Постанова від 10.09.2025 по справі 918/1007/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року Справа № 918/1007/21(918/286/25)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Патраков О.І. - адвокат

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.05.2025, ухваленого суддею Політикою Н.А. у справі №918/1007/21(918/286/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 525 255,96 грн заборгованості по розрахунках та пені

у межах справи №918/1007/21 про банкрутство

Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/1007/21(918/286/25) від 26.05.2025.

1.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/1007/21(918/286/25) від 26.05.2025 позов задоволено частково.

1.2.1. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" 260723 грн 41 коп. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 66 635 грн 57 коп. - пені, 17 054 грн 28 коп. - 3% річних, 49 581 грн 29 коп. - інфляційних втрат та 6 303 грн 07 коп. - витрат по оплаті судового збору.

1.2.2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 131261 грн 41 коп. пені - відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції, мотивоване тим, що оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію у заявленому розмірі підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 260723 грн 41 коп. заборгованості судом першої інстанції визнані обґрунтованими.

2.2. Місцевий господарський суд визнав правомірним нарахування суми пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

2.3. Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

2.4. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

2.5. В свою чергу, місцевий господарський суд, перевіривши подані розрахунки нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, визнає їх арифметично вірними, а відтак правомірним та обґрунтованим є стягнення 197896 грн 98 коп. - пені, 49581 грн 29 коп. - інфляційних втрат та 17054 грн 28 коп. 3% річних.

2.6. Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд першої інстанції зменшив нараховану пеню, зазначивши наступне.

2.6.1. При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. За таких умов необхідно враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

2.6.2. При цьому розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій складає більше половини розміру заявленої до стягнення заборгованості.

2.6.3. З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість зменшення розміру неустойки до сукупного розміру нарахованих інфляційних втрат та відсотків річних, що становить 66635,57 грн.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції апелянт - Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно у якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 26.05.2025 у справі №918/1007/21(918/286/25) та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" відмовити.

3.2. Вважає рішення Господарського суду Рівненської області незаконним і необґрунтованим, оскільки суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи і прийшов до висновку, який не відповідає обставинам справи.

3.3. При ухвалення рішення суд першої інстанції не взяв до уваги важливі докази у справі щодо неналежного відповідача, а також не взяв до уваги правових позицій викладених в Постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.06.2019 року у справі № 905/1369/18, від 21.05.2024 у справі №911/4610/15(910/549/23).

3.4. Після запровадження воєнного стану Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, який у подальшому неодноразово продовжувався, 28 березня 2022 року Громадське об`єднання «УНА - УНСО» звернулось до ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з проханням надати в оренду частину території філії «Рівненська ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор» за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 24а для підготовки та виконання завдань територіальної оборони Рівненської області в умовах воєнного стану.

3.5. ГО «УНА -УНСО» гарантувало дотримання правил внутрішнього розпорядку, пожежної безпеки, санітарних норм, а також цілковиту охорону території та збереження майна.

3.6. 18 квітня 2022 року до ДП «Рівненський облавтодор» звернувся командир Добровольчого формування Рівненської міської територіальної громади №1 з проханням надати в безоплатне користування частини території за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 24а для підготовки та виконання завдань територіальної оборони Добровольчим формуванням Рівненської міської територіальної громади №1 у Рівненській області.

3.7. В свою чергу директор ДП «Рівненський облавтодор» звернувся до арбітражного керуючого з проханням погодити передачу в оренду для ІНФОРМАЦІЯ_1 нерухомого майна філії «Рівненська ДЕД», що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- Частину будівлі адмінкорпусу (1-й поверх) інвентаризаційний №117, загальною

площею 105 кв.м.;

- Ремонтну майстерню інвентаризаційний №115, загальною площею 240 кв.м.;

- Гараж інвентаризаційний №119, загальною площею 63 кв.м.;

- Прохідна інвентаризаційний №124, загальною площею 6,0 кв.м.;

3.8. 01 червня 2022 року ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернувся з листом №6/225 від 01.06.2022р. до Відповідача (ТОВ «РОЕК») з запитом про сприяння в забезпечені благодійної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом звільнення останнього чи ДП «Рівненський облавтодор» від оплати комунальних платежів за спожиту електроенергію або взяти участь у тристоронньому договорі, врегулювавши таким чином питання оплати, або будь яким іншим довільним способом, що допоможе вирішити Добровольчому формуванні Рівненської міської територіальної громади №1 проблему суспільного значення.

3.9. Військова частина НОМЕР_1 у липні 2022 року звернулась до ДП «Рівненський облавтодор» з проханням щодо тимчасового розквартирування підпорядкованих військовій частині НОМЕР_1 підрозділів на фондах філії «Рівненська ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор» бази ДФРМТГ №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

3.10. Рівненською обласною військовою адміністрацією 29 липня 2022 року видано Наказ №300 про забезпечення виконання заходів правового режиму воєнного стану. Відповідно до вказаного вище Наказу Начальник Рівненської ОВА зобов`язав в.о. начальника філії «Рівненська ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» передати командиру військової частини НОМЕР_1 приміщення філії, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 219,0 кв.м, для тимчасового розміщення особового складу військової частини НОМЕР_1 , з моменту його фактичного розміщення.

3.11. Пунктом 2 Наказу №300 від 29.07.2022 року визначено платником комунальних послуг квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне в особі ЧУХІЯ Андрія.

3.12. З липня 2022 року військова частина НОМЕР_1 дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 та використовувала електроенергію, яка поступала від Позивача.

3.13. З листопада 2022 року на території філії «Рівненська ДЕД» за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі зміною підпорядкування особового складу військової частини НОМЕР_2 із залишенням місця дислокації на території філії «Рівненська ДЕД».

3.14. Законом, що регулює відносини, пов`язані із наданням та споживанням житлово-комунальних послуг, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).

3.15. Відповідно до пунктів 2, 6 і 9 частини першої статті Закону № 2189-VIII виконавець комунальної послуги - це суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

3.16. Статтею 5 Закону № 2189-VIII визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

3.17. Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

3.18. Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2189-VIII договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

3.19. Організацію та завдання квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України визначено в Положенні про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.09.2013 за №1590/24122 (далі - Положення №448).

3.20. Відповідно до пункту 1.1 Положення №448 організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казарменожитлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

3.21. Пунктом 1.3 Положення №448 передбачено, що основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є, зокрема, утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин; забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями.

3.22. Згідно з пунктом 8.6 Положення №448 військові частини забезпечуються електроенергією, водою, тепловою енергією та природним газом:

- від власних комунальних установок КЕВ (КЕЧ) і військових частин (електростанцій, водонасосних станцій, котелень);

- від інших мереж підприємств і організацій за договорами про надання комунальних послуг.

3.23. Пунктом 8.7 Положення №448 передбачено, що КЕВ (КЕЧ) або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями. Договори до підписання перевіряються та візуються головним бухгалтером і юрисконсультом КЕВ (КЕЧ).

3.24. Згідно з пунктом 7.4 Положення №448 мешканці житлового фонду сплачують за користування житлом та спожиті комунальні послуги згідно з чинним законодавством України.

3.25. Наказом Міністерства оборони України від 31.08.2018 №380, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 06.09.2018 №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція).

3.26. Пунктом 5 розділу ІV Інструкції передбачено, що у разі розміщення одружених військовослужбовців, осіб офіцерського складу та членів їх сімей або проживання осіб, звільнених з військової служби в запас або відставку, та членів їх сімей (за їх згодою), які залишилися перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання, оплата комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється відповідно до укладених з ними договорів. У таких випадках відшкодування коштів військовій частині, витрачених на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, проводить військовослужбовець за тарифами для населення.

3.27. Зі змісту пункту 1.3 Положення №448 випливає, що утримання і експлуатація фондів військового містечка; забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями покладається на квартирно-експлуатаційні органи Збройних Сил України та є їхнім основним завданням.

3.28. Відповідно до пунктів 7.4, 8.6, 8.7 Положення №448 забезпечення відповідних фондів військових частин, у тому числі військових містечок, комунальними послугами здійснюється власними засобами квартирно-експлуатаційних відділів та військових частин або іншими підприємствами, організаціями на підставі договорів про надання комунальних послуг, укладених з квартирно-експлуатаційними відділами або військовими частинами.

3.29. КЕВ (КЕЧ) відповідає за своєчасне проведення розрахунків за спожиті військовою частиною комунальні, послуги та енергоносії в межах встановлених лімітів. За час самовільного, бездоговірного споживання електричної енергії військовими частинами А4103, А5750 утворилася заборгованість в розмірі: 525255.96 грн., з яких: 260 723,41 грн. - основний борг; 197 896,98 грн. подвійна облікова ставка; 49 581,29 грн. інфляційні втрати; 17 054,28 грн. - 3% річних.

3.30. Дана заборгованість розрахована на підставі показів засобів обліку електроенергії, які щомісяця знімалися представниками енергоуправління Відповідача разом із представниками військових частин.

3.31. Перебування військових частин на території філії «Рівненська ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор» підтверджується Наказом Рівненської ОВА №300 від 29.04.2022 року, Наказом №80 від 16.02.2023 року.

3.32. Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» достеменно було відомо про те, що на території філії «Рівненська ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор» дислокуються військові частини та відповідно Відповідач по справі просив надіслати трьохсторонній договір для постачання електроенергії, однак Позивач не відреагував на це звернення.

3.33. Окрім того у своїй позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» посилається на те, що ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було приєднано до договору з про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який оприлюднений ТОВ «РОЕК» на офіційному веб-сайті, підтверджується фактом споживання електричної енергії та оплатою рахунків постачальника універсальної послуги за попередні періоди, однак до позовної заяви долучив договір, який не підписаний та не скріплений печаткою ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», що є порушенням вимог чинного законодавства.

3.34. В Договорі з про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який долучений до позовної заяви в п. 13.1. вказано, що цей Договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви - приєднання.

3.35. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві приєднанні.

3.36. ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не підписував заяву - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що підтверджується доданою заявою приєднання, яку надав позивач у справі де чітко видно, що ДП «Рівненський облавтодор» не підписував заяву приєднання та комерційну пропозицію. Жодних доказів про підписання чи погодження вище вказаних заяв Позивач так і не надав.

3.37. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що Відповідачем в судовому засіданні звертав увагу суду першої інстанції на те, що долучені докази у справі не містять всіх належних та допустимих реквізитів для Договору.

3.38. Проаналізувавши категорії договорів та правочинів із точки зору цивільного законодавства, скаржник прийшов до висновку, що ДП «Рівненський облавтодор» є неналежним відповідачем у даній справі.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1007/21(918/286/25) від 26.05.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.09.2025 об 12:00год.

4.2. Відповідно до рішення від 15.07.2025, Вища рада правосуддя вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

4.3. У зв`язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_1 у відставку, на підставі службової записки секретаря судової палати №2 від 17.07.2025, згідно розпорядження в.о. керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/411 від 17.07.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/1007/21(918/286/25).

4.4. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 для її розгляду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю.

4.5. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 прийнято апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1007/21(918/286/25) від 26.05.2025 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Розізнана І.В. суддя Павлюк І.Ю.

4.6. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

4.6.1. У відзиві зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено факт наявності договірних відносин між Позивачем та Відповідачем. Приєднання Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який оприлюднений ТОВ "РОЕК" на офіційному веб-сайті, підтверджується фактичним споживанням та оплатою електричної енергії за попередні періоди.

4.6.2. Враховуючи вищенаведене, твердження Відповідача в своїй апеляційній скарзі, що ДП «Рівненський облавтодор» є неналежним відповідачем у даній справі є безпідставним та необґрунтованим.

4.6.3. Щодо перебування військових частин на території філії «Рівненська ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор» та прохання надіслати трьохсторонній договір для постачання електричної енергії, позивач зазначає таке.

4.6.4. Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачений Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затвердженні постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та не передбачає такої форми укладення як тристоронній чи в будь-якій іншій формі.

4.6.5. ТОВ «РОЕК» просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ДП «Рівненський облавтодор», а рішення Господарського суду Рівненської області від 26.05.2025 у справі № 918/1007/21(918/286/25) залишити без змін.

4.7. Представник відповідача зверталася із заявою про її участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, однак у задоволенні такої заяви було відмовлено у зв`язку із порушенням строку звернення (ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025).

4.8. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Рівненської області ухваленого 26.05.2025 у справі №918/1007/21(918/286/25) Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про ринок електричної енергії";

Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312;

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, викладені у відзиві, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, із 1 січня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1268 від 26.10.2018 та на підставі виданої ліцензії (постанова НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 р.) здійснювалось постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг споживачу - Дочірньому підприємству "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на умовах передбачених публічним договором, який опублікований на офіційному сайті ТОВ "РОЕК" www.energozbut.rv.ua.

