Постанова від 26.08.2025 по справі 910/14795/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2025 р. Справа№ 910/14795/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Легка О.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025

про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії

у справі № 910/14795/19 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ»

до Державної фіскальної служби України

про стягнення 7 762 847,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником, по справі № 910/14795/19 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19; прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Текком» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд не з`ясував в повному обсязі обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі суду не відповідають обставинам справи, норми матеріального права застосовано судом першої інстанції невірно.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» у судовому засіданні 26.08.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19; прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Текком» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником в повному обсязі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/14795/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання копії апеляційної скарги Ірпінській фінансово - юридичній академії.

05.05.2025 (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги Ірпінській фінансово - юридичній академії.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19. Призначено справу № 910/14795/19 до розгляду у судовому засіданні 10.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» про розгляд справи в режимі відео конференції.

У зв`язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 10.06.2025 о 12 год. 30 хв. не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19 на 01.07.2025.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., який є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 01.07.2025 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19 на 26.08.2025.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/14795/19 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про стягнення заборгованості у розмірі 7 762 847,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 року по справі №910/14795/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком» до Державної фіскальної служби України про стягнення 7762847,44 грн задоволено повністю. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком» грошові кошти у розмірі 7762847 грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 116442 грн 71 коп.

07.04.2020 Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду видано Наказ.

20.02.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником по справі № 910/14795/19.

Заява мотивована тим, що Боржник є кредитором Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до:

1) рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2020 у справі №911/1109/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, яким визнано недійсним договір оренди від 28.01.2013 № 130230, стягнуто з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 1 440 258,30 грн, сплачених за договором оренди від 28.01.2013 №130230, стягнуто з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь прокуратури Київської області 11 682,94 грн судового збору, стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на користь прокуратури Київської області 11 682,94 грн судового збору.

2) рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2018 у справі № 911/1110/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та постановою Верховного Суду від 20.11.2019, яким визнано недійсним договір про надання послуг оренди нерухомого майна №917487 від 15.06.2009, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» та Національним університетом ДПС України; стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави 1 942 392,72 грн.

3) рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2018 у справі №911/1108/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та постановою Верховного Суду від 30.07.2019, яким визнано недійсним договір про надання послуг оренди нерухомого майна №1117194 від 07.03.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» та Національним університетом ДПС України. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави 3 262 355,35 грн. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Прокуратури Київської області 49 816,33 грн судового збору. Стягнуто з Університету Державної фіскальної служби України на користь Прокуратури Київської області 881,00 грн судового збору.

4) рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2018 у справі № 911/1107/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 та постановою Верховного Суду від 25.10.2019, яким визнано недійсним договір про надання послуг оренди нерухомого майна №1217172 від 14.03.2012, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» та Національним університетом ДПС України. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії в дохід держави 2 880 516, 60 грн; на користь прокуратури Київської області 44 088,75 грн судового збору. Стягнуто з Університету ДФС України на користь прокуратури Київської області 881,00 грн судового збору.

5) рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 у справі № 911/1805/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та постановою Верховного Суду від 17.07.2019, яким визнано недійсним договір наймання (оренди) нерухомого майна №917116 від 10.01.2009, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» та Національним університетом Державної податкової служби України; стягнуто з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 49 950,00 грн, сплачених за договором наймання (оренди) нерухомого майна № 917116 від 10.01.2009; стягнуто з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь прокуратури Київської області 1 762,00 грн судового збору; стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на користь прокуратури Київської області 1 762,00 грн судового збору.

6) рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі №911/1113/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2019 та постановою Верховного Суду від 09.07.2019, яким визнано недійсним договір оренди №1017175 від 23.02.2010 укладений між Відповідачами. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави 2 595 600,00 грн. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Прокуратури Київської області 38 934,00 грн судового збору. Стягнуто солідарно з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Університету державної фіскальної служби України на користь Прокуратури Київської області 1 762,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником, по справі № 910/14795/19 відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Отже, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, визначений у статті 336 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження.

Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.

У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із тим, що наразі існує стала судова практика щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 Господарського процесуального кодексу України, підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18, від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16.

Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку про те, що системний аналіз положень статей 53, 56 Закону України «При виконавче провадження» та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

При цьому, за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція, в даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу.

При розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.

При розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, що факт існування заборгованості не обов`язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з`ясувати обставини непропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним.

Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення.

При застосуванні ч.1 ст.336 ГПК суд не вирішує спір між третьою особою, яка визнає свою заборгованість перед боржником, і самим боржником, а сприяє швидкому та ефективному виконанню вже ухваленого судового рішення на користь кредитора.

Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до ст. 336 ГПК України дійсно має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам ст. ст. 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення. Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень ст. 336 ГПК України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.

Проте, остаточне рішення за результатами розгляду заяви, поданої в порядку ст. ст. 336 ГПК України, має бути прийняте з урахуванням цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу.

Частина 2 ст. 336 ГПК України не встановлює виключних підстав для відмови в задоволенні такої заяви, а тому суд, встановивши обставини, за яких звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, неможливе, може відмовити в задоволенні відповідної заяви з дотриманням норм процесуального законодавства.

Як вже зазначалось, подана заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, мотивована тим, що Боржник є кредитором Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Господарським судом першої інстанції відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано інформацію з Господарського суду Київської області про виконання рішень вищезазначеного суду у справах № 911/1109/18, № 911/1110/18, № 911/1108/18, № 911/1107/18, № 911/1805/18, № 911/1113/18 боржником.

На виконання вимог ухвали суду Господарський суд Київської області надав інформацію, за якою наказ Господарського суду Київської області № 911/1107/18 від 29.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії в дохід держави 2 880 516,60 грн; наказ Господарського суду Київської області № 911/1108/18 від 29.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Прокуратури Київської області 49 816,33 грн судового збору; наказ Господарського суду Київської області № 911/1109/18 від 12.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь прокуратури Київської області 11 682,94 грн судового збору; наказ Господарського суду Київської області №911/1109/18 від 12.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 1 440 258,30 грн; накази Господарського суду Київської області №911/1113/18 від 30.11.2018 щодо стягнення солідарно з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Університету державної фіскальної служби України на користь Прокуратури Київської області 1 762,00 грн судового збору; наказ Господарського суду Київської області № 911/1113/18 від 30.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Прокуратури Київської області 38 934,00 грн судового збору; наказ Господарського суду Київської області № 911/1805/18 від 14.01.2019 щодо стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 49 950,00 грн, виконані у повному обсязі. На підтвердження чого надано відповідні постанови про закінчення виконавчих проваджень №№ 58020974, 58020859, 58046456, 58020668, 58021579, 58021197, 58021073, 58269267.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2018 у справі № 911/1107/18 в частині стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії в дохід держави 2 880 516,60 грн, рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2020 у справі № 911/1109/18 в частині стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 1 440 258,30 грн, сплачених за договором оренди від 28.01.2013 № 130230, рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 у справі № 911/1805/18 в частині стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 49 950,00 грн, сплачених за договором наймання (оренди) нерухомого майна №917116 від 10.01.2009, виконані у повному обсязі, тому встановити дійсний розмір заборгованості Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед державою неможливо з урахуванням того, що при зверненні до суду з вказаною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» просило суд стягнути суму у розмірі 7 879 290 грн. 15 коп.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із тим, що за спірними рішеннями Господарського суду Київської області у справах № 911/1109/18, № 911/1110/18, № 911/1108/18, № 911/1107/18, № 911/1805/18, № 911/1113/18 сума боргу була стягнута з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави, а не на користь Державної фіскальної служби України, а стягувачами за наказами, виданими Господарським судом Київської області у справах № 911/1109/18, № 911/1110/18, № 911/1108/18, № 911/1107/18, № 911/1113/18 є саме прокуратура Київської області, а не боржник у справі № 910/14795/19 - Державна фіскальна служба України.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/14795/19, а відтак, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у даній справі постановлено з дотриманням норм процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/14795/19, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Скаржник, стверджуючи, що на судове засідання призначене на 09.04.2025 о 12:20 представника ТОВ «Текком» не було приєднано в режимі відеоконференції через систему відеоконференцзв`язку з судом, не надав доказів знаходження на час початку судового засідання у режимі «Онлайн», крім того, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що відповідно до протоколу від 09.04.2025 судове засідання розпочалось о 13:16 год., при цьому 09.04.2025 було оголошено сигнал «Повітряна тривога» з 11:45 год. по 12:12 год.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19, відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/14795/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/14795/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 24.09.2025, зокрема, у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці.

Головуючий суддяО.М. Гаврилюк

СуддіВ.В. Сулім

А.Г. Майданевич