Постанова від 28.08.2025 по справі 904/9589/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2025 м. Дніпро Справа № 904/9589/21 (904/1737/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,

суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 у справі № 904/9589/21 (904/1737/24) (суддя Соловйова А.Є.), повний текст рішення складено 27.02.2025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода», с. Єлизаветівка, Петриківського району, Дніпропетровської області,

відповідач-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання Євротрейд», м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 462 100,46 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

18.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода», відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання Євротрейд» про стягнення заборгованості у сумі 462 100,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань зі сплати вартості спожитої електричної енергії, в зв`язку з чим утворилась заборгованість на суму 462100,46 грн, з яких: 361077,01 грн - сума боргу за спожиту електроенергію за період січень - березень 2022 року, 19355,21 грн - 3% річних нарахованих у період з 12.02.2022 по 31.12.2024 за невиконання грошових зобов`язань по сплаті спожитої електроенергії за січень - березень 2022 року, 81668,24 грн - сума інфляційних нарахованих за період з 01.03.2022 по 31.12.2023 за невиконання грошових зобов`язань по сплаті спожитої електроенергії за січень - березень 2022 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 провадження у справі № 904/9589/21 (904/1737/24) в частині стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію в сумі 90 270,00 грн - закрито.

Позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» та ТОВ «Об`єднання Євротрейд» на користь ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» 270807,01 грн - основного боргу, 19355,21 грн - 3 % річних, 81668,24 грн - інфляційних втрат.

Стягнуто з ТОВ «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» на користь ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» 2 230,99 грн - судового збору.

Стягнуто з ТОВ «Об`єднання Євротрейд» на користь ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» 2 230,98 грн - судового збору.

Повернуто ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» з державного бюджету України 1 083,24 грн - судового збору.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач-1 ТОВ «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що порушує норми матеріального права, й тому просить апеляційний суд його скасувати, посилаючись на такі основні доводи.

По-перше, судом не було враховано обставини форс-мажору, зокрема, дію правового режиму воєнного стану, який згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України (далі ЦК) є обставиною непереборної сили. Скаржник вказує, що воєнний стан унеможливив своєчасне виконання зобов`язань через порушення логістичних ланцюгів, повне зупинення господарської діяльності, передачу майна підприємства державі у безоплатне користування та регулярні перебої в електропостачанні.

По-друге, суд належним чином не дослідив фактичні обставини щодо обсягів спожитої електроенергії. Єдиним доказом, на який послався суд, був лист від АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 30.12.2022, який, на думку скаржника, не є достатнім для встановлення факту заборгованості. При цьому судом не були витребувані або досліджені ключові документи: акти зняття показань лічильників, акти прийому-передачі електроенергії, підписані обома сторонами, а також детальні щомісячні розрахунки обсягів споживання.

Третім аргументом скаржник наводить відсутність належного та повного розрахунку суми заборгованості. Зокрема, в рішенні суду не наведено деталізованих розрахунків вартості електроенергії по місяцях, інфляційних втрат із зазначенням застосованих індексів, а також розрахунків 3% річних із визначенням періодів нарахування.

І, нарешті, четвертий довід полягає в тому, що суд першої інстанції проігнорував дію спеціальних нормативно-правових актів, ухвалених в умовах воєнного стану, які передбачають особливості нарахування плати за комунальні послуги та забороняють стягнення штрафних санкцій у цей період. Зокрема, у скарзі наводяться постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 та постанова НКРЕКП № 349 від 26.03.2022, які, за твердженням скаржника, мають зворотну дію та поширюються на правовідносини, що виникли з моменту запровадження воєнного стану.

З урахуванням викладених доводів, скаржник просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та узагальнені доводи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача-1 ТОВ «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Щодо обсягів спожитої електроенергії, позивач наголошує, що суд першої інстанції всебічно дослідив усі подані докази, а не обмежився лише одним листом АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» № 08-24/1671 від 30.12.2022.

Позивач зазначає, що згідно з умовами укладеного договору та положеннями Правил роздрібного ринку електричної енергії, пріоритетним джерелом інформації про обсяги споживання є дані оператора системи розподілу (ОСР). Під час розгляду справи відповідач не надав жодних заперечень або альтернативних доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки, а часткова оплата боргу та визнання зобов`язань у проекті мирової угоди підтверджують обґрунтованість позову.

У частині розрахунку заборгованості позивач зазначає, що до позовної заяви був доданий повний розрахунок, який включає нарахування 3% річних та інфляційних втрат із зазначенням періодів та індексів. Відповідачу це було відомо, однак жодних заперечень чи альтернативних розрахунків він не подав. Також наголошується, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виконують компенсаційну функцію, що узгоджується зі сталою позицією Верховного Суду.

