Рішення від 17.09.2025 по справі 914/765/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2025 Справа № 914/765/25

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОРН ТЕКС»

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «ГОРОДОЦЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА»

про: стягнення 12 500 000,00 грн.,

представники:

позивача: Андрощук С.В.,

відповідача: Бойчук Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОРН ТЕКС» до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «ГОРОДОЦЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» про стягнення 12 500 000,00 грн.

Ухвалою суду від 24.03.2025р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.04.2025р., явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою, викликано представників сторін у підготовче засідання.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Протокольною ухвалою від 25.06.2025р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 20.08.2025р.

Суть спору:

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач у передбачений договором термін та станом на час подання позову не виконав зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Позиція позивача:

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що борг відповідача перед позивачем за Договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги, станом на день подання позову, становить 12 500 000,00 грн., які просить стягнути з відповідача. Крім того, покликаючись на ст. 625 ЦК України та умови Договору, позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які обмежив розміром 0,01 грн. по кожній вимозі.

Позиція відповідача:

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. У поданому письмовому поясненні вказано те, що отримані кошти по Договору були використані на господарські потреби.

За результатами дослідження поданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

29.01.2025р. між ТзОВ «ЮНІКОРН ТЕКС» (надалі позивач) і ВАТ «ГОРОДОЦЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» (надалі відповідач) укладений договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 29.01.2025р. (надалі Договір); за умовами п.1.1. Договору надана грошова допомога в розмірі 12 500 000,00 гривень.

Наведена сума була безготівковим шляхом перерахована позивачем на користь відповідача за платіжними інструкціями від 29.01.2025р. №1 (700 000,00 грн) і № 2 (1 400 000,00 грн), від 30.01.2025р. №3 (1 998 000,00 грн), від 03.02.2025р. №6 (2 500 000,00 грн), від 04.02.2025р. № 8 (2 250 000,00 грн), від 05.02.2025р. №9 (1 500 000,00 грн), від 06.02.2025р. № 13 (2 152 000,00 грн).

Положення п. 2.1. Договору передбачає, що вказана вище сума має бути повернута до 01.03.2025р.

Положення п. 4.1. Договору вказує, що допомога повертається в останній день строку, встановленого в п. 2.1. Договору. І таким днем, як зазначено вище, є 01.03.2025р. Але 01.03.2025 був вихідним.

Положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (надалі «ЦК України») вказує, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Зважаючи на наведене вище, останнім днем виконання зобов`язання по Договору було 03.03.2025р. Позивач у позові зазначив, що у вказану дату виконання зобов`язання не відбулось.

Про термінове і невідкладне невиконання вимог Договору позивач повідомив відповідача у своїй претензії від 04.03.2025р., яку відповідач поштовим зв`язком не отримав.

Положення пунктів 6.1., 6.3. Договору вказують, що у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом Договору. У випадку несвоєчасного повернення суми фінансової допомоги, позичальник сплачує позикодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, за кожен день прострочення.

Як ствердив позивач, станом на день подання позову, відповідач також своїх зобов`язань не виконав, не повернув отримані за Договором кошти.

Невиконання відповідачем обов`язків щодо повернення грошових коштів в обумовлені договором строки стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Оцінюючи надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики.

За змістом статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на те, що свої зобов`язання щодо повернення позивачу безпроцентної поворотної фінансової допомоги відповідач не виконав, у нього утворилась заборгованість перед позивачем за Договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 29.01.2025р. у розмірі 12 500 000,00 грн.

Відповідно ст.526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення безпроцентної поворотної фінансової допомоги, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент ухвалення рішення доказів повернення отриманих від позивача коштів відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 500 000,00 грн боргу підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання зобов`язань з повернення безпроцентної поворотної фінансової допомоги позивач нарахував 0,01 грн. пені, 0,01 грн. 3% річних, 0,01 грн. інфляційних втрат.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач обмежив вимоги щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат розміром 0,01 грн. по кожній вимозі, такі вимоги підлягають до задоволення.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги є законними обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною квитанцією від 17.03.2025р. на суму 187 500,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Водночас, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З аналізу вищезазначених норм законодавства суд слідує, що понижуючий коефіцієнт 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронному вигляді застосовується імперативно.

З цього приводу судом враховуються також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 16.11.2022р. у справі № 916/228/22.

Таким чином, враховуючи подання до суду позовної заяви в електронній формі, на боржника слід покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 150 000,00 грн (187 500 х 0,8). Відтак, 37 500,00 грн судового збору є надмірно сплаченими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 37 500,00 гривень підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 37 500,00 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ГОРОДОЦЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА» (місцезнаходження: Україна, 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, місто Городок, вулиця Нижні Пасіки, будинок 9; ідентифікаційний код: 05468086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОРН ТЕКС»(місцезнаходження: Україна, 04119, місто Київ, вул.Іллєнка Юрія, будинок 83 Д, 7 поверх; ідентифікаційний код: 43780925) суму боргу в розмірі 12 500 000,00 грн., 3 % річних в розмірі 0,01 грн; суму інфляційних втрат в розмірі 0,01 грн; суму пені по пунктам 6.1. 6.2. договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 29.01.2025 в розмірі 0,01 грн; та 150 000,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 22.09.2025 р.

СуддяКороль М.Р.