Постанова

від 20.12.2007 по справі 7/287а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/287а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20.12.07 р.                                                                                 Справа № 7/287а

Суддя господарського суду Донецької області Малашкевич С.А.

при секретарі судового засідання Косицькій В.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Орадон” м. Донецьк

До відповідача: Жовтневої МДПІ м. Маріуполя

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.07.2004 р. №0003162342/4.

За участю представників:

від позивача: Носач Т.О. – довіреність № 101/2006 від 09.11.06;

від відповідача: Козинець О.В. – довіреність №139 від 03.09.07, Антощук О.С. – довіреність №140 від 03.09.07.

СУТЬ СПРАВИ:

ВАТ “Страхова компанія “Орадон” м. Донецьк звернулася з позовом до ДПІ в Жовтневому р-ні м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.07.04  №0003162342/4 прийнятого цією податковою інспекцією.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставність прийняття податковим органом оспорюваного рішення; вважає, що податковий орган не мав підстав для визначення податкового боргу та застосуванню штрафних санкцій по відношенню до філіалу ВАТ “СК “Орадон” м. Донецьк, оскільки таке рішення повинно бути застосовано до юридичної особи; посилається на відсутність порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

У заяві від 10.03.05 №02-02/232, позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ в Жовтневому р-ні м. Маріуполя №0003162342/4 від 15.07.04 в частині донарахування основного платежу у сумі 9 900, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 3 750 грн.

Відповідач позов заперечив, посилаючись на правомірність прийнятого рішення у відношенні Маріупольської філії ВАТ “СК “Орадон”, оскільки, відповідно до положення  про філію ВАТ “СК “Орадон”, ця філія була платником податків на прибуток та самостійно здійснювала нарахування і сплату вказаного податку, вважає, що позивачем були допущені порушення, які відображені в акті від 11.12.03 №247/23-111-1/02306625.

За заявою відповідача, судом було замінено його правонаступником – Жовтневою МДПІ м. Маріуполя.

За клопотанням сторін процесуальний строк вирішення спору продовжувався провадження у справі зупинялося.

У справі призначалася судово – економічна експертиза.

Судом досліджені документи, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, копії яких долучені до матеріалів справи, а також експертний висновок від 05.03.07 №98/24.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ.

Позивач – ВАТ “Страхова компанія “Орадон” зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи Виконавчим комітетом Донецької міської ради, про що видане відповідне свідоцтво від 10.02.03 б/н. Відповідно до Статуту ВАТ “СК “Орадон” та Положення про Марупольську філію ВАТ “СК “Орадон”, така філія є відокремленим структурним підрозділом ВАТ “СК “Орадон” без права юридичної особи, яка була самостійним платником податків, зареєстрованим в ДПІ у Жовтневому р-ні м. Маріуполя.

11.12.03 ДПІ в Жовтневому р-ні м. Маріуполя було здійснено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Маріупольською філією ВАТ “СК “Орадон”.

За результатами перевірки був складений акт від 11.12.03 №247/23-111-1/02306625 (далі акт перевірки), в якому встановлені порушення філією чинного законодавства, зокрема, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження загальної суми нарахованого податку на доходи страховика за 4 квартал 2002 р. у сумі 7,8 тис. грн.., заниження нарахованої суми податку на доходи страховика за ставкою 3% за 1 квартал 2003 р. у сумі 2,1 тис. грн.., заниження суми нарахованого податку на прибуток за ставкою 30 % за півріччя 2003 р. у сумі 4,1 тис. грн.

На підставі акту перевірки, відповідно до п.20.1 ст.20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковим органом було прийнято податкове повідомлення – рішення від 15.07.04 №0003162342/4 про визначення Маріупольській філії ВАТ “СК “Орадон” суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18 570, 00 грн., з яких 14 000, 00 грн. – основний платіж, 4 570, 00 грн. – штрафні санкції.

Позовною вимогою ВАТ “СК “Орадон” є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.07.2004 р. №0003162342/4 в частині визначення податкового зобов'язання у сумі основного платежу – 9 900, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 3 750 грн.

Вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Перевіркою було встановлено, що  в 4 кварталі 2002 року  та в 1 кварталі 2003 року, в порушення вказаної норми, Маріупольською філією ВАТ “СК “Орадон” (далі Філія) були завищені суми валових внесків сплачених (нарахованих) за договорами перестрахування з резидентами, на які дозволяється зменшення сум валових внесків одержаних (нарахованих) протягом звітних періодів за договорами страхування. Зокрема, по окремим договорам страхування укладеними Філією із страхувальниками, перестрахування ризиків здійснювалося юридичною особою  - ВАТ “СК “Орадон” (далі Компанія), при цьому Компанія залишалася відповідальною перед страхувальниками у повному обсязі, згідно із договорами страхування. Філією, на підставі ст.12 Закону України “Про страхування” із змінами та доповненнями, перераховувалися частини страхових платежів, отриманих від страхувальників, на поточні рахунки компанії, яка в подальшому, на підставі укладених нею договорів перестрахування з резидентами, перераховувала кошти на рахунки перестраховиків. На адресу Філії, Компанією направлялися копії ковер - нотів за договорами перестрахування та авізо із відображенням сум, перерахованих перестраховикам за договорами страхування укладених філією. На підставі отриманих від компанії документів, Філією здійснювалося зменшення сум валових внесків одержаних (нарахованих) протягом звітних періодів за договорами страхування.

Внаслідок таких дій, Філією був зменшений валовий дохід від страхової діяльності за 4 квартал 2002 року на суму 260,4 тис.грн.., за 1 квартал 2003 року на суму 69,4 тис.грн..

Для перевірки відповідності обставин, встановлених відповідачем даним первинних бухгалтерських документів та облікових регістрів позивача, судом призначалася судово – економічна експертиза.

Відповідно до висновку експертизи від 05.03.07 №98/24, експертом підтверджено факти викладені в акті перевірки щодо включення філією в 4 кварталі 2002 року і 1 кварталі 2003 року до складу страхових внесків, нарахованих за договорами перестрахування з резидентами, по яких договори перестрахування укладалися безпосередньо Компанією, сплата перестраховочної премії на рахунки перестраховиков здійснювалася, також, з поточних рахунків компанії. Також, підтверджені факти зменшення Філією, на такі суми, валових доходів від страхової діяльності за 4 квартал 2002 року та 1 квартал 2003 року.

Разом з тим, суд не може вважати обґрунтованими доводи позивача про правомірність таких дій та відповідність їх вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у т.ч., не беруться до уваги, у відповідній частині, й висновки експертизи.

На підставі ст.2 Закону України “Про страхування”, (далі Закон №85/96-ВР) страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Перестрахування, відповідно до ч.1 ст.12 Закону №85/96-ВР, полягає у страхуванні одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно з п.11 Наказу “Про організацію бухгалтерського обліку ВАТ “СК “Оранта – Донбасс” №31 від 25.10.00 (далі Наказ №31), який був наданий на дослідження експерту, визначено, що взаємні розрахунки між управлінням Компанії і структурними підрозділами, які є різними платниками податку на прибуток, про що йшлося вище, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів та методом передачі авізо – нарахування заборгованості за внутрішніми розрахунками за методикою здійснення взаєморозрахунків, викладеної в Інструкції про порядок ведення бухгалтерського обліку в органах державного страхування, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів СРСР №8 від 18.01.82.

Також, п.12 цього ж Наказу, встановлено, що після перерахування перестраховщіку премії у відповідності до договору перестрахування, направляти філіалу завірену копію ковер-нота або бордеро, у відповідності до якого здійснено перерахування, копію платіжного доручення, яке підтверджує перерахування та авізо з вказанням перерахованої суми для відображення в бухгалтерському та податковому обліку операції перестрахування з ціллю правильного визначення об'єкта оподаткування, оскільки страхова премія за договором страхування надійшла на поточний рахунок Філіалу та була відображена в його бухгалтерському та податковому обліку.

Проте, такі домовленості в межах одного страховика про перерозподіл обліку витрат за операціями перестрахування між структурними підрозділами, не можуть вважатися договорами перестрахування в тому розумінні, в якому цей термін вживається в Законі №85/96-ВР, оскільки, перестраховиками можуть бути лише юридичні особи, які одержали відповідну ліцензію і займаються страховою діяльністю за правилами страхування.

Філією договори перестрахування з перестраховиками не укладалися, кошти на рахунки перестраховиків, безпосередньо Філією, також не перераховувалися, у зв'язку з чим, вона не мала права зменшувати суму валових внесків, одержаних (нарахованих) протягом звітних періодів за договорами страхування на суму страхових платежів, сплачених (нарахованих) Компанією за договорами перестрахування. Перераховані Філією на поточний рахунок Компанії кошти, в межах одного страховика (однієї юридичної особи) та відображені Філією за ковер-нотами компанії страхові платежі, на підставі наказу №31, не є страховими платежами (страховими внесками, страховими преміями), сплаченими за договорами перестрахування і не можуть зменшувати суму валових внесків, яка враховується при визначенні валового доходу від страхової діяльності, що підлягає оподаткуванню.

За таких умов, правомірний і доведений матеріалами справи висновок відповідача про заниження позивачем загальної суми нарахованого податку на доходи страховика за  4квартал 2002 року у сумі 7,8тис. грн.., за 1 квартал 2003 року у сумі 2,1 тис. грн., разом 9,9 тис. грн..

Безпідставні посилання позивача на неможливість прийняття оспорюваного рішення відповідачем у відношенні Філії, а не Компанії, яка є юридичною особою.

Відповідно до п.п.2.1.3 п.2.1 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Маріупольська Філія ВАТ “СК “Орадон”, як вказувалося вище, була зареєстрована окремим платником податків на прибуток  та перебувала, на час перевірки, на обліку в ДПІ у Жовтневому р-ні м. Маріуполя.

Платником податків, у розумінні ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон №2181), є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п.4.2 ст.4 та ст.6 цього ж Закону, при наявності підстав, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків та направити, у встановленому порядку, такому платнику податків податкові повідомлення та вимоги.

Тобто, податкове повідомлення – рішення про визначення податкового зобов'язання Філії ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Підпунктом 17.1.3 п.7 ст.7 Закону №2181 передбачена необхідність в разі виявлення порушень податкового законодавства та самостійного донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання, сплати  платником податку штрафу у відповідному розмірі. Отже, штрафна санкція у сумі 3 750, 00 грн. застосована до позивача, оспорюваним рішенням, правомірно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2, 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст.2, 12 Закону України “Про страхування”, ст.ст.1, 4, 6, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 82, 86, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ “Страхова компанія “Орадон” м. Донецьк до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.07.04  №0003162342/4 в частині визначення податкового зобов'язання Маріупольській Філії ВАТ “СК “Орадон” по сумі основного платежу – 9 900, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 3 750 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови викладено 25.12.07.

Суддя                                                                                                Малашкевич С.А.