефективним способам захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні даного позову. При цьому суд вказав, що заявлена позивачем вимога про визнання його права власності на земельну ділянку за своїм змістом є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Проте вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.

14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 скасоване та прийнято нове рішення про задоволення позову.

15. Визнано за ТОВ "НВМ Інвест" право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:339:0015, площею 0,0350 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Князів Острозьких, 19/1, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

16. Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "НВМ Інвест" витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 948,40 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та судові витрати на проведення судової експертизи в розмірі 24 000,00 грн, а також судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 25 422,60 грн.

17. Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Оскільки будівля та земельна ділянка під нею існували та перебували станом на 2004 рік у комунальній власності територіальної громади міста Києва, це свідчить про те, що земельна ділянка під будівлею була об`єктом цивільних прав та вважалася сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

18. За висновком апеляційного суду, враховуючи те, що власником і будівлі, і земельної ділянки, на якій вона розміщена, був один і той самий суб`єкт - територіальна громада міста Києва, то внаслідок відчуження будівлі позивачу автоматично в силу приписів частини першої статті 377 ЦК України, частини першої статті 120 ЗК України до позивача перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля.

19. Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивачем заявлено вимогу про визнання права, а не про встановлення факту, який має юридичне значення, як помилково зазначив суд першої інстанції, у зв`язку з чим обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним та таким, що відповідає нормам статті 392 ЦК України та статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Короткий зміст касаційної скарги

20. У касаційній скарзі Київська міська рада просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

21. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні апеляційним судом оскаржуваної постанови без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 990/167/24, щодо дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

22. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 120 ЗК України до правовідносин реалізації об`єкта комунальної власності (окремо стоячої будівлі) в процесі приватизації.

23. Обґрунтовуючи пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що апеляційним судом не досліджено та не надано оцінки протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-26-000061-3, договору № 44/20 купівлі-продажу нежитлової будівлі та рішенню про відмову в проведенні реєстраційних дій від 09.04.2024 № 72508078 в сукупності та кожному окремо.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

24. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НВМ Інвест" просить касаційне провадження у справі, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, закрити, а в решті - касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

25. Позивач наполягає на тому, що спірна земельна ділянки під будівлею була об`єктом цивільних прав та вважалася сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера; право власності на неї належало територіальній громаді міста Києва; перехід права власності на вказану земельну ділянку до позивача як нового набувача майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися землею, у зв`язку з чим необхідність прийняття відповідного рішення Київською міською радою про передання земельної ділянки у власність позивача відсутня; принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди є імперативним правилом законодавства та його застосування не залежить від наявності/відсутності відповідної умови про це в договорі купівлі-продажу та/або умовах електронного аукціону.

Позиція Верховного Суду

26. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Щодо підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

28. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

30. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

31. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

32. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

33. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див., зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

34. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

35. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, судова колегія виходить з такого.

36. Так, у справі № 990/167/24, на яку посилається скаржник, предметом позову були вимоги фізичної особи до Президента України про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду звернення фізичної особи з питання звернення Президентом України до Конституційного Суду України з конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення окремих норм Конституції України та зобов`язання Президента України вчинити певні дії, а саме розглянути звернення фізичної особи-позивача та надати письмову відповідь за наслідками розгляду.

37. Переглядаючи справу № 990/167/24 в касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду застосовувала до спірних відносин положення Конституції України щодо повноважень Президента України та звернень громадян, а також положення Закону України "Про звернення громадян", норми Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25.06.2019, норми Кодексу адміністративного судочинства України.

38. Натомість, обставини справи, що переглядається, а також зміст спірних правовідносин сторін та їх правове регулювання є відмінними від обставин справи № 990/167/24, а застосовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 990/167/24 норми права не підлягають до застосування у справі, що переглядається.

39. Отже, правовідносини у справі № 990/167/24 не є подібними до правовідносин у справі № 910/13201/24, а тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане скаржником для порівняння судове рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

40. Тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

41. Стосовно тверджень скаржника про недослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів, зокрема, протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-06-26-000061-3, договору № 44/20 купівлі-продажу нежитлової будівлі та рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 09.04.2024 № 72508078, то Суд зазначає таке.

42. Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

43. Отже, якщо підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України визнані необґрунтованими, то у скаржника не виникає права вимагати скасування судового рішення з підстав порушення судом норм процесуального права, за таких обставин перегляд судового рішення у касаційному порядку з цієї підстави є неможливим. Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 915/1734/18 та у постанові Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 910/18249/19.

44. Враховуючи, що підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи, як неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів не можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

45. Судові рішення у цій справі оскаржуються Київською міською радою також з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

46. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

47. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

48. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 120 ЗК України в сукупності з приписами частини шостої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", якими передбачено, що якщо право користування земельною ділянкою, на якій розташована приватизована окремо стояча будівля, не оформлено або така земельна ділянка не перебуває у користуванні жодної особи, власник земельної ділянки вживає заходів для передачі в оренду покупцю об`єкта приватизації земельної ділянки в частині, необхідній для обслуговування і використання приватизованого об`єкта за призначенням, у шестимісячний строк з моменту реєстрації покупцем права власності на об`єкт приватизації.

49. На переконання скаржника, оскільки земельна ділянка під об`єктом приватизації не була сформована та не перебувала у користуванні, ТОВ "НВМ Інвест" було зобов`язане оформити право оренди на земельну ділянку, про що було вказано у листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2022 № 0570202/1-15276.

50. Правовою підставою для набуття права власності позивач вважає правові норми статей 377 ЦК України та 120 ЗК України.

51. Так, відповідно до статті 377 ЦК України (редакція на час набуття права власності позивачем на будівлю) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки є істотними умовами договору.

52. Наведене правове регулювання відповідає вимогам частини шостої статті 120 ЗК України (редакція на час укладення договору): істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на будівлю є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на будівлю.

53. Водночас порядок здійснення заходів з приватизації державного майна та укладення цивільно-правових договорів за результатами приватизації регламентований спеціальними нормами Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

54. Згідно із частиною третьою статті 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна обов`язково зазначаються, зокрема, дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними.

55. Крім того, абзацом 5 частини шостої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що у разі, якщо права користування такою земельною ділянкою, визначеною в абзаці четвертому цієї частини, не оформлено або така земельна ділянка не перебуває у користуванні жодної особи, власник земельної ділянки вживає заходів для передачі в оренду покупцю об`єкта приватизації земельної ділянки в частині, необхідній для обслуговування і використання приватизованого об`єкта за призначенням, у шестимісячний строк з моменту реєстрації покупцем права власності на об`єкт приватизації.

56. Судами установлено, що на час укладення договору купівлі-продажу будівлі земельна ділянка площею 0,0350 га, яка має обліковий код 82:339:0007, не мала кадастрового номера, тобто була несформованою як об`єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України (у редакції на час укладення договору). Формування земельної ділянки площею 0,0350 га на вул. Князів Острозьких, 19/1 у м. Києві та присвоєння їй кадастрового номера 8000000000:82:339:0015 відбулось у січні 2022 року.

57. Оскільки відповідна земельна ділянка на дату приватизації будівлі не була сформована, то в інформаційному повідомленні про приватизацію, а також у договорі купівлі-продажу від 12.08.2020 було зазначено, що питання про землекористування та землевідведення вирішується новим власником самостійно в установленому чинним законодавством порядку.

58. Отже, зважаючи на викладене, покупець, керуючись умовами договору купівлі-продажу, зобов`язаний самостійно звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з відповідним клопотанням про передачу у користування земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ЗК України.

59. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що на час набуття земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:339:0015 правового статусу об`єкта цивільних прав у січні 2022 року, законодавцем було змінено правове регулювання статті 120 ЗК України та внесено пряме виключення при застосуванні цієї норми для земель державної та комунальної власності щодо одночасного переходу права власності на земельну ділянку до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на такій земельній ділянці.

60. Так, відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

61. Частиною одинадцятою статті 120 ЗК України (в редакції станом на 01.01.2022) передбачено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

62. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

63. Відповідно було змінено і правове регулювання статті 337 ЦК України та встановлено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

64. З наведеного вбачається, що правові механізми статей 377 ЦК України та 120 ЗК України у даному випадку не можуть бути правовою підставою для автоматичного виникнення у позивача права власності на земельну ділянку комунальної власності з огляду на законодавчо встановлені обмеження.

65. При цьому позивач як покупець об`єкта приватизації з урахуванням положень абзацу 5 частини шостої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" зобов`язаний оформити право користування (оренди) земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщена приватизована будівля та яка не перебуває у користуванні у користуванні жодної особи, в порядку, передбаченому статтями 123, 124 ЗК України.

66. Верховний Суд зазначає, що надання земельної ділянки комунальної форми власності у приватну власність є виключними повноваженнями органу місцевого самоврядування. Проте суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вийшов за межі своїх повноважень, підмінивши собою орган місцевого самоврядування, та за відсутності в матеріалах справи доказів щодо прийняття Київською міською радою рішення про передачу у власність позивачу спірної земельної ділянки визнав за позивачем право власності на спірну земельну ділянку у непередбачений законом спосіб.

67. Таким чином, укладений між сторонами у справі договір купівлі-продажу будівлі від 12.08.2020 є підставою для оформлення позивачем права оренди на земельну ділянку в частині, необхідній для обслуговування і використання приватизованого об`єкта за призначенням. Водночас факт укладання договору купівлі-продажу в процесі приватизації окремо стоячої будівлі, розташованої на земельній ділянці комунальної власності, не є підставою для автоматичного виникнення у позивача (як покупця об`єкта приватизації) права власності на таку земельну ділянку.

68. За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що внаслідок відчуження будівлі позивачу автоматично в силу приписів частини першої статті 377 ЦК України, частини першої статті 120 ЗК України до позивача перейшло право власності на земельну ділянку комунальної власності, на якій розташована будівля, є помилковим.

69. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

71. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

72. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Судові витрати

73. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

74. Судовий збір, сплачений відповідачем за перегляд постанови суду апеляційної інстанції у суді касаційної інстанції, покладається на позивача.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Київської міської ради, відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13201/24 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВМ Інвест" на користь Київської міської ради 33 896,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач