Рішення від 19.09.2025 по справі 175/167/24

Справа № 175/167/24

Провадження № 2/175/26/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Молодіжного будівництва», ОСОБА_2 , третя особа: Дніпропетровське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» про визнання майнових прав на квартиру та витребування з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

До судунадійшла позовназаява ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЦентрМолодіжного будівництва», ОСОБА_2 ,третя особа:Дніпропетровське регіональнеуправління державноїспеціалізованої фінансовоїустанови «Державнийфонд сприяннямолодіжному будівництву»про визнаннямайнових правна квартирута витребуванняз чужогонезаконного володіння,позовна заява уточнювалася(26.07.2024року).Позивач в уточненомупозові посилаєтьсяна те,що до10серпня 2016року уклав з ТОВ «Центр молодіжного будівництва», як власником майнових прав на об`єкт будівництва в цілому та на квартири, Договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №43МП, предметом якого була купівля-продаж майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 (третя черга будівництва). Вартість майнових прав на квартиру складала 766800,00 грн. (сімсот шістдесят шість тисяч вісімсот гривень 00 коп.), з яких 10 серпня 2016 року позивачем було сплачено безпосередньо в касу ТОВ «Центр молодіжного будівництва» згідно пункту 4.2. Договору 97% від загальної суми в розмірі 743796,00 грн. (сімсот сорок три тисячі сімсот дев`яносто шість гривень 00 коп.), що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 05 від 10.08.2016 року. У зв`язку з виконанням Позивачем свого зобов`язання щодо оплати 97% вартості майнових прав на квартиру 05 грудня 2016 року між сторонами було укладено Акт приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 від 05.12.2016 року. 23 травня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 , як Покупцем майнових прав на нерухоме майно, та Дніпропетровським регіональним управлінням Держмолодьжитла, як основним замовником будівництва, було укладено Акт звірки розрахунків, яким встановлено факт сплати позивачем за Договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 43МП від 10.08.2016 року 743796,00 грн. із загальної суми 766800,00 вартості квартири АДРЕСА_2 загальною площею 85,2 кв.м. Станом на 23.05.2018 року залишок для сплати за договором складає 23004,00 грн. У вересні 2023 року позивачу стало відомо, що будинок введено в експлуатацію і проводиться оформлення правовстановлюючих документів на квартири для інвесторів. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав №43МП від 17.03.2021 року, виданого ТОВ «Центр молодіжного будівництва», в зв`язку з чим вважає свої права порушеними та таким, що підлягають судовому захисту. Тобто, наразі позивач позбавлена свого законного права на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Таким чином, позивач протиправно позбавлений права власності та обмежена у його здійснені через протиправну поведінку відповідача, тому єдиний спосіб відновлення порушених прав позивача є звернення до суду.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_3 ). Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 (будівельна адреса АДРЕСА_5 ). Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Центр молодіжного будівництва» суму що залишалась до сплати за Договором № 43 МП від 10.08.2016, у розмірі 23 004,00 грн., шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Центр молодіжного будівництва» суми коштів внесених на депозитний рахунок суду, у випадку задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 02 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», що набрав чинності 25 квітня 2025 року, визначено змінити найменування Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області. Також визначено, що зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду".

Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Центр Молодіжного будівництва» позовні вимоги не визнав надав відзив на позовну заяву, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив в позові відмовити, оскільки за умовами пункту 4.4.Договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №43МП від 10.08.2016 року оплата покупцем майнових прав здійснюється в безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «ЦМБ» за вказаними реквізитами. Згідно п.4.2. Договору його дія припиняється у разі порушення терміну внесення першого платежу більше ніж на 10 банківських днів. ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не визнає факту внесення позивачем в касу Товариства грошових коштів в сумі 743796,00 грн., оскільки з наданої позивачем квитанції від 10.08.2016 вбачається що підписи за головного бухгалтера та касира є однаковими, встановити осіб, які отримали кошти і нібито підписали приходний касовий ордер неможливо через відсутність прізвища та ініціалів, в Товаристві відсутня каса та посада касира, внесення грошових коштів в касу готівкою суперечить вимогам договору, згідно наданих виписок банку на рахунок Товариства грошові кошти від ОСОБА_1 не надходили. ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не визнає факту підписання Акту № 43 приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 від 05 грудня 2016 року. Також не визнає наданого позивачем Акту звірки розрахунків, підписаного 23.05.2018 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровським регіональним управлінням «Держмолодьжитло», як замовником будівництва, оскільки Дніпропетровське РУ Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», первинні документи при підписанні цього акту у Товариства не витребувало, факт внесення коштів не перевіряло, взагалі не мало повноважень на підписання від ТОВ «Центр молодіжного будівництва» актів звіряння розрахунків, а тому вважав позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними. Крім того, зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи позовні вимоги не визнав надав пояснення на позовну заяву у якому із позовом не погодився, вважав позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки доданий позивачем до позову касовий ордер про внесення готівки в касу ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не є належним та допустимим доказом у справі, крім того він не відповідає вимогам оформлення та заповнення документів первинного бухгалтерського обліку в України, оскільки не містить посади і прізвища осіб, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні цієї господарської операції. По акту приймання-передачі майнових прав передано право на квартиру АДРЕСА_6 , в той час як Договір купівлі-продажу майнових прав був укладений 10.08.2016 року на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 та/або його представник в судове засідання не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином, проте про причини неявки не повідомив, відповідних заяв чи клопотань не надавав.

Враховуючи наведене суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Вислухавши представників сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України.

Згідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12 серпня 2014 року між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», як Стороною 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва», як Стороною-2, було укладено Договір про співпрацю, згідно пунктів 1.1.,1.2. якого сторони домовились про спільні дії з реалізації проекту Об`єкта будівництва, який розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_5 (третя черга будівництва), на земельній ділянці площею 0,2013 га, кадастровий номер 1221486200:09:006:0008, наданій Стороні 1 в постійне користування рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського р-ну Дніпропетровської області №б/н від 23.10.2013 року.

16 жовтня 2015 року Сторонами було укладено Додатковий договір № б/н до Договору про співпрацю від 12.08.2014 року, в якому Договір про співпрацю від 12.08.2014 року було викладено в новій редакції, за умовами пункту 1.1. якого Сторони домовились спільними діями здійснити будівництво Об`єкту адресою: АДРЕСА_5 (третя черга будівництва) надалі «Об`єкт». Сторона 1 є користувачем (на умовах постійного користування, згідно рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського р-ну Дніпропетровської області №б/н від 23.10.2013 року) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 (третя черга будівництва), на земельній ділянці площею 0,2013 га, кадастровий номер 1221486200:09:006:0008, на якій здійснюється будівництво Об`єкту, на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.12.2013 року, індексний номер 13901957.

Згідно пункту 1.2. Додаткового договору Сторона 1 підписанням цього Договору надає згоду Стороні 2 на забудову земельної ділянки за адресою.: АДРЕСА_5 (третя черга будівництва) площею 0,2013 га, кадастровий номер 1221486200:09:006:0008Ю, - на умовах згідно цього Договору.

Згідно пункту 1.3. Сторона 1 доручає Стороні 2 збудувати Об`єкт на вказаній в п.1.2. цього договору земельній ділянці, для чого передає Стороні 2 всі функції передбачені чинним законодавством України, які віднесено до функцій замовника, для чого уповноважує її вчиняти від свого імені всі необхідні правочини, підписувати всі необхідні документи (в тому числі Декларацію про початок виконання будівельних робіт, декларацію про готовність Об`єкту до експлуатації, передачу Об`єкту експлуатуючій організації), розробляти та затверджувати проекти будівництва, проектно-кошторисну документацію та інші необхідні для здійснення будівництва Об`єкту документи, самостійно подавати заяви до відповідних органів влади, підприємств, установ, організацій, отримувати умови та обмеження будівництва, технічні умови (приєднання до мереж електропостачання, газопостачання, водопостачання, водовідведення Об`єкту тощо) та інші документи, укладати відповідні договори та вчиняти всі інші дії, необхідні для будівництва Об`єкту та виконання цього Договору, розпоряджатися квартирами та іншими приміщеннями в Об`єкті в процесі будівництва та відчужувати майнові права на житло (квартири), інші приміщення до завершення будівництва Об`єкту за погодженням із Стороною 1 , оформлювати за собою. чи за третіми особами (інвесторами будівництва Об`єкту) право власності на збудований Об`єкт (квартири, інші приміщенням в збудованому Об`єкті), з правом передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, що будується, з метою залучення коштів від фізичних та юридичних осіб, а також здійснювати всі інші дії та інші повноваження, які законом віднесені до функцій замовника, та необхідні для виконання цього Договору, за виключенням вирішення питань, щодо користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 2.2. Сторона 2 здійснює будівництво Об`єкту власними або залученими силами за власний рахунок.

Згідно пункту 3.4. Додаткового договору б/н від 16.10.2015 року Сторона 2 має право на свій розсуд розпоряджатися квартирами та іншими приміщеннями в Об`єкт в процесі будівництва та відчужувати майнові права на житло (квартири) та інші приміщення до завершення будівництва Об`єкту з повідомленням Сторони 1.

10 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №43МП, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві майнові права, що належать Продавцеві, на Квартиру АДРЕСА_7 (третя черга будівництва) (далі Квартири), майнові права на які складають предмет цього Договору, вимоги щодо якісних та кількісних характеристик яких визначені у додатку №1 до цього Договору, та сплатити Покупцеві вартість майнових прав на них, визначену у розділі 4 цього Договору.

Згідно пункту 3.1.1 Договору Продавець зобов`язаний в термін до 31 березня 2017 року добудувати та здати в експлуатацію Об`єкт будівництва. Пунктом 3.1.2 передбачено, що Продавець зобов`язаний надавати Покупцеві на його вимоги довідку про внесення ним поетапної оплати вартості майнових прав.

Згідно пункту 3.3.1 Договору Покупець зобов`язаний дотримуватись термінів оплати вартості Предмету договору, визначених в розділі 4 цього договору та повністю сплатити вартість майнових прав на квартиру. Пунктом 3.3.2. передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти за актом приймання-передачі майнових прав на Квартиру, згідно з розділом 2 цього Договору.

Відповідно до умов розділу 4 Договору купівлі-продажу майнових прав №43МП від 10.08.2016:

4.1. Вартість майнових прав на Квартиру складає 766 800,00 грн. (сімсот шістдесят шість тисяч вісімсот гривень 00 копійок), виходячи з вартості майнових прав в перерахунку на 1 кв.м. 9 000,00 грн.

4.2. До підписання Сторонами Акта приймання-передачі Квартири загальна сума перерахованих Продавцю коштів не може бути менше ніж 97 відсотків вартості майнових прав на квартиру, встановленої цим Договором.

Решта вартості майнових прав на квартиру, що залишились неоплаченими, оплачується протягом 5 банківських днів після отримання технічного паспорту на квартиру, підписання сторонами акта приймання-передачі квартири за ціною, встановленою на момент проведення останніх перед цим розрахунків, але не вищою, ніж на момент підписання цього Договору Сторонами.

На виконання умов цього Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю за продаж майнових прав на Квартиру, а Продавець зобов`язаний прийняти грошову суму у розмірі 97% вартості майнових прав зазначеної у п.4.1. цього Договору, що становить 743 796,00 грн. (сімсот сорок три тисячі сімсот дев`яносто шість гривень 00 копійок) протягом 30 днів з дня підписання цього договору та 3% вартості майнових прав, що становить 23 004,00 грн. (двадцять три тисячі чотири гривні 00 копійок) протягом 5 банківських днів після отримання технічного паспорту на квартиру.

Покупець здійснює оплату за цим Договором на користь Продавця у відповідності із таким графіком: Перший платіж до 12.08.2016 р., сума платежу 743 796,00 грн.

4.3. У випадку, якщо після здачі Об`єкта будівництва в експлуатацію фактична вказана площа Квартири збільшується (зменшується) відносно площі, вказаної у додатку 1 до цього Договору, то договірна ціна корегується Продавцем відносно до такої зміни, виходячи з вартості майнових прав на квартиру за 1 кв.м., визначеної в п.4.1. цього Договору.

4.4. Оплата здійснюється у безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця за такими реквізитами : р/р НОМЕР_1 в Філії АТ «Ощадбанк» МФО 305482, код ЄДРПОУ 24226281.

4.5. Після внесення Покупцем повної вартості предмету договору у безготівковій формі Продавець надає Покупцю Довідку про сплату вартості майнових прав на Квартиру.

Згідно Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №43МП від 10.08.2016 р. Сторони домовились про наступні характеристики квартири, майнові права на яку передаються Продавцем Покупцю: будівельна адреса: АДРЕСА_8 ; секція,черга, під`їзд третя черга, номер квартири 43, поверх 3, кількість кімнат -3, проектна площа загальна - 85,2, житлова - 50,1 кв.м.

В матеріалах справи міститься квитанція до приходного касового ордеру № 05 від 10 серпня 2016 року, згідно якої ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №43МП від 10.08.2016 вніс, а ТОІВ «ЦМБ» прийняв в касу сімсот сорок три тисячі сімсот дев`яносто шість грн.00коп..

Згідно частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції станом на 2016 рік) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документи , назва документа (форма), дата і місце складання, зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Преамбулою Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правлення Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (положення) у редакції, чинній на час підписання сторонами договору, визначено, що це положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про національний банк України» та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У пункті 1.2. Положення визначено, що касовий ордер первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форму касових ордерів установлено наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій». Касові операції це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах касового обліку.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України у постанові від 15 грудня 2015 року (провадження № 21-4266а15) договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про її фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18).

В наявна в матеріалах справи копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 10.08.2016 року містить типографське зазначення посад осіб, які мають здійснювати в касі юридичної особи приймання готівкових грошових коштів - «Головний бухгалтер», «Касир», напроти яких виконано два однакових підписи без зазначення прізвища, ініціалів особи, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції по прийманню готівкових грошових коштів від ОСОБА_1 , а також визначити обсяг повноважень цієї особи на право прийняття коштів.

Крім того, умовами пункту 4.4. Договору купівлі-продажу майнових прав №43МП від 10.08.2016 року оплату майнових прав Покупцем у безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця.

Як вбачається з виписок Філії АТ «Ощадбанк» за серпень 2016 року грошові кошти від ОСОБА_1 в сумі 743796,00 грн. на рахунок Продавця ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не надходили.

Довідка про внесення покупцем ОСОБА_1 поетапної оплати вартості майнових прав, видана продавцем ТОВ «Центр молодіжного будівництва» у відповідності з пунктом 3.1.2 Договору купівлі-продажу майнових прав № 43МП від 10.08.2016 в матеріалах справи відсутня.

Згідно змісту письмових пояснень ОСОБА_3 , посвідчених 23.12.2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Красотою Т.О., зареєстрованих в реєстрі за № 2408: «Я, ОСОБА_3 , дійсним повідомляю, що, перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва», готівкові грошові кошти від громадянина ОСОБА_1 за майнові права на квартиру, яка будувалась на АДРЕСА_5 (третя черга будівництва) в Дніпровському районі Дніпропетровської області не приймав. Акти приймання-передачі майнових прав на квартиру з цим громадянином не підписував.

Станом на день передачі Дніпропетровському регіональному управлінню державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» реєстру претендентів на нерухоме майно житлового будинку АДРЕСА_5 від 27 липня 2020 року претенденти на квартиру АДРЕСА_2 у вказаному будинку, які б сплатили вартість майнових прав, були відсутні.

Я, ОСОБА_3 , зі статтею 63 Конституції України ознайомлений, зміст ст.ст. 383,384 КК України роз`яснений.»

Згідно Реєстру претендентів на нерухоме майно №27/07/20 від 27 липня 2020 року, складеного у відповідності до вимог пункту 3.4. Додаткового договору б/н від 16.10.2015 до Договору про співпрацю від 12.08.2014 ТОВ «Центр молодіжного будівництва» повідомило Дніпропетровське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» перелік претендентів на нерухоме майно багатоповерхового житлового будинку на адресою: АДРЕСА_5 (будівельна адреса0 (3-я черга будівництва), в якому претендент на квартиру АДРЕСА_2 , який оплатив майнові права на квартиру за Договором №43П від 10.08.2016р., відсутній.

Суд критично відноситься до Акту №43 приймання-передачі майнових прав на квартиру від 05 грудня 2016 року, оскільки згідно Додатку №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 43МП від 10.08.2016 ОСОБА_1 мали бути передані майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , в той час як по Акту №43 від 05.12.2016 позивачу передано майнові права на квартиру АДРЕСА_6 . Отже, майнові права на квартиру АДРЕСА_2 позивачу відповідачем ТОВ «Центр молодіжного будівництва» не передавались.

Також не є належним, допустимим та достовірним доказом виконання позивачем ОСОБА_1 своїх грошових зобов`язань по Договору купівлі-продажу майнових прав № 43 МП від 10.08.2016 року перед ТОВ «Центр молодіжного будівництва» Акт звіряння розрахунків від 23.05.2018, підписаний між ОСОБА_1 та Дніпропетровським регіональним управлінням «Держмолодьжитло»

Складання Актів звіряння розрахунків можливий лише між суб`єктами господарювання, які є сторонами договірних взаємовідносин. При цьому, сам по собі акт звіряння розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: купівлі-продажу, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості сторони по договору, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, обсягу виконаних зобов`язань , їх розміру, визнання сторонами факту виконання таких зобов`язань тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічні правові висновки міститься у постановах Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №927/738/19, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 22.02.2022 у справі №924/658/20.

Згідно листа Дніпропетровського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 02-04/401 від 13.06.2024 року на дату укладання Акту звірки розрахунків від 23.05.2018 року № б/н та станом на сьогодні договірні відносини між Дніпропетровським РУ та ОСОБА_1 відсутні, інформація від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» щодо надходження коштів від ОСОБА_1 не надавалась, відсутні копії первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів від ОСОБА_1 , Дніпропетровське РУ на дату укладення Акту звірки розрахунків від 23.05.2018 №б/н не мало довіреності або доручення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр молодіжного будівництва» на право вчинення певних дій, а саме право укладання та підпису актів звірки взаємних розрахунків від імені ТОВ "Центр молодіжного будівництва».

Згідно статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що закріплено у частині 6 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Слід також зазначити, що вказаний позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

На підставі наведеного та встановленого судом у сукупності наданих та добутих доказів, суд приходить до переконливого висновку, що зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України).

Статтею 5 ЦПК України визначені способи захисту, які застосовуються судом. Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

Враховуючи фактично встановлені в судовому засіданні обставини справи та розглядаючи справу на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, дотримуючись засад змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи правові висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як того вимагають приписи ст. ст. 12, 13 ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Молодіжного будівництва», ОСОБА_2 , третя особа: Дніпропетровське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» про визнання майнових прав на квартиру та витребування з чужого незаконного володіння відмовити.

Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і не підлягають задоволенню в межах заявлених і доведених вимог.

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Також суд вважає за необхідне повернути позивачу 23004 гривень, що були сплачені позивачем на депозитний рахунок при зверненні до суду з вказаним позовом.

Керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 141-142, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Молодіжного будівництва», ОСОБА_2 , третя особа: Дніпропетровське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» про визнання майнових прав на квартиру та витребування з чужого незаконного володіння відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України 23004 гривень (призначення платежу депозит за позовом ОСОБА_1 ), які сплачено квитанцією № 0. 0. 3374350051. 1 від 21 грудня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24 вересня 2025 року.

Суддя О.Г. Васюченко