Постанова

від 12.09.2006 по справі 9/471ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/471ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12.09.06                                                                                 Справа № 9/471ад

Судова колегія у складі Ворожцов А.Г. –головуючого, Батюк Г.М., Лісовицького Є.А., розглянувши матеріали справи за позовом

Корпораціі «Гранд», м. Луганськ,

до  1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

     2. Відділення державного казначейства України в Ленінському районі м. Луганська

про бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1006022 грн.

в присутності представників:

від позивача –Козин В.М., адвокат, дов. б/н від 03.07.06,

від 1-го відповідача –не прибув,

від 2-го відповідача –не прибув.

Суть спору: позивач звернувся з позовом про:

-          зобов'язання податкового органу зробити висновок про суми відшкодування ПДВ позивачу на суму 1006022 грн. та направлення його до відділення державного казначейства в Ленінському районі м. Луганська (далі –ВДК),

-          зобов'язання ВДК здійснити виплату позивачу бюджетне відшкодування заборгованості з ПДВ у розмірі 1006022 грн. шляхом перерахування цієї суми з Державного бюджету.

У попередньому засіданні позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог та виклав їх у наступній редакції:

1. Зобов'язати Ленінську МДПІ у м. Луганську зробити висновок про суми відшкодування ПДВ корпорації «Гранд»на суму 1006022 грн. за квітень 2006 року та направити його до ВДК для виконання.

2. Зобов'язати ВДК здійснити виплату корпорації «Гранд»бюджетного відшкодування заборгованості з ПДВ у розмірі 1006022 грн. за квітень 2006 року шляхом перерахування цієї суми з державного бюджету на рахунок позивача.

3. Стягнути з 1-го та другого відповідачів судові витрати солідарно.

2-й відповідач, ВДК у Ленінському районі, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

1-й відповідач, Ленінська МДПІ, відзивом на позовну заяву від 01.08.06р. № 22941/10 просить у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Позивачем дійсно було подано заяву 16.05.06р. про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній у податковій декларації з ПДВ за квітень 2006 року. Згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування, розмір суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 1006022 грн.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі –Закон про ПДВ) податковим органом був виданий наказ № 796 від 18.07.06р. щодо призначення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування ПДВ. Оскільки позивач не допустив фахівців податкової служби до проведення перевірки, мотивуючи свої дії відсутністю підстав для проведення перевірки, податковий орган не має можливості зробити висновок щодо правомірності або не правомірності заявленої до відшкодування суми ПДВ у розмірі 1006022 грн.

Крім того, у позивача на момент звернення з позовом та порушення провадження у справі не існувало права на звернення з цим позовом, оскільки відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ встановлено 30-денний термін для проведення невиїзної документальної перевірки. Другим реченням цього пункту встановлено додатковий термін для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, який на момент звернення позивача до суду ще не сплинув. Таким чином позивач не мав підстав стверджувати, що податковий орган невчасно здійснив відшкодування ПДВ.

В обгрунтування своїх вимог позивач виклав таке.

Позивач у звітному періоді –березні 2006 року здійснював господарську діяльність, в результаті якої ПДВ за цей період має від'ємне значення та складає 1011401 грн., що відображено у рядку 18.2 податкової декларації з ПДВ від 14.04.06р. У рядку 22.2 податкової декларації з ПДВ позивач зазначив, що сума податкового кредиту у розмірі 1011401 грн. входить до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

За результатами господарської діяльності у квітні 2006 року у позивача склалося позитивне значення ПДВ у розмірі 5379 грн., яке відображене у рядку 20 податкової декларації з ПДВ від 16.05.06р., та при складанні цієї декларації позивач зменшив від'ємне значення ПДВ, яке складає суму 1006022 грн. Відповідно до пп. 7.7.2 –7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ позивач прийняв рішення про відшкодування з бюджету від'ємного значення ПДВ і до податкової декларації з ПДВ за квітень 2006 року позивач надав податковому органу коректований розрахунок сум ПДВ, а у рядку 25 зазначеної декларації вказав суму бюджетного відшкодування у розмірі 1006022 грн. 16 травня 2006 року позивач подав 1-му відповідачу заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

На думку позивача податковий орган, відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, повинен був провести камеральну перевірку позивача у період з 17.05.06р. по 15.06.06р. та у період з 16.06.06р. по 20.06.06р. надати 2-му відповідачу, ВДК, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, а 2-й відповідач відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.6 ст. 7 Закону повинен був перерахувати на рахунок позивача суму бюджетного відшкодування до 27.06.06р., але до цього часу відшкодування не відбулося.

Позивач зазначив, що всі податкові накладні за всіма оподаткованими операціями відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ та включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2006 року, за отримані товари позивач сплатив грошовими коштами у безготівкової формі, у т.ч. ПДВ у розмірі 1367560 грн.

Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, судова колегія дійшла висновку про наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене відповідно до цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8 -1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

    - придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового  кредиту  виникає  незалежно від  того,  чи  такі  товари  (послуги)  та  основні  фонди почали використовуватися   в   оподатковуваних    операціях    у    межах господарської   діяльності   платника  податку  протягом  звітного податкового періоду,  а також  від  того,  чи  здійснював  платник податку   оподатковувані   операції   протягом   такого   звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.8 Закону про ПДВ бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначена норма дає загальне поняття бюджетного відшкодування і безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Іншою нормою Закону про ПДВ є пп. 7.7.1, за яким сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному   значенні   суми,   розрахованої   згідно   з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього  податку,  що  виник  за  попередні податкові  періоди  (у  тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону),  а при його  відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.4 Закону про ПДВ платник   податку,   який   має   право  на  одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення  повної суми  бюджетного  відшкодування,  подає  відповідному  податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення  такої  повної суми  бюджетного  відшкодування,  яка  відображається у податковій декларації.  При цьому платник податку в п'ятиденний термін  після подання  декларації  податковому  органу  подає  органу Державного казначейства України копію  декларації,  з  відміткою  податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації   додаються    розрахунок    суми    бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.5 Закону про ПДВ протягом  30  днів,  наступних   за   днем   отримання податкової  декларації,  податковий  орган проводить документальну невиїзну  перевірку  (камеральну)  заявлених  у  ній   даних.   За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування  було  зроблено  з   порушенням   норм   податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення    достовірності    нарахування    такого    бюджетного відшкодування.

Податковий  орган  зобов'язаний  у  п'ятиденний  термін після закінчення   перевірки   надати   органу  державного  казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій»суди при здійсненні правосуддя повинні забезпечувати на засадах верховенства права захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Враховуючи наведені норми Закону про ПДВ для прийняття рішення за цією справою судова колегія за матеріалами справи дослідила податкові зобов'язання і податковий кредит позивача, операції з поставки товарів між позивачем і його контрагентами, що вплинули на податковий кредит звітного періоду і робить висновок про наявність права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 1006022 грн.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. № 509-ХІІ з наступними змінами (далі –Закон 509), на органи податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів.

Відповідно до ст. 10 Закону 509 встановлені функції державних податкових інспекцій, у т.ч. здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, забезпечення обліку податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків у т.ч. податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків інших платежів.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у т.ч. операції з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Згідно з п. 4 Положення про Державне казначейство України, затв. постановою КМУ від 21.12.05р. № 1232, до завдань казначейства віднесено здійснення за поданям органів стягнення повернення з бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів тощо.

Відповідно до п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.97р. № 209/72 (в редакції наказу ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.01р. № 200/86, зареєстрованому в Мін'юсті України 08.06.01р. за № 489/5680, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Вимогу позивача про зобов'язання Ленінської МДПІ у м. Луганську зробити висновок про суми відшкодування ПДВ корпорації «Гранд» на суму 1006022 грн. за квітень 2006 року та направити його до ВДК для виконання судова колегія вважає такою, що не відповідає визначеним законом матеріально-правовим способом захисту порушеного права з огляду на наступне.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів із бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Отже, законом визначений порядок відшкодування бюджетної заборгованості, яким не передбачено надання платнику податку висновку про її наявність державними податковими інспекціями.

За таких обставин позов слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, корпорації «Гранд», код ЄДРПОУ 30516291, 91011, м. Луганськ, вул. Сосюри, 137, на рахунок 26003003560410 в ЛФ АБ «Брокбізнесбанк», МФО 304632, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2006 року у розмірі 1006022 грн.

3.  Стягнути з Державного бюджету України з рахунку 31111095600006, банк –УДК в Луганській області, одержувач –ВДК Ленінського р-ну м. Луганська, МФО 804013, код 24046582, КБК 22090200, символ звітності 095, на користь позивача, корпорації «Гранд», код ЄДРПОУ 30516291, 91011, м. Луганськ, вул. Сосюри, 137, на рахунок 26003003560410 в ЛФ АБ «Брокбізнесбанк», МФО 304632, судові витрати у розмірі 1700 грн. 00 коп.

4.  В решті позовних вимог відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.09.2006р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                             А.Г.Ворожцов

Судді                                                                                Г.М. Батюк

                                                                                          Є.А.Лісовицький