Постанова від 02.09.2025 по справі 935/2270/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 935/2270/19

провадження № 51-1587 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2025 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Брусилівський районний суд Житомирської області вироком від 02 листопада 2023 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, визнав ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдав за недоведеністю його вини.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_6 з 2016 року обіймав посаду Коростишівського міського голови, був службовою особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування та наділеною організаційно-розпорядчими повноваженнями.

Протягом 2017 року ОСОБА_6 від імені Коростишівської міської ради як замовника уклав 14 договорів із суб`єктами підприємницької діяльності на проведення ремонту вулично-дорожньої мережі Коростишівської міської об`єднаної територіальної громади.

В період з 01 квітня до 26 грудня 2017 року ОСОБА_6 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не перевіривши обсяги та вартість фактично виконаних робіт, зазначених в актах приймання виконаних робіт до кожного з договорів окремо, підписав Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2В та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ - 3, обсяги виконаних робіт та витрат в яких були завищені, чим завдав збитків місцевому бюджету Коростишівської міської об`єднаної територіальної громади на загальну суму 806 518 грн 80 коп.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:

- безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про недопустимість доказів, отриманих за запитом слідчого з іншого кримінального провадження, не врахувавши положення ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);

- не перевірив та не спростував доводів про те, що суд першої інстанції не зазначив, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання стороною обвинувачення доказів, визнаних недопустимими;

- необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів;

- постановив ухвалу з порушеннями вимог статей 412, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Тобто закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що доводи касаційної скарги прокурора заслуговують на увагу з огляду на таке.

Брусилівський районний суд Житомирської області вироком від 02 листопада 2023 року виправдав ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, за недоведеністю його вини.

Не погоджуючись із цим вироком, прокурор подав апеляційну скаргу та, покликаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив його скасувати й ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та призначити йому відповідне покарання.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував, зокрема, тим, що сторона обвинувачення повністю довела винуватість ОСОБА_6 зібраними під час досудового розслідування доказами, однак суд першої інстанції не надав їм належної оцінки та дійшов хибного висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.

За наслідками апеляційного провадження суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, визнав доводи прокурора необґрунтованими та зазначив про те, що обставини, які були підставою для обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 367 КК та на які посилався прокурор, були предметом дослідження суду першої інстанції, який надав їм правильну оцінку.

Апеляційний суд також дійшов висновку, що сторона обвинувачення під час судового розгляду не довела поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.

Однак свої висновки апеляційний суд належним чином не обґрунтував, недостатньо перевірив викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи, не навів їх власного аналізу та послався на ті ж самі докази й обставини, які оспорювались, фактично продублювавши висновки місцевого суду в частині визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими.

Зокрема, суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив доводів прокурора:

- про те, що ОСОБА_6 як міський голова не забезпечив належного технічного нагляду при організації проведення ремонту вулично-дорожньої мережі громади та перевірки достовірності внесених даних фактичним обсягам виконаних робіт, попри те, що був наділений такими повноваженнями;

- про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими висновки будівельно-технічної та почеркознавчої експертиз через недотримання порядку отримання тимчасового доступу до речей і документів, натомість залишивши поза увагою приписи ст. 93 КПК про можливість слідчого збирати докази шляхом витребування та отримання речей, документів, відомостей, висновків експертів від органів державної влади, установ та організацій, службових та фізичних осіб.

Відтак Суд уважає, що суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався вимог ст. 419 КПК та ретельно не перевірив викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів, не надав на них вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

За приписами ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Положення цієї норми слід розглядати як такі, що автоматично висувають вимогу про нове дослідження доказів у суді апеляційної інстанції кожного разу, коли йдеться про скасування виправдувального вироку.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, але в ситуації, коли перед апеляційним судом ставиться питання про скасування виправдувального вироку і постановлення обвинувального вироку, цей принцип висуває більш суворі вимоги, ніж у разі скасування чи зміни обвинувального вироку, оскільки в такому випадку висновок про винуватість чи невинуватість особи робить безпосередньо апеляційний суд, який у зв`язку із цим має забезпечити всі гарантії права на справедливий судовий розгляд.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор в апеляційній скарзі, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 через його виправдання, просив повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та долучені судом першої інстанції докази на їх підтвердження.

Суд апеляційної інстанції відмовив прокурору у задоволенні клопотання, не навівши при цьому переконливих мотивів свого рішення.

За обставин того, що прокурор в апеляційній скарзі на виправдувальний вирок зазначав про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просив ухвалити обвинувальний вирок, з метою належного забезпечення в кримінальному провадженні реалізації права сторони обвинувачення на апеляційне оскарження необґрунтованого судового рішення, відповідно до положень ч. 6 ст. 22 КПК суд апеляційної інстанції мав створити необхідні для цього умови, в тому числі й шляхом повторного дослідження всіх доказів.

Проте, суд апеляційної інстанції не виконав указаних вимог процесуального закону, не надав належної оцінки зібраним доказам, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження обставин у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 та дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості вироку місцевого суду.

За цих обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2025 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3