Ухвала від 17.09.2025 по справі 400/11739/24

УХВАЛА

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа №400/11739/24

адміністративне провадження № К/990/31518/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Соколова В.М., Жука А.В.,

перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у видачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 видати на ім`я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків задоволено.

Продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року апеляційну скаргу. повернуто скаржнику.

Відповідач повторно подав апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року. Відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та несплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року. Відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 р.

24 липня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2025 року клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у цій справі. Касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження та документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.

25 серпня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» скаржник надіслав до Верховного Суду заяву про поновлення процесуального строку та клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому скаржник просить продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, тобто з цього слідує, що поданий процесуальний документ є по суті клопотанням про продовження процесуального строку.

На підставі службової записки судді-доповідача Уханенка С.А. від 16 вересня 2025 року № № 35850/25 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з відпустками суддів Кашпур О.В. та Радишевської О.Р., які входять до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну суддів Кашпур О.В. та Радишевської О.Р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Уханенко С.А та судді Жук А.В., Соколов В.М.

Так, в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник посилається на введення воєнного стану в Україні.

Перевіривши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Відтак, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Колегія суддів зазначає, що сам факт запровадження на території України воєнного стану, не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.

КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану», згідно з статтею 10 якого у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Таким чином, в силу вимог закону, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.

Відповідно до правової позиції наведеної Верховним Судом в ухвалі від 13 вересня 2022 року у справі № 990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року, у пункті 59 якої зауважується, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Згідно правової позиції Верховного Суду, сформованої у постановах від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22 та від 16 лютого 2023 року у справі № 640/7964/21, лише факт введення воєнного стану в Україні не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Під час вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі, колегія суддів враховує такі висновки Верховного Суду.

Верховний Суд зауважує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Посилання скаржника лише на введення воєнного стану на території України, здійснення заходів по стримуванню збройної агресії рф з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України у визначених районах, не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги для органу державної влади без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану, здійснення відповідних заходів, вплинули на його роботу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.

Неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання касаційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що за приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Верховний Суд наголошує, що надання процесуальних переваг одній із сторін, в тому числі шляхом поновлення строку на касаційне оскарження, пропуск якого складає лише 1 день, нівелює закладені законодавцем принципи адміністративного судочинства в частині процесуальної рівності.

Отже, враховуючи те, що інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених скаржником підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.

Пунктом четвертим частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Відтак, враховуючи відмову у відкритті касаційного провадження через пропуск процесуального строку звернення до суду касаційної інстанції, Верховний Суд не розглядає клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині необхідності сплати судового збору.

Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у цій справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов А.В. Жук