7.3. Приєднання Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який оприлюднений ТОВ "РОЕК" на офіційному веб-сайті, підтверджується фактичним споживанням та оплатою електричної енергії за попередні періоди.

7.4. Нормами статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

7.5. Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачений Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затвердженні постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

7.6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" є постачальником універсальних послуг на території Рівненської області.

7.7. На виконання вимог закону та правил роздрібного ринку електричної енергії позивачем розроблено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розміщений на офіційному веб-сайті TOB "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7.8. Згідно з умовами пункту 7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

7.9. Таким чином, загальними положеннями укладеного між сторонами договору передбачено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачам постачальником та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.

7.10. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

7.11. Предметом договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

7.12. Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

7.13. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність.

7.14. Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності.

7.15. Спосіб визначення ціни за електричну енергію, відповідно до пункту 5.2. договору, зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

7.16. Ціна на електричну енергію, відповідно до пункту 5.3. договору, визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої регулятором.

7.17. Відповідно до пункту 1 комерційної пропозиції № 1.02/2 - РОЕК, яка є додатком до договору, для малих непобутових споживачів, які купують електричну енергію для власного споживання, що не є побутовими споживачами, та електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт., постачання електричної енергії здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електричну енергію, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

7.18. Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

7.19. Згідно з умовами пункту 5.9 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

7.20. Відповідно до пункту 5.10 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

7.21. Згідно п. 5.11 Договору, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційний пропозиції.

7.22. В пункті 6 комерційної пропозиції № 1.02/2-РОЕК визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. При цьому, пеня нараховується за весь період заборгованості її виникнення, починаючи з першого дня наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за спожиту електричну енергію, із встановленням терміну позовної давності щодо її стягнення у 5 (п`ять) років.

7.23. Пунктом 6.2 Договору, серед іншого, сторони погодили, що споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

7.24. Пунктами 3, 4 комерційної пропозиції № 1.02/2 - РОЕК визначено здійснення споживачем попередньої оплати рахунків за 3 робочих дні до початку розрахункового період у розмірі повної вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період. По остаточному розрахунку - протягом 5-ти робочих днів від для отримання рахунку-фактури, але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

7.25. Згідно з положеннями пункту 4.3 розділу IV Правил роздрібного ринку, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

7.26. Функції адміністратора комерційного обліку, згідно пункту 10 Правил роздрібного ринку, на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний Оператор системи розподілу (далі - ОСР).

7.27. Таким чином розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем проводяться відповідно до переданих ОСР обсягів спожитої електричної енергії.

7.28. За період з березня 2022 року по травень 2023 року позивач надавав відповідачу послуги з постачання електричної енергії, що стверджується відповідними актами прийняття-передавання товарної продукції та рахунками: рахунком №470007356/3/1 за березень 2022 року, рахунком-розшифровкою №470007356/3/1 за березень 2022 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/3/1 від 31.03.2022; рахунком №470007356/4/1 за квітень 2022 року, рахунком-розшифровкою №470007356/4/1 за квітень 2022 року та Актом прийняття - передавання товарної продукції №470007356/4/1 від 30.04.2022; рахунком №470007356/5/1 за травень 2022 року, рахунком-розшифровкою №470007356/5/1 за травень 2022 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/5/1 від 31.05.2022; рахунком №470007356/6/1 за червень 2022 року, рахунком-розшифровкою №470007356/6/1 за червень 2022 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/6/1 від 30.06.2022; рахунком №470007356/7/1 за липень 2022 року, рахунком-розшифровкою №470007356/7/1 за липень 2022 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/7/1 від 31.07.2022; рахунком №470007356/8/1 за серпень 2022 року, рахунком-розшифровкою № 470007356/8/1 за серпень 2022 р. та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/8/1 від 31.08.2022; рахунком №470007356/9/1 за вересень 2022 року, рахунком-розшифровкою №470007356/9/1 за вересень 2022 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/9/1 від 30.09.2022; рахунком №470007356/10/1 за жовтень 2022 року, рахунком-розшифровкою №470007356/10/1 за жовтень 2022 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/10/1 від 31.10.2022; рахунком №470007356/11/1 за листопад 2022 року, рахунком-розшифровкою №470007356/11/1 за листопад 2022 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/11/1 від 30.11.2022; рахунком №470007356/12/1 за грудень 2022 року, рахунком-розшифровкою №470007356/12/1 за грудень 2022 року та Актом прийняття - передавання товарної продукції №470007356/12/1 від 31.12.2022; рахунком №470007356/1/1 за січень 2023 року, рахунком-розшифровкою №470007356/1/1 за січень 2023 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/1/1 від 31.01.2023; рахунком №470007356/2/1 за лютий 2023 року, рахунком-розшифровкою №470007356/2/1 за лютий 2023 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/2/1 від 28.02.2023; рахунком №470007356/3/1 за березень 2023 року, рахунком-розшифровкою №470007356/3/1 за березень 2023 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/3/1 від 31.03.2023; рахунком №470007356/4/1 за квітень 2023 року, рахунком-розшифровкою №470007356/4/1 за квітень 2023 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/4/1 від 30.04.2023; рахунком №470007356/5/1 за травень 2023 року, рахунком-розшифровкою №470007356/5/1 за травень 2023 року та Актом прийняття-передавання товарної продукції №470007356/5/1 від 31.05.2023 р.

