Постанова від 13.08.2025 по справі 910/15446/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2025 р. Справа№ 910/15446/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Грушко О.О.

від відповідача: Абрамович Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтевро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 (повний текст складено 24.02.2025)

у справі № 910/15446/24 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтевро"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними пунктів рішення, визнання дій такими, що порушують права та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтевро" (далі ТОВ "Інтевро") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі Комітет) про визнання недійсними пунктів рішення, визнання дій такими, що порушують права та зобов`язання вчинити дії

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним прийняттям відповідачем рішення №341-р від 26.09.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсними п. 1 та п. 2 вказаного рішення, а також визнати дії щодо включення позивача до зведених відомостей рішень відповідача про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу на підставі оскаржуваного рішення такими, що порушують його права та зобов`язати відповідача виключити таку інформацію.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24 у задоволенні позову ТОВ "Інтевро" відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що в оскаржуваному Рішенні №341-р від 26.09.2024 Комітетом встановлено узгодження між відповідачами умов участі у торгах, при цьому, встановлені в межах розгляду справи обставини дають підстави для висновку до позиціонування таких суб`єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів, які зацікавлені у господарській діяльності один одного, а сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства.

Суд першої інстанції відзначив, що усе наведене в спірному рішенні у сукупності підтверджує наявність у учасників спірного аукціону спільних інтересів та взаємозв`язків, обізнаність та системність поведінки останніх під час підготовки та проведення аукціону свідчать про те, що вказані юридичні особи мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час проведення аукціону, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки, і така координація економічної поведінки таких учасників призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення аукціону.

В свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки Комітету, викладені у спірному рішенні, а наведені Комітетом доводи у спірному рішенні підтверджені більш вірогідними доказами, які в сукупності свідчать про те, що позивачем вчинено порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, за яке Комітетом обґрунтовано застосовано до позивача штраф у розмірі 3 655 226,00 грн.

З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з мотивів очевидної недоведеності позовних вимог щодо їх суті.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Інтевро" 17.03.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ТОВ "Інтевро" вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, що викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Комітетом у Рішенні №341-р від 26.09.2024 не було надано належну оцінку спірним правовідносинам, вжито заходів впливу щодо позивача, при цьому не визначено достатнього обсягу причин для накладення штрафу та детального обсягу порушень вимог чинного законодавства України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Інтевро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Інтевро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа (з системи електронного документообігу "Діловодство спеціалізованого суду"), ухвалу від 24.03.2025 було надіслано одержувачу ТОВ "Інтевро" до його електронного кабінету (доставлено 26.03.2025 о 05:29).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п.п. 2, 5, 11 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 4 ст. 116 ГПК України передбачено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 03.04.2025 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 14 535,00 грн. Скаржником запропоновано свій розрахунок для сплати судового збору.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку з відрядженням судді Тарасенко К.В.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтевро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інтевро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24, справу призначено до розгляду на 21.05.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтевро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24 відкладено на 03 липня 2025 року о 15 год 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтевро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24 відкладено на 16 липня 2025 року о 15 год 30 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інтевро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24 призначено на 13 серпня 2025 року о 15 год 00 хв.

Позиції інших учасників справи.

28.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого Комітет просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі просив залишити без змін.

В обгрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем в апеляційній не спростовано мотивів та доводів суду першої інстанції, не наведено аргументів, які б спростували б позиції місцевого господарського суду, проте надає наведеним судом доводам та мотивам свою суб`єктивну оцінку.

Явка представників сторін.

У судове засідання 13.08.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/15446/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.08.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, Рішенням Комітету №341-р від 26.09.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі Рішення), зокрема:

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтевро" (ідентифікаційний код юридичної особи 35093282) і Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ІНЖИНІРИНГ ГРУП" (ідентифікаційний код юридичної особи 38441784) вчинили порушення законодавства, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННИХ ПОСЛУГ КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ" (ідентифікаційний код юридичної особи 43022656), за закупівлю: "ДК 021:2015 35120000-1 Системи та пристрої нагляду та охорони (Програмно-технічний комплекс для Центрального рівня та зміни структурної моделі центральної ланки цифрової платформи Єдиної комплексної системи відеоспостереження м. Кривого Рогу)", ідентифікатор торгів в електронній системі "Prozorro" № UA-2023-10-24-014618-а.;

- накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕВРО" (ідентифікаційний код юридичної особи 35093282) штраф у розмірі 3 655 226 (три мільйони шістсот п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять шість) гривень за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Комітетом не повно з`ясовано обставин, які мають значення для справи; не доведено і не підтверджено належними і допустимими доказами обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а викладенні у рішенні висновки не відповідають обставинам справи.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Комітет зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у Рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; Комітетом надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної Законом відповідальності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спірне рішення Комітету обґрунтовано встановленням під час розгляду справи обставин, які, на думку відповідача, свідчать про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, а саме відповідачі узгоджували між собою умови участи в торгах, що підтверджується, зокрема, таким:

- засновник та кінцевий бенефіціарний власник позивача, зокрема й у період проведення торгів, отримував доходи від обох відповідачів;

- надання відповідачами грошової позики та безвідсоткової фінансової допомоги один одному в період проведення торгів;

- наявність сталих господарських відносин між відповідачами, що свідчить про єдність економічних інтересів та відсутність конкуренції між ними, у тому числі і під час проведення торгів;

- наявність спільного працівника у відповідачів;

- використання відповідачами однієї і тієї ж IP-адреси, яка належить позивачу, для входу до інтернет-банкінгу, для входу в аукціон та для подання тендерної пропозиції під час участі у торгах;

- спільна підготовка до участі у торгах (синхронність дій під час оплати майданчика та завантаження тендерної пропозиції, замовлення та оплата витягу з ЄДР, виготовлення файлів, завантажених у тендерній пропозиції, для одного з відповідачів працівником іншого;

- комунікація між відповідачами у період участі в торгах.

Отже, за твердженням Комітету, така координація економічної поведінки відповідачів призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення аукціону.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Водночас згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.

Таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, в тому числі в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 924/381/17, від 12.06.2018 року у справі № 922/5616/15, від 18.10.2018 року у справі № 916/3214/17, від 18.12.2018 року у справі № 922/5617/15, від 05.03.2020 року у справі № 924/552/19, від 11.06.2020 року у справі № 910/10212/19, від 22.10.2019 року у справі № 910/2988/18, від 05.08.2018 року у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 року у справі № 914/1696/18, від 02.07.2020 року у справі № 927/741/19..

Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від !спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 22.10.2019 року у справі № 910/2988/18, від 05.08.2019 року у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 року у справі № 914/1696/18, від 11.06.2020 року у справі № 910/10212/19, від 02.07.2020 року у справі № 927/741/19, від 26.01.2021 року у справі № 910/2576/20, від 04.02.2021 року у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 року у справі № 910/4542/20.

Суд при розгляді цього спору, в контексті заявлених позовних вимог, враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 року у справі № 910/6507/19, відповідно до якого: "кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині".

Положеннями ст. 7 та ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи. Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

Законом України "Про захист економічної конкуренції", який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Комітету.

У частині першій статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

У статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

З урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод).

Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання; спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов`язані з наведеним обставини з`ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, положеннями частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково саме до господарського суду.

В оскаржуваному рішенні Комітетом встановлено узгодження між відповідачами умов участі у торгах, при цьому, встановлені в межах розгляду справи обставини дають підстави для висновку до позиціонування таких суб`єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів, які зацікавлені у господарській діяльності один одного, а сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства.

Суд відзначає, що усе наведене в спірному рішенні у сукупності підтверджує наявність у учасників спірного аукціону спільних інтересів та взаємозв`язків, обізнаність та системність поведінки останніх під час підготовки та проведення аукціону свідчать про те, що вказані юридичні особи мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час проведення аукціону, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки, і така координація економічної поведінки таких учасників призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення аукціону.

В свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки Комітету, викладені у спірному рішенні, а наведені Комітетом доводи у спірному рішенні підтверджені більш вірогідними доказами, які в сукупності свідчать про те, що позивачем вчинено порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, за яке Комітетом обґрунтовано застосовано до позивача штраф у розмірі 3 655 226,00 грн.

Верховний Суд звертав увагу на те, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку. При цьому господарські суди під час розгляду справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 року у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 року у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 року у справі № 910/2921/19, господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що належних, допустимих та достатніх доказів на спростування висновків відповідача позивачем не надано, а всі заперечення проти викладених у рішенні висновків зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів. При цьому, здійснення переоцінки висновків Комітету в процесі оскарження прийнятого ним рішення в судовому порядку, нормами чинного законодавства не передбачено.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи відповідача та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Отже, з урахуванням наведеного вище, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Зважаючи на викладене, надаючи оцінку встановленим обставинам у сукупності відповідно до вимог статті 86 ГПК України, доводи скаржника в апеляційній скарзі з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (позивача).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтевро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі №910/15446/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі №910/15446/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15446/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.09.2025.

Головуючий суддяГ.А. Кравчук

СуддіГ.П. Коробенко

А.І. Тищенко