Постанова від 19.08.2025 по справі 718/432/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року

м. Чернівці

cправа № 718/432/25

провадження 22-ц/822/637/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоПоловінкіноїН.Ю.

суддів Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.

секретаря Черновської А.К.

з участю представника відповідача Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» ОСОБА_1

учасники справи:

позивач ОСОБА_2

відповідач Комунальне підприємство «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій»

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року, головуючий у першій інстанції Мінів О.І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 у лютому 2025 року звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 липня 2024 року встановлено, що Чернівецьким обласним комунальним підприємством «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» не виплачено ОСОБА_2 з грудня 2021 року нараховану за серпень-грудень заробітну плату в сумі 63 093 гривень 33 коп.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2024 року стягнуто з Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 50 000 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2024 року зменшено стягнення з Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні до 10 000 грн.

Вказувала, що із-за тривалої затримки виплати заборгованості по заробітній платі (31 місяць) та середнього заробітку (4 місяці) вона зазнала моральні страждання, втратила нормальні життєві зв`язки, змушена була економити на харчах, придбанні медикаментів (являється інвалідом 2 групи загального захворювання), що вплинуло на відносини в сім`ї.

Незаконними діями Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» заподіяно моральну шкоду в сумі 800000 грн, виходячи з розрахунку 100-кратного розміру мінімальної заробітної плати.

Просила визнати протиправною бездіяльність Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 63093 грн 33 коп. за період з січня 2022 року по липень 2024 року.

Зобов`язати Чернівецьке обласне комунальне підприємство «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати за період з січня 2022 року по липень 2024 року на суму заробітної плати 63093 грн 33 коп.

Стягнути з Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 800000 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року у позові ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

Зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, грубого порушення Чернівецьким обласним комунальним підприємством «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» Закону України «Про оплату праці», виплату нарахованої ОСОБА_2 впродовж серпня-грудня 2021 року заробітної плати в сумі 63093 грн 33 коп. не в день звільнення 27 грудня 2023 року, а в примусовому порядку за рішенням Кіцманського районного суду від 16 липня 2024 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, який рішенням Кіцманського районного суду від 24 жовтня 2024 року задоволено частково в сумі 50000 грн. та змінений постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 грудня 2024 року в сторону зменшення до 10000 грн., який виплачений 12 лютого 2025 року.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 повинна була звернутися до Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» з приводу нарахування та виплати компенсації, надати розрахунок компенсації, складений не роботодавцем, а ОСОБА_2 .

Не було потреби у поданні ОСОБА_2 клопотання про витребування доказів, оскільки Комунальним підприємством «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» не заперечується не нарахування та невиплата компенсації.

ОСОБА_2 у позовній заяві вказувала, що із-за тривалої затримки виплати заборгованості по заробітній платі (31 місяць) та середнього заробітку (4 місяці) вона зазнала моральні страждання, втратила нормальні життєві зв`язки, змушена була економити на харчах, придбанні медикаментів (являється інвалідом 2 групи загального захворювання), що вплинуло на відносини в сім`ї. Це спричинило завдання їй відповідачем моральної шкоди, яку вона оцінила в розмірі 800000 грн., виходячи із 100-кратного розміру мінімальної заробітної плати.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що моральна шкода являється похідною від основної вимоги про зобов`язання Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві Комунальне підприємство «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 не зверталась до Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» з питання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати.

Тому відсутні підстави для визнання бездіяльності Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» протиправною.

Також суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_2 не надано розрахунок компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати та інформації (довідки, тощо) про розмір заробітної плати щомісячно, що позбавило суд самостійно визначити розмір компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати.

Разом з тим суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про стягнення моральна шкода є похідною, тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 липня 2024 року стягнуто з Чернівецьким обласним комунальним підприємством «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати заробітної плати в сумі 63 093 гривень 33 коп. (без виключення сум відрахувань на податки на збори).

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2024 року стягнуто з Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 50 000 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2024 року змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, визначивши до стягнення з Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 10 000 грн.

Рішення Чернівецької обласної ради від 19 грудня 2024 року №77-17/24 змінено назву Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на Комунальне підприємство «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій».

ОСОБА_2 перераховано кошти в сумі 63 093 грн 33 коп. згідно платіжної інструкції №50431719 від 12 вересня 2024 року (призначення платежу: безспірне стягнення згідно виконавчого листа Кіцманського районного суду від 19 серпня 24 року по справі №718/1730/24, 7700 грн відповідно до платіжної інструкції №554294528 від 12 лютого 2025 року (безспірне стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні згідно виконавчого листа Кіцманського районного суду від 16 січня 25 року по справі №718/2964/24.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Структура заробітної плати визначена статтею2 Закону України "Про оплату праці", яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті34 Закону України "Про оплату праці"компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ).

З наведеного висновується, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті95 КЗпП України, статей33,34 Закону України "Про оплату праці"такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (частина перша статті237-1 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею4 КЗпП Українизаконодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до нормКЗпП України.

Зокрема, частини перша та друга статті233 КЗпП Українивикладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до нової редакції статті234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті233 КЗпП України.

Так, уРішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті233 КЗпП України, статей1,12 Закону України "Про оплату праці"зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, до 19 липня 2022 рокуКодекс законів про працю Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Варто зазначити, що як на момент звільнення ОСОБА_2 27 грудня 2023 року, так і на момент виплати заробітної плати частина друга статті233 Кодексу законів про працю Українидіяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежувався тримісячним строком.

Однак, судом першої інстанції не застосовано редакцію частини другої статті233 КЗпП України, чинну на момент звернення до суду із позовом.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Встановивши, що строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору пропущено, суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.

У спірних правовідносинах ОСОБА_2 дізналася про порушення своїх прав з дати виплати заробітної плати в сумі 63 093 грн 33 коп. згідно платіжної інструкції Акціонерного товариства «Ощадбанк» №50431719 від 12 вересня 2024 року.

Відповідно невиплата компенсації свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом України "Прокомпенсацію громадянамвтрати частинидоходів узв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати".

Таким чином саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що виплата компенсації не обумовлюється зверненням до роботодавця із відповідною заявою.

Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

ОСОБА_2 у позовній заяві вказувала, що зазнала моральні страждання впродовж 2021-2024 років через порушення трудових прав у зв`язку з тривалою затримкою виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Тому на вимогу ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди поширюється позовна давність, передбачена ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 липня 2024 року стягнуто з Чернівецьким обласним комунальним підприємством «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати заробітної плати в сумі 63 093 гривень 33 коп. (без виключення сум відрахувань на податки на збори).

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2024 року стягнуто з Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 50 000 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2024 року змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, визначивши до стягнення з Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 10 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перераховано кошти в сумі 7700 грн відповідно до платіжної інструкції №554294528 від 12 лютого 2025 року (безспірне стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні згідно виконавчого листа Кіцманського районного суду від 16 січня 25 року по справі №718/2964/24).

У постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 24 січня 2024 року у справі № 755/3443/21 (провадження № 61-11295св23) зазначено, що: "зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи".

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23) зазначено, що: "У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 зроблено висновок, що "КЗпП Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

З огляду на виконання рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2024 року із змінами, внесеними постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, про стягнення з Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 10 000 грн 12 лютого 2025 року не встановлено тривалої затримки виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто тривалого невиконання судового рішення.

Ураховуючи наведене ОСОБА_2 не доведено факту заподіяння моральної шкоди через порушення трудових прав у зв`язку з тривалою затримкою виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Тому відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови у позові ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав у зв`язку з тривалою затримкою виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ізданим позовом ОСОБА_2 звернулася до суду 17 лютого 2025 року, тобто поза межами строку, встановленого частиною першою та другою статті233 КЗпП України, не вчиняла дій для поновлення свого порушеного права.

З огляду на ненаведення ОСОБА_2 поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відмови у позові ОСОБА_2 про визнання бездіяльності Комунального підприємства «Чернівецький обласний реабілітаційно-бальнеологічний комплекс для військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей та постраждалих внаслідок воєнних дій» протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, стягнення моральної шкоди через порушення трудових прав у зв`язку з затримкою виплати заробітної плати, проте у цій частині належить відмовити з підстав пропуску строку звернення до суду з позовом.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Розподіл судових витрат

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року підлягає зміні в мотивувальній частині розподіл судових витратне проводиться.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.

Керуючись п. 2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2025 року змінити в мотивувальній частині, виклавши в редакції цієї постанови.

В іншій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді М. І. Кулянда

І. Б. Перепелюк