7.29. Водночас відповідачем частково сплачувались виставлені рахунки позивача, проте, як видно з наданих позивачем рахунків відповідачем зазначено сальдо на кінець розрахункового періоду в наступних обсягах: березень 2022 року на суму 11720,73 грн; квітень 2022 року на суму 20022,69 грн; травень 2022 року на суму 19453,33 грн; червень 2022 року на суму 26334,78 грн, липень 2022 року на суму 27147,88 грн; серпень 2022 року на суму 27968,66 грн; вересень 2022 року на суму 27968,66 грн; жовтень 2022 року на суму 27968,66 грн; листопад 2022 року на суму 147901,52 грн; грудень 2022 року на суму 148 488,50 грн; січень 2023 року на суму 149643,79 грн; лютий 2023 року на суму 150755,87 грн; березень 2023 року на суму 249186,70 грн; квітень 2023 року на суму 259 831,92 грн; травень 2023 року на суму 260723,41 грн.

7.30. Позивач вказує, що всупереч умовам договору Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" порушено умови договору в частині оплати, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію в кількості - 46993 кВт/год. по одному об`єкту споживання та 1671 кВт/год. по другому об`єкту, що становить в грошовому еквіваленті - 260723,41 грн.

7.31. Згідно з умовами пункту 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, його додатками та чинним законодавством.

7.32. Відповідно до пункту 6 комерційної пропозиції що є додатком до договору, за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. При цьому, пеня нараховується за весь період заборгованості її виникнення, починаючи з першого дня наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за спожиту електричну енергію, із встановленням терміну позовної давності щодо її стягнення у 5 (п`ять) років.

7.33. Керуючись положеннями пункту 6 комерційної пропозиції позивач за період з 21 квітня 2022 року по 27 березня 2025 року нарахував відповідачу пеню в розмірі 197896 грн 98 коп.

7.34. Крім того, керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу з 21 квітня 2022 року по 27 березня 2025 року 17 054 грн 28 коп. 3% річних та 49 581 грн 29 коп. інфляційних втрат.

7.35. У добровільному порядку відповідач заборгованість за спожиту електричну енергію не оплатив, як і не оплатив нараховані суми відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

7.36. Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся за його захистом до Господарського суду Рівненської області.

7.37. За результатами розгляду позову судом першої інстанції ухвалено судове рішення (п.1.2.- 1.2.2. постанови) з підстав, наведених у пунктах 2.1.-2.6.3. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також заслухавши пояснення представників сторін у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 26.05.2025 у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.

8.3. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

8.4. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.5. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

8.6. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.7. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

8.8. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.9. Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.10. За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.11. Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.12. Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

8.13. Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

8.14. Відповідно до положень статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

8.15. За приписами статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

8.16. Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

8.17. Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

8.18. Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.19. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

8.20. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.21. За таких обставин, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію у заявленому розмірі підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 260723 грн 41 коп. заборгованості господарськими судами визнаються обґрунтованими.

8.22. Також судами першої та апеляційної інстанції взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

8.23. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.24. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.25. Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.26. Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

8.27. Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.28. Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.29. Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

8.30. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

8.30.1. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

8.31. Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.32. Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

8.33. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.

8.33.1. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

8.33.2. Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 2.1 та 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

8.33.3. В той час положення Договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, відтак нарахування штрафних санкцій здійснюється за умовами, визначеними у Договорі, тобто позивач має право нараховувати пеню без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.

8.33.4. Відтак, нарахування позивачем пені більш ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, господарськими судами визнається обґрунтованим, оскільки відповідає положенням Договору та чинному законодавству.

8.33.5. В свою чергу, місцевий господарський суд, перевіривши подані розрахунки нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, визнає їх арифметично вірними, а відтак правомірним та обґрунтованим є стягнення 197896 грн 98 коп. - пені, 49581 грн 29 коп. - інфляційних втрат та 17054 грн 28 коп. 3% річних.

8.33.6. Колегія суддів апеляційного господарського суду із таким висновком погоджується.

8.34. Частинами 1, 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.35. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

8.36. При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. За таких умов необхідно враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

8.37. За змістом зазначених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

8.37.1. Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

8.38. Застосовуючи свої дискреційні повноваження, господарськими судами зазначається, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.38.1. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

8.38.2. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

8.38.3. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

8.38.4. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

8.38.5. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

8.38.6. Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 904/5770/18.

8.38.7. Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

8.38.8. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

8.38.9. Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

8.38.10. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

8.38.11. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.

8.38.12. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

8.38.13. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

8.38.14. Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

8.38.15. Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

8.38.16. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

8.38.17. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 902/538/18.

8.39. Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, суд робить висновок про можливість у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій.

8.39.1. У цьому аспекті суд зокрема ураховує, що відповідач постійно здійснював часткову оплату електроенергії. Окрім того судом враховано, що справедливим є зменшення розміру штрафних санкцій для збереження балансу принципів справедливості, добросовісності та розумності як для позивача так і для відповідача.

8.39.2. При цьому розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій складає більше половини розміру заявленої до стягнення заборгованості.

8.39.3. З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість зменшення розміру неустойки до сукупного розміру нарахованих інфляційних втрат та відсотків річних, що становить 66635,57 грн.

8.39.4. На переконання суду стягнення всієї заявленої суми неустойки є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача. Водночас стягнення неустойки в розмірі інфляційного знецінення та відсотків за користування чужими коштами відповідає правовій природі господарської санкції, що спрямована передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

8.39.5. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.

8.39.6. Разом з тим судом враховано, що окрім неустойки судом задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, що саме по собі здійснює компенсацію інфляційного знецінення грошових коштів та відсотків за користування грошовими коштами у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання.

8.39.7. Таким чином, зменшення розміру неустойки надасть відповідачу можливість розрахуватися з наявною кредиторською заборгованістю, продовжити свою діяльність та не становитиме для нього надмірного тягаря. Разом з тим, визначений судом розмір штрафних санкцій дозволить забезпечити стимулюючу та компенсаційну функції неустойки.

8.39.8. Північно-західний апеляційний господарський суд такий висновок підтримує, при цьому враховує, що відповідач - Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України перебуває у процедурі банкрутства.

8.40. За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом першої інстанції встановлено обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 260 723 грн 41 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 197 896 грн 98 коп. пені, 49 581 грн 29 коп. інфляційних втрат та 17 054 грн 28 коп. трьох відсотків річних.

8.40.1. Водночас місцевий господарський суд встановив наявність підстав для зменшення розміру неустойки (пені) до 66 635,57 грн.

8.40.2. Висновок Господарського суду Рівненської області про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 260723 грн 41 коп. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 66635 грн 57 коп. - пені (із відмовою про стягнення 131 261 грн 41 коп. - пені), 49581 грн 29 коп. - інфляційних втрат та 17054 грн 28 коп. - трьох відсотків річних є обґрунтованим із правильним застосуванням норм матеріального права.

8.41. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.

8.42. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не подано.

8.43. За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.43.1. В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

8.43.2. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.43.3. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.43.4. Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.44. За таких обставин апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 26 травня 2025 року у справі №918/1007/21(918/286/25) - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом - Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 26 травня 2025 року у справі №918/1007/21(918/286/25) сплачено платіжною інструкцією № 765 від 01.07.2025 судовий збір у розмірі 9454,61 гривень.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 17.06.25р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 26 травня 2025 року у справі №918/1007/21(918/286/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу №918/1007/21(918/286/25) повернути Господарському суду Рівненської області.

Повна постанова складена "23" вересня 2025 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.