Щодо застосування нормативних актів, прийнятих в умовах воєнного стану, Позивач заперечує їхню релевантність до даного спору. Так, Постанова КМУ № 206 від 05.03.2022, яка стосується особливостей оплати комунальних послуг у період воєнного стану, застосовується лише до побутових споживачів (населення), а не до суб`єктів господарювання. Що стосується згаданої у скарзі Постанови НКРЕКП № 349, позивач вказує на помилковість її тлумачення відповідачем, оскільки цей акт регулює питання захисту інформації, а не порядок розрахунків. Натомість дійсно релевантною є Постанова НКРЕКП № 332, яка хоча й забороняє нарахування штрафних санкцій, однак не поширюється на інфляційні втрати та 3% річних, що не мають карального характеру.

Щодо обставин форс-мажору, позивач стверджує, що посилання відповідача на загальний лист Торгово-промислової палати про введення воєнного стану не може вважатися належним доказом у конкретному випадку. Відповідач не довів причинно-наслідкового зв`язку між воєнним станом і неможливістю виконати грошові зобов`язання за договором.

На підставі викладеного позивач просить апеляційний суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4. Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також визначені відповідно до них правовідносини.

01.04.2020 між постачальником ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» та споживачем ТОВ «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» укладений договір про постачання електричної енергії на умовах Комерційної пропозиції «Індивідуальна А/Б фактична (строкова)», яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, споживач зобов`язувався оплачувати електричну енергію за цінами, визначеними Комерційною пропозицією, а згідно з п. 5.5. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У п. 9.1. Комерційної пропозиції зазначено, що Договір укладається строком до 31.03.2021 та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не повідомить про відмову від пролонгації. Оскільки таке повідомлення не надходило, Договір діяв у спірний період січеньберезень 2022 року.

Для проведення розрахунків позивачем був відкритий особовий рахунок № 323100 на ім`я відповідача-1. Відповідно до п. 5.7. Договору, оплата рахунку мала бути здійснена у строк, визначений у рахунку, але не менше п`яти робочих днів із моменту його отримання.

Пункт 5.1. Комерційної пропозиції встановлює графік оплати електричної енергії поетапно: 25% не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку розрахункового періоду, 25% до 1 числа періоду, 25% до 10 числа, 25% до 15 числа, а остаточний розрахунок до 5-го робочого дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з п. 6.2.1. Договору, споживач зобов`язаний забезпечити своєчасну та повну оплату вартості спожитої електроенергії відповідно до умов Договору. Пункт 6.3. Комерційної пропозиції передбачає, що рахунок за фактично спожиту електроенергію надається, як правило, наступного робочого дня після завершення розрахункового періоду. У разі його неодержання, споживач повинен самостійно оформити платіжні документи та здійснити оплату в строки, визначені п. 5.1. Комерційної пропозиції.

Суд першої інстанції встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором та поставив електроенергію відповідачу-1 у січніберезні 2022 року. Факт споживання електроенергії підтверджується відомостями, наданими адміністратором комерційного обліку АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (лист № 08-24/1671 від 30.12.2022), а також рахунками на загальну суму 491 077,01 грн, які були підписані сторонами з використанням електронного цифрового підпису через особистий кабінет споживача.

Разом з тим, відповідач-1 не виконав свого обов`язку щодо оплати, внаслідок чого утворилася заборгованість. З урахуванням часткової оплати у розмірі 130 000,00 грн, сума невиконаного грошового зобов`язання склала 361 077,01 грн.

04.01.2022 між позивачем, відповідачем-1 та ТОВ «Об`єднання Євротрейд» (далі відповідач-2, Поручитель) було укладено Договір поруки № 7/22пр. Згідно з п. 3.1. цього договору, Поручитель несе відповідальність перед позивачем за повне виконання грошового зобов`язання споживача, включаючи відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, а також сплату штрафних санкцій.

Пункт 3.2. договору поруки визначає, що грошове зобов`язання Поручителя виникає на дев`ятий робочий день після завершення розрахункового періоду у разі несвоєчасної або неповної оплати з боку споживача, незалежно від факту отримання рахунку.

Згідно з п. 4.1. договору поруки, відповідачі-1 і 2 несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Поручитель частково виконав свої зобов`язання, сплативши 130 000,00 грн, однак решта заборгованості залишилася непогашеною.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив:

06.09.2022 претензію № 24/2823 до відповідача-1;

13.02.2023 вимогу № 28/747 до відповідача-2.

Станом на дату подання позовної заяви відповіді на вказані звернення не було отримано, грошове зобов`язання залишалося невиконаним, що й стало причиною звернення до господарського суду.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивач, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК, нарахував:

3% річних у сумі 19 355,21 грн за період з 12.02.2022 по 31.12.2023;

інфляційні втрати у сумі 81 668,24 грн за період з 01.03.2022 по 31.12.2023.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі-1 та 2 солідарно заборгували позивачу:

361 077,01 грн основного боргу за спожиту електроенергію;

19 355,21 грн 3% річних;

81 668,24 грн інфляційні втрати.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

З урахуванням обставин справи, суд першої інстанції, дослідивши правовідносини сторін та надані докази, дійшов правильного висновку, що між позивачем і відповідачем-1 на підставі договору постачання електричної енергії, укладеного відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК та ст. 714 ЦК, виникло грошове зобов`язання щодо оплати поставленої електроенергії.

Зобов`язання відповідача-1 як споживача оплачувати отриману електроенергію у визначені строки передбачені п. 5.1., 5.7. Договору та положеннями Комерційної пропозиції, а правова природа цих зобов`язань відповідає вимогам статей 509, 525, 526, 530, 629 ЦК.

Факт часткового виконання грошового зобов`язання під час розгляду справи підтверджується банківськими документами на суму 90 270,00 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК, суд закрив провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо залишку основного боргу в розмірі 270 807,01 грн, а також нарахованих 3% річних (19 355,21 грн) і інфляційних втрат (81 668,24 грн), суд установив наявність підстав для стягнення з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК, яка передбачає обов`язок боржника у разі прострочення грошового зобов`язання сплатити борг із урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Солідарна відповідальність відповідача-2 як Поручителя підтверджується положеннями Договору поруки № 7/22пр, зокрема п.п. 3.1., 3.2., 4.1., і відповідає ст.ст. 553, 554 ЦК.

З урахуванням викладеного, суд визнав позовні вимоги ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі: 270 807,01 грн основний борг; 19 355,21 грн 3% річних; 81 668,24 грн інфляційні втрати.

Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню солідарно з відповідачів-1 та 2, становить 371 830,46 грн, а провадження у справі в частині вже погашеної суми на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК закрите правильно.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, не встановив порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке могло б вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки обставин справи, які вже були предметом дослідження.

Так, твердження апелянта щодо дії правового режиму воєнного стану як форс-мажорної обставини, яка перешкоджала виконанню зобов`язань, є безпідставним, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між воєнними діями та неможливістю виконання грошового зобов`язання у період з січня по березень 2022 року, як цього вимагає ст. 617 ЦК.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з повідомленням позивача про форс-мажорні обставини з наданням підтверджуючих документів, як то визначено п. 12.4. Договору.

Посилання скаржника на передачу майна у користування державі, зупинення діяльності або перебої в електропостачанні не доведені жодними первинними бухгалтерськими чи господарськими документами (акти, рішення, листи тощо), натомість, матеріали справи містять підтвердження фактичного споживання електричної енергії у відповідний період, зокрема лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» № 08-24/1671 від 30.12.2022 та підписані відповідачем рахунки з використанням електронного цифрового підпису через Особистий кабінет споживача.

Доводи про відсутність актів прийому-передачі електроенергії або актів зняття показників не заслуговують на увагу, оскільки сторонами погоджено інший механізм обліку та документообігу в рамках договору (зокрема через особовий кабінет), а суд першої інстанції правомірно визнав належними доказами дані адміністратора комерційного обліку оператора системи розподілу, які є офіційними та мають презумпцію достовірності.

Щодо аргументу про недоліки у розрахунках, суд апеляційної інстанції встановив, що у матеріалах справи наявні детальні рахунки за кожен місяць споживання, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат проведене відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК з належним зазначенням періодів нарахування, розрахункових сум та законодавчих індексів. Усі ці розрахунки були надані позивачем та не спростовані контррозрахунками з боку відповідача.

Крім того, посилання скаржника на дію нормативно-правових актів, прийнятих в умовах воєнного стану, зокрема постанов КМУ № 206 від 05.03.2022 та НКРЕКП № 349 від 26.03.2022, є необґрунтованим, оскільки зазначені акти стосуються житлово-комунальних послуг, споживаних населенням, а не електроенергії, яка постачалася за комерційним договором суб`єкту господарювання. Відповідач є юридичною особою споживачем на ринку електричної енергії, тому ці положення не поширюються на спірні правовідносини.

Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК, ст. 275, 276 ГК, достеменно встановив наявність грошового зобов`язання, його прострочення та обсяг, частину якого було сплачено під час розгляду справи, у зв`язку з чим провадження обґрунтовано було закрито в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області ухвалене по даній справі з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не підтвердилися та не спростовують висновків суду першої інстанції. Жодних істотних порушень при розгляді справи судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, у відповідності до ст. 275, 276 ГПК та з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених ст. 269 ГПК, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

7. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника по даній справі.

Керуючись ст. ст. 275 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 у справі № 904/9589/21 (904/1737/24) залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.09.2025.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов