Постанова від 08.09.2025 по справі 910/12103/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2025 р. Справа № 910/12103/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Кузьміна К.Г.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 (повне рішення складене 12.05.2025) (суддя Морозов С.М.)

у справі № 910/12103/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Заступника керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт"

про визнання недійсним у частині пункту договору та стягнення 27 150,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У жовтні 2024 року Заступник керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (далі - Семенівська міська рада, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" (далі - ТОВ "Європа Арм Спорт", відповідач) про визнання недійсним п. 3.1 договору № 426 про закупівлю від 25.09.2023, укладеного між позивачем та відповідачем (далі - Договір), в частині включення податку на додану вартість (далі - ПДВ) до загальної ціни Договору, та стягнення з відповідача до бюджету Семенівської міської ради грошових коштів у сумі 27 150,00 грн відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч п. 32 та 92 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України) пункт 3.1 Договору містить положення про включення до ціни товару ПДВ.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12103/24 в задоволенні позову відмовлено повністю. Залишено за Чернігівською обласною прокуратурою судовий збір, сплачений до державного бюджету.

Рішення суду мотивовано тим, що в даному випадку має місце саме суперечлива поведінка Держави, яка є учасником цивільних правовідносин в особі Семенівської міської ради. Тобто, проєкт спірного договору про закупівлю надавався саме позивачем відповідачу та одразу містив у собі всі необхідні положення про предмет договору, строки та умови поставки, якість товару, ціну договору, строк дії договору тощо, в тому числі положення про ціну за одинцю товару, загальну вартість товару без ПДВ, суму та розмір ПДВ, загальну вартість товару з ПДВ. Таким чином, Семенівська міська рада, яка виступає позивачем, самостійно включила до ціни товарів ПДВ, самостійно сплатила ціну товарів із ПДВ, а тепер намагається стягнути сплачений ПДВ за рахунок коштів відповідача. Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12103/24, Київська міська прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 3, 1212 ЦК України, п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", ст. 1, 15 Закону України "Про оборону України", ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", підп. 4, 5 п. 32, підр. 2 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України, ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом не досліджено, що умови тендерної закупівлі та інші докази в їх сукупності свідчать про те, що операція звільнена від оподаткування ПДВ у силу вимог закону, що призвело до необґрунтованих висновків суду. Отримання ТОВ "Європа Арм Спорт" грошових сум у рахунок сплати ПДВ призвело до збагачення відповідача поза підставою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12103/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.08.2025 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12103/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 02.09.2025 об 11:40.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що 02.09.2025 о 09 год. 20 хв. у місті Києві була оголошена повітряна тривога (повідомлення мобільного застосунку "Київ Цифровий"), судове засідання у справі 02.09.2025 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 08.09.2025 о 14:00.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом, відзиви на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 08.09.2025 з`явився представник прокуратури.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник прокуратури вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 426 про закупівлю від 25.09.2023, укладеного між Семенівською міською радою як покупцем та ТОВ "Європа Арм Спорт" як продавцем (Договір), продавець взяв на себе зобов`язання поставити Приціли коліматорні ХD Precision RS ADJ Medium 2 МОА (ДК 021:2015 - 38630000-0 Астрономічні та оптичні прилади), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

У п. 1.2 договору встановлено, що найменування та кількість товару вказані в Специфікації на товар (додаток № 1 до Договору).

Згідно з п. 1.4 Договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від потреб замовника та реального фінансування видатків на 2023 рік.

Пунктом 2.1 Договору погоджено, що продавець повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає стандартам, технічним умовам, встановленим на даний вид товару, при поставці товарів надаються документ, що посвідчують якість товару.

У п. 3.1 Договору визначено, що загальна ціна цього Договору становить 162 900,00 грн, в т.ч. ПДВ 27 150,00 грн. Вартість товару включає в себе всі додатки, збори, транспортні витрати на доставку товару за адресою замовника.

За положеннями п. 4.1-4.2 Договору розрахунки здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати підписання відповідної видаткової накладної за фактично отриманий товар. Сторони дійшли спільної згоди, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем виключно з дати виникнення бюджетних зобов`язань у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань та фактичного надходження коштів.

У п. 5.1-5.2 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом та коштом продавця. Строк поставки товару: до 20.10.2023 включно. Місце поставки - Україна, Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, м. Семенівка, вул. Червона Площа, 6.

Строк дії Договору - з моменту його підписання та до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Строк дії Договору може продовжено у випадку непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця або інших обставин, за домовленістю сторін шляхом підписання додаткової угоди (п. 11.1-11.2 Договору).

Відповідно до п. 12.4 Договору на нього поширюються положення пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (зі змінами), відповідно до якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків визначених в цих Особливостях.

Листом від 13.08.2024 № 53-77-2563вих-24 Новгород-Сіверська окружна прокуратура звернулась до начальника Управління державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області про надання інформації щодо бюджетних програм, на підставі яких Семенівською міською радою здійснювались проплати за Договором.

У відповідь на вказаний лист Управління державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області листом від 23.08.2024 № 3641-24 повідомило Новгород-Сіверську окружну прокуратуру про здійснені Семенівською міською радою проплати, зокрема, за Договором - в сумі 162 900,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 27 150,00 грн.

Листом від 13.08.2024 № 53-77-2562вих-24 Новгород-Сіверська окружна прокуратура звернулась до Семенівської міської ради з проханням надати інформацію щодо вжитих заходів та заходів, які заплановано вживати радою з метою повернення до місцевого бюджету безпідставно перерахованих коштів у розмірі ПДВ за договорами на загальну суму 359 138,32 грн, у тому числі за договором № 426 про закупівлю від 25.09.2023.

Семенівська міська рада в листі від 22.08.2024 № 01-44/2081 вказала, що вона не має права втручатися в господарську діяльність суб`єктів господарювання, у тому числі не наділена повноваженнями впливати на формування ціни товару, включення в структуру ціни товару тих чи інших податків. Також позивач повідомив, що ніяких повідомлень від контролюючих органів щодо порушень із боку контрагентів відносно сплати ПДВ до Семенівської міської ради не надходило.

Новгород-Сіверська окружна прокуратура надіслала позивачу повідомлення від 20.09.2024 № 53-77-2918вих-24 у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про звернення до суду з позовом про визнання недійсним пункту Договору та стягнення 27 150,00 грн.

Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор послався на те, що всупереч п. 32 та 92 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України пункт 3.1 Договору містить умову про нарахування ПДВ, а тому в цій частині підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти у сумі 27 150,00 грн підлягають поверненню як безпідставно отримані відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Позовну вимогу про визнання недійсним пункту 3.1 Договору в частині включення до загальної ціни Договору ПДВ прокурор обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме положенням підпунктів 4, 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, у зв`язку із чим підлягає визнанню недійсною.

Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.05.2025 у справі № 910/1383/24, в якій Верховний Суд звернув увагу на те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).

Тому встановлення обставин невідповідності умов договору в частині включення до ціни товару суми ПДВ імперативним приписам підпунктів 4, 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, свідчить про те, що така умова договору порушує публічний порядок та згідно із частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемною.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 25)), що свідчить про нікчемність такої домовленості.

У разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Отже, позов про визнання недійсним у частині пункту Договору та стягнення суми сплаченого ПДВ прокурором фактично обґрунтовано нікчемністю умови Договору про включення до ціни Договору суми ПДВ, а не недійсністю (оспорюваністю) Договору в цій частині. Тому визнання такої умови Договору нікчемною в судовому порядку не вимагається.

Таким чином, для вирішення спору у даній справі слід встановити обставини нікчемності спірного пункту Договору у відповідній частині.

Згідно із частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 11 Закону "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У свою чергу, підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України).

Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23 вказав, що за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг). Отже, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Згідно з пунктами 30.1, 30.2, 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

У свою чергу, застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ.

Згідно з підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, зокрема групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях).

Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, оптичних приладів для слідкування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 10 90 00, 9005 10 00 00, 9005 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій (пункт 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України).

У пункті 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" визначено, що товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки; засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони; розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" гарантоване забезпечення потреб безпеки і оборони - забезпечення суб`єктів, визначених пунктом 10 частини першої цієї статті, товарами, роботами і послугами, необхідними для виконання завдань з відсічі збройній агресії та відвернення загроз національній безпеці, незалежності України, її територіальній цілісності і недоторканності, щодо боротьби з тероризмом, усунення обставин, що зумовили необхідність введення надзвичайного стану.

За визначенням, наданим у пункті 17 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", державний контракт (договір) - угода, укладена у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених планів закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" державні замовники у сфері оборони (далі - державні замовники) - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України.

За положеннями пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 363 "Питання оборонних закупівель" державними замовниками у сфері оборони визначено Міністерство внутрішніх справ, Міністерство економіки, Міністерство оборони, Міністерство юстиції, Державну службу з надзвичайних ситуацій, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Державне космічне агентство, Адміністрацію Державної прикордонної служби, Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Управління державної охорони, Національне антикорупційне бюро, Національну гвардію, Національну поліцію, Державну спеціальну службу транспорту, Державне бюро розслідувань, Державну судову адміністрацію, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості.

При цьому, як правильно визначено судом першої інстанції, позивач не є державним замовником у сфері оборони, виключний перелік яких наведено у п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 363, а закупівля здійснювалась не для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, оскільки не передбачала забезпечення придбаним товаром суб`єктів, визначених у п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборонні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, на спірний договір не розповсюджуються положення Закону України "Про оборонні закупівлі" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану", а відтак, підпункт 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У частині посилання прокурора на підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, апеляційний господарський суд зважає на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, відповідно до яких операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України за умови, якщо:

- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 № 2697-IX;

- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб`єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.

При цьому визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб`єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб`єкта відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, кінцевими отримувачами.

Порядок оформлення сертифіката кінцевого споживача регламентовано Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов`язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 № 920.

Пункт 5 цього Положення визначає, що з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.

Відповідно до пункту 15 вказаного Положення сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб`єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3).

Сертифікат кінцевого споживача оформляється у трьох примірниках. Перший і другий примірники направляються кінцевим споживачем імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник - Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів (пункт 16 Положення).

Отже, сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб`єкту.

Водночас, Верховний Суд зауважив, що визначення суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, та не може бути формальністю, адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб`єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.

Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, визначальним є документальне визначення суб`єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору.

Відсутність такого документального підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій із постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, відповідно, про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Разом із тим, матеріали справи не містять сертифіката кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України. Умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

З огляду на викладене, прокурором не доведено підстав нікчемності спірного пункту Договору у відповідній частині, відтак правомірним є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/12103/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П. - з 15.09.2025 по 22.09.2025 (включно), судді Владимиренко С.В. - з 12.09.2025 по 22.09.2025 (включно), а також тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 26.09.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська