Рішення від 29.09.2025 по справі 753/14632/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14632/22

провадження № 2/753/6692/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Цимбал І.К., при секретарі Козін В.Є. за участю: представника позивача Томчишина А.І., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) - Бояринцева Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до ОСОБА_1 , Всеукраїнської громадської організації «Інститут споживчих експертиз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут споживчих експертиз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛМ новини», про визнання недостовірною інформації, її спростування та стягнення моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, про визнання недостовірною інформації, її спростування та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_3 будучи засновником ВГО та ТОВ Інститут споживчих експертиз, надав інтерв`ю, щодо незадовільної якості палива, торгівлю яким здійснює позивач. В свою чергу відео - сюжет на відповідну тему випустив відповідач МКТ (ICTV). Позивач зазначає, що відповідна інформація у відео - сюжеті, до якого було включено інтерв`ю ОСОБА_3 , є негативною та неправдивою, будь які докази на її підтвердження відсутні, а така інформація подана у відео - сюжеті шкодить діловій репутації позивача, спричиняє йому моральну шкоду, а тому підлягає спростуванню разом з відшкодуванням шкоди.

Рух справи.

16.04.2025 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2025.

20.05.2025 підготовче провадження закрито, судовий розгляд призначено на 23.06.2025.

23.06.2025 в судовому засіданні оголошена перерва до 27.06.2025 за клопотанням представника позивача.

27.06.2025 в судовому засіданні оголошена перерва до 29.08.2025 за клопотанням представника позивача.

29.08.2025 засідання відкладено, відрядження судді.

12.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

29.09.2025 ухвалено рішення.

Доводи учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав просив задовольнити з підстав зазначених у позові та заявах по суті спору.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав з підстав зазначених у відзиві та заявах по суті спору, зокрема пояснив, що інформація висвітлена ОСОБА_3 у відео - сюжеті була отримана ним на основі аналізу даних щодо незадовільної якості палива, яке розповсюджують різні юридичної особи, зокрема систематичні перевірки таких осіб правоохоронними органами, чисельні кримінальні провадження, судові провадження щодо відшкодування шкоди, яке ОСОБА_3 виявив у загальному доступі мережі інтернет. ОСОБА_3 жодним чином в інтерв`ю не згадував про позивача та його діяльність, його вислови стосувалися виключно самого палива, яким торгують різні юридичні особи. Таким чином, будь яка шкода позивачу відповідачем ОСОБА_3 не завдана та не має чого спростовувати, оскільки оціночні судження ОСОБА_3 зроблені на основі інформації, яка міститься у загальному доступі і ОСОБА_3 фактично лише її узагальнив.

Представник відповідача МКТ (ICTV) проти задоволення позову заперечував з підстав зазначених у відзиві та заявах по суті спору посилаючись на те, що у відео сюжеті відсутня будь яка інформація, яка б безпосередньо вказувала на позивача та його діяльність. Відео сюжет був розроблений на основі проаналізованих загально відмовних даних, отриманих у мережі інтернет.

Обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу ICTV вийшов відео-сюжет програми новин «ФАКТИ» (Випуск ІНФОРМАЦІЯ_1), в якому було відтворено інтерв`ю ОСОБА_1 , що був підписаний як директор «Інституту споживчих експертиз». В інтерв`ю останній зазначив наступне:

(14:15 хв.): Є певні мережі да які ну недоплачують ці податки, зазвичай ці мережі ми їх коли тестуємо перевіряємо ми бачимо що вони продають контрафактне пальне.

(14:27 хв.): Ми бачимо що в того ж брсм та мото ми постійно знаходимо якесь порушення, бачимо, що це пальне або частина цього пального воно вироблено не на заводі, ну і відповідно з нього не сплачуються ніякі податки.

Зазначений відео-сюжет програми новин «ФАКТИ» (Випуск ІНФОРМАЦІЯ_1) виявлено також на веб-сайті «fakty.com.ua» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2/.

Судом також встановлено, що ТОВ «СЛМ НОВИНИ» є власником та адміністратором веб-сайту www.fakty.com.ua та те, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року ТОВ «СЛМ НОВИНИ» володіло доменним ім`ям і обліковим записом www.fakty.com.ua, а також отримувало послуги хостингу. За посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2/ розміщений відео-сюжет телевізійної передачі «Факти» за ІНФОРМАЦІЯ_1.

За результатами аналізу відео-сюжету з`ясовано, що він містить коментар ОСОБА_1 : «Є певні мережі, які не доплачують ці податки. Зазвичай ці мережі, ми їх коли тестуємо, перевіряємо, ми бачимо, що вони продають контрафактне пальне. Ми бачимо, що в того ж брсм та мото ми постійно знаходимо якесь порушення, бачимо що це пальне або частина цього пального, воно вироблене не на заводі, ну і відповідно з нього не сплачуються ніякі податки.».

Мотиви суду при постановленні рішення та положення застосованого закону.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати й передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади й незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію», предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України « Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень ст. 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8.07.1986 у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до п.2 ст. 10 Конвенції вона стосується не лише «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06.10.2015).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. (Постанова ВС від 10.04.2019у справі № 398/4136/15-ц (провадження № 61-38478св18)).

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під час розгляду справи судом враховано пояснення представників сторін, а також докази, надані на підтвердження та спростування заявлених позовних вимог, досліджено (переглянуто) відеосюжет, що був долучений представником позивача до матеріалів справи, а також відображений, зокрема на веб-сайті «fakty.com.ua» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2/, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт поширення відповідачами спірного відео - сюжету у вказаних позивачем джерелах.

У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Для застосування зазначеного способу захисту (відновлення) прав необхідною є наявність усіх елементів складу відповідного правопорушення. Тобто інформація має бути поширеною (доведеною до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб), має стосуватися позивача, має бути недостовірною (такою, що не відповідає дійсності), має порушувати особисті немайнові права позивача. При цьому вина особи, яка поширила недостовірну інформацію, не є необхідним елементом правопорушення для зобов`язання її спростувати таку інформацію.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Cлід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Певні форми узгодження права на захист честі, гідності і ділової репутації зі свободою вираження поглядів передбачені у Законі України «Про інформацію». Ст. 2 зазначеного закону проголошує основні принципи інформаційних відносин, до яких відносяться гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

У контексті цього, слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тома проти Люксембургу» заява N 38432/97 від 29.03.2001 суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не слід передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для того, що це зробити (п.58 рішення).

Так, відповідно до рішення у справі Хандісайд проти Сполученого Королівства («Handyside v United Kingdom») свобода вираження являється однією із найважливіших основ демократичного суспільства, однією з базових умов для його прогресу і розвитку кожної людини. За виключенням тих випадків, які підпадають під дію частини 2 Статті 10, вона застосовна не лише відносно інформації або ідей, які сприймаються позитивно або не розглядаються як образливі або сприймаються нейтрально, але і стосовно тих, які являються образливими, шокуючими або такими, що хвилюють державу або якісь сегмент населення. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких неможливим є демократичне суспільство.

Як питання загального принципу, «необхідність» будь-якого обмеження свободи вираження поглядів має бути переконливо встановлено. Звичайно, передусім національні органи влади мають оцінювати, чи є «нагальна соціальна потреба» обмеження. У справах стосовно преси національна можливість відхилення від виконання вимог Конвенції окреслюється інтересами демократичного суспільства у забезпеченні й підтриманні вільної преси. Аналогічно ці інтереси матимуть основну вагу при визначенні, чи це обмеження було пропорційним переслідуваній законній меті, відповідно до п. 2 ст. 10 рішення «Тома проти Люксембургу» (Thoma v. Luxembourg), N 38432/97, від 29.03.2001, п. 48).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Євро Смарт Пауер» стверджувало, що поширена інформація у вказаному вище сюжеті стосується саме ТОВ «Євро Смарт Пауер», як товариства, яке на підставі ліцензійного договору використовує торгівельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3», містить неправдиву інформацію, яка є фактичними твердженнями та шкодить діловій репутації позивача.

Під час перегляду відеосюжету програми новин «ФАКТИ» судом встановлено, що дійсно під час частини сюжету, що стосується предмету спору, на екрані з`являється зображення торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3», а також відповідач ОСОБА_4 надаючи інтерв`ю як директор Інституту споживчих експертиз, зазначає, що у мережі БРСМ постійно знаходять якісь порушення, що виявляються у виготовлення пального не на заводі і як наслідок до держаного бюджету не надходять податки.

Зазначені вислови на думку суду не можна вважати оціночними судженнями,з урахуванням стилістики поширеної інформації, застосованих мовних зворотів та посилань на конкретні факти, зокрема здійснення перевірок діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють торгівлю пальним та виявлення порушень, як ним так і правоохоронними органами, тобто фактично ОСОБА_4 стверджував наявність відповідних обставин. Отже даний висновок суду узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 46 рішення у справі «Lingens v. Austria» від 8 липня 1986 року, де зазначено, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - ні.

В матеріалах справи містять ряд процесуальних документів, а саме судове рішення, де встановлені порушення щодо якості пального марки БРСМ та матеріалів з правоохоронних органів, які свідчать про реальність зазначенихОСОБА_4 фактів про періодичні перевірки діяльності суб`єктів господарювання, які розповсюджують пальне зокрема марки БРСМ, саме про якейшла мова у сюжеті, як зазначає представник ОСОБА_4 .

Таким чином суд вважає, що інформація озвучена ОСОБА_4 у спірному сюжеті, ґрунтується на перевірці загальновідомої інформації, отриманої під час моніторингу діяльності суб`єктів господарювання, у сфері розповсюдження пального, зокрема марки БРСМ і наявність таких обставин, про які йдеться у сюжеті в частині інтерв`ю ОСОБА_4 не спростовано.

До аналогічного висновку суд дійшов і в частині наведення таблиці щодо платників податків, у спірному сюжеті, адже такі статистичні дані були отримані внаслідок моніторингу загальнодоступної інформації у державних реєстрах.

Отже, суд вважає не доведеним ту обставину, що інформація викладена у сюжеті є недостовірною.

Разом з тим, вказаний сюжет не містить будь якої інформації чи згадування про таке товариство як «Євро Смарт Пауер». Тобто, у спірному відеосюжеті не вказувалось чіткої інформації (назви, найменування, організаційно-правової форми, тощо), яка б стосувалась позивача ТОВ «Євро Смарт Пауер», або могла б надати можливість сторонньому спостерігачу зрозуміти будь-яким чином, що у вказаному сюжеті (як повністю так і за тими часовими відрізками, що зазначені у позовній заяві) мова йде про діяльність позивача ТОВ «Євро Смарт Пауер».

Судом також установлено, що відповідно до виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та свідоцтва на знаки для товарів і послуг ОСОБА_6 є власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3» знак для товарів і послуг, зареєстрований 27.10.2014, свідоцтво № НОМЕР_1 .

Відповідно до ліцензійного договору від 07.11.2019 № 07/11/19/1Л ОСОБА_6 , як ліцензіар торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3», надав за плату ліцензіату - ТОВ «Євро Смарт Пауер» дозвіл на використання знаку у своїй господарській діяльності при виробництві та/або розповсюдженні товарів.

Згідно із пунктом 1.4 договору вид ліцензії на використання знаку за цим договором - невиключна.

При цьому, за змістом п. 1.5 ліцензійного договору, під невиключною ліцензією у цьому Договорі розуміється дозвіл Ліцензіатові на використання Знаку в порядку та на умовах, визначених цим Договором, при тому, що за таким дозволом Ліцензіар залишає за собою право на використання Знаку та виключне право розпоряджатися Знаком на свій розсуд, а також зберігає право видачі інших невиключних ліцензій третім особам.

Отже, користувачами відповідного знаку для товарів та послуг можуть бути й інші суб`єкти господарювання.

На спростування вказаної інформації, представником позивача до матеріалів справи надано лист ТОВ «БРСМ-Нафта» від 07.12.2021 №38, лист ТОВ «БРСМ» від 23/3-2 від 23.12.2021, ТОВ «БРСМ-НАФТА» та лист підписаний від імені ОСОБА_6 від 25.01.2022.

Проте суд критично оцінює вказані листи, з огляду на те, що вони не є належними та допустимими доказами у справі та не спростовують тверджень відповідачів.

Зокрема, лист ОСОБА_6 , який позивач долучив до позову, не спростовує вищезазначені висновки. Адже в листі зазначено, що «іншими словами, реалізацію пального на АЗС під торговим знаком «БРСМ НАФТА» згідно діючого ліцензійного договору, станом на вищезазначені дати (08.02.2021 р., 22.03.2021 р., 31.05.2021 р.) та на даний час (дата оформлення листа 25.01.2022 р.) здійснює виключно ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР».

Отже, в такому разі не тільки позивач, а й безпосередньо власник знаку ( ОСОБА_6 ) або будь-яка інша особа, що отримала ліцензію на знак для товарів і послуг або зареєструвала знак для товарів і послуг «БРСМ НАФТА» могли використовувати знак та вести свою діяльність під брендом «БРСМ НАФТА» на території України.

Щодо посилання представника позивача на вимогу Антимонопольного комітету України від 26.09.2022 №128-29.3/01-2132е, як на підтвердження того, що АМКУ, керуючись інформацією, що викладена в мережі Інтернет про мережу АЗС «БРСМ НАФТА», безпосередньо пов`язує таку мережу виключно з ТОВ «Євро Смарт Пауер», оцінюється судом критично, оскільки така вимога АМКУ не стосується спірного сюжету та не спростовує встановлені судом обставини.

Щодо посилання представника позивача на договір оренди №38 від 10.11.2019, договір оренди №01/03 від 01.03.2020, договір оренди №6 від 18.11.2019, та витяг з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального, як на підтвердження того, що виключно ТОВ «Євро Смарт Пауер» здійснює роздрібну торгівлю пальним на АЗС «БРСМ НАФТА», оцінюється судом критично, оскільки вказані документи не підтверджують факт здійснення реалізації пального ТОВ «Євро Смарт Пауер» на АЗС «БРСМ НАФТА», відповідно є неналежними доказами.

Щодо посилання представника позивача на наявність зображення торгівельного знаку «БРСМ НАФТА» у спірному відеосюжеті, що на думку позивача додатково підтверджує факт того, що розповсюджена інформації у сюжеті стосується саме позивача, суд зазначає наступне.

По-перше, як вже встановлено судом, позивачем не доведено виключне право використання торговельного знаку «БРСМ НАФТА» для здійснення роздрібної торгівлі пальним на території України.

По-друге, у переглянутому відеосюжеті АЗС відображались не один раз та будь-яка інформація, яка надає можливість встановити точну адресу місця знаходження таких АЗС, відеосюжет не містить. До того ж інформація щодо особи орендаря того чи іншого приміщення відома саме певному визначеному колу осіб, та не означає, що вона відома будь-якому пересічному громадянину (сторонньому спостерігачу).

Щодо посилання представника позивача на наявність у спірному відеосюжеті коментаря ОСОБА_7, який був підписаний як операційний директор мережі АЗС «БРСМ НАФТА», що на думку позивача свідчить, що інформація поширювалась саме про мережу АЗС «БРСМ НАФТА», якою є ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», суд зазначає наступне.

За результатами перегляду відеосюжету вбачається, що журналістами проведене дослідження ринку продажу пального на предмет сплати податків. Журналісти неупереджено та всебічно підійшли до розслідування, отримавши коментар як від незалежних експертів ринку пального, так і від представника учасника ринку пального - ОСОБА_7 (як зазначено у відео-сюжеті - операційного директора мережі «БРСМ-НАФТА»). Наявність коментаря ОСОБА_7, навіть за наявності підпису його як операційного директора мережі АЗС «БРСМ НАФТА», не може свідчити про те, що мова йде саме про ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР». Посилання позивача на наказ ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» про призначення операційним директором ОСОБА_7 не спростовує вищезазначені висновки суду.

Щодо посилання представника позивача на висновок експерта за результатами семантико-текстуального дослідження №867/05/2022 від 31.05.2022 у, в якому зокрема експертом зроблено висновок, що відповідно до змістовно-асоціативного зв`язку негативна інформація щодо АЗС «БРСМ-НАФТА» поширюється і на ТОВ «Євро Смарт Пауер», суд також оцінює критично, з урахуванням того, що саме на суд покладено обов`язок під час розгляду подібних позовів, серед іншого встановити чи дійсно розповсюджена інформація стосується певної особи.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Встановлення експертом, що оспорювана інформація містить інформацію негативного характеру саме щодо мережі АЗС «БРСМ НАФТА» (та те, що оспорювана інформація досліджувалась саме як інформація про АЗС «БРСМ НАФТА» з самого початку) та ТОВ «ЄВРО СМАТ ПАУЕР», виходить за межі компетенції експерта чи його спеціальних знань, не може бути об`єктом дослідження чи навіть відповідних припущень.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимист. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, суд зазначає, що підставою для задоволення вимог у дифамаційному спорі (спорі про приниження честі, гідності та ділової репутації) є та обставина, що оспорювана інформація стосується саме певної юридичної особи, щодо якої вона поширюється. Найменуванням юридичної особи є зокрема її назва, яка надає можливість ідентифікувати та індивідуалізувати юридичну особу серед інших юридичних осіб. Таке найменування є для юридичної особи тим самим, що і ім`я для фізичної особи. Додатковими показниками ідентифікації могли б слугувати місцезнаходження та/або ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Отже, інформація, поширена у відеосюжеті, не стосується безпосередньо позивача, оскільки не містять інформації щодо дій позивача в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій останнім, як не було конкретно вказано на порушення ним закону.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, норми законодавства та світову практику, дослідивши зміст відповідного спірного відеосюжету, суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив обставин щодо неправдивості поширеної у відеосюжеті інформації, не довів факту, що така інформація стосується саме позивача та порушила його особисті немайнові права, не надав доказів того, яким чином зміст поширеної інформації вплинув на його ділову репутацію та які фактичні (підтверджені відповідними доказами) наслідки для ділової репутації позивача спричинила викладена у сюжеті інформація.

Щодо вимог позивача про спростування інформації, викладеної у відеосюжеті від 16.12 2021, зобов`язання відповідачів видалити відеосюжет, що вийшов у програмі новин «ФАКТИ», то ці вимоги є похідними від вимог про визнання недостовірною поширеної інформації. Відтак, зважаючи на відмову у задоволенні вимог про визнання недостовірною інформації, похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000 грн., суд зазначає наступне.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється суспільна оцінка діяльності, яку здійснює така юридична особа як учасник суспільних відносин.

Позивачем не наведено фактів та відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України не подано доказів того, яким чином зміст поширеної інформації від ІНФОРМАЦІЯ_1 вплинув на його ділову репутацію та які фактичні (підтверджені відповідними доказами) наслідки для ділової репутації позивача спричинила викладена у сюжеті інформація. Також позивачем не наведено обставин того, в чому полягає завдана йому шкода та не наведено жодних доказів настання такої шкоди, а тому така вимога також не підлягає задоволенню.

Окрім іншого суд зазначає, що не існує правових підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка має похідний характер та підлягає вирішенню лише в разі доведеності та обґрунтованості основної вимоги. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні вимоги про визнання та спростування недостовірної інформації, як основної вимоги, тому в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди теж відмовлено. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у справі 466/10577/20.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати позивача компенсації не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 28, 34, 32 Конституції України, ст. ст. 275, 277, 297, 299, 302 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 15, 76-81, 141, 223, 258, 259, 263-266, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до ОСОБА_1 , Всеукраїнської громадської організації «Інститут споживчих експертиз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут споживчих експертиз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛМ новини», про визнання недостовірною інформації, її спростування та стягнення моральної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 29.09.2025.

Головуючий: