Ухвала від 22.09.2025 по справі 910/10837/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.09.2025Справа № 910/10837/25За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Три О

до 1) Акціонерного товариства Державний ощадний банк України

2) Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

про визнання недійсним договору

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Три О звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Акціонерного товариства Державний ощадний банк; 2) Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що консорціум ний кредитний договір № 129/31/1-1 від 09.06.2006 суперечить приписам ст. 203 ЦК України.

Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.09.2025.

09.09.2025 від відповідача-1 надійшла заява про залишення позову без розгляду, мотивована зловживанням позивачем своїми процесуальними правами та подання завідомо необґрунтованого позову.

10.09.2025 від позивача надійшов супровідний лист про долучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви.

10.09.2025 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, в зв`язку з його необгрунтованістю.

10.09.2025 від відповідача-2 надійшла заява про закриття провадження, в зв`язку з відсутністю предмету спору18.09.2025 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує.

В підготовчому засіданні 22.09.2025 судом розглядається клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що в якості обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним Кредитного договору, у пункті 3, ТОВ «ТРИ О» зазначає про те, що такими підставами є: (i) зміна умов кредитного договору в односторонньому порядку (надсилання Відповідачами 1-2 на адресу Позивача вимог про дострокове повернення кредиту); (іі) повне виконання умов Кредитного договору. 02 вересня 2025 року ТОВ «ТРИ О» звернулося до Господарського суду м. Києва в рамках справи №910/2221/25 з заявою про кросс-класове затвердження плану превентивної реструктуризації у процедурі превентивної реструктуризації. При чому, план ППР, який подано 02 вересня 2025 року до суду, включає в повній мірі вимоги Відповідачів 1-2, які виникли на підставі Кредитного договору. Наведене є свідченням визнання Позивачем наявності зобов`язаності перед Відповідачами 1-2, дії Позивача з подання 02 вересня 2025 року (після подання позову у цій справі) до суду заяви про кросс-класове затвердження плану у ППР підтверджують припинення існування спору щодо дійсності Кредитного договору у зв`язку з нібито зміною Відповідачами 1-2 в односторонньому порядку його умов та невідповідності його у зв`язку з цим приписами ст. 651 ЦКУ. Поведінка Позивача під час ППР свідчить про визнання в повній мірі кредиторських вимог Відповідачів 1-2, які залишилися після звернення стягнення на іпотеку у позасудовий спосіб. Означене, на думку відповідача-2, свідчить про відсутність спору у даній справі.

Відповідач-2 підтримав подане ним клопотання.

Представник позивача про задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечував.

Представник відповідача-1 підтримав клопотання відповідача-2.

Відповідно до ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 2) відсутній предмет спору.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним консорціумного кредитного договору № 129/31/1-2 від 09.06.2006, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Три О, Акціонерним товариством Державний ощадний банк України та Акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України.

Наразі даний договір не визнаний у судовому порядку недійсним, наявні судові провадження з приводу зобов`язань, за спірним договором, проте в рамках даної справи позивач заявляє про недійсність правочину. В зв`язку з означеним, суд не вбачає, що предмет спору у даній справі відсутній.

Суд відмовляє відповідачу-2 у задоволенні його клопотання про закриття провадження у справі, в зв`язку з відсутністю предмету спору, з огляду на його не обгрунтованість та не доведеність.

Судом розглядається клопотання про залишення позову без розгляду, в зв`язку зі зловживанням позивачем своїми процесуальними правами.

Представник відповідача-1 підтримав подане ним клопотання.

Представник позивача проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду заперечував.

Представник відповідача-2 підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.

Клопотання відповідача-1 мотивовано наступними обставинами: ТОВ "Три О" із посиланням на те, що AT "Ощадбанк" та AT "Укрексімбанк" (далі разом - Банки) (1) відмовились від Плану фінансової реструктуризації від 26.08.2020 року в односторонньому порядку, (2) звернули стягнення на Іпотечне майно в позасудовому порядку шляхом набуття права власності на нього, стверджує про нібито повне виконання грошового зобов`язання Позивача, що нібито виключає дійсність Консорціумного кредитного договору. Таким чином, основною підставою заявленого позову в цій справі є нібито факт припинення, на думку Позивача, його грошових вимог за Консорціумним кредитним договором, а також одностороння відмова від Плану фінансової реструктуризації від 26.08.2020 року. Пред`явлений ТОВ "Три О" позов є завідомо необґрунтованим та має очевидно штучний характер:

По-перше, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває процедура превентивної реструктуризації заборгованості ТОВ "Три О" за Консорціумним кредитним договором перед AT "Ощадбанк" та AT "Укрексімбанк", яка була ініційована Позивачем 03.03.2025 року. В межах такої процедури, 28.07.2025 року ТОВ "Три О" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про закриття процедури превентивної реструктуризації у справі №910/2221/25 у зв`язку зі зверненням стягнення Банками на іпотечне майно в позасудовому порядку, яке є єдиним джерелом доходу Боржника. Після цього, 01.09.2025 року, ТОВ "Три О" подало до Господарського суду міста Києва заяву про залишення без розгляду заяви про закриття процедури превентивної реструктуризації в цій справі. Наступного дня, 02.09.2025 року [через 4 дні після подання позову в цій справі] ТОВ "Три О" звернулось до суду із заявою про крос-класове затвердження Плану превентивної реструктуризації, прямо допустивши процесуальну суперечливу поведінку і зловживання процесуальними правами. Заява про крос-класове затвердження плану була подана ТОВ "Три О" із істотним порушенням процесуального законодавства, зокрема положень ст.ст. 33-21, 33-23 КУзПБ, тобто за недотриманням умов та підстав, за яких дозволяється її подання, а також без приєднання документів, які вимагаються процесуальним законом. Наведені вище дії ТОВ "Три О", на думку AT "Ощадбанк", мають на меті протиправне штучне продовження дії заходів захисту боржника у вигляді заборони ініціювання провадження у справі про банкрутство, які передбачені ч. 3 ст. 33-11 КУзПБ. У процедурі превентивної реструктуризації ТОВ "Три О" не тільки не стверджує про повне виконання грошового зобов`язання за Консорціумним кредитним договором та його недійсність, а й прямо визнає його чинність, підтверджує намір виконання та просить суд змінити умови погашення заборгованості (реструктуризувати борг). Отже, позиція ТОВ "Три О", викладена у заяві, суперечить твердженням і підставам, наведеним Позивачем у позові в цій справі, що прямо підтверджує його очевидно штучний характер, а також штучність спору, за вирішенням якого ТОВ "Три О" звернулось до суду.

По-друге, за змістом позову основною підставою для визнання Консорціумного кредитного договору недійсним є те, що AT "Ощадбанк" та AT "Укрексімбанк" звернули стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку шляхом набуття на нього права власності, а відтак нібито всі подальші вимоги є недійсними. Також про недійсність нібито свідчить одностороння відмова Банків від Плану фінансової реструктуризації від 26.08.2020 року. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Таким чином, звернення стягнення на Іпотечне майно в жодному разі не можуть впливати на дійсність Консорціумного кредитного договору, оскільки не стосуються його укладення та не збігаються з моментом вчинення такого правочину. Наведена необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Три О" в цій справі є очевидною та такою, що не потребує з`ясування обставин справи, що також підтверджує зловживання Позивачем своїми процесуальними правами в цій справі.

По-третє, 26.08.2025 року [за 3 дні до подання позову в цій справі] ТОВ "Три О" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання зобов`язань Позивача за Консорціумним кредитним договором (справа №910/10679/25) припиненими. В межах такого позову ТОВ "Три О" із посиланням на тотожні обставини щодо звернення стягнення банками на Іпотечне майно стверджує про нібито припинення всіх своїх зобов`язань за Консорціумним кредитним договором. При цьому, звертаємо увагу суду, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України). Тобто задоволення вимог у справі №910/10837/25 призведе до фактично протилежних правових наслідків, аніж задоволення позову в цій справі, а правова позиція Позивача за цими двома позовними заявами кардинально відрізняється.

Сам факт подання ТОВ "Три О" протягом 6 календарних днів декількох документів, а саме: позову про недійсність Консорціумного кредитного договору із твердженнями щодо його невідповідності вимогам законодавства; позову про визнання зобов`язання припиненим за Консорціумним кредитним договором із твердженнями про його належне виконання з боку ТОВ "Три О"; заяви про крос-класове затвердження плану реструктуризації із твердженнями про визнання наявності заборгованості за Консорціумним кредитним договором та підстав для її реструктуризації з метою надання можливості ТОВ "Три О" її погасити в повному обсязі, прямо підтверджує штучний характер заявлених вимог та очевидну завідому необґрунтованість таких документів.

Розглянувши клопотання відповідача-1, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктом 11 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частин 1, 4 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 922/4278/21, від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Отже 25.02.2025 ТОВ «Три О» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації зобов`язань перед АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк», які виникли на підставі Кредитного договору, в порядку Книги ІІІ Кодексу України з процедур банкрутства (далі ППР). Суд ухвалою від 03.03.2025 відкрив процедуру ППР, справа №910/2221/25; ·

13.06.2025 ТОВ «ТРИ О» в рамках справи №910/2221/25 звернулося до Господарського суду м. Києва з клопотанням про долучення до матеріалів справи оновленого плану ППР, до якого включено вимоги Відповідачів 1-2 до Позивача, які виникли на підставі Кредитного договору та з урахуванням факту відкликання банками кредиту;

28.08.2025 ТОВ «Три О» звернулося Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання зобов`язань за Консорціумним кредитним договором №129/31/1- 2 від 09.06.2006 року припиненими. Провадження за цією заявою на дату подання цієї заяви ще не відкрито.

29.08.2025 ТОВ «Три О» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою у цій справі, в якій просить визнати суд недійсним Консорціумного кредитного договору №129/31/1-2 від 09.06.2006 року у зв`язку з тим, що банки в односторонній спосіб змінили його умови, що на думку Позивача суперечить вимогам ЦКУ, а зобов`язання Позивача за Кредитним договором є припиненими у зв`язку з завершенням процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, якою було забезпечено вимоги банків.

02.09.2025 ТОВ «Три О» в межах справи № 910/2221/25 про превентивну реструктуризацію подано заяву про затвердження Плану превентивної реструктуризації, до якої додано план ППР, в якому Позивач визнає в повній мірі свої зобов`язання перед Банками за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006 року який в даній справі намагається визнати недійсним. ·

03.09.2025 ТОВ «Три О» в межах справи № 910/10862/25 (за заявою АТ «Ощадбанк» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Три О») подано заперечення проти прийняття цієї зави судом. У заяві ТОВ «ТРИ О» зазначає: «ТОВ «ТРИ О» звертає увагу Шановного Суду, що грошові вимоги АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ», які виникли на підставі Консорціумного кредитного договору №129/31/1-1 від 09.06.2006 року включені до Плану превентивної реструктуризації ТОВ «ТРИ О».

Також, 02.09.2025 року ТОВ «ТРИ О» було подано до Господарського суду м. Києва, в межах справи №910/2221/25, заяву про затвердження Плану превентивної реструктуризації в порядку ст. 33-23 КУзПБ.»

Подання численних процесуальних заяв, що за своїм змістом суперечать одна одній є свідчення штучності позову у даній справі та явного зловживання Позивачем своїми правами, що суперечить принципам добросовісності, правової визначеності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання позовної заяви у даній справі є зловживанням процесуальними правами, передбаченим п. 3 ч. 2 ст 43 ГПК України - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

При цьому, суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19, від 07.09.2020 у справі №910/16497/19.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Слід зазначити, що у даному випадку визнання наведених вище дій позивача зловживанням процесуальними правами (п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України), у розумінні статті 43 ГПК України, не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися з позовною заявою покликаною на захист саме порушених (оспорених) прав.

З огляду на зазначене, суд задовольняє клопотання відповідача-1 та залишає позовну заяву без розгляду на підставі ст. 43 ГПК України.

Керуючись статтями 43, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про закриття провадження у справі № 910/10837/25, в зв`язку з відсутністю предмету спору відмовити.

2. Клопотання Акціонерного товариства Державний ощадний банк про залишення позову без розгляду задовольнити.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Три О до 1) Акціонерного товариства Державний ощадний банк; 2) Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про визнання недійсним договору залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.В.Усатенко