Постанова від 11.09.2025 по справі 906/811/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року Справа № 906/811/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників:

позивача: Гуртовенко Р.М. (адвокат)

відповідача: не з`явився

третіх осіб: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП № 0662" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 28.05.2025 суддею Прядко О.В. у м. Житомир (повний текст рішення складено 05.06.2025) у справі № 906/811/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП № 0662"

за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Житомирської міської ради

до Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд"

за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державного реєстратора Звягельської державної нотаріальної контори Ружицького Олександра Дмитровича

про скасування рішення про державну реєстрацію прав

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "АТП № 0662" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59840112 від 14.08.2021, державного реєстратора Ружицького О.Д. Звягельської (Новоград-Волинської) державної нотаріальної контори Звягельського (Новоград-Волинського) міськрайонного нотаріального округу Житомирської області щодо державної реєстрації 11.08.2021 права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 15,3 кв.м. (реєстраційний номер 2433425418101) за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, номер запису про право власності: 43489529, за Колективним автотранспортним підприємством 0662 Житомирського обласного об`єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд".

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви товариство вказало про те, що державна реєстрація була здійснена державним реєстратором на нерухоме майно, яке не введено в експлуатацію у порядку, встановленому законом, не було власністю відповідача і взагалі фізично не існує як об`єкт нерухомого майна, а є складовою частиною цілісного майнового комплексу за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, належного на праві власності позивачу, державна реєстрація проведена без жодної правової підстави, передбаченої ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Після продажу відповідачем згідно договору купівлі-продажу від 24.01.2008 майнового комплексу за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, у останнього не залишилося за вказаною адресою жодного об`єкта нерухомого майна і він втратив право користування земельною ділянкою за цією адресою, а отже не мав права для зведення на ній будь-яких об`єктів. Незаконна державна реєстрація прав на майно за відповідачем порушує право позивача на отримання у користування для обслуговування майнового комплексу саме тієї земельної ділянки, яка була визначена актом на право постійного користування землею серія ЖТ від 27.11.2000, оскільки встановлює за відповідачем незаконні права на нерухоме майно на цій же земельній ділянці.

Ухвалою місцевого господарського суду від 18.09.2024, зокрема, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирську міську раду, а також на стороні відповідача - державного реєстратора Звягельської державної нотаріальної контори Ружицького О.Д.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.05.2025 у даній справі у задоволенні позову ТзОВ "АТП № 0662" відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення, яким позов товариства задовольнити у повному обсязі.

Позивач вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.2025 у даній справі є протиправним, незаконним, таким, яке прийняте внаслідок невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та підлягає скасуванню з винесенням у справі нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Скаржник зазначає, що незаконна реєстрація прав на майно за відповідачем згідно рішення реєстратора, яке оскаржується, на земельній ділянці за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, стала наслідком неможливості для позивача, як єдиного власника майнового комплексу за вказаною адресою, оформити права користування на відповідну земельну ділянку у обсязі та межах, які були передбачені документом про землекористування попереднього власника. Також товариство вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність порушення прав та інтересів ТзОВ "АТП № 0662" оскаржуваним рішенням реєстратора, є помилковим та не відповідає обставинам справи і наявним у ній доказам.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволені апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити.

Інші учасники провадження явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та дату засідання були належним чином повідомлені.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що представник підприємства на час та дату проведення судового засідання задіяний у складі мобільно - вогневої групи до бойового чергування.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що в силу ч. ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, приймаючи до уваги ст. ст. 269, 273 ГПК України щодо меж та строків перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та заслухавши представника скаржника у судовому засіданні, проаналізувавши наявні докази, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2008 ТзОВ "АТП № 0662" (покупець) придбало у ПП "ІГЛС" (продавець) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 647, майновий комплекс виробничих будівель, загальною площею 5365,0 кв.м., а саме: прохідну літ "А", цегла, площею 38,1 кв.м., мийку літ. "В", цегла, площею 400,8 кв.м., склад ПММ літ. "Г", цегла, площею 126,6 кв.м., адмінбудинок, цех, літ. "Д", цегла, площею 3551,7 кв.м., склад літ. "Е", цегла, площею 522,2 кв.м., склад літ. "З", цегла, площею 140,4 кв.м., гараж літ. "И", цегла, площею 391,6 кв.м., майстерню літ. "К", цегла, площею 193,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22.

ПП "ІГЛС", у свою чергу, придбало вищевказане майно у Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного кооперативного державного виробничого об`єднання по агропромисловому будівництву "Облагробуд" Колективної корпорації "Украргопромбуд", правонаступником якого є відповідач по даній справі, на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 1272. Вказаний договір не містить відомостей про знаходження придбаних об`єктів на земельній ділянці, що належить продавцю на праві постійного користування землею згідно державного акта серія ЖТ від 27.11.2000.

31.01.2008 внесено запис про реєстрацію за ТзОВ "АТП № 0662" права власності на майновий комплекс виробничих будівель за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, 22.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником майнового комплексу виробничих будівель загальною площею 5365,0 кв.м. за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22 є ТзОВ "АТП № 0662".

ТзОВ "АТП № 0662" 07.08.2020 звернулося до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22 орієнтовною площею 3,00 га з метою оформлення права оренди на земельну ділянку.

Листом від 27.08.2021 № 1660/11 Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повідомив позивача про те, що 16.08.2021 від КАТП 0662 надійшов лист з документами, що підтверджують наявність зареєстрованого права власності підприємства на нерухоме майно за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22. Встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує ТзОВ "АТП № 0662", входить до складу земельної ділянки, яка відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 27.11.2000 № 643 знаходиться в користуванні КАТП 0662. Відтак, для оформлення прав на користування земельною ділянкою позивачу необхідно представити в Департамент нотаріальну посвідчену згоду землекористувача (відповідача) на вилучення земельної ділянки згідно зі ст. 123 ЗК України.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 319642640 від 05.01.2023), 11.08.2021 державним реєстратором Новоград-Волинської (наразі - Звягельської) державної нотаріальної контори Ружицьким О.Д. було зареєстровано право власності КАТП 0662 на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд загальною площею 15,3 кв.м., який знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. До складу об`єкта входять: будівля насосної станції цегляна, на плані позначені літерою П. До будівлі насосної станції відноситься вбиральня У, об`єкт незавершеного будівництва літ.М, підстанція літ.Л, асфальтобетонне покриття №1-25733 кв.м., огорожа цегляна №2 протяжністю 66,5 пог.м., огорожа бетонні плити №3, протяжністю 593,0 пог.м., зелена зона №4-5-2648 кв.м., стічна система (з/бетонні каналізаційні колодязі) №6 в кількості 14 шт. Державна реєстрація права власності на зазначений об`єкт здійснена з відкриттям розділу з присвоєнням реєстраційного номеру 2433425418101. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59840112 від 14.08.2021. Підставою для державної реєстрації стала довідка № 25 від 13.07.2021, видана КАТП 0662.

Посилаюсь на те, що державна реєстрація за відповідачем права власності на вищевказане нерухоме майно за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22 є незаконною і такою, що порушує право ТзОВ "АТП № 0662", як єдиного власника майнового комплексу, розташованого за цією ж адресою, на отримання в користування для обслуговування майнового комплексу відповідної земельної ділянки в межах та конфігурації, яка була визначена за попереднім власником майнового комплексу і закріплена актом на право постійного користування серія ЖТ від 27.11.2000, товариство звернулось до господарського суду із відповідним позовом.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на слідуюче.

В силу ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відтак, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. При цьому, оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем права власності на спірний об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд загальною площею 15,3 кв. м., а саме: будівлю насосної станції цегляна, на плані позначені літерою П., до якої відноситься вбиральня У, об`єкт незавершеного будівництва літ. М, підстанція літ. Л, асфальтобетонне покриття № 1-25733 кв. м., огорожа цегляна № 2 протяжністю 66,5 пог. м., огорожа бетонні плити № 3, протяжністю 593,0 пог.м., зелена зона № 4-5-2648 кв. м., стічна система (з/бетонні каналізаційні колодязі) № 6 в кількості 14 шт., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22.

При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено доводи позивача про те, що відповідне майно є складовою частиною цілісного майнового комплексу загальною площею 5362,0 кв. м., належного йому на праві власності, з огляду на те, що об`єкт, який відчужено позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2008, а попередньо ПП "ІГЛС" відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2008, не містить у своєму складі будівлі насосної станції та вбиральні загальною площею 15,3 кв.м. Зворотного належними й допустимими доказами не доведено, а судом не встановлено.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно не прийняв до уваги посилання позивача на те, що після придбання ним майнового комплексу за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22 жодних об`єктів нерухомого майна, які належали б відповідачу - КАТП 0662, на спірній земельній ділянці не залишилось, що було встановлено рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.06.2021 у справі № 906/1475/20.

Як вбачається із рішення Господарського суду Житомирської області від 23.06.2021 у справі № 906/1475/20, яке набрало законної сили, судом було встановлено обставини втрати юридичної сили державного акта на право постійного користування землею серія ЖТ від 27.11.2000 та, відповідно, припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою за КАТП 0662 на підставі вказаного державного акта.

Разом з тим, в ході розгляду справи № 906/1475/20 з`ясовувалось питання щодо наявності у відповідача на спірній земельній ділянці іншої нерухомості, яка належала б останньому на праві власності та встановлено, що матеріали справи № 906/1475/20 не містять відповідних підтверджуючих доказів.

В силу приписів ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту. Питання факту - це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ст. 75 ГПК, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Колегія суддів відмічає, що у матеріалах справи наявний висновок за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1978/12-2024 від 15.12.2024, предметом дослідження якої, зокрема, виступали об`єкти: будівля насосної станції (літ. "П"), а також вбиральня (літ. "У"), що розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22.

За результатами відповідного дослідження експерт вказав про наявність підстав вважати, що будівля насосної станції літ. "П" та вбиральня літ. "У", розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, фактично існували станом на 1992 рік, оскільки: - враховуючи положення Звіту про науково-дослідну роботу IV.3.3-2014/2 "Методичні рекомендації з визначення фізичного зносу нежитлових будівель», фактичний термін експлуатації будівлі насосної станції (літ. "П") та вбиральні (літ. "У") за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, відповідно до результатів проведеного візуального обстеження, орієнтовно становить половину від нормативного, тобто близько 40 років, а характер недоліків можливо класифікувати як такий, що відноситься до третього періоду експлуатації, а саме інтенсивного зносу; - виходячи з аналізу супутникових знімків, доступ до яких забезпечено картографічним сервісом Google Earth, можливо стверджувати, що станом на 30.03.2003 будівля насосної станції (літ. "П") та вбиральня (літ. "У") за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, фактично існували; - будівля насосної станції (літ. "П") за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, існувала станом на дату складання топографічного плану від 1987 року (додаток до листа Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 03.12.2024 № 3772/13), оскільки зазначеним картографічним матеріалом відображено наявність водосховища, експлуатація якого неможлива без зазначеного вище об`єкту дослідження. За результатами візуального обстеження будівлі насосної станції (літ. "П") та водосховища, встановлено факт ідентичного рівня фізичного зносу зазначених об`єктів, що може вказувати на однакову дату їх будівництва, період експлуатації тощо.

Згідно ст. ст. 98, 101 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 86 ГПК України.

Водночас, та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що розглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. ст. 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі.

Судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що вказаний висновок, за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1978/12-2024 від 15.12.2024, відповідає вимогам господарсько-процесуального законодавства, зокрема, складений судовим експертом Свістуновим І.С., який обізнаний про кримінальну відповідальність за за відомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ст. ст. 384, 385 КК України), підготовлений для подання до суду і не викликає сумніву у його правильності, а отже є належним і допустимим доказом у даній справі.

Поряд з цим, як вбачається із державного акта на право постійного користування серії ЖТ від 27.11.2000, в межах плану землекористування, окрім об`єктів, які відносяться до належного позивачу майнового комплексу, значаться два інших об`єкти. Підтверджуючим фактором ідентифікації цих об`єктів як будівлі насосної станції (літ. "П") та вбиральні (літ. "У") за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22 являється відповідність їх взаємного розташування відносно об`єктів, відображених на схематичному плані земельної ділянки відповідно до наданого на дослідження експерту технічного паспорту на комплекс виробничих будівель та споруд за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22, що виготовлений ТзОВ "Армовірбуд" станом на 22.10.2022 за номером інвентаризаційної справи 1688/01/2022.

Усі встановлені судами обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що спірні об`єкти за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22 на момент і після придбання позивачем майнового комплексу виробничих будівель за цією адресою існували.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 справі № 183/1617/16). Також слід зазначити, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в зазначеній постанові, будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Отже, аналіз вищенаведеним норм надає обґрунтування неможливості безпідставного втручання в права власності інших осіб.

Слід констатувати, що наявність у відповідача на праві власності майна жодним чином не порушують права позивача, а тому відсутні будь які підстави для звернення до суду з зазначеним позовом.

Місцевим господарським судом обґрунтовано вказано про те, що довідка КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради № 518 від 09.06.2021 про наявність (відсутність) зареєстрованого майна, а також Технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по вул. Промисловій, 22 у м. Житомирі, виготовлений на замовлення ТзОВ "АТП № 0662" станом на 10.02.2023, тобто вже після проведення державної реєстрації права власності на майно за відповідачем, жодним чином не спростовують встановлених судами обставин.

Відтак, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, яким чином порушено його право та інтерес на отримання в користування для обслуговування майнового комплексу земельної ділянки за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 22 у результаті державної реєстрації за відповідачем права власності на будівлю насосної станції та вбиральню, загальною площею 15,3 кв. м. за цією ж адресою, які не входять до складу майнового комплексу позивача і не є його власністю, при цьому позивач вимогу про визнання права власності на спірні об`єкти до їх реєстрації за відповідачем, а в подальшому про їх витребування, не заявляв.

Водночас, місцевим господарським судом вагомо підкреслено, що земельна ділянка, на якій розміщено майно, зареєстроване на праві власності за відповідачем, належить Житомирській міській територіальній громаді в особі Житомирської міської ради. Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника фактично обмежує права саме власника землі. А тому саме Житомирська міська рада, вважаючи, що здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно за КАТП 0662 було необґрунтованим та незаконним, має право звернутися до суду з відповідним позовом. Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

З огляду на те, що відсутність порушення прав і законних інтересів є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність у суду необхідності надавати оцінку відповідності процедури державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем нормам законодавства, а тому, доводи та заперечення учасників справи, які стосуються суті спору, підставно не взято судом до уваги.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на те, що в апеляційній скарзі не наведено жодних обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а також не надано жодних аргументованих доказів, які б підтверджувались нормативними документами, матеріалами справи, будь-якими іншими допустимими способами та могли б свідчити про імовірні порушення норм матеріального чи процесуального права судом при постановлені рішення у даній справі, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Житомирської області від 28.05.2025 у справі № 906/811/24 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП № 0662" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2025 року у справі № 906/811/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 906/811/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено "22" вересня 2025 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Миханюк М.В.