Постанова від 18.09.2025 по справі 2-н-42/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 2-н-42/09Провадження № 22-ц/821/1616/25Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів:Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря -Глущенко І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаМироненко МариниДмитрівни наухвалу Корсунь-Шевченківськогорайонного судуЧеркаської областівід 30липня 2021року уцивільній справіза заявоюАкціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»,в особіфіліїЧеркаського обласногоуправління АТ«Ощадбанк» пропоновлення строкудля пред`явленнявиконавчого документадо виконаннята видачудубліката виконавчогодокумента,-

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року АТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документа. Просило визнати поважними причини пропуску строку для пред`явлення судового наказу № 2-н-42/09 Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2009 до виконання, поновити пропущений строк для пред`явлення вказаного судового наказу до виконання та видати дублікат судового наказу № 2-н-42/09 Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2009.

В обґрунтування заяви зазначало, що 12.04.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Васильківського МУЮ Бубликом Р. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2009 у справі 2-н-42/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаське обласне управління АТ «Ощадбанк» боргу у сумі 163690,13 грн, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» про направлення виконавчого документа на виконання по територіальності до ВДВС Корсунь-Шевченківського РУЮ.

Вказувало, що відсутні відомості про відкриття та стану виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 .

До Корсунь-Шевченківського РВ ДВС представник Банку звернувся з адвокатським запитом з проханням повідомити про стан виконавчого провадження.

Згідно відповіді Корсунь-Шевченківського РВ ДВС від 24.05.2021 за № 7664 повідомлено Банк, що виконавче провадження направлено за належністю ВДВС Васильківського МУЮ.

11.06.2021 ВДВС Васильківського МУЮ повідомило, що виконавче провадження направлено за належністю по територіальності за місцем реєстрації боржника.

Відтак, вважали, що судовий наказ був втрачений з вини органів виконавчої служби.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30.07.2021 заяву АТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено. Поновлено строк пред`явлення до виконання судового наказу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2009 у цивільній справі № 2-н-42/09. Видано дублікат судового наказу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2009 у цивільній справі № 2-н-42/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором № 154-07 від 27.07.2007.

Задовольняючи заяву Банку, суд першої інстанції виходив із того, що виконавче провадження відновлено не було і стягувачу стало про це відомо 01.07.2019.

Суд дійшов висновку, що виконавчий документ № 2-н-42/09 міг бути пред`явлений до виконання у строк з 13.04.2016 до 12.04.2019.

Таким чином, стягувач дізнався про втрату виконавчого листа після спливу строків його пред`явлення до виконання.

Судом встановлено та належними доказами доведено як факт втрати судового наказу від 28.10.2009 у справі № 2-н-42/09, так і факт наявності поважних причин пропущення строку для пред`явлення його до виконання, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Не погоджуючись з ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30.07.2021, представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко М. Д. оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі вказує, що стягувач ще 01.07.2019 отримав повідомлення про фактичну втрату виконавчого документа. Проте до суду з відповідною заявою він звернувся лише у 2021 році, тобто більш ніж через два роки після отримання інформації про втрату.

Крім того, для повноти розгляду даної справи звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що право власності на предмет застави (автомобіль) було припинене у зв`язку зі зверненням стягнення на нього.

Таким чином, дії ОСОБА_1 не мають ознак злісного ухилення від виконання зобов`язань, а сам боржник лише прагне реалізації свого права на справедливий і законний розгляд питання, з урахуванням фактичного перебігу подій та реальних підстав для відмови як у видачі дубліката виконавчого документа, так і у поновленні строків для його пред`явлення до виконання.

Скаржник вважає оскаржуване судове рішення таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а отже таким, що підлягає скасуванню.

Вказує, що суд не лише не зазначив у мотивувальній частині рішення про наявність доказів, а й фактично визнає поважною причину пропуску, яка взагалі не була з`ясована.

Зазначає, що боржник не був повідомлений про розгляд заяви про видачу дубліката судового наказу, не отримав судового рішення в момент його ухвалення та дізнався про нього випадково, лише після арешту коштів у 2025 році.

Вважає, що є наявні всі належні правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» про поновлення строку на пред`явлення судового наказу до виконання та видачу його дубліката.

13.08.2025 через засоби поштового зв`язку на адресу Черкаського апеляційного суду від АТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Вказує, що 23.09.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 66934225. Апеляційна скарга подана майже через чотири роки.

Зазначає, що боржник обізнаний ще з 2021 року, так як ще 30.09.2021 скаржник особисто звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. із заявою про ознайомлення з виконавчим провадженням.

Вказує на зловживання скаржником процесуальними правами, оскільки свідомо не оскаржував ухвалу, не заявляв про порушення і звернувся лише після арешту коштів у 2025 році, щоб заблокувати стягнення.

Звертає увагу, що продаж заставного майна не припиняє обов`язку погасити залишок боргу, а в даному випадку сам продаж визнаний судом недійсним, тому наведений в апеляційній скарзі довід не має жодної правової сили і не впливає на законність ухвали від 30.07.2021.

Просить описану модель поведінки скаржника визнати зловживанням процесуальними правами, покласти на скаржника судові витрати та розглянути питання про застосування процесуального штрафу за зловживання.

Представник Банку про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника адвоката Мироненко М. Д., дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 Розділу XIIIЦПК України «Перехідні положення» встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно ч. 1 ст.433ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1розділу XI «Перехідні положення» ГПК Українита підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання заяву стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа може бути задоволено у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази, а суд має перевірити, чи не було виконано судове рішення, чи не втратило рішення законної сили, чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин, чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання, а також обставини втрати виконавчого документа (коли виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується).

З матеріалів справи вбачається, що судовим наказом Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2009 у справі № 2-н-42/09 стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість у сумі 20432,36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, на дату винесення судового наказу, було еквівалентом 162845,91 грн за Кредитним договором № 154-07 від 27.07.2007 (а.с. 8).

Листом від 29.05.2019 Васильківський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Київській області повідомило АТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління АТ «Ощадбанк», про те, що 12.04.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Васильківського МУЮ Бубликом Р. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2009 у справі 2-н-42/09 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». В листі зазначено, що станом на 12.06.2019 виконавчий документ 2-н-42/09 від 28.10.2009 Корсунь-Шевченківського районного суду до Васильківського ВДВС ГТУЮ в Київській області не надходив. Для вирішення питання щодо видачі дубліката судового наказу № 2-н-42/09 стягувачу рекомендовано звернутися до Корсунь-Шевченківського районного суду. Стягувачем вказаний лист органу ДВС отримано 01.07.2019 за вх. № 2134. (а.с 10).

Ці відомості підтверджуються постановою від 12.04.2016 старшого державного виконавця ВДВС Васильківського МРУЮ Бублика Р.В. про закінчення виконавчого провадження № 47778852 за судовим наказом № 2-н-42/09 на підставі п. 10 ч. 1ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»(а.с. 11).

З листа Корсунь-Шевченківського РВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) від 24.05.2021 № 7664 вбачається, що вказаний судовий наказ перебував на виконанні у даному відділі у період 28.04.2015-20.05.2015, після чого виконавче провадження АСВП № 47398445 20.05.2015 направлено за належністю до ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції. Станом на 24.05.2021 зазначене виконавче провадження до відділу на виконання не надходило (а.с. 3).

Враховуючи відсутність судового наказу як в органах ДВС, так і в самого стягувача, АТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документа.

Судовий порядок видачі дубліката та апеляційне оскарження ухвали суду про видачу або відмову в його видачі є гарантією права кожного на судовий захист, стабільності та законності у виконанні судових рішень.

Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Разом із тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення КонституційногоСуду Українивід 27січня 2010року №3-рп/2010 усправі № 1-7/2010).

Колегія суддів зазначає, що суду під час вирішення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, достатньо встановити факт втрати оригіналу виконавчого листа, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Отже, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про те, що факт втрати судового наказу від 28.10.2009 у справі № 2-н-42/09 доведений, як і факт наявності поважних причин пропущення строку для пред`явлення його до виконання.

Видача дубліката виконавчого листа взаємопов`язана із визначеним ЗУ «Провиконавче провадження» строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Відповідно до ч. 1 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження»(в редакціїЗакону від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, яка діяла на час видачі судового наказу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIVстроки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У справі, що розглядається, судовий наказ пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Васильківський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Київській області,тобто строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався.

Водночас 05 жовтня 2016 року набрав чинностіЗакон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ч. ч. 1, 2ст. і 12 цього Закону).

У п. 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як виконавчих документів, виданих після набрання чинності 05 жовтня 2016 року ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, так і виконавчих документів, які були видані на виконання судових рішень до 05 жовтня 2016 року та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05 жовтня 2016 року (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15, від 20 травня 2019 у справі № 904/10285/15, від 30 липня 2019 у справі № 922/3137/15, від 26 грудня 2019 у справі № 10/339/10).

Оскільки постанова Васильківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2009 у справі 2-н-42/09 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» винесена 12.04.2016, то відповідно строк пред`явлення даного судового наказу до виконання перервався та обчислювався з дня винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відтак, суд першої інстанції вірно встановив, що виконавчий документ № 2-н-42/09 міг бути пред`явлений до виконання у строк з 13.04.2016 до 12.04.2019.

Так як, АТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося з заявою про видачу дублікату судового наказу після спливу строків його пред`явлення до виконання, то відповідно просило визнати поважними причини пропуску строку для пред`явлення судового наказу № 2-н-42/09 Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.10.2009 до виконання та поновити пропущений строк для його пред`явлення до виконання.

Враховуючи, що стягувач неодноразово звертався до органів ДВС з проханням повідомити про стан виконавчого провадження та відповідно отримав відповіді від 29.05.2019, 24.05.2021 та від 11.06.2021. Останню відповідь від Васильківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області АТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління АТ «Ощадбанк» отримало 22.06.2021. З заявою до суду звернулося 20.07.2021.

Судова колегія вважає, що оригінал судового наказу втрачено по незалежним від стягувача причинам, а відтак вважає поважними причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що боржник не був повідомлений про розгляд судом першої інстанції заяви про видачу дубліката судового наказу та не отримував судового рішення в момент його ухвалення, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи міститься супровідний лист про направлення ОСОБА_1 копії ухвали від 21.07.2021 про призначення справи до розгляду та судової повістки на 30.07.2021 о 14 год. 00 хв. за його адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Також супровідним листом від 04.08.2021 суд першої інстанції надсилав на адресу ОСОБА_1 копію ухвали від 30.07.2021 щодо видачі дубліката виконавчого документа та поновлення строків для його пред`явлення до виконання (а.с. 27).

На адресу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області повернулися поштові конверти із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 21, 29).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

У ч. 8 ст. 128 ЦПК України зазначено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 4 ч. 6ст. 272 ЦПК Україниднем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Тож, відповідно до висновку Верховного Суду, що викладений в постанові від 20 грудня 2023 року у справі №725/7357/21, наведені норми права дають підстави вважати, що врученими судова повістка та судове рішення вважаються в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, проставленням у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження підтверджується вручення судової повістки адресату ОСОБА_1 , а відтак доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не заслуговують на увагу.

Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції тане впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду від 30.07.2021.

Щодо заявлених представником АТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління АТ «Ощадбанк» клопотань у відзиві на апеляційну скаргу про вжиття заходів та визнання зловживання процесуальними правами боржником, то апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 148 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку, зокрема, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761 /32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що під час вирішення питання про постановлення окремої ухвали суд має керуватися тим, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року в справі № 800/500/16 (провадження № 11-115бзаі18) зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

З аналізу норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (п. 62, п. 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

Проте, чинний ЦПК України не містить визначення цього поняття, а визначає у ст. 44 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею або колегією суддів за суб`єктивною чи об`єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.

З огляду на викладені вище обставини та на підставі вказаних норм права і практики ЄСПЛ щодо застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд дійшов висновку, що АТ «Державний ощадний банк України», в особі філіїЧеркаського обласного управління АТ «Ощадбанк» не було надано належних та допустимих доказів того, що у діях ОСОБА_1 є ознаки зловживання процесуальними правами згідно ст. 44 ЦПК України, тому в задоволенні відповідних клопотань слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 адвоката Мироненко М. Д. підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаМироненко МариниДмитрівни залишити без задоволення.

Ухвалу Корсунь-Шевченківськогорайонного судуЧеркаської областівід 30липня 2021року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2025 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков