Постанова від 17.09.2025 по справі 905/1159/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 905/1159/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Акціонерного товариства "Аграрний Фонд" - Пронін О.А.,

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний Фонд"

на рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 (суддя Зельман Ю.С.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 (колегія суддів: Слободін М.М., Плахов О.В. , Шутенко І.А.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Аграрний Фонд" (далі - АТ "Аграрний Фонд")

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (далі - СТОВ "Дружба")

про стягнення коштів.

Суть спору

1. У грудні 2021 року АТ "Аграрний фонд" та СТОВ "Дружба" уклали договір поставки зерна на умовах здійснення попередньої оплати.

2. Сторони також погодили, що у разі, якщо СТОВ "Дружба" після одержання суми попередньої оплати не передасть товар у встановлений строк, воно зобов`язане повернути попередню оплату з урахуванням страхового платежу та додатково сплатити проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання коштів.

3. В установлений договором строк СТОВ "Дружба" не здійснило поставку АТ "Аграрний фонд" зерна. Ці обставини були зумовлені настанням для СТОВ "Дружба" форс-мажорних обставин, пов`язаних із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та активними бойовими діями на території Донецької області.

4. АТ "Аграрний Фонд" звернулося до суду з позовом до СТОВ "Дружба" про стягнення заборгованості (суми попередньої оплати та відсотків за користування грошовими коштами, обрахованими за період з 25.12.2021 до 29.08.2024).

5. Суд першої інстанції позов задовольнив частково: стягнув з суму попередньої оплати, та відсотки за користування грошовими коштами за період з 25.12.2021 до 01.09.2022; вказав, що після цього періоду нарахування 20 відсотків річних позивач здійснював безпідставно; в іншій частині у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.

6. АТ "Аграрний Фонд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані рішення, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення процентів та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Скаржник вважає, що сторони у договорі збільшили передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України проценти річних за неправомірне користування коштами з 3% до 20%.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо наявності у постачальника обов`язку сплачувати проценти за користування коштами попередньої оплати та за якою ставкою (ч.1 ст.536 та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України).

8. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 24.12.2021 АТ "Аграрний фонд" (як покупець) та СТОВ "Дружба" (як постачальник) уклали договір поставки зерна врожаю 2022 №06-2022-Ф (далі - Договір), за змістом якого:

- у порядку та на умовах цього Договору постачальник у визначений сторонами строк передає покупцеві у власність зерно пшениці м`якої 3 класу (далі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його (п.1.1);

- постачальник зобов`язується поставити покупцеві зерно пшениці м`якої 3 класу у кількості 1 000,000 тонн, яке буде вирощене та зібране в 2022 році на земельних ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 316,2303 га; постачальник зобов`язаний поставити Товар для зберігання на зерновий склад, вказаний в п.2.2 Договору, в кількості 1 000,000 тонн, в строк до 01.09.2022 включно (пункти 2.1.1, 2.1.2);

- базис поставки: EXW Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноріченське" 92913, Луганська область, смт. Красноріченське, вул. Шевченка,36 на умовах Інкотермс 2010;

- однією з істотних умов Договору є укладення договору застави зерна майбутнього врожаю (далі - Договір застави), який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законодавством порядку, а також укладення договору страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі - Договір страхування) (п.2.5.);

- поставка вважається здійсненою в момент підписання акту (ів) передавання-приймання Товару на зерновому складі згідно з п.2.2 відповідно до умов цього Договору та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва (п.2.6.);

- ціна на момент укладення цього Договору для здійснення попередньої оплати за одиницю Товару (тонну) - 6 100,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ (14%) - 854,00 грн, всього з ПДВ - 6 954,00 грн є базовою (п.5.1);

- покупець зобов`язується протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим п.2.5. Договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання покупцю акту огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника в розмірі 4 867 800,00 грн, в тому числі ПДВ, за вирахуванням суми, передбаченої п.5.3.1 цього Договору (п.5.3);

- покупець із суми попередньої оплати, передбаченої п.5.3 цього Договору, утримує 402 281,80 грн без ПДВ, для сплати страхового платежу, який сплачується протягом 10 банківських днів після отримання від страхової компанії акту огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур (п.5.3.1);

- у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та/ або законодавством України (п.7.1);

- у разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, він зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п.2.1.2 Договору, повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п.5.3 цього Договору, та додатково сплатити на користь покупця: проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця (п.7.6);

- сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор); у цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього Договору (п.8.1);

- сторона, для якої склалися умови, вказані у п.8.1, повинна не пізніше 5 календарних днів з моменту настання обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу сторону про настання обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань, та не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту припинення обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу сторону про припинення обставин, які перешкоджали виконанню договірних зобов`язань (п.8.2);

- обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) позбавляє сторону права посилатися на ці обставини (пункти 8.3, 8.4);

- строк дії Договору: з дати набуття чинності у відповідності до п.10.3. Договору до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

10. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

11. 24.12.2021 Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (як страховик) та СТОВ "Дружба" (як страхувальник) уклали Договір добровільного комплексного страхування посівів сільськогосподарських культур на період перезимівлі №УА202759 та Договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №УА202760.

12. На виконання умов Договору поставки зерна врожаю 2022 АТ "Аграрний фонд" перерахувало СТОВ "Дружба" передплату в розмірі 4 867 800 грн, з яких 402 281,80 грн страховий платіж, що підтверджується платіжними дорученнями №4476 від 24.12.2021, №4472 від 24.12.2021 та №4473 від 24.12.2021.

13. 27.07.2022 СТОВ "Дружба" листом №16 повідомило АТ "Аграрний фонд", що територія підприємства повністю окупована, майно яке належало господарству знищено, пошкоджено та втрачено у зв`язку з чим на цей час неможливо виконати зобов`язання щодо поставки товару.

14. 28.07.2022 АТ "Аграрний фонд" направило СТОВ "Дружба" листа з метою уточнення строків проведення збору врожаю та завезення зерна на зберігання на підконтрольній території України.

15. 01.09.2022 АТ "Аграрний фонд" звернулося до СТОВ "Дружба" з вимогою вчасного виконання зобов`язань за Договором.

16. СТОВ "Дружба" у передбачений Договором термін товар АТ "Аграрний фонд" не поставило; СТОВ "Дружба" не заперечує щодо цього факту.

17. 05.09.2022 СТОВ "Дружба" листом повідомило АТ "Аграрний фонд" про настання форс-мажорних обставин та надіслало Сертифікат №1400-22-0743 від 02.09.2022, виданий Донецькою Торгово-промисловою палатою на адресу останнього, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): оголошена та неоголошена війна, активні бойові дії на території Донецької області, тимчасова окупація с. Рубці Донецької області щодо обов`язку поставити зерно пшениці 3 класу у кількості 1000 тонн, яке вирощене та зібране в 2022 на земельних ділянках СТОВ "Дружба" у термін до 01.09.2022 включно за Договором, укладеним з АТ "Аграрний фонд", які унеможливили його виконання в зазначений термін; період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 16.04.2022; дата закінчення: тривають на 02.09.2022.

18. 01.06.2023 СТОВ "Дружба" листом повідомило АТ "Аграрний фонд" що всі поля, що належать СТОВ "Дружба" на праві власності або на праві користування, знаходяться у населеному пункті Рубці Лиманського району Донецької області. Цей населений пункт був тимчасово окупований з 16.04.2022, станом на сьогодні цей район відноситься до переліку громад та території на яких ведуться активні бойові дії. Лиманська міська військова адміністрація не дозволяє СТОВ "Дружба" відвідувати цей населений пункт та користуватися своїми складськими приміщеннями у зв`язку з можливим замінуванням території. У зв`язку з вищенаведеним СТОВ "Дружба" просило АТ "Аграрний фонд" не застосовувати до нього штрафні санкції та пеню за невиконання умов Договору.

19. 18.06.2024 АТ "Аграрний фонд" звернулося листом до СТОВ "Дружба", в якому зазначило, що попереднім листуванням він був проінформований про настання дії форс-мажорних обставин та неможливість виконання умов Договору. Також АТ "Аграрний фонд" зазначило про необхідність виконання умов Договору або повернення коштів, які були перераховані, як попередня оплата на виконання Договору.

20. 30.07.2024 АТ "Аграрний фонд" листом повторно повідомило СТОВ "Дружба" про необхідність виконання умов Договору або повернення попередньої оплати на виконання Договору або звернутися з пропозицією щодо врегулювання зазначеного питання (зміна базису поставки, реструктуризація виплати тощо).

Короткий зміст позовних вимог

21. АТ "Аграрний Фонд" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до СТОВ "Дружба" про стягнення заборгованості у розмірі 7 477 311,01 грн, з яких 4 867 800 грн попередня оплата та 2 609 511,01 грн відсотки за користування грошовими коштами.

22. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасного постачання Товару, у зв`язку з чим позивач вимагає повернення внесеної попередньої оплати за товар та нарахованих відсотків за користування грошовими коштами.

23. Керуючись умовами п.7.6 Договору позивач здійснив нарахування 20% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця, в загальній сумі 2 609 511,01 грн за загальний період з 25.12.2021 до 29.08.2024.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

24. Господарський суд Донецької області рішенням від 24.02.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2025, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з СТОВ "Дружба" на користь АТ "Аграрний Фонд" 4 867 800 грн попередньої оплати, 669 489,21 грн відсотків за користування грошовими коштами; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

25. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване, зокрема, таким:

- у відповідача настали форс-мажорні обставини через які він не зміг виконати взяті на себе зобов`язання за Договором в частині постачання пшениці м`якої 3 класу, про що було повідомлено позивача у передбачений Договором строк;

- відповідач не здійснив поставку товару протягом встановленого умовами Договору строку, доказів зміни умов Договору суду шляхом підписання уповноваженими особами у двосторонньому порядку додаткової угоди до договору не надав, як і не надав доказів повернення позивачу сплачених як передоплата коштів, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 4 867 800 грн є правомірними;

- приймаючи до уваги що позивач початковим періодом нарахування 20% річних за користування чужими грошовими коштами визначив саме 25.12.2021, то суд приймає саме цю дату як початкову, з якої має бути здійснено нарахування, оскільки суд позбавлений права виходити за межи позовних вимог; до стягнення з відповідача підлягає 20% річних за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 25.12.2021 до 01.09.2022 у розмірі 669 489,21 грн (4 867 800 грн x 20% x 251 / 365 / 100); у задоволенні решти вимог про стягнення 1 940 021,80 грн 20% річних за користування чужими грошовими коштами варто відмовити.

26. Постанова суду апеляційної інстанції додатково мотивована, зокрема, таким:

- проценти, про які йде мова у ст.536 та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (зокрема, пеня), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати, набув також статусу кредитора за договором стосовно продавця до моменту передання йому такої продукції;

- покупець може нарахувати проценти до пред`явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч.3 ст.693 ЦК як плату за користування чужими грошовими коштами, оскільки до цього моменту користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування;

- після пред`явлення такої вимоги покупцем за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним; у такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених ч.3 ст.693 ЦК, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК;

- позивач здійснив перерахунок попередньої оплати за Договором - 24.12.2021; відповідно до п.2.1.2. Договору постачальник був зобов`язаний поставити товар в строк до 01.09.2022 включно; в період з 24.12.2021 до 01.09.2022 включно відповідач правомірно користувався грошовими коштами попередньої оплати, тому в зазначений період позивач мав право правомірно нараховувати проценти як плату за користування чужими грошовими коштами відповідачу; після зазначеного періоду нарахування процентів, передбачених ч.3 ст.693 ЦК, позивач здійснював безпідставно;

- оскільки позивач початковим періодом нарахування 20% річних за користування чужими грошовими коштами визначив саме 25.12.2021, то саме ця дата є початковою, з якої має бути здійснено нарахування, оскільки суд позбавлений права виходити за межи позовних вимог;

- враховуючи це та положення ст.536, ч.3 ст.693 ЦК, до стягнення з відповідача підлягає 20% річних за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 25.12.2021 до 01.09.2022 у розмірі 669 489,21 грн (4 867 800 грн x 20% x 251 / 365 / 100); у задоволенні решти вимог про стягнення 1 940 021,80 грн 20% річних за користування чужими грошовими коштами варто відмовити; ці висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15;

- суд першої інстанції не зменшив розмір процентів за користування коштами, а зменшив період нарахуванням процентів у відповідності до приписів закону.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

27. 17.06.2025 АТ "Аграрний Фонд" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2025, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення процентів у сумі 1 940 021,80 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

28. Верховний Суд ухвалою від 04.07.2025 касаційну скаргу залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), як таку, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК та п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

29. 14.07.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 04.07.2025, до якої, зокрема, скаржник додав касаційну скаргу у новій редакції.

30. АТ "Аграрний Фонд" посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, зокрема, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень ст.536, ч.2 ст.625 та ч.3 ст.693 ЦК, єдину практику щодо застосування яких необхідно сформувати; суди неправильно застосували вищевказані положення ЦК, оскільки покупець може нарахувати проценти до пред`явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч.3 ст.693 ЦК як плату за користування чужими грошовими коштами, а вже після пред`явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати за умови непоставки продавцем покупцю товару, у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним; у такому випадку покупець набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК (або в іншому розмірі, який погоджено сторонами у договорі), що нараховуються внаслідок прострочення боржником грошового зобов`язання.

31. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

32. Верховний Суд ухвалою від 25.07.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Аграрний Фонд", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 17.09.2025.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. АТ "Аграрний Фонд" у касаційній скарзі вказує, що сторони у Договорі погодили розмір процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами та збільшили передбачені ч.2 ст.625 ЦК проценти річних за неправомірне користування коштами з 3% до 20%, втім суди попередніх інстанцій не врахували це.

34. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

35. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК).

36. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК).

37. У загальних положеннях ЦК про купівлю-продаж (ст.693 ЦК) передбачена можливість проведення попередньої оплати товару та правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати.

38. Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

39. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч.3 ст.693 ЦК).

40. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК).

41. Отже, положення ст.536 та ч.3 ст.693 ЦК передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

42. Передбачені ст.536 та ч.3 ст.693 ЦК проценти за своєю правовою природою є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст.1214 ЦК), та виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

43. Підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 ЦК є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами (постанова Верховного Суду від 23.07.2025 у справі №910/9141/24).

44. За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) від 03.12.2021 у справі №910/14180/18).

45. Об`єднана палата у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18 також вказала таке:

"Отже передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування.

Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним.

У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України".

46. Об`єднана палата у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18 фактично наголосила на відмінностях регулювання правомірного і неправомірного користування чужими грошовими коштами.

47. З аналізу правової конструкції ч.3 ст.693 ЦК вбачається, що для стягнення процентів за користування грошовими коштами попередньої оплати необхідним є встановлення таких обставин:

1) здійснення замовником попередньої оплати товару, її розмір;

2) прострочення зобов`язання виконавцем щодо строків поставки товару.

48. Отже, для стягнення процентів за ч.3 ст.693 ЦК необхідна наявність факту прострочення виконання зобов`язань з передачі товару (передача товару не в строк). Сторона, яка має поставити товар, фактично має альтернативні дії: або передати товар з порушення строку, або повернути суму попередньої оплати (сплативши при цьому проценти на суму авансу).

49. Втім, на відміну від ч.3 ст.693 ЦК, положення п.7.6. Договору встановлюють, що проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати сплачуються у випадку невиконання умов Договору з передачі товару (тобто коли постачальник взагалі не передав товар у встановлений строк).

50. Так, за умовами п.7.6 Договору у разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, він зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п.2.1.2 Договору, повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п.5.3 цього Договору, та додатково сплатити на користь покупця: проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця.

51. Тобто, зміст п.7.6 Договору свідчить про те, що для стягнення процентів за користування грошовими коштами попередньої оплати необхідним є наявність таких передумов:

1) здійснення замовником попередньої оплати товару;

2) відсутність факту поставки товару у встановлений строк (тобто порушення умов договору).

52. Отже, сторони відійшли від змісту положень ч.3 ст.693 ЦК та у Договорі встановили по суті санкцію за неправомірне користування коштами попередньої оплати за умови непоставки товара. Сторони домовилися, що за умови непоставки товару - весь період користування коштами є неправомірним і встановили пеню у розмірі 20% річних.

