Рішення від 15.09.2025 по справі 638/12230/25

Справа № 638/12230/25

Провадження № 2/638/5701/25

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ізюмська міська рада,

третя особа ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, третя особа ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ізюмської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після двоюрідної сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини позивач пропустила з тих причин, що їй було відомо про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Останньому було відомо про смерть ОСОБА_3 та про існування заповіту на його ім`я. У зв`язку з цим позивач не вважала себе спадкоємцем, тому не зверталася із заявою про прийняття спадщини.

Крім того, як зазначає позивач, починаючи з жовтня 2016 року і дня смерті сестри, вона проживала разом з ОСОБА_3 в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки остання дуже хворіла і потребувала допомоги. Коли сестра померла, саме позивач займалась її похованням. Після смерті сестри позивач поїхала до Харкова, оскільки була впевнена, що ОСОБА_2 прийме спадщину. Інші спадкоємці після смерті моєї двоюрідної сестри відсутні.

З початком повномасштабного вторгнення м. Ізюм перебувало в зоні активних бойових дій, тимчасової окупації, знову в зоні активних бойових дій. У зв`язку з цим позивач не їздила до м. Ізюма та їй не було відомо щодо неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом. Лише у 2023 році позивач поїхала до м. Ізюма та дізналася, що в квартирі сестри ніхто не проживає, а ОСОБА_2 спадщину не прийняв.

18 грудня 2023 року позивач повернулася до м. Харкова та подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після двоюрідної сестри ОСОБА_3 . Того ж дня позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій в якій зазначено, що вона може звернутися до суду з захистом моїх прав щодо прийняття спадщини, а саме визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 30 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28 липня 2025 року залучено як третю особу ОСОБА_2 ; витребувано у державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області - державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Нікуліної О.М., наступні докази: - належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (за наявності); - Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 (у разі відсутності спадкової справи); - Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 (у разі відсутності спадкової справи); витребувано у державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області - державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію заповіту, складеного ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області 17 листопада 2017 року за № 1-1536; витребувано у Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ізюмської міської ради довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18 травня 2021 року; закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

14 серпня 2025 року до суду від державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області - державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори надійшли витребувані докази.

В судове засідання сторони не з`явилися, про судове засідання повідомлені належним чином. Позивач та третя особа просили справу розглянути за їх відсутністю. Відповідач причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Враховуючи положення ч. 1, 3 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується наступними доказами:

- копією Свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_2 від 10.11.1945;

- копією Свідоцтва про одруження ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , відповідно до якого дружина змінила прізвище на « ОСОБА_7 », серія НОМЕР_3 від 26 червня 1953 року;

- копією Свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія НОМЕР_4 ;

- Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00035188530 від 22 лютого 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_8 у зв`язку з укладенням шлюбу 16 листопада 1979 року змінено прізвище на « ОСОБА_9 »;

- Свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_5 від 19.01.1989, відповідно до якого ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».

На підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори 21 квітня 2004 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-403, ОСОБА_3 прийняла у дар від ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

17 листопада 2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори, яким все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, і все те, що буде їй належати на день її смерті, та на що вона буде мати право, вона заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ізюм Харківської області у віці 66 років, про що складено відповідний актовий запис № 589 від 20.05.2021, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 від 20.05.2021.

Згідно з відомостями Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 14 листопада 2023 року ОСОБА_3 на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . На час її смерті також були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

ОСОБА_1 згідно з відомостями паспорта громадянина України, серія НОМЕР_7 , з 19.07.1988 і дотепер зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з відомостями Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 08 лютого 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01 лютого 2011 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Батько ОСОБА_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_8 від 10.02.2016.

Рідна тітка ОСОБА_3 - ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 від 16.08.2010.

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у Спадковому реєстрі відсутні відомості про відкриті спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину щодо ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24 лютого 2022 року розпочалася військова агресія РФ проти України.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 року, дію якого продовжено і на цей час.

Відповідно до Наказу розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», місто Ізюм, на території якого відкрилася спадщина, перебувало: у зоні активних бойових дій з 24.02.2022 до 01.04.2022, в тимчасовій окупації з 01.04.2022 до 08.09.2022, в зоні активних бойових дій з 08.09.2022 до 11.09.2022, з 11.09.2022 і дотепер в зоні можливих бойових дій; місто Харків, де проживає спадкоємець ( ОСОБА_1 ), перебувало в зоні активних бойових дій з 24.02.2022 до 15.09.2022, з 15.09.2022 і дотепер перебуває у зоні можливих бойових дій.

18 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Ізюмської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори від 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_3 , яка мотивована тим, що спадкоємець пропустила встановлений ст. 1270 ЦК України строк для подання заяви про прийняття спадщини та не надала доказів підтвердження факту прийняття спадщини після ОСОБА_3 .

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ч. 1 ст. 1265 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З ч. 1, 2 ст. 1269 Цивільного кодексу України вбачається, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив термін для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий термін, достатній для подачі ним заяви про прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв`язку з її обізнаністю про заповіт на ім`я ОСОБА_2 , у неї були відсутні законні підстави для прийняття спадщини, оскільки згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Окрім того, у зв`язку з повномасштабною військовою агресію РФ проти України, перебування міста Харкова та міста Ізюма на території активних та можливих бойових дій, тимчасової окупації (м. Ізюм), вона не знала та не могла дізнатися раніше, ніж у 2023 році, що спадкоємець за заповітом спадщину не прийняв, внаслідок чого у неї виникло право на спадкування за законом.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, судом враховано, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Таким чином, у протилежній ситуації, яка склалася у цій справі, особа, яка є спадкоємцем п`ятої черги за законом, і якій відомо про наявність заповіту на користь іншої особи, має законні підстави вважати себе позбавленою права на спадкування за законом.

У зв`язку з чим суд вважає, що ОСОБА_1 , яка хоча і є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , не мала права спадкування після двоюрідної сестри, оскільки була обізнана про наявність заповіту на ім`я ОСОБА_2 , отже з поважних причин, покладаючись на реалізацію останнім своїх спадкових прав в порядку ст. 1269-1270 ЦК України, не подала до нотаріуса у визначений ч. 1 ст. 1272 ЦК України шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_3 .

Щодо подальших дій ОСОБА_1 , починаючи з листопада 2021 року і до 18 грудня 2023 року, суд враховує, що з лютого до вересня 2022 року м. Харків та м. Ізюм перебували в зоні активних бойових дій та тимчасової окупації (м. Ізюм), що, з урахуванням тимчасового припинення роботи органів нотаріату на цих територіях, робило неможливим подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини. Діяльність Ізюмської державної нотаріальної контори була відновлена лише у 2023 році.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року і до дня звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 18.12.2023 існували об`єктивні та істотні перешкоди для подання такої заяви. При цьому, до 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 також не подала заяву про прийняття спадщини з об`єктивних та поважних причин, оскільки не була обізнаною про наявність у неї законних підстав для прийняття спадщини після двоюрідної сестри ОСОБА_3 .

Вказане дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після ОСОБА_16 з поважних причин.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Відповідна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц.

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд визнає поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_3 .

З урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні ОСОБА_1 у повному обсязі та визначає їх достатній додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини, а саме 3 місяці від дня набрання цим рішенням законної сили.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, третя особа ОСОБА_2 - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після двоюрідної сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю 3 (три) місяці від дня набрання цим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 24 вересня 2025 року.

Суддя І.П. Латка