Постанова від 03.09.2025 по справі 369/17593/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/17593/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9263/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Желепі О.В., Музичко С.Г.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, про зобов`язання вчинити дії та стягнення майнової та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року, постановлену під головуванням судді Пінкевич Н.С.,-

встановив:

У жовтні 2024 року позивачі звернулись до суду із позовом про зобов`язання вчинити дії та стягнення майнової та моральної шкоди.

У лютому 2025 року позивачі звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача відновити технічне водопостачання до квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року у задоволенні названої заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду від 24 лютого 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлялися належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її представника , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із встановлення тотожності вимог заяви про забезпечення позову та позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібну позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 17 жовтня 2018 у справі № 904/2351/18, від 25 лютого 2019 року у справі № 924/789/18 та від 10 березня 2010 року у справі № 910/13787/19.

Так, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом, позивачі просили зобов`язати КП «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка»відновити технічне водопостачання до квартири АДРЕСА_2 та стягнути із відповідача завдану майнову шкоду у розмірі 1 600 грн 00 коп.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача відновити технічне водопостачання до квартири АДРЕСА_2 .

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що обраний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вид забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам.

Відтак, забезпечивши позов таким способом, суд фактично вирішить питання щодо задоволення позовних вимог до ухвалення рішення суду по суті, що суперечить положенням ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що задоволення вимог поданої заяви забезпечить ефективний захист порушених прав позивачів, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не спростовує висновків суду першої інстанції щодо тотожності заявлених вимог із позовними вимогами.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 24 лютого 2025 року постановлена з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 22 вересня 2025 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: О.В. Желепа

С.Г. Музичко