53. Верховний Суд зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК), тому погоджені сторонами умови Договору щодо стягнення процентів на суму авансу відповідно до ст.629 ЦК є обов`язковими для виконання.

54. Так, встановивши, що для застосування п.7.6 Договору необхідна наявність факту невиконання зобов`язання з поставки товару, сторони фактично погодили, що сплата процентів безпосередньо пов`язана із неправомірними діями постачальника, отже, користування авансом в такому випадку є також неправомірним.

55. Отже до спірних відносин підлягала застосуванню ч.2 ст.625 ЦК, а не ч.3 ст.693 ЦК.

56. Суди попередніх інстанцій встановили, що 24.12.2021 АТ "Аграрний фонд" здійснило перерахунок попередньої оплати за Договором, а з урахуванням вимог п.2.1.2. Договору СТОВ "Дружба" було зобов`язане поставити Товар в строк до 01.09.2022 включно. Однак, в установлений Договором строк СТОВ "Дружба" не здійснило поставку АТ "Аграрний фонд" зерна.

57. Суди попередніх інстанцій стягнули з СТОВ "Дружба" 20% річних за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 25.12.2021 до 01.09.2022 (у цій частині судові рішення не оскаржуються) та відмовили у задоволенні позову в частині стягнення процентів за період з 02.09.2022 до 29.08.2024.

58. Тобто, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій лише в частині відмови в задоволенні позову про стягнення процентів у сумі 1 940 021,80 грн за період з 02.09.2022 до 29.08.2024, а суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (ч.1 ст.300 ГПК).

59. У касаційній скарзі АТ "Аграрний фонд" вказує, що передбачені Договором 20% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами фактично є відповідальністю боржника за прострочення грошового зобов`язання, але в іншому погодженому сторонами розміру процентів, який становить 20 відсотків річних.

60. Скаржник вважає, що відмовляючи у задоволені 20% річних у розмірі 1 940 021,80 грн за період з 02.09.2022 до 29.08.2024, суди попередніх інстанцій не врахували, що розмір відсотків був фактично збільшений сторонами у п.7.6 Договору і така можливість прямо передбачена ч.2 ст.625 ЦК.

61. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

62. З умов ч.2 ст.625 ЦК вбачається, що сторони у договорі можуть встановлювати інший розмір процентів річних, ніж той, що передбачений безпосередньо у ч.2 ст.625 ЦК (3%).

63. З умов п.7.6 Договору вбачається, що сторони погодили можливість нарахування процентів у розмірі 20% за весь період користування сумою попередньої оплати, тобто фактично відступивши від диспозитивних приписів ч.2 ст.625 ЦК.

64. Верховний Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій фактично ухилились від розгляду вимог АТ "Аграрний фонд" про стягнення відсотків за період з 02.09.2022 до 29.08.2024.

65. Так, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції "не зменшив розмір процентів за користування коштами, а зменшив період нарахування процентів у відповідності до приписів закону".

66. Однак, ані у рішенні суду першої інстанції, ані в постанові суду апеляційної інстанції не наведено обґрунтування того, 1) в якому саме розмірі підлягали сплаті проценти за період з 02.09.2022 до 29.08.2024, 2) з чого саме виходив суд, зменшуючи період нарахування процентів, 3) якими нормами права керувався суд, зменшуючи період нарахування процентів, 4) які обставини зумовили зменшення періоду нарахування процентів.

67. З огляду на те, що позовні вимоги АТ "Аграрний фонд" про стягнення процентів за період з 02.09.2022 до 29.08.2024 фактично не були розглянуті судами попередніх інстанцій, то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

69. За приписами п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

70. Відповідно до ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд 1) не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК, 2) необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

71. Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також порушення ними норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст.300 ГПК).

72. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК).

73. З огляду на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою з`ясування тих питань, на які колегія суддів звернула увагу вище в цій постанові.

74. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

75. З огляду на те, що Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний Фонд" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №905/1159/24 скасувати в оскаржуваній частині.

3. Справу №905/1159/24 направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець