Постанова від 23.09.2025 по справі 460/1477/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/1477/24 пров. № А/857/12666/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семеновод» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі 460/1477/24, прийняте суддею Гресько О.Р. у місті Рівне, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семеновод» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Семеновод» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (надалі ДПС, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Рівненській області №2223/17-00-04-02 від 30.11.2023 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ;

- зобов`язання ДПС України поновити реєстрацію ТОВ платником податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру - 004887512294.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 у задоволені позову відмовлено.

Суд виходив з того, що підтвердним документом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації у даному випадку є відповідна довідка щодо анулювання такої реєстрації.

Зі змісту пунктів 1, 2 оскаржуваного рішення податкового органу встановлено, що висновок про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зроблено на підставі довідки № 5049/17-00-04-02-07 від 29.11.2023.

Суд першої інстанції додатково зазначив, що сам факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов`язок, оскільки податковим законодавством визначено порядок та умови, за наявності яких платник податків може бути визнаний таким, що не має можливості виконати свій податковий обов`язок.

Звертає увагу, що ТОВ не подавало заяву про неможливість виконання податкового обов`язку та не подавало податкову звітність з ПДВ, у зв`язку з чим позивач вважається таким, що мав можливість своєчасно та у повному обсязі виконати податковий обов`язок у терміни, визначені ПК України, що беззаперечно свідчить про правомірність позбавлення його статусу платника ПДВ в порядку статті 184 Податкового кодексу (ПК) України у системному застосуванні із пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Порядком № 225.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Семеновод» подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у спірних правовідносинах неможливість ТОВ формувати податкові зобов`язання та податковий кредит у вказаний період була обумовлена окупацією частини територій України внаслідок збройної агресії рф, оскільки усі без винятку основні засоби підприємства (будівлі (у тому числі адміністративна будівля з приміщенням бухгалтерії, комп`ютерною технікою, бухгалтерськими документами та податковою звітністю), споруди, сільськогосподарська техніка та інші активи), а також орендовані земельні ділянки, залишилися на тимчасово окупованій території України, за адресою: Луганська область, Щастинський район, с. Красна Талівка, а не діями чи бездіяльністю позивача.

Наведені форс-мажорні обставини є загальновідомими, а отже такими, що не потребують додаткового підтвердження.

Зазначає, що виходячи із системного аналізу положень Порядку № 225 можна зробити висновок про те, що його прийняття та затвердження обумовлено необхідністю підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, тощо.

Тобто, метою зазначеної процедури є убезпечення платників податків, які постраждали від збройної агресії рф від негативних наслідків, у зв`язку із об`єктивною неможливістю виконати свої податкові обов`язки щодо своєчасного подання звітності, сплати податків, тощо.

Звертає увагу, що суд першої інстанції також не врахував те, що обов`язок доведення можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган.

Зокрема, контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії рф, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Семеновод» зареєстроване як юридична особа, види діяльності за КВЕД: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); змішане сільське господарство; допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля фруктами й овочами; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; купівля та продаж власного нерухомого майна; взяте на облік як платник податку на додану вартість 18.07.1997.

Відповідачем 30.11.2023 прийнято рішення № 2223/17-00-04-02 про анулювання вказаного ТОВ реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Підставою для прийняття відповідного рішення стала Довідка № 5049/17-00-04-02-07 від 29.11.2023 «Про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців».

Вважаючи таке рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість незаконним, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Згідно пункту 184.1 статті 184 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у випадках, визначених абзацами а-з цього пункту.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б-з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Відповідно до пункту 184.10 статті 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Таким чином, подання та/або не подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

З метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало подання/неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період протягом листопада 2022 жовтня 2023. А саме: платник протягом листопада 2022 - жовтня 2023, не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно до «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Згідно пункту 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового ) місяця.

Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 5.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2014 № 1130 (далі також - Положення № 1130), контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Зазначеними документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Положення № 1130).

Згідно пункту 5.6 Положення № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Відтак, подання/неподання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

З метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Підтвердним документом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації у даному випадку є відповідна довідка щодо анулювання такої реєстрації.

Відповідно до пунктів 1, 2 оскаржуваного рішення податкового органу встановлено, що висновок про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зроблено на підставі довідки № 5049/17-00-04-02-07 від 29.11.2023.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує введенням воєнного стану в Україні, і покликається на підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України в редакції Закону № 2118-IX від 03.03.2022, відповідно якого у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Проте, суд першої інстанції вірно зазначив, що сам факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов`язок, оскільки податковим законодавством визначено порядок та умови, за наявності яких платник податків може бути визнаний таким, що не має можливості виконати свій податковий обов`язок.

Разом з тим, з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового розроблено «Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 № 225 (далі як і раніше Порядок № 255).

Згідно пункту 1 розділі ІІ Порядку №255 до платників податків/податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації;

2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації;

3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;

4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами:

- посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи;

- юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.

5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження/знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями російської федерації;

6) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Згідно пункту 3 Порядку № 255 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Апеляційний суд звертає увагу, що позивач не надав допустимих доказів у належний спосіб, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості виконувати податковий обов`язок у цей період (листопад 2022 жовтень 2023).

Позивач зазначає, що з моменту введення на території України воєнного стану був позбавлений можливості здійснювати свою діяльність через окупацію частини території України, оскільки усі без винятку основні засоби підприємства, а також орендовані земельні ділянки, залишилися на тимчасово окупованій території України.

Позивач вказує, що фактично позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, у зв`язку з чим усі його працівники відправлені у відпустку без збереження заробітної плати, а діяльність підприємства призупинена до закінчення дії воєнного стану.

Однак, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що надані докази не в повній мірі підтверджують неможливість виконання позивачем свого податкового обов`язку.

Також, судом першої інстанції вірно встаноклено, що ТОВ не подавало заяву про неможливість виконання податкового обов`язку та не подавало податкову звітність з ПДВ, у зв`язку з чим позивач вважається таким, що мав можливість своєчасно та у повному обсязі виконати податковий обов`язок у терміни, визначені ПК України, що беззаперечно свідчить про правомірність позбавлення його статусу платника ПДВ в порядку статті 184 ПК України у системному застосуванні із пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Порядком № 225.

У постанові від 04.10.2023 у справі № 160/19575/22 Верховний Суд зазначив, що для звільнення платника від виконання податкових обов`язків обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку повинні бути реальними та об`єктивними, а не формальними.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семеновод» залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року в справі №460/1477/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар