Постанова від 17.09.2025 по справі 522/4697/23-е

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 522/4697/23-Е

провадження № 61-4831св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи:Приватна фірма «ТЕТЯНА», Обслуговуючий кооператив «БЕСТ РЕЗОРТ АПАРТМЕНТС»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Слободян Юлією Валеріївною, на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

13 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом

до ОСОБА_2 , треті особи: Приватна фірма «ТЕТЯНА», Обслуговуючий кооператив «БЕСТ РЕЗОРТ АПАРТМЕНТС», про стягнення боргу за договором позики.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2024 року у складі судді Ковтун Ю. І. клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Слободян Ю. В., про залишення позову без розгляду задоволено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватна фірма «ТЕТЯНА», Обслуговуючий кооператив «БЕСТ РЕЗОРТ АПАРТМЕНТС», про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду.

Судове рішення районного суду мотивовано тим, що належно повідомлений позивач повторно, 10 квітня 2024 року, не з`явився у судове засідання та від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Федоркін В. М., задоволено частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2024 року

про залишення позову без розгляду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції не вчинив всіх необхідних дій, передбачених главою 3 ЦПК України, щодо проведення підготовчого провадження, зокрема, не вирішив питання про залучення правонаступника позивача та співвідповідача у цій справі, не переконався в належному повідомленні первісного позивача про розгляд справи, та, як наслідок, у зв`язку із нез`ясуванням остаточного складу учасників судового процесу дійшов помилкового та передчасного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2025 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Слободян Ю. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року та залишити в силі ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2024 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, ухвалюючи оскаржувану постанову, зокрема не врахував,

що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала процесуального статусу позивача. При цьому апеляційним судом не мотивовано, які саме права заявника були порушені.

Вважає, що ОСОБА_3 не мала права звертатися до апеляційного суду з апеляційною скаргою, оскільки не була залучена до розгляду справи.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

27 травня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином та в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 11 березня 2021 року у справі № 761/8849/19, від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/15, від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 та інших.

Встановивши, що позивач не був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, щодо судового засідання 10 квітня 2024 року, на якому була постановлена ухвала про залишення його позовної заяви без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2024 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Крім того, відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно із частиною другою статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до суду першої інстанції 05 липня 2023 року, тобто до постановлення ухвали про залишення позову без розгляду представником ОСОБА_1 - адвокатом Швецем В. Ю., було подано заяву про заміну сторони її правонаступником, а саме позивача ОСОБА_1 на її правонаступника - ОСОБА_3 , посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 19 червня 2023 року укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами позики від 07 вересня 2021 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також договір іпотеки від 07 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПФ «Тетяна» і ОК «БЕСТ РЕСОРТ АПАРТМЕНТС» (том 1, а. с. 71-73).

Процесуальні питання, ініційовані стороною позивача - ОСОБА_1 , судом першої інстанції вирішені не були.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції не вчинив всіх необхідних дій, передбачених главою 3 ЦПК України, щодо проведення підготовчого провадження, зокрема, не вирішив питання про залучення правонаступника позивача у цій справі, не переконався про належне повідомлення позивача про розгляд справи, та, як наслідок, у зв`язку із не з`ясуванням остаточного складу учасників судового процесу дійшов помилкового та передчасного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_3 не мала права подавати апеляційну скаргу, оскільки не була учасником справи.

Верховний Суд не погоджується з такими доводами касаційної скарги, оскільки апеляційним судом правильно зазначено, що до постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, представник позивача подав заяву про заміну позивача правонаступником на підставі сингулярного правонаступництва (договір відступлення права вимоги). Отже, районний суд зобов`язаний був вчинити ці дії і надалі повідомляти про явку в судове засідання ОСОБА_3 , як нового позивача у справі. При цьому, ОСОБА_3 не є особою, яка не була залучена і судове рішення стосується її прав, а вона є правонаступником позивача.

Відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його ухвали не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець